Повномасштабна війна докорінно змінила процеси фінансування контент-виробництва через першочергову необхідність спрямування державних коштів на потреби воєнного часу. Утім, розуміння пріоритетів усе ж залишає відкритою цілу низку нагальних індустріальних питань, суть яких було лаконічно сформульовано у назві панельної дискусії KMW 2023: «На часі чи не на часі? Державна підтримка контент-індустрії в умовах повномасштабної війни». Участь у бесіді взяли представники ключових профільних інституцій: голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук, заступник міністра з питань європейської інтеграції Міністерства культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко та заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олег Черниш.
Модерувала дискусію, про яку ми розповідаємо в межах спецпроекту Kyїv Media Week 2023, громадська діячка, культурна та медіаменеджерка, членкиня Наглядової ради Українського інституту Юлія Федів. Вона розпочала з питання до Марини Кудерчук, поцікавившись, як саме Держкіно прийдешнього року планує розпорядитися коштами, закладеними в проект держбюджету на підтримку кінематографії. Федів уточнила, що розпоряджатися вже має бути чим, адже 2024-го витрати на кіно планується збільшити вшестеро проти цьогорічних (ідеться про 618 млн грн, з яких 589 млн грн – на держпідтримку кінематографії; цей варіант державного бюджету Верховна Рада ухвалила у першому читанні 19 жовтня. – MBR).
Свою відповідь Кудерчук розпочала з нагадування про те, що, навіть попри повномасштабну війну та бюджетні обмеження, минулого року було завершено 22 фільми за підтримки Держкіно, і висловила сподівання, що 15–18 будуть завершені цьогоріч.
Коли виокремити ігрове повнометражне кіно, то, за даними аналітиків MBR, зокрема, йдеться про ці фільми
Якщо згаданий бюджет буде затверджено, звісно, будуть проведені конкурси Держкіно. «Якщо все буде гаразд, то, сподіваюся, ми зможемо оголосити новий конкурс десь наприкінці січня – на початку лютого», – сказала голова агентства.
Кудерчук наголосила, що процедура проведення пітчингів лишатиметься такою самою, як була раніше, втім, тематику конкурсів може бути актуалізовано: «Ми обговорюємо з Міністерством культури, що зараз кіно має бути спрямованішим на зберігання нашої історії, документування сьогодення, позаяк без історії немає майбутнього, – прояснила пані Марина вектор можливої актуалізації. – І також говоримо, якщо буде підтримка девелопменту через УКФ і будуть конкурси іномовлення на виготовлення серіалів, то всі наші інституції працюватимуть в єдиному ключі».
З питанням про те, на яку ж саме підтримку від УКФ прийдешнього року можуть розраховувати представники аудіовізуального сектору, модераторка звернулася до представника Мінкульту.
Своєю чергою Тарас Шевченко одразу сказав, що, на жаль, не варто розраховувати на щось дуже суттєве: «В редакції до першого читання бюджету на Український культурний фонд було закладено трошки понад 200 млн грн (точніше – 215,6 млн грн. – MBR). А це не така вже велика сума, якщо йдеться про всі напрями культурної сфери».
Як бачимо, у грантовому сезоні поточного року через УКФ не фінансувався девелопмент ігрового та передпродакшен неігрового кіно. Можливо, наступного року це зміниться, як того сподівається голова Держкіно
Але є й хороші новини. «Для нас важливо, щоб для українських компаній були відкриті кошти наших європейських та американських партнерів. Є великі кошти в Європі, зокрема за програмою Creative Europe. І зараз ми звернулися до Creative Europe, щоб для українських компаній були відкриті всі конкурси, які стосуються аудіовізуальних програм. Адже тепер, виконавши зобовʼязання щодо ухвалення Закону «Про медіа», Україна відповідає усім технічним вимогам, – розповів заступник міністра з питань європейської інтеграції МКІП. – І зараз потрібно виконати відповідні процедури, щоб Creative Europe долучила українські компанії до всіх фондів, а вони є значними» (про які саме фонди йдеться та в який спосіб до них долучитися, ми докладно розповідали за посиланням).
