Нещодавно в США завершився найбільший фестиваль незалежного кіно Sundance Film Festival, у межах якого відбулися світові прем'єри відразу двох українських стрічок: «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова та «Залізні метелики» Романа Любого. І коли про роботу Чернова, що здобула приз глядацьких симпатій, розказано багато, то подробиці створення проекту Любого переважно знають лише у колі колег-документалістів. Цього місяця стрічку очікує показ у програмі «Панорама» Берлінського кінофестивалю, тож час розповісти про неї більше.
Фільм «Залізні метелики» досліджує обставини катастрофи MH17 – малайзійського літака, що влітку 2014 року прямував з Амстердама до Куала-Лумпура і був збитий російськими окупантами над окупованим Донбасом. Рефлексувати цю трагедію мовою кіно почала Марина Ер Горбач, створивши ігрову стрічку «Клондайк». Робота ж Любого вироблена у гібридному форматі – документальні елементи (архівні фото та відео) тут працюють разом із художніми: танцем, перформансом, інсталяцією тощо. Втім, зрозуміти головне можна вже з короткого синопсиса: «Шрапнель у формі метелика, знайдена в тілі пілота рейсу MH17, веде до ідентифікації держави, винної у воєнному злочині, який залишається безкарним».
Як зізнається режисер, під час Sundance його вразила реакція простих американців, котрі прийшли подивитися фільм. «Хочу окремо розповісти про показ, що відбувався в районі Редстоун: це звичайний кінотеатр, переважно місцева публіка, люди віком 40+. Вони були у захваті від фільму – на мій подив, бо це досить експериментальне кіно. Глядачі залишилися поспілкуватись із нами, вони нікуди не поспішали, висловили своє захоплення Україною. Показ був дуже надихаючим тим, що звичайному глядачеві фільм зайшов більше, ніж професіоналам», – розповідає Роман Любий.
Стрічку почали знімати ще 2019 року, і виробництво, за словами режисера, відбувалося дуже планомірно та в правильному ритмі. Але після початку повномасштабної війни робота над проектом утратила для Романа сенс: «Увесь цей час фільм був такою пересторогою для світу, – пояснює Любий. – Та коли сталося вже повномасштабне вторгнення, пересторога стала недоцільною». Втім, нові сенси для продовження роботи віднайшлися доволі швидко: «Залізні метелики» нагадують світові, що війна в Україні не почалася 2022-го, а тривала до цього вісім років. Крім того, Любий вважає, що повномасштабного вторгнення можна було б уникнути, якби росію одразу покарали за теракт із MH17.
Через повномасштабну війну фільм зазнав певних монтажних змін, ставши притчею про непокаране зло. Наприклад, під час розгляду судової справи у Нідерландах прокурор починає промову, цитуючи Солженіцина: «Насильство може бути виправдане тільки брехнею, а брехня завжди має бути підкріплена насильством. Тому дуже важливо розібратися в цьому випадку, щоб не допустити нового, більшого насильства в майбутньому». І відразу після цих слів демонструється епізод з Ірпеня 2022 року, де обстрілюють, плачуть діти, дорослі бігають зі зброєю, відбувається цілковитий хаос. Це демонстрація того самого майбутнього, про яке говорив нідерландський прокурор.
Крім того, наприкінці додано титр, що суд завершився умовним вироком, адже ніхто з винних не відбуває свого строку. «І геть смішною видається інформація про компенсацію – там якась сума, в декілька мільйонів доларів. Москалі з цієї європейської юриспруденції просто жартують! Це криміналітет. Навіть слово «мафія» закрасиве для них. Вони сприймають Європу як задротів, котрі не вміють битися. Фільм про те, що ми маємо усвідомлювати: вони не розуміють нічого, крім сили. Самі спілкуються силою, і з ними, на жаль, можна спілкуватися тільки так», – емоційно підсумовує режисер.
Роман згадує, що до «Залізних метеликів» працював над двома короткометражними фільмами: про теракт під Волновахою та обстріли Маріуполя 2015 року. Цей досвід надихнув його на великий документальний проект про трагедію MH17. Але коли він разом із продюсером Андрієм Котляром почав працювати над цією стрічкою, стало ясно: такого доступу до матеріалів, як із Волновахою та Маріуполем, не буде.
