Державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України» (ДП МПІУ) оголосило переможців мистецького конкурсу з добору проектів для виробництва художніх телевізійних серіалів і фільмів, документальних фільмів, серіалів і циклів, короткометражних фільмів та анімації. Перемогу здобули 53 проекти патріотичного спрямування від 32 вітчизняних продакшенів, і це означає, що незабаром в українській індустрії аудіовізуального контенту зʼявиться багато робочих місць. А поки держава укладає угоди з виробниками, пропоную трохи заглибитися в умови конкурсу та подивитися, хто саме отримає фінансування (до речі, жодних сум в офіційних документах не фігурує, але у професійній спільноті говорять про $10 млн). І ще: в кінці тексту на вас очікує цікавий бонус.
Отже, головна мета конкурсу, що був оголошений 3 травня і тривав трохи понад місяць, – за підтримки держави «запустити процеси системного виробництва якісного патріотичного телевізійного продукту, орієнтованого на широку аудиторію». Хоча є й інша, цікавіше сфомульована: «збільшення обсягів власного контенту та запуск його в ефір, що сприятиме задоволенню інформаційних, культурних та освітніх потреб аудиторії [...] і тим самим дозволить повернути культурне та суспільне життя в порядок денний населення, що проживає як на території України, так і поза її межами, та допоможе сформувати у громадськості відчуття та переконання про єдність громадян з Україною».
Участь могли взяти фізичні особи-підприємці та юридичні особи будь-якої форми власності, зареєстровані на території України, що відповідають таким умовам: серед учасників, керівників і власників компаній немає громадян рф; конкурсанти мають стаж профільної діяльності не менш як два роки на дату оголошення конкурсу, відповідний досвід і сукупний обсяг виробленого контенту не менше ніж 25 комерційних годин або виробництва на замовлення не менш як 50 комерційних годин. Оплата за укладеними з переможцем договорами здійснюватиметься за фактично надані послуги після підписання актів приймання-передання матеріалів та актів наданих послуг. Майнові права інтелектуальної власності на створені проекти належатимуть державі в особі ДП МПІУ.
На конкурсний добір від імені одного учасника можна було подати не більше ніж три проекти, але це, як видно з результатів, радше формальність. Для серіальних проектів установлено такі обмеження: 16 серій до 52 хв кожна або до 24 серій по 24–25 хв. Мова проектів – нарешті тільки українська.
Проведення конкурсу здійснює конкурсна комісія ДП МПІУ, до складу якої входять працівники Підприємства й один представник від Уповноваженого органу управління ДП МПІУ (Мінкультури), але хто конкретно оцінював проекти, не розголошується. Подані заявки (загалом 123) оцінювалися за критеріями оригінальності ідеї, актуальності теми, новизни, драматургічної якості сценарію, соціальної важливості й орієнтовної вартості виробництва (співвідношення «мета – ціна – якість»). На другому етапі оцінювання додалися відповідність зазначеній тематиці, цілям та завданням, повнота охоплення цільової аудиторії, рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення, необхідного для виконання проекту, досвід виконання аналогічних проектів у відповідній сфері, а також декілька незрозумілих критеріїв на кшталт «творчий потенціал автора проекту».
Ознайомившись з умовами конкурсу (до речі, про податкові й інші борги перед державою у документах не йдеться, але деякі з перелічених нижче компаній, судячи з даних реєстрів, їх мають), переходимо до безпосередньо переможців. Найбільшу кількість перемог – шість – комісія віддала проектам компаній зі структури Starlight Media: це «Битва за історію» та «Другий фронт» від ТОВ «СЛМ Новини»; «Лікарі» від ТОВ «Старлайт Філмс»; «Одна родина» та «Вглиб кролячою норою» від ТОВ «Прокіно», а також «Моя люба Люба» від ТОВ «Ваверка Продакшн». Оскільки описів проектів в опублікованих документах немає, ризикну припустити, що перші три – документальні фільми або цикли, решта – ігрові серіали.
По чотири проекти перемогли у компаній з орбіти студії «Квартал 95» («Рік розплати» та «Біженка» від ТОВ «Квартал 95», «Нижча Ліга» від ТОВ «Драйв Продакшн» і «Пригоди Кро Кро» від ТОВ «Анімаційна студія 95») та Artforms production Тетяни Гнєдаш («Невістка прокурора», «Відважна дівчина» та «Ген вбивці» від ТОВ «Артформс Продакшн Київ», проект ОПГ від ТОВ «Артформс Продакшн Україна»).
