Одного сонячного ранку четверга члени Національної спілки кінематографістів України вирішили провести вибори голови своєї організації. Адже треба побачитися зі старими знайомими, перевірити меню кафе легендарного ресторану «Вавілон», та й за статутом НСКУ вибори належить проводити що чотири роки. Термін, до речі, сплив іще 2021-го. Але внаслідок пандемії, а потім і повномасштабної війни обрання голови відтермінували ще на два роки.
Проблем за цей час накопичилося немало: судова тяжба з Кабміном через продовження повноваження Ради з державної підтримки кінематографії, яка не працює; ремонт даху Будинку кіно; так і не оформлена належним чином земля під цим Будинком; скорочення фінансування – і це тільки те, про що згадували самі спілчани. До цього варто додати напівмертвий статус колись впливової й авторитетної кінематографічної організації, а також відсутність будь-якої суб’єктності, себто власного представництва в інших органах державної влади.
Отож поговорити дійсно було про що. Попри важкі часи, делегати ІХ (XV) з’їзду НСКУ від самого ранку доволі бадьоро заходили в свій храм у Будинку кіно, вітались одне з одним: хтось стояв у черзі по ранкову каву, хтось цікавився наявністю бутербродів із червоною рибою в тому самому барі, а хтось згадував інцидент із попередніх років, коли в одного з делегатів просто під час виступу на сцені з’їзду стався інсульт. Скажу наперед – цього року обійшлося без таких інцидентів, хоча напружених моментів вистачало. Але про все своєю чергою.
Неперевершена Раїса Недашківська, як завжди, брала на себе очі присутніх
Позмагатися з нею за звання найбільш елегантної членкині Спілки цього вечора могла хіба що Лариса Кадочникова
Чоловіки в цьому плані були скромніші. Олександр Ігнатуша та Сергій Калантай обрали кежуал-аутфіт на вихід і вели невимушені розмови, поки інші делегати все ще шукали себе у списках
Тільки олдскул, тільки паперові каталоги та паперові списки! Діджиталізація у Спілці заборонена статутом?
Ось Дмитро Сухолиткий-Собчук знайшов-таки себе у списках і старанно заповнює бланк делегата. Що, Дмитре, забув уже, мабуть, як ручку тримати з тими вашими макбуками і смартфонами? Ех, молодь...
Хранителька списків і взагалі священний символ Спілки – кінознавиця Олена Парфенюк (зліва). Весь вечір навіть найстаріші спілчани зверталися до неї з питаннями про те, про се. Олена Борисівна з належною мудрістю старійшини всім на все відповідала
Тут Андрій Котляр іще не знає, що наступні 13 годин проведе у стінах Будинку кіно в очікуванні рішення з’їзду. Я теж не знала. Хоча напис праворуч про це вже м’яко натякав
А от Богдан Бенюк, мабуть, усе ж таки щось знав. І пішов раніше, адже наприкінці вечора я його вже не бачила
Нарешті дзвінок пролунав: делегати заходять до Червоної зали. Дмитро Томашпольський – у перших рядах
Сергій Лисенко з Володимиром Тихим і Володимиром Войтенком також дослухалися до прохання голови НСКУ Олеся Янчука сісти ближче до трибуни
Цьогоріч на з’їзді була одна почесна гостя – ректорка Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Інна Кочарян. На жаль, ані голови Держкіно, ані представників Мінкульту на заході не було, хоча офіційні запрошення їм надіслали (згодом Держкіно звітувало, що на заході був присутній заступник голови Максим Александров)
Через повномасштабну війну бути на з’їзді змогли не всі, тож довелося встановити квоту 1 до 5: тобто один делегат міг представляти одразу п’ятьох колег-спілчан. На з’їзді 130 делегатів із можливих 146-ти – понад 50%. Кворум є. З’їзд вважається легітимним, а всі його рішення – законними
Почали зі вшанування хвилиною мовчання колег і членів Спілки, які померли у період від 2017 року, коли був проведений попередній з’їзд, до сьогодні. Окремо згадали померлого оператора Вілена Калюту, включивши аудіозапис, де він закликав не дати роз’єднати Спілку, адже це неодмінно призведе до розпаду. На жаль, делегати послухали, але не дослухались
Далі обрали ведучого засідання (ним став актор Станіслав Сукненко), а також президію з’їзду. До списку увійшли: Андрій Дончик, Лариса Кадочникова, Володимир Войтенко, Лариса Брюховецька, Ярослав Лупій, Семен Мозговий і вже колишній голова НСКУ Олесь Янчук. Спойлер – до кінця досидять не всі
Олесь Янчук демонструє засоби протидії тим, хто порушуватиме регламент. Спочатку дзвіночок – для тих, хто порушив не сильно
Далі буде свисток (куплений, за словами Янчука, у Ліверпулі, в музеї The Beatles). На щастя, за весь день до свистка так і не дійшло
Першим виступав голова НСКУ Олесь Янчук – звітував за період з 2017-го по 2023-й. За цей час Спілка провела понад 900 творчих заходів, зокрема дискусій, творчих вечорів і лекцій. Потім він чомусь згадав, як Богдан Бенюк на честь 90-річчя кіностудії Довженко співав у Будинку кіно «Ой, хто, хто Миколая любить», але переключився знову на звіт і розказав, як 2020 року китайська делегація після гостювання в Спілці подарувала НСКУ цифровий проектор за 50 тис. євро. Розповів, як домовився з організаторами кінофестивалю «Молодість», аби ті залишили Будинку кіно аудіосистему, котру встановили на час проведення фестивалю (її вартість – $24 тис. – виплачувалася частинами), а також згадав, як вдалося залучити грант УКФ, аби погасити заборгованість перед працівниками Будинку кіно.
