«Документальні проекти загалом рухаються набагато швидше, ніж ігрові. Але так, наші строки дуже-дуже стислі. І щиро кажучи, навіть зараз не розумію, як нам це вдалося. Та якось удалося – мабуть, тому, що це було всім нам в Україні конче потрібно», – каже копродюсерка Катерина Вишневська про проект Citizens at War: A Year in Ukraine («Громадяни на війні»).
Прочитати цей текст англійською можна за посиланням.
Не враховуючи етапу передпродакшену, безпосередньо у виробництво він був запущений лише останніми днями листопада 2022 року. А вже зараз – до річниці повномасштабного вторгнення – перші три із шести епізодів преміального документального серіалу виробництва України (FILM.UA Group), Австралії (Tilt Media) та Великої Британії (GTV Docs) готові до показу. Digital-прем'єра відбулася 20 лютого, а незабаром – прем'єра на ТБ. Замовником є головний мовник Німеччини – телеканал ZDF. Розповідаємо про кейс унікального проекту, покликаного пояснити світові, що ж це за такі незламні люди – українці.
Ідея, що народилася на серветках
Наразі продюсерська команда Citizens at War нараховує чотири особи: Катерина Вишневська, Віктор Мірський (FILM.UA Group), Кріс Хілтон (Chris HIlton; Tilt Media) і Тільман Ремме (Tilman Remme; GTV Docs). Але народилась ідея проекту в співтворчості саме Вишневської та Хілтона.
«Кріс є моїм другом уже протягом багатьох років. І з перших днів повномасштабного вторгнення він, як і всі друзі, турбувався, питав, як у мене справи, та дуже переймався всім, що трапилося з Україною, – пригадує Катерина. – Від початку повномасштабної війни ми повсякчас спілкувалися про те, наскільки важливою ця подія є для світу – та взагалі для людства, для людяності як такої. І коли розмовляли про те, чому така невелика проти росії країна не здалася, стало очевидним, що відповідь на це питання – люди. Громадяни України на всіх рівнях. Це і громадянин №1, Зеленський, який залишився, хоча мав можливість покинути країну, – і це стало мотивуючим фактором для всіх решта: якщо президент бореться, то й ми будемо. І звичайні громадяни: військові, волонтери, медики, чоловіки, жінки, діти, люди, котрі дбають про тварин, тощо. І коли ми з Крісом зустрілися наживо вперше від початку повномасштабної війни – це було в травні на індустріальному івенті в Лос-Анжелесі, – то вирішили, що про оцих людей, про нас, треба розповісти світові. Пам'ятаю, як тоді рано-вранці Кріс приїхав до мене з бейглами, і ми просто на серветках почали розписувати, про що маємо розповідати в цьому проекті».
Як згадує продюсерка, ідей тоді народилося дуже багато. Та від самого початку було чітке розуміння, що все це необхідно якось обмежити. Спілкування з потенційними замовниками дозволило звузити коло, позаяк певні теми вже були в розробленні або в інших продюсерів, або ж у команд телеканалів. Тож у фінальному варіанті документальний серіал звівся до шести тематичних епізодів: «Перші десять днів», «Зеленський», «Жінки на війні», «Армія волонтерів», «Битва за Маріуполь» та «Росіяни». Всі ці епізоди об'єднує підхід: вони про людей, чиє життя змінила війна. У кожному епізоді – 4–5 героїв. Завдяки доступу до архівних фото- та відеоматеріалів героїв глядачі мають можливість простежити їхній нелегкий і часто драматичний шлях, трансформацію протягом майже року війни.
Відтоді почався пошук фінансування, задля чого Кріс Хілтон мандрував світом та івентами. «Треба сказати, я вірила, що з порожніми руками Кріс не повернеться, адже він – дуже досвідчений продюсер. Так і сталося: наприкінці літа він повернувся з добрими новинами, – згадує Вишневська. – Під час документального івенту Sunny Side of the Doc у місті Ла-Рошель (Франція) Кріс мав розмову зі своїм знайомцем, Тільманом Ремме: запропонував йому ідею Citizens at War, яка Тільману сподобалась. І після цього, власне, все й закрутилося».
