Колись, іще в допандемійну епоху, вересень традиційно був початком сезону великих індустріальних івентів, який тривав аж до Зимового кіноринку ОМКФ. Цьогоріч, попри складні часи, такий сезон, хоч і в значно скороченому вигляді, схоже, відбудеться. Відкриють його Міжнародний медіафорум Kyiv Media Week та фестиваль актуальної анімації LINOLEUM у жовтні, а минулими вихідними, в День українського кіно, представники індустрії зібралися на захід, який можна вважати своєрідною репетицією. Говорили на ньому про наболіле: як знімати кіно під час війни та що допоможе індустрії протриматись у ці буремні часи.
Подія відбулась у кінотеатрі «Оскар», а задати гостям відповідний настрій мали кінокостюми
та постери українських стрічок, що вийшли в прокат цьогоріч
Якою ціною давався цей прокат, на власному досвіді знають продюсер пригодницько-історичного екшена «Довбуш» Максим Асадчий і співзасновник FILM.UA Сергій Созановський
Утім, усі зберігали стриманий оптимізм – як Олег Щербина, Олексій Тритенко та Віктор Андрієнко
А Семен Горов і Дарʼя Трегубова навіть посміхалися, принаймні на камеру
Відкривати захід мала голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук, котра підготувала для цього дня не тільки офіційну промову
Перша заступниця голови Держкіно Юлія Шевчук теж була тут, чим я одразу скористалася, розпитавши, чи правдиві чутки про прийдешній розпуск чинного складу Ради з державної підтримки кінематографії. Як виявилося, неправдиві
Тарас Ткаченко готується до премʼєри свого документального фільму про Квітку Цісик «Квітка. Я до тебе йду», котру обіцяють наприкінці жовтня
Олена Лавренюк, мабуть, іще не знає, що історична драма «Кава з кардамоном» отримала національну кінопремію «Золота Дзиґа» як найкращий ігровий серіал
Офіційна частина заходу до Дня кіно розпочалася з промови голови Держкіно. Вона підкреслила, що українська кіноіндустрія, попри найпесимістичніші прогнози, не припинила свого існування: вже 1,5 року вітчизняні кіномитці продовжують робити все можливе та (будьмо чесні) неможливе, аби наша кінематографія не зникла. «Нам казали, що кіно не буде, допоки війна не закінчиться. Але знімання фільмів триває. Я вважаю, що всі, хто залишається в країні, роблять свій внесок у перемогу та розвиток країни. Це герої своєї справи, своєї професії. Зараз українське кіно виходить у прокат щомісяця. Сподіваюся, що ті, хто повернеться з фронту, продовжать знімати кіно», – сказала пані Марина.
Модератором і ведучим було запрошено Юрія Горбунова
Після вступного слова Марини Кудерчук було заплановано вручення кіномитцям та їхнім представникам державних нагород. Але оскільки відповідний Указ президента України був підписаний в останній момент, мало кого встигли запросити. Зрештою було просто оголошено зі сцени, що за вагомий особистий внесок у розвиток української кінематографії, заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, багаторічну сумлінну працю орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджено режисера Олега Бобала-Яремчука (посмертно), актора та каскадера Дениса Бондарева (посмертно), режисера Віктора Ониська (посмертно), актора Євгена Світличного (посмертно), постановника Олександра Суворова (посмертно), актора Олексія Хільського (посмертно), художника-декоратора Володимира Чорного (посмертно), режисера Олега Маламужа, акторів Максима Девізорова, Володимира Кравчука, Геннадія Попенка та продюсера Андрія Ногіна. Також орденом княгині Ольги ІІІ ступеня нагороджено продюсерку Ірину Костюк, почесне звання «Заслужений артист України» присвоєно Дмитру Лінартовичу, а режисерці Марині Вроді – звання «Заслужений діяч мистецтв України».
Після хвилини мовчання в памʼять за загиблими та подяки ЗСУ за те, що проведення цього заходу взагалі можливе, розпочалися тематичні панельні дискусії. Першою була тема «Кіномитці під час війни», а спікерами виступили режисери Аркадій Непиталюк, Олесь Санін, Дмитро Сухолиткий-Собчук і Марина Врода.
