Державне агентство України з питань кіно продовжує знайомити глядачів усього світу з національними фільмами, аби в ці надскладні для України дні змалювати портрет сучасного глядацького українського кіно, а через нього – показати сучасну Україну загалом. Після успішного «Фестивалю українського духовного кіно» у Ватикані більш широкий фестиваль «Дні українського кіно» відбувся в Римі: покази проходили з 15 по 17 грудня за спільної організації Держкіно та Посольства України в Італії. У програмі фестивалю були українські фільми різних жанрів, що демонструвались українською мовою з італійськими й англійськими субтитрами.
Відкрили «Дні українського кіно в Римі» Надзвичайний та Повноважний Посол України в Італійській Республіці Ярослав Мельник і голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук, почесними гостями відкриття стали Надзвичайний і Повноважний Посол України при Святому Престолі Андрій Юраш і представник Відділу з питань культури мерії міста Рим Валеріа Алегрітті.
У своїй промові Ярослав Мельник зазначив, що Дні українського кіно в Римі вже стали доброю традицією, та зауважив, що сьогодні український кінематограф є частиною єдиного культурної боротьби українських митців проти російської агресії. «Актори, режисери, продюсери, оператори стали на захист своєї країни: хтось – вступив до лав Збройних сил України, хтось почав фільмувати бойові дії на передовій, наслідки війни та свідчення очевидців. На превеликий жаль, багатьох із них уже немає з нами. Серед останніх загиблих на цій жахливій війні були актори Василь Кухарський та Андрій Павленко. Вони віддали найдорожче – свої життя – за нашу з вами свободу. Вічна шана та слава всім нашим героям!»
Також пан посол висловив упевненість у тому, що «кожен елемент програми стане ще одним підтвердженням: Україна – країна молодих і творчих людей, людей незламного духу та невичерпної жаги до свободи та незалежності».
Голова Держкіно Марина Кудерчук своєю чергою зазначила: «Наша країна переживає складні часи через повномасштабний напад росії, війну. Але навіть за таких умов в Україні розвивається національне кіно як велика частина культури й інформаційної політики».
І звісно, відкрив «Дні українського кіно в Римі» кінопоказ: того вечора у римському Будинку кіно на площі Марчелло Мастроянні відбулася демонстрація фільму режисера Дениса Тарасова «БожеВільні» (Diagnosis: dissent), який отримав спеціальну відзнаку Варшавського міжнародного кінофестивалю. Стрічка, що змальовує жахи каральної системи радянської психіатрії, має вийти у національний прокат 2024 року.
Наступного дня італійські глядачі мали змогу познайомитися з повнометражною анімацією «Мавка. Лісова пісня», воєнною драмою Ахтема Сеітаблаєва «Мирний-21», історичною драмою Олеся Саніна «Довбуш» і романтичною комедією «Сусідка», а ще – поспілкуватися з креативною продюсеркою «Сусідки» Олесею Ногіною.
А вчора, в останній з Днів українського кіно в Римі, італійці побачили документальну стрічку Артура Лермана «Область героїв», присвячену українським волонтерам, які ціною власних життів рятували людей у Бучі, Ворзелі, Гостомелі, Ірпені й інших містах і селах:
І ще три стрічки: документальний фільм Марії Спрінґіс «Чому ми?» (Why us?) – про те, як на українських дітей вплинула війна;
комедію Аркадія Непиталюка «Уроки толерантності» – про те, як провінційна шкільна вчителька, прагнучи врятувати свою родину від розпаду та кредитів, умовляє чоловіка і дітей підписатися на державну програму з євроінтеграції «Уроки толерантності» і в їхньому домі оселяється ЛГБТ-активіст;
та драму Вʼячеслава Криштофовича «Передчуття» (2020).
За свідченням тих, хто був присутній на показах, більшість аудиторії становили саме італійці, які сприймали наше кіно надзвичайно добре й емоційно. Хочеться вірити, завдяки цим показам італійці стали розуміти нас бодай трошечки краще – культурна дипломатія в дії.