Розподіл обов'язків і внесків
Та як «крутити» масштабний тристоронній проект із чотирма рівнозначними продюсерами, аби не було перекосів? «Насправді обов'язки та зони відповідальності розділилися дуже органічно», – розповідає Катерина.
Українська сторона в особі Мірського та Вишневської, природно, відповідала за організацію зйомок в Україні (включно з записами інтерв'ю з топперсонами держави – подружжям Зеленських і керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком), ресьорч, пошук архівних матеріалів тощо.
Тільман Ремме взяв на себе загальну організаційну частину: зокрема, комплектування творчих груп у конфігурації Велика Британія – Україна – Австралія, де йому став у пригоді великий режисерський досвід. Тільман – німецький режисер і продюсер, володар безлічі нагород (BAFTA, Emmy тощо), котрий вже давно живе й працює у Лондоні. Цілих 15 років він пропрацював на BBC, де зробив багато потужних документальних проектів. Зокрема, шестисерійний проект «Нацизм: Попередження історії» (The Nazis: A Warning from History; 1997) і «Колізей: Арена смерті» (Colosseum: Rome's Arena of Death; 2003), номінований на премії BAFTA та RTS. Останніми роками Ремме працює в межах власного британського продакшену GTV Docs. Продюсер також узяв на себе перемовини з німецькими партнерами, що з ними йому, німцю, було простіше знайти спільну мову. «Тільман має дуже добрі зв'язки з німецькими бродкастерами. Саме він почав перемовини з ZDF – національним і найпотужнішим телеканалом Німеччини. Коли ці переговори мали успіх і до нас долучився ZDF як головний мовник (commissioning broadcaster), це стало певним вирішальним чинником: решта процесів пішли трохи легше», – каже Вишневська.
А копродюсер Кріс Хілтон відповідав за пошук усього іншого фінансування проекту. Саме він, наприклад, залучив провідного світового дистрибутора високоякісного креативного контенту, компанію Blue Ant International (Канада), що тепер відповідає за міжнародні продажі Citizens at War.
«Сіль проекту в тому, що правами на нього ми володіємо в рівних частках на три компанії. Але з огляду на скрутні фінансові умови, в яких зараз працюють українські продюсери та вся країна, наш внесок трохи менше про фінанси, та більше про історії, експертизу, нашу працю, – ділиться Вишневська. – Гроші – переважно з міжнародного ринку. Головний інвестор у проект – канал ZDF. Але також у нього вже інвестувало кілька інших мовників: наприклад, Histoire (Франція), SVT (Швеція). Також ми маємо рібейти в Австралії як додаткове джерело фінансування».
Виробництво: швидкість і гнучкість
Над шістьма епізодами Citizens at War працюють три творчі та знімальні групи на чолі з трьома режисерами (Даніелою Волкер, Гаєм П'ю, Анке Людекке). «Очолює творчу частину series producer – шотландець Чарльз Колвілл (Charles Colville), досить відома людина в своїй галузі. Series producer – це аналог шоуранера в документалістиці: відповідає за те, щоб ці три групи та три режисери працювали в єдиному ключі – і, відповідно, щоб усі ці епізоди відчувалися частиною цілісного циклу. А ще Чарльз – віконт і голова клана Колвіллів, тож бачите – Україна небайдужа всім!» – розповідає Вишневська.
Усі режисери проекту – іноземці, що фізично перебувають у Лондоні: так само як і ще багато хто з загальної команди проекту. А як щодо української частини команди? Зокрема – скільки загалом українців працює над проектом? «Знаєте, а я навіть не ставила собі питання, скільки ж нас є? Але зараз порахувала – і нарахувала 51 людину, котра так чи інакше залучена до проекту, – зізнається Катерина. – Це наші продюсери Сергій Демидов, Саша Березовська, Макс Литвинов, Сергій Гулейков, Григорій Кузнецов, три знімальні групи, а також журналісти, ресьорчери, асистенти тощо».