Загалом це був радше ностальгічний монолог про те, які хороші часи були до пандемії та повномасштабного вторгнення, аніж повноцінний звіт голови Спілки кінематографістів. І я цілком розумію пана Янчука – сама люблю згадувати той період. Однак не всі поділяли сентиментальний настрій голови НСКУ.
Із залу пролунав вигук: «Де звіт?» – ніби натяк на те, що хочуть чути трохи більше цифр і фактажу. Це режисер Дмитро Загребельний, який дещо збадьорив делегатів, приспаних монотонним монологом Янчука. Загребельний був посланий на сайт НСКУ – мовляв, там опублікований повний звіт
Далі передбачався звіт голови ревізійної комісії. На жаль, голова комісії Юрій Гармаш був відсутній, тому делегував зачитати документ Людмилі Шейкіній
Звіт розпочався зі скарги на членів Спілки, які не сплачують внесків по 5–7 років: таких багато, і їх хочуть виключити (тих, хто не в змозі платити під час великої війни, а раніше платив, не чіпатимуть). Крім того, було сказано, що НСКУ мала на недоторканому депозиті 1 млн 200 грн, але під час пандемії рахунок довелося розблокувати та зняти частину коштів на погашення боргів. Точних цифр у звіті не надали, а тих, кому це цікаво, скерували до головного бухгалтера (якого в залі, на жаль, не було).
Валютний депозит також зменшився – до суми $251 тис. (місця конкретиці, куди саме та скільки було витрачено, у звіті не знайшлось). Також Шейкіна бідкалась, що через нестачу грошей довелося ліквідувати соціальну комісію. Ще у звіті дорекли Олесю Янчуку, який недоцільно витратив 30 тис. грн на закупівлю камер спостереження для Будинку кіно, хоча вже були встановлені інші камери, котрі треба було лише полагодити.
Натомість ревізійна комісія подякувала молодим орендарям кафе в Будинку кіно, які змогли його відродити. І висловила сподівання, що їм буде переданий в оренду і ресторан «Вавілон» – для відродження.
Продюсерка Люба Кнорозок висловила загальну думку тих, кого не задовільнив такий звіт. Делегати довго шукали спосіб, як можна ознайомитись із деталями та конкретними цифрами витрат, і зійшлися на тому, що треба звертатись тільки до головного бухгалтера. Але як його знайти – ніхто не знає
Настав час виступів претендентів на посаду нового голови НСКУ. Першим до трибуни вийшов давній член Спілки, оператор-постановник вищої категорії Сергій Борденюк, який оголосив про своє бажання обійняти посаду за три дні до з’їзду
Весь план і бачення Борденюка з розвитку НСКУ опубліковані на FB-сторінці Спілки.
Тож виділю основне:
— Зберегти перевірені часом традиції та убезпечити від будь-яких «схем» зазіхання на власність Спілки!
— НСКУ має сформувати нагальні сенси, обстоювати активну громадянську та державницьку позицію, доносити її до аудиторій.
— Необхідно ініціювати зібрання голів творчих спілок України з публічним обговоренням проблематики у сфері культури та відповідні консолідовані дії.
— Комунікувати та координувати зусилля з Українською кіноакадемією з метою підтримки та розвитку сучасного українського кінематографа.
— Конструктивно впливати на діяльність місцевих і центральних органів влади, насамперед Держкіно, щодо стану та процесу розвитку екранних мистецтв.
— Законно оформити належну земельну площу під Будинком кіно з правом довічного користування.
— Налагоджувати фандрайзингову роботу. Це залучення іноземних і вітчизняних грантів через фонди, дипломатичні та міжнародні інституції, благодійні та приватні організації.
— Спілка має відновити колишній рівень активності: проводити кінофестивалі, тематичні перегляди, творчі вечори, дискусійні клуби тощо.
