Одним зі сфокусованих на Україні заходів, що відбулися на Європейському кіноринку Берлінського міжнародного кінофестивалю, була презентація можливостей кіновиробництва в нашій країні. Її організували за ініціативи Національної спілки кінематографістів України (НСКУ) в партнерстві з Українським інститутом та за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України». Під час івенту представники кінокомпаній 2Brave Productions, Family Production, «Іллєнко Фільм Продакшенс», Група «Кінотрон», «Вавилонʼ13», United heroes, «Сучасне українське кіно», Toy Cinema, ForeFilms та студії анімації «Червоний собака» розповіли про свої поточні проекти та про плани з виробництва контенту на найближче майбутнє.
Група «Кінотрон»
Розпочала презентацію Люба Кнорозок, яка представила компанію «Кінотрон» – колектив кінематографістів, що базується в Києві. «Наші роботи часто політичні, іноді експериментальні, здебільшого це документальне кіно, рідше ігрове», – розповіла продюсерка.
Упродовж останніх двох років група документує російські воєнні злочини в Україні разом із проектом «Розплата: Свідчить Україна» (The Reckoning Project: Ukraine Testifies). Одна з тем, яку вони досліджують, – так званий ядерний терор: «Минулого року наш короткометражний документальний фільм «Чорнобиль-22» здобув Гран-прі в Оберхаузені та деякі інші нагороди, – нагадала Кнорозок. – Тож режисер-документаліст Олексій Радинський продовжив свої дослідження та зараз працює над повнометражним документальним фільмом із робочою назвою «Війна в Чорнобилі». Ця стрічка присвячена окупації місця, де відбулася найстрашніша в історії ядерна катастрофа – Чорнобильська».
За словами продюсерки, окупація Чорнобиля стала найбільш задокументованим воєнним злочином в історії: геть усе було записано десятками камер відеоспостереження всередині станції та записи були збережені інженерами-атомниками, які там працювали. Ці записи ніде та ніколи раніше не публікувались, і «Кінотрон» отримали їх від українських правоохоронних органів, з якими тісно співпрацюють щодо цієї теми.
Документальний фільм Радинського буде побудований в такий спосіб, що глядачі виступатимуть у ролі безпосередніх свідків тих подій, а звуковим супроводженням будуть реальні звуки, які можна почути на АЕС. Наприклад, під час роботи в окупації атомники могли слухати українське радіо – глядачі його теж почують.
Стрічка «Війна в Чорнобилі» перебуває на стадії виробництва. Девелопмент був покритий за підтримки The European Union Solidarity Fund (EUSF). Також вдалося знайти половину виробничого бюджету. Роботу над фільмом планують завершити наприкінці цього року, премʼєру – також наприкінці цього року або на початку наступного. На Берлінале Кнорозок сподівалася знайти кошти на постпродакшен і сейлз-агентів.
«Наступний фільм, яким я хочу поділитися, також документальний. Його головна героїня – журналістка з Києва Ангеліна, що також є частиною нашої команди. Коли почалося російське вторгнення, вона вирішила, що документуватиме воєнні злочини. Її цікавили обстріли цивільних об'єктів. І вона зосередила увагу на пологових будинках», – продовжила презентацію продюсерка.
У фільмі журналістка досліджує тактику росіян бити по цивільних обʼєктах: таку саму вони використовували в Сирії та Чечні як десять, так і двадцять років тому. Бомбардування пологових будинків не є чимось новим чи унікальним – це робиться навмисно, і журналістка розповідає про це. В процесі свого дослідження вона спілкується зі свідками тих подій та отримує доступ до особистих архівів з Алеппо, Сирії, Грозного, Чечні починаючи з 90-х і закінчуючи 2022 роком.
У процесі свого дослідження Ангеліна дізнається, що сама вперше завагітніла.
«Дуже дивна річ, якої я ніколи не говорила раніше, на інших презентаціях: цей фільм повністю профінансований і нам не потрібні додаткові кошти. Можливо, тільки для подальшого маркетингу, але не для виробництва. Стрічка перебуває на фінальній стадії монтажу. Ми сподіваємось отримати чорновий монтаж на початку березня, а зараз шукаємо сейлз-агента та фестиваль для премʼєри», – розповіла Люба Кнорозок.
Наприкінці продюсерка зазначила, що її продакшен працює ще над трьома проектами, які перебувають на раніших стадіях.