Утім, Олесь Санін, чий «Довбуш» просто зараз гримить у прокаті, був небагатослівним, оскільки пригодницький екшен створювався до повномасштабного вторгнення і досвіду фільмування під час війни у нього немає.
«Гадаю, я помилково сиджу на цьому місці. Я не знаю, як знімати фільми під час війни. Тут мали б сидіти Володимир Яценко, Сергій Михальчук, Юрій Грузінов – люди, що справді знімають під час війни», – відрізав режисер.
Здається, Денису Тарасову, який за цей період зняв ігровий серіал і закінчив постпродакшен повного метра, було що сказати
Аркадій Непиталюк, котрий минулої осені знімав ігровий фільм «Уроки толерантності», нагадав, що проект був одним із переможців останнього (з тих, які відбулися) конкурсу Держкіно. Втім, коли вони з продюсером Сергієм Лавренюком зрозуміли, що державного фінансування не буде, вирішили зняти кіно власним коштом, для цього у сценарій були внесені значні зміни. Події тепер відбувалися переважно в квартирі головних героїв, а все знімання мало вкластися в десять днів (але один зрештою довелося скасувати через масований ракетний обстріл). У результаті команда набула безцінного досвіду зйомок кіно за дуже маленькі кошти. «Проти бюджету, з яким ми йшли на конкурс Держкіно, кошторис зменшився принаймні впʼятеро. Як на мене, вийшов фільм такого формату, який зараз можна робити: у скрутних життєвих обставинах можливо робити саме камерне кіно», – зізнався Непиталюк.
За словами режисера, навіть за мінімальні бюджети, які раніше витрачали на одну стрічку, тепер можна знімати 4–5 фільмів. Аркадій Непиталюк також згадав досвід румунського кіно нової хвилі, коли знімалося багато стрічок із маленькими бюджетами в стислі терміни. І потім ці фільми отримували нагороди на міжнародних фестивалях.
До речі, премʼєра «Уроків толерантності» планується на 14 лютого 2024 року
Тезу Непиталюка про те, що українському кіно варто орієнтуватися на румунську нову хвилю, знімати малобюджетно та камерно, підтримав Дмитро Сухолиткий-Собчук. Режисер «Памфіра» зазначив, що навіть зараз Румунський кіноінститут виділяє на проекти митців із найбільш гучними іменами тільки 80–120 тис. євро, а решта – дотації від міжнародних фондів.
Дмитро нагадав що знімання «Памфіра» відбулося до повномасштабного вторгнення, а постпродакшен робили під час бойових дій під Києвом
«У фільмі Марисі Нікітюк «Я, Ніна» є сцена, де головна героїня не хоче дивитися на свою відтяту руку. Раніше в нашій системі координат державна підтримка була ключовим фактором, та зараз нам треба подивитись і зрозуміти: її там не буде. Але це не означає, що у нас немає інших варіантів», – констатував режисер «Памфіра». Та розповів, що зараз працює над двома повнометражними документальними фільмами про те, як війна змінила нашу реальність. А також починає допомагати українським режисерам створювати своє кіно: сценарна платформа Terrarium разом із закордонними партнерами започаткувала програму малобюджетного кіно, бюджет котрого не перевищує 200–300 тис. євро. До першого відбору пройшли Катерина Горностай, Тетяна Симон, Станіслав Битюцький та Аліна Маточкіна.
Марина Врода, чия стрічка «Степне» отримала нагороду за найкращу режисуру на кінофестивалі у Локарно, додала тільки, що погоджується з моделлю румунської нової хвилі. На її думку, зараз важливо якнайбільшій кількості голосів дати виявити себе в кіно. І навіть якщо бюджети на стрічки будуть менші, хай краще більше людей розкажуть свої історії та відбудеться більше дебютів.
Премʼєру стрічки «Степне» варто очікувати в квітні або вересні-листопаді 2024 року
Наступною була панельна дискусія «Кіноіндустрія під час війни», яку відкрила продюсерка FILM.UA Group Анна Єлісєєва, продемонструвавши ролик із проектами групи, виробництво котрих розпочалося після 24 лютого 2022 року, а також українськими фільмами, що вийдуть у прокат завдяки FILM.UA Distribution.
