25 лютого завершує свою роботу 74-й Берлінський міжнародний кінофестиваль. Цьогоріч на Берлінале відбулися премʼєри трьох українських стрічок: ігрового повнометражного фільму Романа Бондарчука «Редакція» та документальної роботи Оксани Карпович «Мирні люди» у програмі Forum, а також документальної стрічки Світлани Ліщинської «Трошки чужа» – у Panorama Documente. Паралельно на кіноринку Берлінського кінофестивалю European Film Market працював національний стенд України, робота якого організована спільними зусиллями Держкіно, галузевих асоціацій і кінокомпаній. Серед іншого на стенді були представлені англомовні каталоги українських фільмів і сервіс-компаній, оновлені Українською кіноасоціацією разом із компанією Media Resources Management. До каталогу фільмів увійшли українські стрічки різних жанрів у трьох категоріях: «Фільми 2022–2024 років», «Фільми work in progress» та «Фільми в девелопменті». До каталогу сервісів – ключова інформація про провідні українські компанії та AV-спеціалістів, що готові співпрацювати з міжнародними партнерами за різними напрямами.
Крім того, 20 лютого відбулося засідання кіноасоціації EFAD (European Film Agency Directors association), після якого було оприлюднено добрі новини щодо підтримки українських фільмів. Нагадаємо, рік тому на Берлінале стартувала ініціатива Європейський фонд солідарності з українськими фільмами (European Solidarity Fund For Ukrainian Films; ESFUF), започаткована Французьким національним центром кіно CNC (Centre national du cinéma et de l'image animée) й іншими членами EFAD. Протягом 2023-го ESFUF двічі оголошувала конкурси, в межах яких загалом підтримала 29 проектів. Цього самого року до ініціативи приєдналися чотири нові члени EFAD (із Болгарії, Угорщини, Латвії та Іспанії), а її бюджет збільшився до 1,5 млн євро. Ці додаткові 300 тис. євро означають, що ESFUF може продовжити підтримку українських проектів, створених у копродукції з європейськими компаніями. І ініціатива вже відкрила два нові конкурси: підтримка проектів у постпродакшені (подаватися можна з 21 лютого до 15 березня) та проектів у девелопменті (з 21 лютого до 5 квітня). Всі подробиці шукайте тут.
Також у межах індустріальної програми European Film Market відбулось одразу кілька заходів із фокусом на Україну: зокрема, 17 лютого – організований Держкіно Український день, де вітчизняні продюсери презентували свої повнометражні кінопроекти на різних стадіях виробництва.
Програма Українського дня розпочалася з відеовшанування памʼяті наших Героїв – працівників аудіовізуальної індустрії, що протягом повномасштабної війни долучилися до війська та віддали життя, захищаючи Україну. «Завжди важко виступати після таких відео, оскільки щоразу вони стають довші через те, що потрібно додавати нові імена…» – зізналася голова Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук, чий виступ із презентацією поточних досягнень і можливостей нашої індустрії розпочав програму заходу.
«Але ми тут для майбутнього, – продовжила Вікторія. – Тож дозвольте мені надихнути вас тим, що робить українська кіноіндустрія просто зараз. Я дуже пишаюся та дуже вдячна за те, що нині ми можемо з упевненістю говорити: наша індустрія жива, повноцінна, має перспективи зростання та розвитку».
На підтвердження цієї тези Ярмощук навела статистику виробництва ігрових фільмів і серіалів в Україні під час повномасштабної війни
Також вона надала інформацію про фестивальні досягнення українських стрічок останніх років, окремо зупинившись на фільмі Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі», що увійшов до шортліста «Оскара» у номінації «Найкращий документальний фільм» і днями в такій самій номінації отримав премію BAFTA
Окремо голова Української кіноасоціації зупинилася на успіхах свіжих українських проектів у комерційній міжнародній дистрибуції
Вікторія підкреслила важливість міжнародної копродукції, додавши, що «зараз трохи складно виходити за межі країни, оскільки у нас не так багато державного фінансування, як раніше. Утім, на 2024 рік Державному агентству України з питань кіно виділено бюджет майже 14 мільйонів євро (589,6 млн грн. – MBR). Ці гроші передбачені у бюджеті країни, але ми ще не знаємо, чи буде змога використати їх цього року. Проте держава робить усе можливе, щоб продовжувати підтримувати індустрію».
