Українське кіно сьогодні – у світових трендах, і жоден кінофестиваль з іменем не може обійтися без занесення до своєї програми принаймні однієї нашої стрічки. Міжнародний огляд у Локарно, що розпочався минулого тижня, не виняток, адже саме тут відбулася світова прем'єра фільму «Як там Катя?». Це сталося буквально днями, 6 серпня, а напередодні події ми поговорили з творцями стрічки, аби дізнатися всі подробиці не лише подорожі фільму до Швейцарії, а й історії його створення – цікавої та доволі драматичної.
«Як там Катя?» – проект, що став одним із переможців Одинадцятого конкурсу Держкіно, отримавши на виробництво майже 11,6 млн грн (загальний бюджет – 11,75 млн грн). Стрічка стала дебютною повнометражною роботою режисерки Крістіни Тинькевич, а також першим великим проектом для продакшена Evos Film. «Я була знайома з Крістіною задовго до початку роботи над цим проектом, – згадує продюсерка стрічки й очільниця Evos Film Ольга Матат. – Ми досить добре товаришували: зустрічалися на багатьох івентах як в Україні, так і за кордоном, час від часу спілкувались. Одного разу Крістіна прийшла до мене і сказала: «Слухай, є такий проект, працюймо над ним разом, тому що ти багато їздиш і багато вчишся». А це справді так, бо до того, як розпочати роботу над стрічкою, я закінчила, мабуть, усі можливі курси у країні, українську кіношколу UFS, а потім іще навчалася за кордоном, наприклад брала участь у триденному Industry Workshops Каннського кіноринку. Одне слово, де могла, там і вчилась. А ще в мене великий досвід у рекламному бізнесі, я розумію, з чого проект починається, як відбувається процес і що чекає після завершення. Тож Крістіна сказала «давай», я сказала «давай», і так усе почалося».
Попри те що і для Крістіни, і для Ольги стрічка була дебютною, жодного остраху вони не відчували. «Річ у тому, що мій партнер і співпродюсер Влад Дудко має 20 років досвіду в кіноіндустрії та знає, мабуть, усіх. А якщо й ні, то 95% потрібних людей точно знає. Тому я розуміла: проблем у нас не буде, і за продакшен не хвилювалася взагалі», – пояснює Матат. Утім, без складнощів усе ж не обійшлось, адже за планом виробництво проекту мало стартувати у квітні 2020 року. За драматичними подіями сьогодення це вже могло забутись, але нагадаємо: буквально за місяць до потрібної дати Україну й світ накрило першою хвилею пандемії. «Ми встигли злітати до Берліна і провести там чимало зустрічей щодо проекту. Але через два тижні після повернення настало 16 березня, коли все припинило працювати. Перший знімальний день у нас мав бути, здається, 17 квітня, але, звісно, всі строки довелося змістити. Спочатку ніхто не розумів, як працювати у нових умовах, тому ми просто заморозилися на два місяці», – згадує Ольга.
Вийти з цього заморожування продакшена вдалося лише наприкінці травня, а запустити знімальний процес – у середині червня 2020-го. За словами Матат, для всієї команди це було одночасно й радістю, й щоденним викликом. «Кожен ранок починався з моніторингу ситуації: хто кашляє, у кого позитивний тест на ковід – і це, звісно, було нервово. Проте певної миті всі хвилювання трансформуються у щось таке, з чим ти щодня живеш: немає проблем, а є завдання, котрі необхідно розв'язувати».
А от із чим проблем не було взагалі, то це з кастингом. Загалом він тривав майже півтора місяця, що для повного метру доволі швидко, а найбільше творців непокоїв пошук виконавиці ролі Каті, доньки головної героїні. Але й тут упоралися стрімко: на другий день дитячого кастингу на ньому з'явилася дівчинка на ім'я Катя (так, доленосний збіг), і стало зрозуміло: більше нікого шукати не потрібно. «Взагалі щодо кастингу, то в Крістіни було дуже чітке розуміння того, які саме образи вона хоче бачити, тому метчі відбувалися швидко», – пояснює продюсерка.
Головну роль у стрічці виконала Анастасія Карпенко, і щодо її кандидатури в творців узагалі жодних сумнівів не було. «Річ у тому, що у Крістіни є короткометражна робота під назвою Solatium, з якої, власне, і виріс повний метр «Як там Катя?». Анастасія зіграла у цій короткометражці, тому Крістіна, ще працюючи над сценарієм, знала, що у повному метрі також зіграє Карпенко. Можна сказати, головна роль у стрічці писалася саме під неї», – каже Ольга.
Повертаючись до створення сценарію, варто зазначити, что розроблявся він у сценарній майстерні Midpoint Feature Launch. За словами продюсера, процес був досить довготривалим (майже пів року) та дав стрічці дуже багато – від розроблення персонажів до скрипта загалом. До речі, проект брав участь у великій кількості різноманітних майстерень та програм, і кожна з них була на користь. «Виокремити конкретну майстерню чи програму не можна, це однаково буде комплекс: ти скрізь береш потроху, десь, можливо, більше ніж трохи, а в результаті виходить хороший проект», – каже Матат. Та все ж продюсерка окремо згадує воркшоп EAVE on Demand, який їй особисто допоміг краще структурувати проект, та програму New Horizons Studio. Завдяки перемозі в останній творці «Як там Катя?» отримали скрипт-докторинг від Девіда Попа з Лондонської кіноакадемії та змогли якісно доопрацювати сценарій.