Серед них – кілька копродукцій з міжнародними партнерами. Зокрема, продюсерка згадала фільм «Дві сестри», знятий польським режисером Лукашем Карвовським в Україні минулого року. Співавторкою та креативною продюсеркою з нашого боку була Анастасія Лодкіна, виконавчим продюсером – Сергій Демидов (подробиці про роботу над стрічкою можна знайти тут). «Власне, це було кейсом, про який говорили режисери [на попередній панелі], – треба вчитися знімати дешево та швидко, – резюмувала Анна. – Шукати копродюсерів або приватні кошти, аби доносити наші історії світу, не чекаючи, доки фінансова ситуаця зміниться». Також Анна відзначила позитивний тренд: український глядач почав шукати та споживати більше українського контенту, що надихає виробників працювати ще інтенсивніше. Як приклад такої синергії аудиторії та творців – зростання частки національного кіно до 27% від загального бокс-офісу в українських кінотеатрах, що було зафіксовано у травні 2023-го.
Єлісєєва акцентувала, що шукати копродюсерів важливо, але повністю виключати державу з фінансування кіно теж не можна
Наступним свої поточні проекти представив генеральний продюсер Sota Cinema Group Олег Кохан. Один із них – художня антологія «Війна очима тварин»: 10 реальних історій, які перетворено на новели. 3,5 новели уже знято (режисери – Юлія Шашкова, Максим Тузов, Олексій Мамедов). Заключну історію зніме Мирослав Слабошпицький, а головну роль виконає Шон Пенн.
«Війна очима тварин» має бути завершена навесні 2024 року
Документальний фільм «Артист» розповідає про театрального актора Олександра Печерицю, який мав 25 лютого поїхати на гастролі, а поїхав на війну. Наразі стрічка монтується, дата виходу невідома
Документальний фільм «Вівтар» про українського художника Олександра Животкова має зняти Роман Балаян. Стрічка перебуває на підготовчому етапі
Олег Кохан зазначив, що основна робота у режисерів розпочнеться після закінчення дій військових. Він запропонував уже зараз думати про створення ініціативи «Кінорамштайн», або «Культурний Рамштайн», коли міжнародні культурні інституції допомагають українцям фінансувати створення свого кіно. Інакше є ризик того, що росіяни розповідатимуть англійською мовою іноземцям про Бучу, а цього допустити не можна.
Продюсер уважає, що в майбутньому другим після військового бюджету в Україні має бути бюджет на кіно
Далі слово взяв генеральний директор КМКФ «Молодість» Андрій Халпахчі, який говорив про великі міжнародні фестивалі як важливий елемент промоції українських фільмів: сьогодні всі фестивалі цікавляться українським кіно, і цим треба користуватися. Також Халпахчі згадав про дні українського кіно, що наразі постійно проводяться в різних країнах: на жаль, часом вони проходять у зовсім маленьких кінотеатрах, без реклами, а тому не дуже помітні. Це, на думку Андрія Яковича, треба змінювати.
Андрій Халпахчі анонсував проведення чергового КМКФ «Молодість» з 21 по 29 жовтня
Директорка мережі кінотеатрів «Планета Кіно» Наталія Байдан поділилася болями своєї галузі. Українські кінотеатри працюють у важких умовах: наприклад, у Харкові відбувається тільки 30% показів кіно через повітряні тривоги. Втім, попри всі складнощі, глядач продовжує йти на український контент. За словами Наталії, повнометражна анімація «Мавка. Лісова пісня» просто врятувала кінотеатри на початку цього року. Також добре себе показали національні стрічки «Щедрик», «Памфір», «Люксембург-Люксембург» і «Довбуш», а просто зараз вражає результат документального фільму «20 днів у Маріуполі» (тільки за чотири дні він зібрав понад 531 тис. грн. – МН).
«Єдине, про що хочу попросити, – і щоразу це роблю, – звернулася Байдан до продакшенів, – коли починаєте роботу над фільмом, будь ласка, запускайте і промокампанію. Люди мають знати, що відбувається: що фільм у роботі, що він виходитиме. Коли ви хочете, аби український глядач про вас дізнався, це важливо робити заздалегідь».
