Соціальна драма Крістіни Тинькевич «Як там Катя?», створена за підтримки Держкіно, подолала довгий шлях до премʼєри в Україні. Спочатку фільм улаштував потужний парад міжнародними фестивалями – його світова премʼєра відбулася 2022 року на 75-му кінофестивалі у Локарно в конкурсній програмі Concorso Cineasti del presente, де стрічка отримала спеціальний приз журі Ciné+ та приз за найкращу акторську гру для Анастасії Карпенко. А загалом «Як там Катя?» побачили на понад 30 кінофестивалях у всьому світі – зокрема, на Міжнародному кінофестивалі в Салоніках (Thessaloniki International Film Festival), Фестивалі європейського кіно в Севільї (Seville European Film Festival), Стокгольмському міжнародному кінофестивалі (Stockholm International Film Festival), на CinEast Festival у Люксембурзі, де стрічка отримала приз кінокритиків, фестивалі Around The World in 14 Films у Берліні, де проект здобув головний приз тощо. Ну, про головний приз у національному конкурсі фестивалю «Молодість» ви памʼятаєте.
Тож нарешті настав час для національного релізу стрічки – від сьогодні фільм стартує в українських кінотеатрах (дистрибутор – Adastra Cinema). А передувала йому премʼєра у столичному Будинку кіно.
Де, до речі, презентували деякі зі здобутих стрічкою нагород
Попри те що цієї самої миті в Українському домі відбувався передпоказ фільму «Голда» (у кінотеатрах обидві стрічки теж стартують одночасно), привітати творців «Каті» прийшло багато колег.
Звісно, головними героїнями вечора були режисерка Крістіна Тинькевич, продюсерка Ольга Матат і виконавиця головної ролі Анастасія Карпенко
Але на вході всіх зустрічали Алік Шпилюк та Андрій Алфьоров. Ну правильно: добра критика для фільму – головне!
.JPG)
Олексій Гончаренко не гаяв часу та роздавав інтерв'ю
Поки Олексій Гладушевський позував фотографам у компанії Аліни Доротюк і Дар'ї Трегубової
Слава Бабенков робив те саме
Як й Ірина Кудашова, яку ми побачимо одразу у двох прийдешніх премʼєрах
А що ще робити акторам? Римма Зюбіна (праворуч) та Анастасія Пустовіт (ліворуч) теж згодні
Зюбіна, щоправда, встигла ще й поспілкуватись із Сергієм Степанським, який відповідав за звук у «Як там Катя?»
Завітали на прем'єру й Ігор Савіченко,
І Дар'я Плахтій, і оператор Руслан Богдан,
І навіть Марина Боржемська, колись Узелкова
А ще всі були зворушені тим, що підтримати Анастасію Карпенко з передової прихав чоловік Макс Ніколаєнко
Ну а потім усі вирушили до зали привітати знімальну групу
Послухали гурт Tember Blanche, який виконав саундтрек до фільму – свою пісню «Хованки», та почали перегляд фільму
Ну а після я просто не змогла не поговорити з продюсеркою стрічки Ольгою Матат:
.jpg)
– Ольго, вітаю з довгоочікуваною премʼєрою в Україні! А вона справді довгоочікувана, бо кінотеатральний реліз стрічки готувався на кінець 22-го – початок 23-го, а відбувся на початку 24-го. Чому довелося так довго чекати?
– Ну, по-перше, у фільму була фестивальна історія. Хоча, відверто, ми були готові виходити вже восени 23-го, якраз трошки більше, ніж за рік після премʼєри в Локарно. Те, що реліз перенісся на початок 24-го, – це більше про суто ринкові дистрибуторські речі: коли краще виходити, коли краще не виходити, вікно для релізу тощо. Але 22–23-го року фільм справді ще багато подорожував фестивалями. А по-друге, ми якось внутрішньо були не дуже готові стартувати у війну. Згадаймо минулу зиму: блекаути, в Києві світла не було по дві доби, не кажучи вже про інші регіони. А вже з весни 23-го українські фільми почали заходити – що три тижні відбувались українські кінотеатральні релізи, і вони показали, що кінотеатральний ринок почав працювати. Тому зими 23-го ми навіть не розглядали – почали розглядати старт з осені 23-го й далі, так прийшли до січня 24-го.
– Ви виходите в прокат день у день із фільмом «Голда» – що думаєте щодо цього? Бо це ж вочевидь не найкращий сусід у прокаті…
– Коли ми обирали дату релізу, «Голди», мені видається, на 25 січня не було. Але не можна порівнювати український фільм з іноземним. Завтра в прокат виходить іще 7 чи 8 іноземних релізів, а ми – український фільм, і за два тижні до нас жодного українського фільму не було, і два тижні після нас не буде. А основне завдання українських продюсерів і дистрибуторів – не поєднувати в прокаті українських фільмів. Я не дуже розумію, чому нас порівнюють із «Голдою» – ми про геть різне. Тобто в мене щодо цього особливих емоцій немає.