ForeFilms
Наступним свої проекти представляв продюсер Володимир Яценко. «Разом із дружиною ми заснували дуже маленький сімейний бізнес під назвою ForeFilms і за останні кілька років зняли вісім повнометражних фільмів. Ми зосереджені на виробництві художніх фільмів – не документальних, не серіалів, нічого іншого», – розпочав він.
За словами Яценка, більшість фільмів виробництва ForeFilms – це артхаус або артмейнстрим. Кожна з восьми повнометражних стрічок компанії мала премʼєру на кінофестивалі класу А, чотири були представлені у Венеції, зокрема «Відблиск» Валентина Васяновича, який був головним претендентом на перемогу в основному конкурсі 2021 року.
«Я служу в Збройних силах України, тож маю, мабуть, 15% часу для зйомок фільмів. Позитивний бік цього у тому, що мені доводиться бути надзвичайно вибірковим», – пожартував Яценко.
Першою у презентації продюсера була нова стрічка Валентина Васяновича «За перемогу» – «фільм про самого Васяновича». Проект розповідає про режисера за 50, який все життя знімає фільми та не має достатньо сил, боїться їхати на передову. Режисер не має жодної уяви про те, що він повинен знімати та які історії мусить розповісти світові.
«Це дуже експериментальний фільм, оскільки Валентин Васянович знімає його разом зі своїми друзями. Всі друзі у кадрі справжні, Валентин грає самого себе. Нам дуже цікаво, чим завершиться експеримент. Цей фільм ми знімаємо без державних грошей, своїм приватним коштом, тож будемо раді будь-якому джерелу фінансування», – підкреслив продюсер.
Яценко додав, що стрічка знімається тоді, коли зʼявляються гроші. В такий спосіб наразі відзнято вісім сцен із 27, але Володимир пообіцяв, що обовʼязково завершить це кіно.
Другий проект – нова стрічка Антоніо Лукіча, чий попередній фільм «Люксембург, Люксембург» мав великий успіх в Україні, зокрема й фінансовий. Стрічка матиме назву Screaming Girl («Дівчина, що кричить»).
Англомовна комедія розповідатиме про вісімнадцятирічну біженку з України Сашу, котра дуже хоче стати актрисою, позаяк хоче бути відомою та щоб її любили як голлівудських акторів. Аби поїхати до Голлівуду, їй потрібно отримати візу в США, тож вона вирішує поїхати до Ірландії, щоб розпочати свою кар'єру там. Усі ролі, які трапляються Саші, – це мертві тіла, зомбі, повії зі Східної Європи тощо. Певної миті вона потрапляє на зйомки серіалу від Netflix, історичної драми, де виконує роль дівчини, яку вбивають списом на полі бою. Раптом починається дощ, усі ховаються, а асистент режисера питає, чи може акторка залишити «пробитий списом» костюм на собі до наступного дня, бо на його вдягання потрібно кілька годин. Вона погоджується, наступного дня повертається на знімальний майданчик, але там нікого немає. Героїня намагається додзвонитись до асистента режисера, але його телефон вимкнений.
Дівчина починає злитись, намагається зняти із себе той спис... і втрачає свідомість. А коли прокидається в лікарні, лікар каже: «У вас справжній спис. Ми не знаємо, як так сталося, та, якщо його витягти, ви помрете».
«Це буде смішна історія, попри те, як я вам її розповідаю. З погляду гумору це буде щось на кшталт «Трикутника смутку», а з погляду творчої свободи – щось на кшталт фільму «Що ми робимо у тінях», – заінтригував Яценко. За його словами, зараз режисер працює над другою версією сценарію. Стрічка вже має ірландського копродюсера Джессі Фіска, але творці все ще у пошуках інших копродюсерів.
До речі, на цьому Берлінале стрічка Лукіча отримала Eurimages Co-production Development Awards – нагороду для заохочення міжнародного спільного виробництва на початкових етапах проекту, яка становить 20 тисяч євро.
«Сучасне українське кіно»
Компанію «Сучасне українське кіно» представляла продюсерка Інна Ласточкіна, яка коротко розповіла присутнім, що СУК створена продюсеркою та режисеркою Валерією Сочивець і режисером Філіпом Сотниченком. Вона зазначила, що продакшен починав зі зйомок короткометражного кіно, а зараз у його портфоліо вже є три повні метри. Два з них знімалися до великої війни: «Дім за склом» Тараса Дроня, котрий брав участь у Варшавському кінофестивалі, та повнометражний дебют Філіпа Сотниченка «Ля Палісіада», світова премʼєра якого відбулася на Роттердамському кінофестивалі.