Після виступу Ярмощук захід продовжився презентацією українських проектів на різних стадіях виробництва. Загалом було презентовано девʼять стрічок: пʼять ігрових, три документальні й одна докудрама.
Розпочалася презентація з ігрової стрічки «Буча» (Bucha), що ґрунтується на реальних подіях, детально про кейс якої можна прочитати в нашому інтервʼю з її продюсером та автором Олександром Щуром, котрий, власне, й представляв проект на Берлінале.
Свій виступ він розпочав з особистої історії, яку розповів не без гумору: «Мене звати Олександр Щур. Я пʼятнадцять років працював сценаристом із Володимиром Зеленським – він тоді був іще актором. Згодом він став президентом, я – незалежним продюсером. Так, я теж відчуваю, що його кар'єра склалася трохи краще, ніж моя».
Та надалі жартам місця вже не лишилось. «Я живу в північному передмісті Києва біля Бучі та був свідком початку повномасштабної російської агресії, – розповів Щур. – Протягом перших місяців я був волонтером. І коли почув справжню історію про чоловіка, який врятував сотні українців з окупованої території, то зрозумів, що це схоже на голлівудський high concept». Нагадаємо, фільм оповідає історію Костянтина Гудаускаса – громадянина Казахстану, що дістав політичний притулок в Україні. Завдяки казахстанському паспорту він мав можливість проїжджати на окуповану російськими військами територію Київської області та вивозити мирних жителів. Так Костянтин урятував 203 людини.
Розповідаючи про фінансування стрічки, Щур акцентував відсутність державного фінансування, зазначивши, що це було свідомою позицією: «Ми вирішили взагалі не брати державних грошей, оскільки розуміли, що вони потрібні військовим». Продюсер повідомив, що фільм створений за приватні інвестиції з України, Польщі, США та Канади. Він наголосив на важливості появи у міжнародному полі таких проектів, як «Буча», – що розповідають правду про злочини росії в Україні та є антидотом від російської кінопропаганди на кшталт фільму «Свідєтєль». Щур окремо зупинився на кейсі цієї тотально брехливої російської кіноагітки, яка має антирекордний рейтинг на IMDb – одиницю. І для підсилення ефекту навів докладний розбір оцінок, виставлених «Свідєтєлю» користувачами IMDb зі США: «Всі оцінки звідти – одиниці, і є лише три оцінки на 10 балів. Гадаю, останні троє – це Ілон Маск, Дональд Трамп і Такер Карлсон».
Завершуючи презентацію, Щур розповів, що наразі фільм «Буча» майже готовий: остаточна версія має бути за два тижні. Він зазначив, що проект вже має українського дистрибутора – FILM.UA Distribution, – але перебуває у пошуках великого міжнародного дистрибуційного партнера, аби «мати можливість показати фільм у всьому світі».
Наступним презентувався ігровий фільм режисера Івана Ніколайчука «Вічник» (Eternity Man). Представляли проект українська продюсерка Ірина Асанова та бразильський продюсер Рафаель Томасетто (Rafael Tomasetto).
Фільм ґрунтується на романі «Вічник. Сповідь на перевалі духу» лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця, де розповідь ведеться від імені 104-літнього чоловіка, що ретроспективно згадує своє життя, на яке припали бурхливі події ХХ століття. Стрічку виробляє компанія «Констант Продакшн». Авторами сценарію є Анатолій Крим, Карлос де Лос Ріос (США) й Іван Ніколайчук. У вересні минулого року на Буковині відзняли тизер стрічки, основний знімальний період розпочнеться навесні 2024-го, а завершити знімання планують до кінця травня / початку червня.