Три проекти зможуть виробити компанії зі структури колишньої Star Media: «Серце знає» та «Потяг до життя» від ТОВ «Український Продюсерський Хаб» (він же UP HUB, а до травня 2022-го – «Стар Медіа Продюсерський Хаб»), а також проект «Шлях до дому» від ТОВ «КС Продакшн», що у реєстрі значиться засновником «Українського Продюсерського Хаба». Останній напередодні повномасштабної війни виграв мистецький конкурс цього самого ДП МПІУ на розроблення та виробництво соціального ток-шоу «Саджати будемо» (52 випуски по 50 хв) вартістю 3,3 млн грн, але через вторгнення росії «жорстке шоу, яке покаже українцям справжню силу політиків та їхніх помічників» так і не вийшло на екрани.
Також перемогу здобули по три проекти ТОВ «Мамас Продакшн» («Кронін», «Пекельна Крашенка» та «Вихід»); ТОВ «Мейнстрім Пікчерз» чинного голови Ради з держпідтримки кінематографії Артема Колюбаєва («Одна велика родина»; «Мистецтво в тіні війни» та «Мангровий гай») і ТОВ «Енержіфільм» («Звичайна людина», «Історія сестер» і «Позивний Тамада»). Остання – це компанія Романа Омельчука (екс Run Go), не плутати з ТОВ «Енержи Фільм Продакшен», відомою виробництвом серіалів разом із росією вже після 2014 року. Втім, три проекти «Енержи Фільм Продакшен» – «Віті треба вийти», «Сімейний консультант», «Моє кіно» – також перемогли у конкурсі. У списку переможців є й проекти ТОВ «Фільмстрім» («Продовження роду», «Тривожні люди», «Паром»), повʼязаного з «Енержи Фільм Продакшен» через продюсерку Наталю Богомолову (в одній компанії вона працює, а іншою володіє).
Останній продакшен із тих, що дістав зелене світло на три проекти («Вміст чутливого характеру», «Півтора відсотка» та Homo amans), – ТОВ «Лайт Коммунікейшн», котрий неодноразово вигравав державні замовлення, зокрема від ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України». 2021-го, напередодні великої війни, ЗМІ найбільше писали про два кейси: 19,01 млн грн за послуги з розміщення зовнішньої реклами та про майже 10 млн грн за створення роликів до Дня Незалежності, яких замовник – ДП «Центр захисту інформаційного простору» – нікому не показав через конфіденційність.
Два проекти-переможці мають компанії 1+1 media («Друзі» від ТОВ «ТЕТ-Продакшн» та «Евакуація» від ІП «1+1 Продакшн»); ТОВ «Ми-Україна» («Тут живуть люди» та «Цілі»), організована експрацівниками «Медіа Групи Україна»; а також продакшени, повʼязані між собою через Оксану Іванюк (першим керує, другим володіє): ТОВ «Ай К'ю» з проектом «Позивний «Санта» та ТОВ «Рікі-Тікі-Таві» – із «Санаторій «Незабудка».
Решта компаній перемогли у конкурсі з одним проектом: це ТОВ «Основа Фільм Продакшн» («Чотири вікна»), ТОВ «Фільм Ю Ей телевіжн» («Приховані спогади»); ТОВ «Три-я-да Продакшн» («Операція «Добрий вечір»), ТОВ «Прототип Продакшн» («СМТ Інгулець»), ТОВ «Гуд Монінг Дістрібьюшн» («Сімейний альбом»), ТОВ «Френдс Про» («Курс щасливого життя»), ПП «Продюсерська Агенція «АССА» («Солдатик»), ГО «Укркінофест», яким керує Андрій Ногін («Ярослав Мудрий – тесть Європи»), ТОВ «Прайм Сторі Пікчерс» («Скаут-ромашка»), ФОП Поставна Тетяна Ігорівна («ДНК міста») та ТОВ «Файно-компані» («Історія війни за майбутнє»). Останні два виробники, щиро кажучи, не викликали у мене жодних асоціацій, тому довелося погуглити. І якщо згадування про проекти ФОП я не знайшла, то «Файно-компані» була активною наприкінці 2000-х як виробник телефільмів для «Інтера», а останнім часом робила програму «Майстри ремонту» на «5 каналі». Ще один із переможців – ТОВ «Кінокіт» із проектом «Театр бойових дій» – є постійним постачальником контенту для Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» й інших ДП, зокрема відповідає за виробництво марафону «Єдині новини» – тієї частини, що виходить під логотипом «Ради», через що за останні пів року потрапив у два гучні скандали: з державними коштами та показом кадрів із МНС росії у сюжеті про евакуацію на Херсонщині.