«Після повномасштабного вторгнення ми далі працювали – і почали з документальних проектів», – продовжила Ласточкіна. За її словами, в роботі перебуває документальний проект «Тіні», що отримав підтримку EUSF, а в розробленні – дебютний повнометражний фільм Станіслава Битюцького «Спадщина» та стрічка Валерії Сочивець «Завіса». Перший торік було відібрано до сценарної лабораторії Less is More, другий потрапив до сценарної програми кіношколи у Гдині. Тепер творці шукають партнерів для обох проектів.
Також СУК готує новий проект Філіпа Сотніченка, але він перебуває на дуже ранній стадії розроблення. Крім того, ведеться робота над чотирма короткометражними фільмами на різних стадіях. Наприклад, стрічка «Недоступний» була відібрана на Midpoint Shorts – 2023, та зараз студія шукає фінансування знімань. Ще одна короткометражка перебуває на стадії постпродакшену (шукають дистрибуторів), а ще дві – у девелопменті.
Ласточкіна зазначила, що вони шукають монтажерів і звукорежисерів для своїх проектів та загалом дуже відкриті до співпраці.
Toy Cinema
Продовжив презентацію Дмитро Суханов, який нагадав, що керує продакшеном Toy з 2003 року, його продюсерським дебютом в ігровому кіно була стрічка Антоніо Лукіча «Мої думки тихі», а потім він випустив фільм «Спадок брехні» зі Скоттом Адкінсом, який був проданий на 18 територій, а дистрибутором став Lionsgate.
Зараз Суханов працює над проектом Жанни Озірної Honey moon («Медовий місяць»), який фінансово підтримав Biennale College. Знімання планується проводити в Києві цього року. Українські державні гроші не залучені.
«Інший проект, який ми розробляємо, дуже серйозний – Unspoken. Моєю співпродюсеркою виступає Наталія Лібет. Також у нас є копродюсерка з Польщі. Зараз ми шукаємо німецького або французького копродюсера», – розповів Суханов. Ще один проект, на який вдалось отримати гроші від EUSF, перебуває в девелопменті. У нього вже є французький і румунський копродюсери. До етапу знімання планують перейти наступного року.
«У мене також є проект «Місто» – історія про колишнього ветерана війни. Про те, що відбувається в Україні після війни. І про людей, які досить молоді, які є ветеранами та які намагаються знайти собі нову роль у місті. Це дуже сильна історія. До повномасштабного вторгнення росії ми отримали підтвердження українських грошей, але зараз шукаємо можливостей для копродукції», – додав продюсер.
Крім цього, Дмитро Суханов працює над сценарієм майбутнього проекту режисерки Єви Нейман, який вже має підтверджені українські та польські гроші, а зараз шукає німецького копродюсера. Це буде артхаусна історія про братів-близнюків: один із них закохався в дівчину, а інший так ревнував, що вбив брата та посів його місце. Фільм планують знімати в Одесі, старт виробництва заплановано на 2026 рік.
Family Production
Наступною була Анастасія Буковська, яка згадала, що 2014 року, коли російські війська вторглися на українську землю, Family Production згуртувався та розширив свій бізнес. А перший знімальний день після повномасштабного вторгнення 2022 року припав на 100-й день великої війни.
«Коли ми збирали групу на знімання, вони плакали – та водночас були щасливі. Пізніше ми відкрили другий офіс у Варшаві, а ще через кілька місяців – третій офіс у Лісабоні. Офіси надають виробничі послуги нашим іноземним клієнтам, та, звісно, ми все ще працюємо в Києві, в Україні – для місцевого ринку й іноді знімаємо для іноземних партнерів. Цього року компанія святкує 20 років», – розповіла Буковська.
Останнім проектом продакшена до повномасштабного вторгнення стала Euphoria режисерки Джуліани Роузфелдт – роботу над ним було завершено за п'ять днів до 24 лютого. А сьогодні на стадії work in progress перебувають кілька фільмів. Це короткометражна документальна стрічка Сергія Буковського «Бонжур, бонсуар» – історія про українського режисера-біженця, що приїхав до Франції. Також – повнометражний проект Зої Леберг Discord, знімання котрого було завершено десять днів тому: французька режисерка була в Києві разом зі знімальною командою. Зараз планується світова премʼєра фільму та тривають пошуки сейлз-агентів.