Окрім великої кількості людей для виробництва преміального документального серіалу потрібна ще й велика кількість архівного відеоконтенту, відшукати правовласників якого у країні в стані війни може бути непростим завданням. Як розв'язували цю проблему? «По-перше, ми маємо домовленість зі Starlight Media щодо доступу до їхнього архіву. Ця співпраця нам дуже допомогла! Группа 1+1 media, Студія «Квартал 95», Офіс президента й інші правовласники – всі відгукнулися на наші запити, за що ми вдячні. Ми стежимо за долями героїв протягом майже року війни, тож відзняли багато оригінального матеріалу й отримали права на використання їхніх фото- та відеоархівів. У випадках, коли ми використовуємо відео з інтернету, включається процедура fair use (правова доктрина, згідно з котрою використання захищеного авторським правом матеріалу за певних обставин дозволяється без дозволу власника. – MBR), яка існує на міжнародному ринку. Цим опікуються юристи».
Ще одним складним завданням для Катерини Вишневської та Віктора Мірського була організація інтерв'ю з президентом України Володимиром Зеленським.
За словами продюсерки, позаяк Офіс президента розуміє важливість створення контенту, що комунікує українські меседжі на міжнародному рівні, отримати принципову згоду вдалося, коректно та привабливо зробивши пітч: «Ми презентували наш кейс; акцентували, які важливі меседжі хочемо донести міжнародному глядачеві, що маємо підтвердженого мовника. А оскільки цей мовник – головний канал Німеччини, яка нам постачає танки… Тобто стратегічний сенс створення цього контенту є очевидним». Утім, організувати сам процес фільмування топперсон було непросто. «Наприклад, в останніх числах грудня у нас мало бути інтерв'ю з Володимиром Зеленським. І зранку в день інтерв'ю ми дізналися, що президент наразі прибув у Вашингтон для зустрічі з Конгресом. Певна річ, що з міркувань безпеки нас не могли про це попередити заздалегідь. Тож ми мали переформатувати свій графік у такий спосіб, аби підлаштуватися: коли президент зможе – тоді зможемо і ми. Але таке – це взагалі рутина зйомок під час війни: просто треба бути дуже-дуже-дуже гнучкими та швидкими», – каже Вишневська.
Та зібрати й відзняти матеріал – лише частина справи. Далі – постпродакшен, і з ним у проекту Citizens at War теж окрема історія. «У нас дуже складний процес, – зізнається продюсерка. – Ми маємо первинний монтаж у Лондоні, позаяк режисери епізодів і багато творчих людей, залучених до проекту, фізично перебувають там. Тобто знімаємо в Україні – і в поганій якості відразу все передаємо до Великої Британії (в поганій через те, що передавання всього відзнятого в добрій якості потребує набагато більше часу). Там одразу починається робота, щоб зробити перший монтаж. А коли на його основі ми плюс-мінус розуміємо, які саме дублі «працюють», то вже саме ці матеріали в хорошій якості передаються нашою компанією POSTMODERN (FILM.UA Group) до Австралії, де відбувається фінальний постпродакшен, адже в цій країні ми отримуємо рібейти».
Дистрибуція: в пріоритеті – міжнародний ринок
Із шести епізодів Citizens at War станом на двадцяті числа лютого 2023 року відзняті перші три, а саме «Перші десять днів», «Зеленський», «Жінки на війні», тоді як наступні три мають зніматися в березні-квітні. «Ми від початку розуміли, що ділимо виробничий процес на дві частини. Перші три епізоди, котрі були відзняті в грудні, виходять в ефір у Німеччині до річниці повномасштабного вторгнення. А вже потім зніматимемо наступні», – розповідає Вишневська.
Про подальші дистрибуційні плани продюсерка поки не готова говорити докладно, втім, з огляду на актуальність і якість проекту, а також потужність його міжнародного дистрибутора можна не сумніватись: у світі українських «Громадян на війні» покажуть так широко, як буде можливо. Зокрема, крім ZDF проект уже має підтверджений показ на SVT – національному мовнику Швеції, а також в ефірі французького телеканалу Histoire TV. «І звісно, ми плануємо показ в Україні, – випереджає питання Вишневська. – Маємо домовленість зі Starlight Media, тож ефір відбудеться на одному з каналів цієї групи. Ми обов'язково про це повідомимо. Повертаючись до питання дуже стислих строків: ми фізично та технічно не встигаємо братися безпосередньо до питання ефіру в Україні, бо просто зараз пріоритетом є здати проект німецькому замовникові. Але вже невдовзі!»
Прочитати цей текст англійською можна за посиланням.