– Ви задоволені тим, як розписаний фільм?
– Станом на понеділок була задоволена, але основну інформацію ми матимемо в середу. Та в принципі – так: розпис у 86 кінотеатрах України – це позитивний результат, і ми вдячні кінотеатрам за підтримку. Звісно, отримати більше майданчиків, більше кінотеатрів було б іще краще, але цей результат ми приймаємо.
– Які у вас очікування щодо прокату? Фільм знімався до повномасштабного вторгнення, коли глядач був іншим – наскільки, як гадаєте, йому зайде ця історія зараз?
– Ми багато говорили про глядача та справді зрозуміли, що з початком повномасштабного вторгнення він змінився. І дуже добре виявив себе 2023 року. Але ми розмовляли з деякими мережами кінотеатрів – ніхто не може спрогнозувати якісь речі. Єдине, зараз, у січні, ми можемо орієнтуватися на глядачів українського фільму «Ля Палісіада». Але говорити цифрами щодо очікувань не можу: мені як продюсерці зрозуміло, що місткість українського ринку геть змінилася з початком великої війни. І дуже сподіваюся, що ми це відчуємо за цифрами прокату «Як там Катя?»
– Окрім українського прокату у стрічки є і буде ще й міжнародний – в яких країнах? Для кого за кордоном він призначений – переважно для українців у різних країнах чи й для міжнародної аудиторії?
– У нас є певний прокат для українців за кордоном, але так само були продані й міжнародні права на кінотеатральні релізи. Хоча це, як правило, невелика кількість екранів – я ще не маю точної інформації. І трошки пізніше будуть дані щодо міжнародних показів на VoD-платформах. Щодо країн, то в нас будуть покази в Бразилії, Канаді, і дві країни ще в перемовинах. Решта показів – це VoD-платформи, телеправа. Наш сейлз працює!
– Бразилія – це цікаво…
– Міжнародні права на фільм віддані італійському сейлзу Coccinelle, і, мені видається, Бразилія була однією з перших у списку продажів. Мені це також було дуже цікаво: «Вау! Бразилія?!» Але цифр, аналітики з цієї країни я поки не маю – вони ж даються набагато пізніше. Мені самій цікаво, які в нас цифри.
– «Як там Катя?» вийде, зокрема, на HBO Europe – як відбулася ця покупка? Хто на кого вийшов?
– Не забиратиму собі лаврів через те, що я продюсерка фільму: продаж на HBO Europe – це робота нашої сейлз-агентки. Вона справді зробила її дуже добре, і зараз ми фіналізуємо вже доставлення матеріалів, документів тощо.
– То, може, потім на щось на кшталт Netflix замахнутися?
– Є певна специфіка з огляду на продаж прав HBO, але чому ні? Мені видається, за останні два роки ми забули слово «неможливо». Ми точно намагатимемося робити все можливе.
– А комусь з українських телеканалів чи платформ плануєте продавати стрічку?
– Звісно. В нас уже є певні пропозиції, і ми зараз фіналізуємо їх, дати, розуміння, як і коли це може бути. Найближчим часом почуєте від нас добрі новини щодо співпраці з українськими VoD-платформами.
– На сьогодні у стрічки надзвичайно успішна фестивальна історія: 30 міжнародних майданчиків, нагороди... Чи було у вас як у продюсерки передчуття, що фільм матиме таку успішну фестивальну історію?
– Ви знаєте, це не про відчуття – це про бажання та віру. Вони, звісно, були. Відчуття, що Анастасія Карпенко – неймовірна акторка, теж було. Коли дуже любиш те, що робиш, ти вкладаєшся весь і сподіваєшся, що це так само буде сприйняте публікою та здобуде якесь визнання колег з інших країн.
– А є у вас як у продюсерки «чуйка» ще на етапі сценарію, наприклад, передбачити, що матиме успіх, а що ні? Чи це історія непередбачувана?
– Мені видається, це навіть не про сценарій як такий. Це про синергію режисера, оператора, художника тощо – людей, які разом створюють продукт і його якість. Бо дайте той самий сценарій пʼятьом різним режисерам, і отримаєте пʼять різних продуктів. Тебе може чіпляти історія, тематика, те, в якому стилі працює режисер і розуміння, який вигляд це матиме в фіналі – такі речі відчуваються на початку. Але покладатися в очікуванні успіху лише на якусь одну зі складових виробництва не можна.
Що ж, бажаю стрічці добрих результатів прокату, а її творцям – нових успішних робіт. Ми у вас віримо!