Ще один повнометражний фільм – «Україна – столиця всього», третя стрічка Тоні Ноябрьової, на яку зараз шукають фінансування. Це сатира про біженців, що постраждали від війни. А у розробленні – короткометражний фільм молодої режисерки Ані Ємельянової про українську ідентичність під назвою «Кіно».
«Вавилонʼ13»
Проекти творчого обʼєднання презентував продюсер Андрій Котляр: «З нами понад 40 кінематографістів, продюсерів, монтажерів, операторів, усіх видів професійних піарників, повний цикл виробництва документального кіно. А зараз ми працюємо над фактично новою сторінкою нашої історії – анімаційною стрічкою. Свою першу анімацію ми розробили спільно з німецькою компанією Benedetta Films».
Котляр наголосив, що навіть 2022 року, коли тижнями не було електрики, компанія не зупинила жодної роботи у виробництві чи постпродакшені. А говорячи про дистрибуцію, відзначив перший прямий продаж на BBC (фільму One Day in Ukraine) та здобутки стрічки «Залізні метелики», яка стала доступна для франкомовних країн на каналі Arte.
Зараз продюсер працює над документальним проектом про обстріл цивільної інфраструктури на Півдні України. На його думку, цей фільм більше підходить для показу не на великих фестивалях, а для політиків – аби ті зрозуміли, що відбувається в Україні.
Також у виробництві «Вавилонʼ13» перебуває другий сезон документального серіалу «Позиція Україна», що став першою спробою компанії зробити контент для телебачення (12 серій першого сезону дебютували на Суспільному, який був замовником проекту, у травні). Це історії, зняті в найгарячіших точках Донбасу, про те, як мирні жителі справляються з війною та як українські військові продовжують боротися за нашу землю.
Студія анімації «Червоний собака»
Продюсерка Олена Голубєва розповіла, що на студії зараз працюють 20 аніматорів, які за останнє десятиліття створили понад 20 короткометражних фільмів, серіалів і повнометражних фільмів.
Зараз у виробництві перебуває серіал для підлітків, знятий пілотний епізод. А у розробленні – серіал для дошкільнят. Студія шукає можливості копродукції та фінансування для подальшого виробництва.
Крім того, Олена Голубєва розповіла про короткометражні проекти «Темрява» (режисерка Яна Шипова) та «Сіль землі» Софії Розуменко, а також показала мудтизер повнометражного проекту «Голос душі».
United heroes
Продюсер і співзасновник компанії Єгор Олесов зазначив, що в структурі є відділи «Фільми», «Док» і «Продакшен». Власне, компанія може виробляти художнє та документальне кіно, а також допомагати міжнародним гравцям знімати рекламні ролики та музичні кліпи. За словами продюсера, продакшен працює над великою кількістю проектів, та на цій презентації він хоче зосередитися на одному – кримінальному серіалі The Vespry про «сплячих» російських шпигунів у всій Європі.
«У цій історії три головні герої: офіцер британської розвідки, німецький військовий офіцер із посттравматичним стресовим розладом і драматичним минулим, а також норвезька героїня. Ми вже долучили норвезького співпродюсера Лассе Гольберга, який робив «Ліллехаммер» для Netflix, та розглядаємо локації для зйомок у Лондоні, Берліні й Україні», – розповів Олесов.
Головним антигероєм буде, звісно, росіянин. Історія буде поділена на три умовні розділи: теперішні проблеми, минулі гріхи та майбутні небезпеки. Перший сезон складатиметься з девʼяти серій.
До роботи над проектом залучені письменник Террі Кларк і західний журналіст Томас Тейлор, які допомагали працювати над сюжетними лініями. Зараз написаний сценарій першого епізоду та розроблена арка сезону. Олесов повідомив, що вони шукають німецького копродюсера, дистрибуторів і сейлз-агентів. До проекту вже виявили цікавість деякі іноземні мовники.
2Brave Productions
«За ці два роки ми завершили кілька фільмів, – розпочала презентацію продюсерка Ольга Бесхмельниціна. – Серед них – документальний «Правило двох стін», що отримав спеціальний приз журі на кінофестивалі «Трайбека» влітку минулого року. Усі наші проекти були міжнародними копродукціями, з партнерами у Сполучених Штатах і, звісно, тут, у Європі. Ми працюємо як в ігровому, так і в документальному форматі».