Ірина Асанова розповіла, що загалом розроблення проекту тривало майже десять років (сам роман побачив світ 2012-го). За словами Рафаеля Томасетто, за концепцією проект є артхаусним і поєднує в собі кілька жанрів, а найближчі асоціації за настроєм – стрічки Терренса Маліка. Весь знімальний процес відбуватиметься в Україні, тоді як для постпродакшену активно шукають міжнародних партнерів, зокрема у країнах Скандинавії та в Канаді. «Ми перебуваємо на етапі, коли шукаємо партнерів у різних частинах світу для завершального фінансування, партнерів із продажу та різні компанії, які допоможуть вивести проект на наступний рівень. Наша мета – бути готовими до подання на фестивалі до кінця року», – додав Рафаель.
Далі презентувався горор «Конотопська відьма» (The Witch of Konotop). Представляла проект продюсерка Ірина Костюк.
Презентацію вона розпочала з зізнання: «Колись я була феєю, але вже ні…» Та розповіла, що після восьми років роботи над прекрасною та суперуспішною як в українському, так і в міжнародному прокаті історією – анімацією «Мавка. Лісова пісня» – досвід робити фільм жахів про відьму, що мститься російським військовим за вбивство коханого, був для неї дуже цікавим. Продюсерка поділилася, що «Конотопська відьма» – не просто перший горор у лайнапі FILM.UA Group, а перший зі вже принаймні трьох запланованих, які мають випускатися щороку один за одним.
Говорячи про фінансування, Костюк розповіла, що половину бюджету власним коштом забезпечила студія FILM.UA, а другу половину профінансували пʼятеро приватних інвесторів, які радо долучилися до проекту, коли дізналися, що історія – про відьму, котра одного за одним вбиває російських окупантів. Знімання стрічки тривали місяць і вже завершилися (наш репортаж із майданчика можна прочитати за цим посиланням). «Останній день зйомок був 29 грудня, – розповіла Ірина. – Той самий день, коли росіяни запустили по Україні рекордну кількість ракет усіх типів. Але ми однаково знімали». Нагадаємо: під час масованого ракетного обстрілу України росією 29 грудня 2023 року під удар потрапили багато українських міст: Київ, Харків, Дніпро Одеса, Запоріжжя, Конотоп, Сміла та Львів. Загалом росіяни запустили по Україні 158 повітряних цілей. Через цей обстріл загинуло 55 осіб, 171 людина була поранена.
На цьому трагічному тлі жодних заперечень не викликає запропоноване Іриною жанрове визначення – «фільм помсти». Продюсерка каже: «Це мрія кожної української жінки – щоб вони померли саме так. Десь тижнів зо два тому я подивилася перший raw cut «Конотопської відьми» й упевнилася, що це насправді мікс жанрів: і воєнна драма, і горор, і слешер. Ми з колегами сформували визначення для такого кіно – фільми помсти». І ще щодо визначень: продюсерка зізналася, що її дещо тригерить, коли в контексті зімань в Україні англійською використовують словосполучення shooting days. Натомість вона запропонувала вживати filming days, оскільки через росію «вже десять років кожен день в Україні – це shooting day».
За словами продюсерки, наразі фільм, у якому буде багато VFX, перебуває в постпродакшені, а премʼєра в Україні відбудеться або останнього тижня серпня-2024, або першого тижня вересня. За два місяці після національного кінотеатрального релізу стрічка зʼявиться на глобальній стримінг-платформі одразу на всій території Центральної Європи. І зараз вона також активно продається на інші території.
Наступним проектом, презентованим у межах Українського дня, стала драма «Мати» (Mother) про українця на імʼя Алекс, який на початку повномасштабної війни давно мешкав у Лондоні, та після російського вторгнення вертається додому, щоб урятувати свою матір з окупованої території.
Представляти проект, який є копродукцією України, Великої Британії та Франції, вийшли продюсер Олександр Омельянов, режисер, сценарист і продюсер Джонатан Бірч (Jonathan Birch) та продюсер Бен Пуллен (Ben Pullen).
Презентацію розпочав Олександр Омельянов – з особистої історії: «Перші десять днів повномасштабної війни я провів у підвалі зі своєю дружиною та дітьми. Коли ми вирішили, що маємо залишити Україну, я попросив батьків поїхати з нами, але вони відмовилися. Нам вдалося евакуювати дітей, але, коли ми вже були на заході країни, батько зателефонував мені та сказав, що зміг переконати поїхати мою матір, яка не може ходити. І мені довелося повертатись, аби їх вивезти. Дякую богові, все було гаразд, і зараз ми разом. Тож ця історія дуже особиста для мене».
