На початку повномасштабної війни понад п'ять тижнів Київська область потерпала від навали російських окупантів. Зранку 24 лютого місцеві жителі почули звуки гвинтокрилів, з яких у районі аеропорту «Антонов» висаджувався ворожий десант, із боку Білорусі в напрямку столиці стрімко просувалися танкові колони, російські солдати вбивали мирних мешканців та нищили все, до чого могли дотягнутися. Завдяки українським захисникам планам загарбників «узяти Київ за два дні» не судилось здійснитися: вже 2 квітня всю Київську область було звільнено від окупантів. Ворог пішов, але лишилися братські могили, зруйновані міста й тисячі нерозказаних історій про те, що відбувалося тими днями.
«Область Героїв» – це проект, який спробує відрефлексувати страшні події у Київській області через незвичний для українського медіапростору формат кінореконструкції. Фільм розкаже декілька реальних історій людей, що пережили російську окупацію та готові поділитися цим з іншими. Проект створює кінокомпанія IDEAFILMS за партнерства з Київською обласною військовою адміністрацією.
«Я шукав форму. Вона мала бути оригінальною. Знімати як журналіст? Це не моє, – розповідає автор і продюсер проекту Олексій Комаровський. – І одного разу я відчув: ми маємо писати навіть не інтерв'ю, а фільми-портрети, в дуже епічних локаціях. Я не від початку зрозумів, в яких саме. Але точно знав, що це має бути кіношне світло. Ми знайшли такі локації – це Український дім і бібліотека Вернадського».
Вже під час освоєння локацій оператор-постановник проекту Євгеній Усанов помітив цікаве явище: в інтер'єрі місць, де вони знімають, над головними героями у тому чи іншому вигляді присутнє коло, ніби ореол. Як у янголів. Символічний збіг, адже слоган фільму звучить так: «Історії про янголів, що пройшли крізь пекло».
Утім, Олексій Комаровський розумів, що лише портретів-інтерв'ю недостатньо, аби зробити історію цікавою масовій аудиторії. Тому вирішили вдатися до візуалізації: глядач побачить лише декілька історій з Київської області, хоча насправді їх тисячі. Страшних, героїчних, трагічних, неймовірних. У проекті не буде закадрового голосу, лише пряма мова – це один з елементів, що відрізняє «Область Героїв» від документальних фільмів.
Історії, які можна було б екранізувати, шукали непублічно. Тобто не давали оголошення у соцмережах, аби люди відгукнулися. «Не хотіли з пошуку влаштовувати кастинг», – пояснює Комаровський. Натомість творці звернулися до журналістів, волонтерів та військової адміністрації. Деякі герої з'являлися геть неочікувано – наприклад, від знайомих, з якими продюсер не бачився багато років.
У такий спосіб на першому етапі відбору творці виділили 150 історій. «Є дуже багато цікавих, яскравих, харизматичних, та вони не підлягають сценарному обробленню, адже там має бути розвиток, драматургія, кінець. А багато історій були як кульмінація – воно вже сталось, і все. А одна з наших концепцій передбачала ловити такі історії, де нічого не треба додумувати і можна сценарно відтворити за принципами драматургії», – ділиться Комаровський.
Ще один принцип, за яким відбирали історії, – різноманітність. Зрештою до «Області Героїв» увійшла розповідь про лікарів, про батька та сина, про вірянина й атеїста, що разом врятували майже 11 тис. людей... «Цей фільм про простих українців, цивільних людей. Про янголів у душі. Я їх іншими словами назвати не можу. Це люди з великим серцем, з великою добротою», – каже продюсер.
Іще від двох історій, котрі Комаровський дуже хотів екранізувати, довелося відмовитись, оскільки герої виїхали за кордон. Варіант зняти інтерв'ю в онлайні творці відразу ж відкинули як те, що стилістично не відповідає основній меті – зняти кіно. «У мене в офісі була велика дошка, на котрій ці історії мінялись. Одні стиралися, з'являлись інші. Зі 150 історій ми обрали приблизно тридцять героїв – їздили, знайомилися», – розповідає Олексій.
Акторів для кінореконструкції не запрошували: в усіх епізодах учасники подій самі відтворювали на екрані те, що розповіли творцям проекту в інтервʼю, що пережили під час окупації. І це мало своєрідний терапевтичний ефект. «Дехто плакав, але дякував за можливість іще раз це все відрефлексувати та переосмислити», – згадує Комаровський.
Основний акцент у проекті зроблено на реалістичності: військові в епізодах були справжніми військовослужбовцями (з цим допомогла військова адміністрація Київської області) та навіть художниця з гриму Джулія Мельник, відтворюючи поранення, консультувалася з лікарями, аби все мало автентичний вигляд.
Попри всю амбіційність фільму «Область героїв», термін девелопменту та виробництва становив лише три місяці: «Так швидко ми ще ніколи не знімали. 1 червня я придумав формат. Навіть сценарію ще не було», – каже продюсер, додаючи, що станом на сьогодні вже готові музика (яку, до речі, не купляли, а писали самостійно), спецефекти, кольорокорекція тощо. В один зі знімальних днів на майданчик проекту завітали голівудські фільммейкери: Філ Нільсен, головний постановник трюків у блокбастерах «Трансформери: Епоха винищення», «Залізна людина», «Матриця: Воскресіння», та оператор-постановник Шон Прайс Вільямс, найбільш відомий за фільмами «Тесла», «Фоловер» і «Дванадцять». Комаровський згадує, що вони також були шоковані темпами зйомок та, коли побачили вже готові невеликі шматочки матеріалу, були приємно здивовані якістю.