Такими є ключові зміни, запроваджені з метою адаптації українського медіазаконодавства до вимог ЄС
Та коли ж саме програма «Медіа» – найбільша програма Creative Europe з підтримки аудіовізуальної індустрії – стане повністю доступною для українців? На це питання Тарас Шевченко відповів так: «Точно сказати поки не можна. Я особисто мав розмову на виїзному засіданні комітету Creative Europe у червні, зокрема розмовляв з керівниками директоратів Європейської комісії. І вони на словах погодилися, що Україна вже цілковито відповідає всім вимогам. Надалі це було підтверджено офіційними листами, і ми подали запит на перевірку. Зараз мʼяч на їхньому боці поля. Ми зробили ті кроки, про які домовилися, – тепер вони мають пройти свої бюрократичні процедури. Сподіваюся, що 2024 року українські компанії вже зможуть подаватися на кошти Creative Europe за аудіовізуальним напрямом».
Продовжуючи тему Закону «Про медіа», що набув чинності 31 березня цього року, Юлія Федів запитала представника Нацради, чи збільшилося з ухваленням цього закону навантаження на регулятора.
«Так, оскільки зросла кількість наших реєстрантів: долучились і друковані, й онлайн-медіа. Тобто ті галузі, до яких ми раніше стосунку не мали, – і відповідно виникає дуже багато питань. Хоча закон писали люди з нашої галузі, котрі її розуміють, однаково залишається дуже багато колізій. Зараз були внесені виправлення до Закону «Про рекламу», і це дозволило врегулювати низку моментів. Але потрібні ще вдосконалення, аби унормувати можливість однакових підходів до реєстрантів», – розповів Олег Черниш.
Ось кілька ключових змін до Закону «Про рекламу»
Також Черниш розповів, що Нацрада хронічно недофінансується, і через це досі не вдалося запустити передбачений законом електронний кабінет для ліцензіатів. «Але завдяки Міністерству цифрової трансформації України все ж таки знайшлися гроші на перший етап цього проекту, тож є надія, що кабінет запрацює та значно спростить роботу і нам, і нашим реєстрантам», – додав він.
Повертаючись до теми фінанування кіно, модераторка запитала Марину Кудерчук про підтримку через Держкіно копродукційних проектів. «Звісно, ми підтримуємо копродукцію – і мажоритарну (де Україна має понад 50%), і міноритарну (до 20%). І надалі це також буде, зокрема за підтримки фонду Eurimages. Щоправда, зараз є певні колізії з нашим законодавством щодо звітності перед фондом і перед нами, але ми намагаємось їх владнати, – розповіла голова Держкіно. – Ще ми є повноцінними членами ЕFAD (European Film Agency Directors) і користуємося можливостями фонду «Солідарність», який підтримує українських кінематографістів саме на умовах копродукції і був створений після нашого вступу до цієї організації. Також я сподіваюся, що найближчим часом буде повноцінно ратифікована Європейська конвенція: ми, зі свого боку, здолали повний шлях до цього та чекаємо внесення документу президентом до Верховної Ради».
Нагадаємо, що наразі є дві редакції Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво. Станом на зараз Україна послуговується попередньою редакцією, згідно з якою міноритарна тристороння (та більше) копродукція передбачає внесення принаймні 10% бюджету проекту, тоді як за новою редакцією міноритарна частка в такому проекті може становити вдвічі менше – 5%. Якщо ж ідеться про двосторонню копродукцію, то за старою редакцією міноритарний продюсер має закрити 20% бюджету, а за новою – 10%. Тож ратифікація нової редакції конвенції значно полегшить українським продюсерам пошук мінімально необхідних коштів для копродукції з Європою (а докладно про те, як саме подаватися на підтримку Eurimages, можна прочитати тут).
«Ми максимально докладаємо зусиль для того, щоб дедалі більше залучати кошти з-за кордону, – підкреслила голова Держкіно. – Крім того, що спільним коштом можна зробити якісніший продукт, ідеться і про обмін досвідом для кінематографістів, а також про нові, необхідні нам ринки».
Окрім того, на прохання модераторки Марина Кудерчук розповіла про поточну долю «Стратегії розвитку кіно в Україні до 2027 року», котра влітку спричинила велику та непросту індустріальну дискусію: «Ця стратегія розроблялася ще до повномасштабної війни, і, звісно, після вторгнення до неї вносилися корективи – зокрема, іншими зацікавленими міністерствами та відомствами. Потім стратегія була опублікована на сайті Держкіно, до неї були отримані пропозиції від індустрії. Станом на зараз стратегія перебуває на обговоренні в Кабміні».