Після кінотеатрів слово перейшло представникам телеканалів. Очільник департаменту управління контентом 1+1 media Іван Букрєєв зазначив, що канали зараз зосереджені на тому, щоб обмеженим ресурсом поновити виробництво серіалів і програм. Зокрема, невдовзі «1+1» презентує документальний фільм Алана Бадоєва «Довга доба».
Водночас, за словами Букрєєва, канали намагаються підтримувати кінопрокат промотуванням. На це Андрій Халпахчі запропонував відновити створення інформаційних програм про кіно, які раніше існували на багатьох телеканалах, – Букрєєв відповів, що «Плюси» завжди відкриті до пропозицій і співпраці.
«Від мовника можу сказати, що ми завжди підтримуємо українське кіно – навіть «Мавку», яка пішла на «1+1», весь наш холдинг підтримав», – додала виконавча директорка ICTV й очільниця Starlight Doc Анастасія Штейнгауз. «Марафон «Єдині новини» точно не відмовить митцям у можливості розповісти про те, що вони зараз роблять. Але поки продюсери не дають матеріалів зі знімальних майданчиків, поки ви не запрошуєте журналістів на знімальні майданчики, нам дуже важко вас підтримувати», – зазначила Анастасія. Підписуюся під кожним словом.
За словами Анастасії Штейнгауз, сьогодні національне документальне кіно українці дивляться майже так само активно, як популярні мелодрами
Про важливість просування українського кіно на ранніх етапах виробництва висловився і маркетинг-директор Sweet.TV Юрій Паровознюк: «Зараз глядачі зацікавлені в тому, щоб дивитись українське. Втім, українці хочуть дивитись українське кіно, коли знають, що це кіно виходить, що воно існує. Ми почали активніше просувати у себе на платформі українське. Але це працює, коли всі разом докладають до цього зусиль».
Юрій Паровознюк стверджує, що часом маркетингові кампанії фільмів запускаються запізно
Маркетинг-директорка MEGOGO Валерія Толочина розповіла вже відому історію, що 2022-го фільмом року на платформі став «Снайпер. Білий Ворон» – українська стрічка очолила рейтинг уперше за 12 років роботи ОТТ-сервісу. Фільм став потужним драйвером для багатьох інших українських стрічок, які люди подивилися за рекомендацією алгоритмів. У першому кварталі 2023 року розширена версія «Снайпера» знову ввійшла до топ-10 за переглядами, позаяк режисерські версії стрічок дуже популярні на стримінгах. До речі, MEGOGO вже говорив з Олесем Саніним про режисерську версію «Довбуша», тож є надія все ж побачити версію на 2 години 40 хвилин.
Крім того, 2022 року MEGOGO випустив свій перший originals (коли говорити про аудіо та блоги) – документальний цикл «Воїни», що розповідає про цивільних людей, які пішли на передову. «Ми зробили дубляж польською мовою, і його чудово дивляться поляки. Це відповідь на потужну пропаганду ворога, що зображує українців як нелюдів. Ми не Netflix, але навіть ми взяли камеру до рук, оскільки не можна допустити, щоб ворог переписав історію», – резюмувала Толочина.
І без того насичену дискусію підігріло запитання Олени Голубєвої про боротьбу з російськими наративами та російськими стрічками на міжнародному полі. У відповідь Андрій Халпахчі навів приклад Польщі: Польський кіноінститут видав наказ, що жоден кінофестиваль не отримає державного фінансування, якщо покаже будь-який російський фільм. А загалом російська пропаганда, на жаль, продовжує впливати на людей у Європі: Халпахчі згадав розмову із сином Франко Дзефіреллі на початку цього року – той намагався довести, що у війні, котру розвʼязала росія, винуваті американці. Тож робота кіномитців, підкреслив Андрій Якович, досі полягає ще й у донесенні українських меседжів у всьому світі.
Під кінець Халпахчі привідкрив секрет, що чув, наче на наступний рік в українському бюджеті має бути закладене певне фінансування на виробництво фільмів. Пропоную всім разом щосили схрестити пальці, аби цей прогноз став реальністю.