Далі слово взяв Бен Пуллен, який познайомився з Омельяновим іще 2018 року на Одеському кінофестивалі. «Можливо, вас дивує проект, що ґрунтується на українській історії, але за участі двох британців. Та це показує, наскільки пасіонарною є решта світу щодо того, що відбувається в Україні, як ми всі намагаємося взяти участь і розповісти ці історії, – сказав Бен. – Саме тому ми змогли знайти у Великій Британії людей, які хочуть вкладати гроші у проекти в Україні та намагатися змінити ситуацію. Та ми все ще шукаємо партнерів – фінансових, виробничих і з продажів».
Творці розповіли, що проект вже має акторський склад і майже 60% підтвердженого бюджету від українських і міжнародних приватних партнерів. А зйомки планують розпочати у червні або липні цього року.
Наступним представили фільм «Операція «Синиця»: Право вибору» (Operation Synytsya: Personal Choice), ігрову шпигунську драму, що ґрунтується на реальній спеоперації ГУР МО з перельоту російського військово-транспортного гелікоптера Мі-8 з екіпажем до України 9 серпня 2023 року. Представляли проект автор ідеї, колишній журналіст, а нині військовий Артем Шевченко та продюсер Андрій Ногін.
Шевченко розповів, що ідея проекту прийшла до нього після роботи над документальним циклом із трьох фільмів «Воєнна розвідка України: на морі, у небі, на землі», присвячених бойовим операціям за участю військовослужбовців ГУР МО. Андрій Ногін додав, що у партнерстві з ГУР розпочато роботу з розроблення проекту та формування пулу партнерів. За словами продюсера, проект вже частково має підтверджене фінансування.
Розповідаючи історію спецоперації «Синиця», Шевченко резюмував, що «капітану гелікоптера надали шанс на нове життя і він безперечно зможе продовжувати літати, але цього разу на крилах правди та добра». Утім, маємо зазначити, що цей оптимізм виявився передчасним і, можливо, тепер у концепцію фільму доведеться вносити корективи: презентація відбулася 17 лютого, а вже два дні по тому, 19 лютого, стало відомо, що цього російського пілота, Максима Кузьмінова, знайшли вбитим в Іспанії (найімовірніше – вбитим російськими спецслужбами).
Далі була представлена документальна драма «Ярослав Мудрий» (Yaroslav The Wise), презентувала яку продюсерка Олеся Ногіна.
Свою презентацію вона розпочала з невеликого екскурсу в історію: «Повернімося на тисячу років назад – середньовічна Європа, XI століття, російської держави не існує». Продюсерка зазначила, що проект – байопік про одну з найвизначніших постатей в історії України – сподівається на цікавість із боку стримерів, оскільки жанр докудрами «зараз переживає ренесанс, особливо в контексті платформ». Також Ногіна згадала, що Ярослав Мудрий активно налагоджував зв'язки з іншими європейськими державами, і це «може бути базою для копродукції з різними країнами». Продюсерка розповіла, що основна частина фільму готова: в Києві вже відзняли 40 хвилин. Але підкреслила, що «історія може бути ширшою, тож ми відкриті та готові до копродукції».
Наступною презентувалася документальна стрічка «Земля світла» (Lightland) режисера Дана Приходько, представляти яку вийшла продюсерка Єва Зурʼян.
Фільм є повнометражним дебютом і для режисера, і для продюсерки, і для оператора Яреми Голоти, тому творці стрічки вирішили підсилити команду досвідченою консультанткою – Валерією Сочивець. «Ми вирішили її запросити, оскільки останній фільм продюсерки «Ля Палісіада» був номінований на премію Європейської кіноакадемії. Тож Валерія допомагає нам з усіма складними питаннями у просуванні фільму», – пояснила Зурʼян. Вона розповіла, що історія стрічки розпочалася 2021 року, коли її творці поїхали до міста Світлодарськ, щоб дослідити життя людей у сірій зоні. «У першу експедицію ми зняли майже 40 хвилин фільму та мали повернутися навесні, але розпочалася повномасштабна війна, Світлодарськ знову опинився під окупацією. Тож проект був заморожений на два роки, і тепер ми знову почали розроблення, та, звісно, в іншому ключі. «Земля світла» – це подорож у минуле маленького містечка на Донеччині, яке було на фронті від 2014 року», – розповіла продюсерка, додавши, що зараз проект перебуває у пошуку копродюсерів, партнерів для постпродакшена та додаткового фінансування. «Майже весь фільм завершений, але нам необхідно зробити ще одну експедицію, і на це потрібно орієнтовно 25 тис. євро», – назвала точну суму Єва.