Зараз у розробленні 2Brave Productions чотири ігрові проекти: три фільми й один серіал. Це «Сорок днів» з американським режисером Девідом Гутніком, дебютний фільм Руслана Батицького Blindside, проект Анни Бурячкової The hunters and the haunted, натхнений українським бестселером «Тигролови», та Unspoken – воєнний трилер у копродукції з Toy Cinema.
Також продакшен працює над документальними проектами, які або створені жінками-режисерками, або розповідають про жінок. «Більшість із них є копродукцією з партнерами з усієї Європи: Швеції, Словенії, Франції, Бельгії, Люксембургу та Нідерландів», – зазначила продюсерка, коротко розповівши про кожен.
«Попіл, що осідає шарами на поверхню» – це проект, у якому режисерка з Маріуполя Зоя Лактіонова відтворює своє власне місто з пам'яті, щоденників, листів своєї родини, аби глядач мав можливість досліджувати Маріуполь разом із нею. «Куба та Аляска» – історія двох відважних жінок-парамедиків на лінії фронту, що знаходять дружбу, любов, гумор і надію, але також на власні очі бачать біль і горе. «Мітка часу» – перший документальний фільм режисерки Катерини Горностай, лауреатки Берлінського кінофестивалю: вона спостерігає за повним навчальним роком разом із дітьми та підлітками в локаціях у всій воєнній Україні. «Сліди» – історія травми та відновлення після сексуального насильства під час російського вторгнення. Співрежисерка проекту – Аліса Коваленко.
Також готується документальний фільм про віцепремʼєрку Ольгу Стефанішину, «перед якою стоїть монументальне завдання привести нашу країну до НАТО та Європейського Союзу».
«Іллєнко Фільм Продакшенс»
Колишній голова Держкіно та продюсер Пилип Іллєнко представив чотири проекти. Перший – повнометражний документальний фільм, присвячений сторіччю Сергія Параджанова.
«Це дуже дивна стрічка, – зізнався продюсер. – Хоча зазначено, що жанр – біографічний документальний фільм, це і правда, і неправда, позаяк приблизно 80% проекту – ляльковий театр. Ми намагаємося розповісти історію великого митця так, як він сам би її розповів». Проект, створений на замовлення Суспільного, майже завершено – він має буде готовий у квітні. Тож для нього вже не шукають ані грошей, ані копродукції.
Наступний проект – серіал у жанрах історичної драми та фентезі, який продакшен колись презентував на Шістнадцятому пітчингу Держкіно під назвою «На високій полонині». «Таке поєднання жанрів не є унікальним, але для нас воно дуже важливе, оскільки ґрунтується на біографії польського інтелектуала Станіслава Вінцента, який жив у середині 20-го століття. Це його історія, коли він опиняється в Карпатах на початку Другої світової війни. І це також історія героїв його книжки «На високогір'ї» про історію, традиції та культуру», – розповів Іллєнко.
Режисером українсько-польської копродукції, робота над якою почалася до повномасштабного вторгнення, виступить поляк Ян Кідава-Блонський.
Ще один документальний проект, над яким працює Іллєнко, також буде тематично пов'язаний з історією Сергія Параджанова: це документальна біографія батька продюсера, відомого українського кінорежисера Юрія Іллєнка. Пилип Іллєнко зізнався, що для нього це не просто особиста історія – у ній він намагатиметься розповісти історію всього українського поетичного кіно. Це буде історія про боротьбу за українську ідентичність, боротьбу з цензурою та про колоніальну політику москви щодо українських митців.
На цю саму тему (колоніальна політика) планується створити художній фільм, режисеркою та сценаристкою котрого буде Дар'я Онищенко. До проекту, що ґрунтується на реальних подіях, вже доєднались італійські копродюсери, але тривають пошуки польських копродюсерів, оскільки історія частково пов'язана з Польщею.
Також Іллєнко розповів про короткометражний науково-фантастичний фільм, який знімали минулого року на Кіпрі. Це історія про більш-менш щасливе майбутнє.
На цьому презентація завершилася. Результат заходу прокоментувала продюсерка Юлія Сінькевич, яка допомагала організувати івент: «Були представлені нові проекти, відбулося багато зустрічей українських продюсерів з іноземними дистрибуторами, продюсерами, представниками фестивалей. Сподіваємося, за деякий час усі ці домовленості втіляться в конкретні проекти».