Архівний фото- та відеоматеріал творці брали у Центральному державному кінофотофоноархіві України ім. Пшеничного та в Галузевому державному архіві Міністерства оборони України. «Деякі плівки спеціально для нашого проекту були розсекречені. Ми навіть не все встигли подивитися», – каже Любий. Ще одне джерело – фотоархів Getty Images, із предстаництвом якого в нашій країні – компанією Global Images Ukraine – у творців склалися дружні взаємини. Без використання open source також не обійшлось (очисткою прав опікувалась юридична компанія Axon Partners). Але таке розмаїття матеріалів потребувало форми, і режисер вирішив уплести в наратив художні елементи, додати у стрічку фізичний театр і хореографію. На думку Любого, якщо порівнювати цей фільм із книжкою, то ігрова частина була б ілюстрацією між главами тексту. «Це здається дуже зручною для мене формою спілкування з глядачем. Так я можу висловити набагато більше, ніж словами. Але поки не побачиш, це складно собі уявити», – пояснює задум режисер.
В епізодах з художніми елементами знявся колишній військовий та музикант Роббі Уллєр – родич однієї з загиблих у катастрофі літака. За словами Романа, він сприймає всю свою медійну активність навколо МH17 як певну місію. «Багато родичів не можуть про це розмовляти, їм дуже важко. А Роббі може, тому робить це за будь-якої можливості. В нього було багато почуттів і думок, усе це віддзеркалено у фільмі», – розповідає режисер.
Проект «Залізні метелики» створений ТОВ «Вавилон'13» у копродукції з німецькими TrimaFilm та RBB/ARTE. 54% (2,3 млн грн) бюджету профінансувало Держкіно України, написання сценарію та передпродакшен – Український культурний фонд. Співавторкою сценарію та співрежисеркою монтажу була Міла Жлуктенко, що живе в Мюнхені (до речі, її документалка про українських дітей-біженців «Прокидаючись у тиші», створена разом із німецьким режисером Даніелем Асаді Фаезі, також відібрана на Берлінале, до програми Generation Kplus). І німецьку частину команди склали її колеги та друзі, тому жодного тиску чи непорозумінь із німецькою стороною не було. Ба більше: Любий каже, що від початку український проект був поетичний, хаотичний і занадто концептуальний, а з появою німців вийшло розповісти історію чітко, зрозуміліше, водночас не втрачаючи закладеної режисером поезії.
З огляду на те, що фільм розповідає про нідерландську трагедію, відсутність будь-кого (крім родича однієї з загиблих) із цієї країни у процесі виробництва має дивний вигляд. Та навіть влаштувати прем'єру «Залізних метеликів» у Нідерландах не вийшло. «Нам здавалося, що прем'єра має бути на IDFA в Амстердамі, адже цьогоріч фестиваль відбувався паралельно з завершенням судового процесу [у справі збиття рейсу MH17]. У нас прем'єра могла бути саме в день публікації результатів суду – це геть унікальний збіг, якого не можна не використати. Але нам дали відмову», – констатує режисер. Також була спроба представити фільм на Роттердамському кінофестивалі: організатори спочатку погодилися, та, коли дізналися, що стрічка буде на Sundance, у показі відмовили.
Раціонально пояснити поведінку голландців Роман Любий не може, але зазначає, що загалом ставлення до трагедії MH17 у країні було дуже обережним. Усе змінилося лише після оголошенння судового вироку в Гаазі, навіть в особистому спілкуванні. Тож творці фільму не полишають надій показати «Залізних метеликів» у Нідерландах і зараз чекають підтвердження від одного невеликого фестивалю.
Що ж до інших кінофестивалів, то, як ми вже зазначили, незабаром «Залізних метеликів» покажуть на Берлінале, а потім – на «інших великих фестивалях», від яких уже є підтвердження, але розголошувати подробиці не можна. Назвати країни, у котрі вже продано права на показ стрічки, продюсер Андрій Котляр також не може: всі перемовини про міжнародну дистрибуцію веде агенція Rise and Shine. Та дещо вже відомо остаточно – фільм розглядається як потенційний для оскарівської компанії. «Ми подаватимемося на номінацію від України, – каже продюсер. – І звісно, для цього шукатимемо широкого розповсюдження в Північній Америці, США, Канаді. Це буде комбінація кінотеатрального прокату та релізу на VoD-платформі. Зараз перебуваємо в контакті з декількома всесвітньо відомими – гадаю, за декілька місяців будуть новини щодо цього».
Точної дати прем'єри в Україні ще немає, але фільм хотіли б випустити на дев'яту річницю збиття літака, тобто в районі 17 липня. Український дистрибутор стрічки – компанія Arthouse Traffic.
Продовжувати експерименти з гібридним форматом після «Залізних метеликів» Роман Любий не планує, позаяк практикує унікальний підхід до кожного проекту. Та й загалом роботу з воєнною документалістикою режисер хоче поставити на паузу, щоб створити анімацію на основі українського фольклору. Проект називатиметься «Нечиста сила» та буде базуватися на книжках Василя Королів-Старого, написаних у 20-х роках минулого століття.