Далі був представлений документальний проект «Дівія» (Divia), докладно про який можна прочитати в нашому інтервʼю з його авторами – режисером Дмитром Грешком і продюсеркою Поліною Герман. Утім, на Берлінале стрічку представляла ще одна продюсерка – Тася Пугач.
Вона розповіла, що фільм, присвячений впливу повномасштабного російського вторгнення на українську екологію, складатиметься з трьох актів, перший з яких показує українську природу в гармонії та мирі до початку повномасштабної війни, другий – це війна, спричинені нею руйнування та збитки, а третій – відновлення природи попри все. «Це документальний фільм-спостереження, тут не буде діалогів і закадрового наративу», – підкреслила продюсерка. Вона додала, що за таких умов особливо важливою є музика. І за неї у «Дівії» відповідає відомий композитор і саунд-продюсер Сем Слейтер, який раніше створив саунд-дизайн для серіалу «Чорнобиль», а також працював разом із Хільдур Гуднадоуттір над відзначеною «Оскаром» і BAFTA музикою для фільму «Джокер» (зараз вони разом працюють над другою частиною «Джокера»). Та звісно, в фільмі будуть не лише природа та музика, а й люди. «В третьому акті ми побачимо роботу людей, які допомагали українському народу відновлюватися після того, що росіяни зробили з нашою землею. Це екологи. Це пошуковці, які вивчають знайдені тіла російських і українських солдат. Це волонтери, що годують і рятують тварин у небезпечних зонах. І це, звісно ж, розміновники – адже Україна зараз є найзамінованішою землею на планеті», – розповіла Пугач.
Стрічка, яка є українсько-польською копродукцією за підтримки Польського кіноінституту, вже має багато міжнародних партнерів, а також грантову підтримку багатьох українських і міжнародних фондів.
Логотипи партнерів на слайді говорять самі за себе
«Цей фільм покаже вплив російської повномасштабної інвазії на українську природу. І наша команда сподівається, що, коли настане час притягнути росію до відповідальності, стрічка буде сильним доказом», – резюмувала продюсерка.
Завершив презентацію документальний фільм режисера Тараса Томенка «Сентиментальна подорож до планети Параджанова» (A Sentimental Journey To The Parajanov Planet). Продюсерами стрічки є Пилип Іллєнко, Андрій Ризванюк, Лукʼян Галкін та Альона Голякова. Утім, на Берлінале стрічку представляв лише Пилип Іллєнко.
На початку презентації продюсер розповів про свій особистий звʼязок із постаттю Параджанова: саме його батько Юрій Іллєнко був оператором стрічки «Тіні забутих предків». Далі Пилип повідомив, що проект створюється на замовлення Суспільного та був підтриманий фінансово грантовою програмою Європейської комісії (нагадаємо, 2024 рік був оголошений ЮНЕСКО роком Параджанова – на вшанування сторіччя від народження великого режисера).
«Ми створили цей фільм у нетрадиційному естетичному підході, натхнені самим Сергієм Параджановим – майстром колажів, людиною, яка вміла перетворювати звичайні предмети на художні об'єкти. Отже, ми розповідаємо цю історію за допомогою… лялькового театру», – поділився продюсер. За його словами, приблизно 90% екранного часу віддано саме ляльковому театру, а решта – унікальний архівний матеріал, який раніше ніде не демонструвався. Зараз стрічка перебуває на етапі постпродакшену. «Ми будемо раді представити цей фільм на фестивалях, перш ніж він буде показаний на українському телебаченні до відзначення 100-річчя від дня народження Сергія Параджанова», – резюмував Іллєнко.