Світова кон'юнктура сьогодні на боці українського кіно, але для того, аби потрапити у програму Локарно, цього було б замало. «Потрібно розуміти, що кінофестивалі класу А в першу чергу беруть кіно, яке їм подобається. Звісно, сьогодні є певний контекст, їм важливо чути Україну, і це також зіграло свою роль. Але «Як там Катя?» – це важливий фільм, він про моральні кордони, про відчуття того, що ти можеш зробити: і коли ти лише про це говориш, і коли опиняєшся у певних обставинах. Стрічка про те, як людина рухає своїм сприйняттям світу і власними вчинками. Щодо Локарно, то тут я можу лише здогадуватись, бо ж жоден програмер ніколи вам нічого не розкаже. Гадаю, сталася синергія, все зрослося так, аби прем'єра «Як там Катя?» відбулася саме в Локарно», – посміхається Ольга.
Якщо ж ви, почитавши синопсис, захвилювалися, що у проекті забагато розповідають про українську корупцію і це може зашкодити іміджу нашої країни, то творці радять дивитися ширше – це допоможе заспокоїтися. За словами Матат, їхня стрічка передусім не про корупцію, а про головну героїню, про її зміну, про те, як вона ламається під впливом обставин: «На самі обставини ми великого акценту не робимо. До того ж стрічку вже бачили багато іноземців, і всі вони розуміли вкладені меседжі правильно. Тема корупції як така буде зрозуміла глядачам у всьому світові, бо вона є скрізь, а не лише в нас. Я не вважаю, що «Як там Катя?» висвітлює Україну з якогось поганого боку».
З Ольгою не погодитися складно, особливо з огляду на те, що для культурної дипломатії важливий будь-який український вияв на міжнародній арені, а участь національної стрічки в огляді А-класу – й поготів. Проте якщо ви пильно стежили за перебігом івенту в Локарно, то помітили, що гучного перформансу з політичним підтекстом автори «Як там Катя?» влаштовувати не стали. І річ не у відсутності бажання: «Ми спілкувалися з організаторами фестивалю щодо цього, пропонували їм кілька варіантів того, що можна було б зробити, – якусь тематичну акцію чи, можливо, включення. Але у відповідь нам надійшов лист, де вони дуже обережно, наголошуючи, що сильно нас підтримують, по суті, відмовили. У принципі, чогось іншого ми й не чекали: заява фестивалю у березні була така сама, з підтримкою України, але доволі нейтральна – з закликами, наприклад, не бойкотувати російського кіно, що не має стосунку до влади», – пояснює Матат.
З цієї самої причини українці у Локарно жодним чином не могли б уплинути на те, що в основному конкурсі фестивалю присутня російська стрічка – фільм «Сказка» Алєксандра Сокурова. За словами Ольги, про сам факт наявності на огляді російської стрічки вони знали заздалегідь, але зробити з цим нічого не могли: «Про те, що у програмі фестивалю буде російський фільм, нас попередили завчасно, але прізвища автора не називали – просто сказали, що державного фінансування стрічка не має. По суті, варіантів для дій було не дуже багато: якось уплинути не фестиваль ми, звісно, не могли, але могли б відмовитися від участі у ньому. І це, вважаю, було б неправильно: відмовлятися від власного голосу, особливо на тлі того, що російський голос звучатиме, не потрібно», – підкреслює продюсерка.
У будь-якому разі міжнародна прем'єра стрічки успішно відбулась, і тепер автори працюватимуть над тим, щоб упродовж найближчого часу її побачили якнайбільше глядачів у всьому світові. Проект вже має міжнародного сейлз-агента – компанію Coccinelle film sales. Що ж до української прем'єри, то її доведеться почекати: фестивальний реліз автори планують на осінь 2022 року, а кінотеатральний – або на кінець 2022-го, або на початок 2023-го. Про конкретні дати та місця говорити поки зарано, але цілком можливо, що майданчиком для української фестивальної прем'єри стане «Київський тиждень критики», з яким творці наразі ведуть перемовини.
Планам щодо зустрічі «Як там Катя?» з українськими глядачами не завадить навіть війна – принаймні творці стрічки на це дуже сподіваються. Та й загалом у Evos Film налаштовані оптимістично: української індустрії, що бурхливо розвивалася протягом останніх 5–7 років, так просто не вбити, й майбутнє у неї точно є. Звісно, з огляду на всі події (не лише війни, а й, наприклад, припинення роботи «Медіа Групи Україна») ландшафт вітчизняного кіновиробництва зміниться, та не зникне. Навіть зараз у роботі продакшена є кілька проектів, зокрема копродукційний, тож нам лишається констатувати: життя в індустрії є, і незабаром варто чекати нових результатів роботи.