Утім, навіть присутні на знімальному майданчику голлівудські зірки не здатні покращити сумну реальність: сьогодні, щоб зняти кіно, українцям потрібні не тільки фінанси та логістика, а ще й сміливість. Адже небезпека загинути від російського снаряду залишається до сьогодні: «В один зі знімальних днів поруч прилетіли ракети», – каже продюсер. Зйомка, звісно, відразу ж припинилася, команда роз'їхалася по домівках. Проте, за словами Комаровського, ні в кого не виникало сумнівів, чи варто продовжувати наступного дня.
На випадок повітряної тривоги на майданчику був розроблений спеціальний алгоритм дій, хоча зі зйомками просто неба він не завжди допомагав: «Якщо ти на вулиці, то не сховаєшся ніде, – констатує Олексій. – Наші зйомки найчастіше проходили в тих місцях, де все що можна вже зруйноване». Коли знімали в Українському домі або бібліотеці ім. Вернадського, за тривоги група відразу мала спускатись у бомбосховище. На щастя, саме у дні зйомок на цих локаціях сирена в Києві не лунала.
Команда стрічки становила понад 50 людей, багато з яких раніше не працювали з Комаровським. «Я одразу відчув, що хочу взяти [режисера-постановника] Артура Лермана, хоч ми з ним працювали вперше. Спочатку в мене була ідея знімати самому. Але я фізично б не витягнув», – зізнається Олексій. Для когось – наприклад, другого режисера Анжеліки Горобець – це був перший великий проект. І за словами Комаровського, вона чудово з ним упоралася. Втім, до зйомок були залучені також досвідчені професіонали: оператор-постановник Євгеній Усанов, художниця з гриму Джулія Мельник, виконавчий продюсер Віра Сердечкіна й інші.
Багато тих, із ким зазвичай працював продюсер, не змогли приєднатися цього разу: хтось виїхав за кордон, хтось пішов на війну, а комусь психологічний стан іще не дозволяв повноцінно повернутися на майданчик. Однак результатом Комаровський задоволений: за його словами, вся команда працювала творчо та як злагоджений механізм. І звісно, участь у цьому проекті люди брали не заради гонорарів: ринок сильно змінився, і ситуація в індустрії загалом така, що оплата праці дуже знизилась. Окремо продюсер відзначає рентал-сервіс Patriot, технічного партнера фільму, котрий всіляко сприяв команді та робив усе, аби стрічка була високої технічної якості.
Що ж стосується бюджету «Області Героїв», то Олексій Комаровський зізнається: фінанси – це його особистий ризик. А позаяк державні інституції майже не мають грошей, вони намагаються підтримати вітчизняне кіновиробництво в інший спосіб: «Реалізувати кінопроект настільки швидко, в такій якості та масштабах удалося завдяки партнерству з Київською обласною військовою адміністрацією (КОВА). У відповідь на наше звернення про допомогу з локаціями та іншими організаційними питаннями КОВА максимально швидко відреагувала й ефективно допомагала зйомкам».
Що ж до Держкіно, котре, як зазначено у пресрелізі, сприяє створенню проекту, йдеться лише про іміджеву підтримку та допомогу з промотуванням: за словами продюсера, жодної копійки від державного агентства фільм не отримав. Тож залишається лише надія на приватний капітал. Згодом Комаровський оголосить точний бюджет стрічки, а поки ще ведуться певні партнерські перемовини. Продюсер наголошує: з огляду на тему проекту йдеться лише про один формат співпраці – того, хто підтримає фільм, творці обов'язково відмітять у титрах.
Наразі фільм майже готовий до прокату, в мережі вже доступний перший тизер.
«Прем'єра планується на осінь. Але точну дату сказати не можу, поки домовляємося з українським дистрибутором», – пояснює Комаровський. Також творці працюють над англомовним варіантом тизеру для західних партнерів, адже закордонний прокат теж у планах (особливо в тих країнах, куди вимушено переїхало багато українців). Утім, це все наразі без конкретних дат.
Продюсер певен, що цільова аудиторія «Області героїв» не тільки в Україні. Він хоче показати всьому світові, які є українці насправді. А у відповідь на запитання, хіба за пів року повномасштабної війни європейці ще не побачили, якими є українці, він наводить слова Артура Лермана: «Подивіться, як нас зображують топові журнали: бабуся на фоні спалених жигулів. Щиро кажучи, у нас іще треба пошукати старенькі жигулі. В Україні машини середнього класу. Ми не такі, якими бачать нас іноземці. Ми набагато цивілізованіші. Набагато сучасніші. А вони гадають, що ми такі, як були років із двадцять тому. Ось що хочеться передати мовою кіно – ми геть не відрізняємося від європейців».
Комаровський певен, що фільм міг би зацікавити й західні стримінгові сервіси. Паралельно продюсер веде перемовини про показ із вітчизняними телеканалами.
А от про свої майбутні проекти Комаровський говорить небагато – спершу хоче дочекатися реакції глядачів кінореконструкції. Втім, зізнається, що є плани зняти фільм про одне з наших міст-героїв. Крім того, на початковій стадії розроблення перебуває шпигунський трилер про події в Україні: для нього точно шукатимуть західного інвестора, і продюсер таємничо натякає, що на майданчик «Області Героїв» голлівудські професіонали завітали не просто так.