Наприкінці присутніх чекав невеликий сюрприз: виявилося, що третина людей, яких Борденюк хотів би бачити у своїй команді, – це ті самі люди, яких зібрав до своєї команди Денис Іванов, інший претендент на посаду голови НСКУ. Присутні в залі з команди Іванова обурилися.
І хоч у Сергія Борденюка були певні конструктивні пропозиції, я чомусь згадала студентські роки: коли у рефераті бракує кілька сторінок до допустимої норми і ти починаєш розтягувати текст низкою речень із купою епітетів, які жодного сенсового навантаження не несуть.
Наступним до трибуни вийшов другий кандидат на посаду голови Спілки – продюсер і генеральний директор «Артхаус Трафік» Денис Іванов
Денис Іванов працював над створенням команди та розробленням програми декілька місяців. Крім цього, напередодні зʼїзду він організував зустріч із членами Спілки, щоб познайомитися ближче та презентувати свою програму детально.
Основні пункти бачення Іванова такі:
— Розробити та затвердити новий дизайн структури НСКУ, зробити продуманий функціонал сайту, який буде повністю відповідати цілям інтенсивного розвитку.
— Зробити вступ до Спілки зручним для нових членів – і проактивно залучати нових членів.
— Провести інформаційну кампанію серед кіноспільноти. Зазначити переваги вступу до Спілки, показати успішні приклади обстоювання спільних інтересів.
— Зробити Будинок кіно потенційно головним кіноцентром країни.
— Репрезентувати Спілку на ключових міжнародних кіномайданчиках: делегацією, презентаціями, круглими столами, участю в дискусіях.
— Залучити до фінансування Спілки міжнародні організації, посольства, фонди та держави.
— Зробити прозорим фінансові звіти НСКУ.
До команди Дениса мали ввійти кінокритик і сценарист Сергій Тримбач; кінопродюсерка Юлія Сінькевич; голова Правління Української кіноакадемії Ольга Бесхмельниціна; менеджерка кіно Людмила Горделадзе; режисерка, співзасновниця Tabor Production Ліза Сміт; продюсер, редактор Сергій Галетій; режисер, засновник об'єднання «Вавилон'13» Володимир Тихий; оператор-постановник Сергій Борденюк; керівниця Довженко-Центру Олена Гончарук; оператор-постановник, учасник об'єднання «Вавилон'13» Андрій Котляр; режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук; кінознавець Алік Шпилюк.
Почалось обговорення програм претендентів.
Дмитро Загребельний запитав Дениса Іванова про залучення приватних інвесторів до фінансування Будинку кіно. Питання інвесторів дуже болюче для спілчан, адже ті бояться (небезпідставно) рейдерства Будинку кіно. Іванов запевнив, що приватні інвестори будуть останніми, до кого він звертатиметься по допомогу та жодних часток Будинку кіно їм не передаватиме
Режисер Георгій Давиденко поцікавився в обох кандидатів про створення ветеранської організації (у програмах про це не згадували). Іванов обіцяв знайти кошти для створення соціальної комісії та віддати належну шану старшому поколінню. Борденюк запевнив, що налагодження комунікації з державою та профспілками є в його програмі, а головне – «в серці»
Градус напруги трохи знизила письменниця Олена Дукельська, лаконічно запитавши в учасників зʼїзду: «Хто розмінував Чонгар?»
Режисер Андрій Дончик явно не очікував такого повороту подій
Юлія Сінькевич із команди Дениса Іванова, яка фігурувала й у списку Борденюка, ще раз наголосила, що підтримує кандидатуру першого. І додала, що зараз є міжнародні партнери, які готові підтримувати українське кіно, а вона має досвід роботи з міжнародними організаціями та готова продовжити це робити в команді Іванова
Семен Горов закликав членів Спілки та майбутнього голову налагоджувати відносини з державними інституціями замість того, аби «цапатись» із ними в суді. Режисер особисто проти того, щоб Спілка від його імені з кимось судилася
Відповідати Семену взялась очільниця Довженко-Центру Олена Гончарук, яка протягом останніх трьох років власне через суди з державою намагається обстояти свої права. «Ми не хочемо «цапатись» із органами управління. Але вони мають розуміти, що не єдині, хто має вирішувати нашу долю. Якщо вони починають втрачати береги, то варто про це нагадати, нехай навіть у судовому порядку», – сказала вона
Після такої напруженої дискусії варто зробити перерву. Денис Іванов із Валентином Васяновичем і Дмитром Сухолитким-Собчуком вийшли випити кави просто неба. Тим часом делегати старого гарту активно цікавились асортиментом коньяку в барі Будинку кіно
Перерви в 40 хвилин явно було недостатньо: за цей час тільки закінчилася черга до барної стійки