На жаль, отримати хоч якісь дані про проекти-переможці мені не вдалося – у відповідь на запит у ДП повідомили, що інформація залишається конфіденційною, допоки з продакшенами не підписано договорів: «Усю інформацію щодо мистецького конкурсу, яка на цей момент має бути публічною, оприлюднено у пресрелізі ДП МПІУ та в новинах на сайтах ДП МПІУ. Детальніша інформація оприлюднюватиметься у процесі фіналізації складових проектів та укладання відповідних договорів на виробництво з переможцями мистецького конкурсу». Отже, на що конкретно виділятимуться гроші, поки невідомо, але зрозуміти загальну спрямованість можна: у відкритому доступі я знайшла опис двох проектів-переможців.
Перший – документальна драма «Сімейний альбом» режисерки Марини Ткачук (ТОВ «Гуд Монінг Дістрібьюшн»): головна героїня фільму, англійська фотохудожниця Самара Пірс, є правнучкою Александра Вінербергера, який створив фотоальбом наслідків російського терору, геноциду та Голодомору 1932–33 років на Харківщині. Самара має намір створити власний фотоальбом про сучасний геноцид українського народу: «Я хочу повернутися до Харкова, де жив мій прадід, і показати, наскільки схожі сьогоднішні події з тим, що відбувалося в ті часи», – каже вона. Історичний консультант проекту – Музей Голодомору.
Другий – дебютна короткометражка Олени Короп «Солдатик» (ПП «Продюсерська Агенція «АССА»), що подолала технічний добір Вісімнадцятого конкурсу Держкіно. На створення психологічної драми з елементами містики за сценарієм Андрія Бабіка (адаптація оповідання Алексія Розумова «93%») творці просили 1,5 млн грн. Синопсис: «Герой російсько-української війни, має класичний вияв посттравматичного синдрому: неконтрольовані емоційні прояви, відлюдкуватість, галюцинації. Він нікому не потрібний: ані державі, ані близьким. Нікому, крім завідувача пансіонату. Справа Солдата особливо цікавить державного чиновника, що раптом приїжджає до пансіонату. Адже видіння хлопця виявляються не просто галюцинаціями, вони – віщі та допомагають дізнаватися долі інших бійців, зниклих безвісті. Виявляється, у цього держслужбовця свій біль, який він приховує».
Прагнучи дізнатися більше про конкурс ДП МПІУ, я вирушила на сайт Міністерства культури, але там знайти додаткову інформацію не вдалося. Натомість я натрапила на наказ від 12 червня, котрим затверджено переможців іншого конкурсу – «з виробництва відеоінформаційної продукції, присвяченої висвітленню героїзму та професіоналізму військовослужбовців Сил оборони і безпеки України у протистоянні з ворогом під час російсько-української війни», котрий оцінювала Конкурсна комісія Міністерства культури й інформаційної політики України з організації та проведення мистецьких конкурсів на чолі з Геннадієм Семенченком. Що ж, тримайте цю інформацію бонусом (цитую без змін):
1) Іноземне підприємство «1+1 Продакшн» з документальним фільмом «Володарі неба»;
2) Іноземне підприємство «1+1 Продакшн» з документальним фільмом «30 спартанців з Бородянки»;
3) ФОП Лукʼянець Сергій Олегович із циклом (трилогія) документальних фільмів «Воєнна розвідка України. Фільм перший: «Збиті льотчики росії». Фільм другий: «Війна на Дніпрі». Фільм третій: «Іноземний легіон»;
4) ТОВ «Український продюсерський хаб» із документальним фільмом «СБУ: спецпризначенці Перемоги»;
5) ТОВ «Міжнародний продюсерський центр «ФОР-ПОСТ» з проектом «Бойові родини. Продовження» (Серія 1: «Захисники неба». Серія 2: «Спокійно, працює ППО»).