Ще одна дискусійна тема поточного року – так званий серіальний конкурс. Нагадаємо, що ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України» (телеканали «Дім» і Freeдом), яке належить до сфери управління Міністерства культури та інформполітики, у травні цього року провело конкурс на виробництво аудіовізуальних творів патріотичного спрямування (здебільшого серіалів, але також фільмів й анімації). У червні стало відомо, що держпідприємство за результатами конкурсу загалом має профінансувати 53 проекти 32 продакшенів і вже почало укладати відповідні угоди. В індустрії виникло багато питань як щодо прозорості конкурсу, так і загалом до його доцільності. Тож Юлія Федів поцікавилася в представника Мінкульту, чи очікується щось схоже прийдешнього року.
«Відповідь буде максимальна коротка: мені невідомо, чи будуть кошти на серіали виділятися саме через міністерство, чи це буде фінансування через Держкіно, а можливо, через Український культурний фонд», – сказав Шевченко. Та розповів, що в проекті бюджету країни є пункт «Виробництво для державних потреб», де традиційно вказано два суб'єкти – Міжнародна платформа іномовлення та Укрінформ, між якими розділяються кошти. «І там окремо не зазначається, це кошти на серіал чи ще на щось: вказані лише два субʼєкти, а їхні внутрішні «розбивки» зʼявляються пізніше», – наголосив він.
Утім, слід зазначити, що ще у вересні нардеп Ярослав Железняк, відомий прискіпливістю до бюджетних витрат, усе ж знайшов у проекті відповідну розбивку, згідно з якою через іномовлення планувалося профінансувати знову 53 тайтли зі стовідсотковою держпідтримкою. А в середині жовтня, вже після KMW, комітет Верховної Ради з питань бюджету ухвалив поправку, за якою у проекті бюджету-2024 Уряду доручено забрати 445 млн грн із видатків на виробництво серіалів, спрямувавши ці кошти на програму протезування військовослужбовців.
Утім, навіть без проектів іномовлення за державний кошт українські серіали знімаються та зніматимуться: ось, наприклад, яким є поточне виробництво провідних телеканалів
Сучасний аудіовізуальний сектор – це, звісно, не лише кіно і ТБ, а й діджитал. І саме діяльність діжитал-платформ в світлі ухвалення Закону «Про медіа» має зазнати суттєвих змін. Зокрема, впродовж року з дня набрання чинності законом платформи (вони ж – суб'єкти у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа) мають пройти відповідну реєстрацію в Нацраді. У цьому контексті модераторка дискусії поцікавилася в представника регулятора, як просувається цей процес та як адаптуються до змін українського законодавства міжнародні стримери.
«Усілякі «нефлікси» зараз перебувають поза межами нашого регулювання. І ще не всі платформи, які є в Україні, отримали реєстрацію як нелінійне медіа на замовлення», – відповів Олег Черниш. Він розповів, що наразі MEGOGO та «Київстар ТБ» вже зареєструвались як провайдери аудіовізуальних сервісів і подали заявки на реєстрацію як нелінійне медіа на замовлення, також на ліцензування прийшла платформа OmegaTV. Заступник голови Нацради відзначив добру волю Netflix щодо локалізації свого контенту українською мовою: «Вони самі йдуть назустріч, максимально дотримуючись українського законодавства, щоб, певно, згодом наше регулювання їх не зачепило».
Наостанок модераторка порушила питання регіональних медіа: наскільки маленькі гравці вписуються в поточний український медіаландшафт, де зі зрозумілих причин наразі виживають лише найсильніші. «З регіональними медіа зараз дуже неоднозначна ситуація, – підтвердив побоювання Черниш. – Великі медіагрупи, що мали хорошу фінансову основу, через повномасштабну війну потрапили в дуже складну ситуацію, але все ж змогли дати собі раду. Тоді як для регіональних медіа, котрі значно слабші, це був узагалі період дуже страшний, який призводив до закриття місцевих регіональних компаній».
Ось наскільки руйнівними для українських медіа виявилися понад півтора року повномасштабної війни (дані станом на вересень 2023 року)
Представник Нацради підкреслив, що особливо постраждали компанії прифронтових регіонів, але водночас додав, що зараз – зокрема, в Чернігівській, Сумській, Харківській областях – поступово відновлюється мовлення. «І ми маємо дуже велику надію, що цей процес ітиме далі і якісь кошти, що залучають на ринок великі гравці, дістануться також і маленьким компаніям», – резюмував Черниш.