Що ж, із новими силами знову до обговорення! Олена Дукельська на місці – можна продовжувати
Режисера Ярослава Лупія як представника Одеського осередку НСКУ цікавила подальша доля регіональних відділень. Іванов запевнив, що треба співпрацювати з регіональними органами влади задля підтримки регіональних осередків. Борденюк пообіцяв через місцеві органи влади залучати кредити від Європейського банку розвитку. І зазначив, що в разі обрання одразу ж вирушить у поїздку регіонами
Оператор Роман Ялинський спитав у Дениса Іванова, чому той у разі програшу не хоче співпрацювати із Сергієм Борденюком і залучати весь свій ресурс. Іванов пояснив, що й так багато чого робив для Спілки з того часу, як став її членом. Утім, ані він, ані його команда не готові брати на себе відповідальність за дії іншого голови
Режисерка Марина Врода зазначила, що не входить до команди жодного з кандидатів. І закликала обох претендентів іти на компроміси у взаєминах між собою
Продюсерка Галина Криворчук вимагала уточнити імена або назви конкретних міжнародних партнерів, яких хоче залучити Іванов. Я ж казала, спілчани сильно переймаються цим
Для прикладу Денис назвав посольство США, програму USAID, фонд «Відродження», Європейську академію, фонд International Media Supports, інфраструктурні гранти House of Europe
Борденюк у цей момент чомусь вирішив, що молоде покоління, яке хоче привести до Спілки Іванов, обовʼязково має розколити НСКУ, і назвав це віковим сепаратизмом. А потім запропонував Іванову все ж співпрацювати зі «старшим братом»... Я теж мало що зрозуміла, але у старших делегатів цей спіч зірвав оплески
Скористаюся ще одним фото Андрія Дончика (пане Андрію, сподіваюся, ви не проти) як візуалізацією своїх почуттів
Акторка Маргарита Бурковська, котра нещодавно отримала кінопремію Septimius Awards як «Найкраща європейська акторка», мужньо чекала завершення зʼїзду в Червоній залі. Але часом також не могла стримати емоцій
Продюсерка Ольга Бесхмельниціна вийшла до трибуни, щоб внести трохи конструктиву в те, що з дебатів перетворилося на особисті розбори. І закликала голосувати не за програму на папері, а оцінювати спроможність обох кандидатів утілити свої програми в життя
Режисер Семен Мозговий, представник так званого молодого покоління, теж спробував внести краплю раціональності. Він сказав, що прийшов у Спілку по захист, оскільки ані від Держкіно, ані від УКФ молоді творці такого захисту отримати не можуть. І запитав у залу, чи готове старше покоління підтримати молодих кінематографістів, які зараз знімають? Натомість у відповідь почув лише укання та невдоволене ремствування. Метрам не сподобалося, що їх називають старими
Євгеній Женін заявив, що з посольствами має працювати Кулеба, а не Спілка кінематографістів! А ще кінознавець зізнався, що йому незрозумілі слова «менеджмент», «пітчинг» і «кастинг». Дякую, будемо знати
Слово знову взяв Роман Ялинський – аби заявити, що команді Дениса Іванова байдуже до людей похилого віку, що є в Спілці. В який спосіб Роман дійшов такого висновку, залишилося в секреті
У певні моменти здавалося, що лише пані Олена Дукельська є осередком стабільності й адекватності
Колишня директорка кінотеатру «Жовтень» Людмила Горделадзе вийшла підтримати Дениса Іванова та трохи заспокоїти розпалену публіку. І попередила про ймовірність рейдерського захоплення Будинку кіно, адже в структурі Будинку зʼявилося приватне ТОВ «Сінема Хаус». Деякі делегати також пробували на цьому акцентувати, та більшість була сконцентрована на «віковому сепаратизмі»
Семен Случевський вийшов зі своїм болем: поскаржився, що в списках кандидатів на керівні посади немає сценаристів. На його думку, це несправедливо. Боюся, пане Семене, ваша проблема на цьому зʼїзді буде явно не на першому місці
А продюсер Сергій Галетій ще хотів обговорити з делегатами зміни до статуту, над якими старанно працював. Але делегати запит відхили, проголосувавши за те, щоб розглянути зміни до статуту окремим зʼїздом. Галетія це образило, й він утримався від голосування
Дискусії завершилися. Бюлетені надруковані. Кворум є. Делегати перейшли до голосування
Пізно ввечері, перед комендантською годиною, стало відомо, що переміг Сергій Борденюк. Зі 133 делегатів за нього проголосувало 92 кінематографісти. Голосів за Дениса Іванова було віддано вдвічі менше – 41.
Сумно, що, попри всі виклики та загрози, Спілка залишається місцем зʼясування взаємин між поколіннями, з любовʼю до беззмістовних промов та небажанням думати про перспективи. Що ж, сил і наснаги спілчанам на наступні чотири роки.
