Другий рік поспіль Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість», якому цьогоріч виповнилося 52 роки, відбувається в умовах повномасштабної війни. Утім, попри складнощі, фестиваль відновив майже всі програми, які довелося скоротити 2022-го (щоправда, національний конкурс провели, як і торік, у Гамбурзі), та навіть очікує на закордонних гостей, 20 осіб. До того ж тепер «Молодість» краще підготовлена до блекаутів.
52-й фестиваль триватиме з 21 по 29 жовтня, і поки ви складаєте свою програму перегляду стрічок, яких насправді дуже багато (майже 130), розповім, якою була церемонія відкриття, що відбулась у культурному кластері «Краків».
Цьогорічна «Молодість» частково фінансується Держкіно. Тож голова агентства Марина Кудерчук особисто прийшла привітати організаторів із відкриттям
А принагідно можна було привітати Дениса Тарасова з відзнакою для фільму «БожеВільні» на Варшавському міжнародному кінофестивалі
Підозрюю, цьогорічному фінансуванню «Молодості» сприяли з Мінкульту. Принаймні в. о. міністра культури Ростислав Карандєєв, голова Ради з державної підтримки кінематографії Артем Колюбаєв, гендиректор КМКФ Андрій Халпахчі та пані Марина явно задоволені результатом
Подружжя Лавренюків цього вечора було емоційно більш стримане. Сергій Лавренюк, мабуть, заклопотаний міжнародною премʼєрою стрічки «Уроки толерантності», яка відбудеться 9 листопада на Талліннському кінофестивалі «Темні ночі» в програмі Critics’Picks (а вже за два дні фільм Аркадія Непиталюка змагатиметься в програмі Spectrum Міжнародного кінофестивалю в Котбусі). А Олена Лавренюк працює над продовженням серіалу «Кава з кардамоном», який нещодавно отримав «Золоту дзиґу»
Загалом же гості перебували у піднесеному настрої: Тарас Босак та Олексій Гладушевський не дадуть збрехати
І навіть програмний директор «Молодості» Ігор Шестопалов і член журі документальної конкурсної програми Дмитро Тяжлов, попри насичену програму фестивалю, мали доволі бадьорий вигляд
Кінознавці Алік Шпилюк та Олександр Гусев, які зазвичай розповідають про кіно, цього вечора були уважними слухачами
Новоспечений голова НСКУ Сергій Борденюк просто в холі навчав молоде покоління правильно ставити освітлення
А от Андрій Дончик суботнього вечора явно хотів відпочити та насолодитися фільмом відкриття фестивалю
Поки заклопотаний Андрій Халпахчі зустрічав поважних гостей, я вирішила його не турбувати та швидко поговорила з програмером «Молодості» Богданом Жуком:
– Богдане, розкажіть, як проходив добір стрічок до програм нинішнього фестивалю? На чому був акцент?
– Ми ніколи не робимо якогось особливого акценту: обираючи конкурсні фільми, ми беремо найкращі, найбільш варті уваги, за нашою субʼєктивною думкою. Критерії для українських фільмів у національному конкурсі ті самі, що й в інших конкурсах. Українська програма відображає зріз життя сучасної України. Головна тема – це війна. Крім того, ми маємо «Іспанський фокус» (програма фільмів іспанських кінематографістів. – MBR), який робимо за підтримки посольства Іспанії. Іспанія славиться великими метрами кіно. Одного з них ми представляємо цьогоріч – це спецпоказ Карлоса Саури. До того ж іспанське кіно останніми роками активно розвивається та присутнє на багатьох міжнародних фестивалях.
– Минулого року фестиваль проводився у скороченому форматі – наприклад, ви відмовилися від конкурсу документального кіно. Чи вдалося нині повернутися до повноцінного формату?
– 52-й фестиваль ми робили обмеженими ресурсами: зазвичай у нас було 250 фільмів, цього року їх приблизно 130. Але всі програми цього року представлені.
– Чому цьогорічний національний конкурс знову вирішили провести в Гамбурзі?
– Торік, коли Гамбурзький кінофестиваль нас запросив, ми не розуміли, чи вдасться щось зробити в Україні взагалі. Звісно, тоді ми погодилися. Цьогоріч вони нам запропонували продовжити: ми вирішили, що це доречне продовження «Молодості» за кордоном, на іншому фестивалі, яке привертає багато уваги.
– Чи не було відчуття, що українських робіт бракує, позаяк знімати кіно в Україні зараз важко?
– Насправді ні. У нас було майже дві тисячі міжнародних заявок – це приблизно те саме, що і в попередні роки. Кількість українських заявок також не змінилася, може, стало навіть більше, бо коротких метрів справді було багато.
– Цього року в національній програмі вже є низка стрічок про повномасштабну війну. Утім, в міжнародному конкурсі від іноземних режисерів я таких не побачила: це свідомий вибір чи іноземці не так активно знімають стрічки на цю тему?
– Фільми з такою тематикою є у спецпоказах Барбари Купісті, членкині журі документального конкурсу. Це, наприклад, «Нотатки воєнного часу» (Wartime Notes) – саме зразок такого кіно, який ми вважаємо прийнятним. Часом фільми, зняті іноземцями на цю тему, не варто показувати на загал. Цю стрічку несоромно показати.
– Чи змінився бюджет фестивалю проти минулого року та як вдалося зібрати кошти?
– Бюджет не сильно змінився, але тепер у нас трохи більше підтримки з боку Держкіно. Це, звісно, не порівняти з підтримкою до повномасштабної війни, але бодай така є. Бракує фінансової підтримки від міста, хоча частина показів відбуваються в муніципальному кінотеатрі «Краків». Крім того, як і минулого року, в нас є грант від Goethe-Institut, спонсором Гран-прі виступила «Лото забава». Також із фінансуванням допомагали різноманітні дипломатичні установи.
– Минулого року ніхто з іноземних гостей не наважився приїхати на «Молодість» в Україну, цьогоріч іноземці вже мають бути на фестивалі. Чи багато з тих, із ким ви спілкувалися, відмовили у приїзді?
– Так, багато людей відмовилося. Коли ми запрошуємо за пів року, більшість відповідають, що залюбки приїдуть. Але зрештою не доїжджають. Якщо ж запрошувати за кілька тижнів – у них вже є плани. Це нормально. Багато людей все ж бояться. Тільки одиниці кажуть, що обовʼязково приїдуть, оскільки хочуть підтримати фестиваль. Утім, попри все, з-за кордону цьогоріч приїде майже двадцять людей.
– Як ви готувалися до блекаутів? Чи зважали на торішній досвід?
– Звісно, ми готувались: як і торік, у нас є генератори.
Цієї миті організатори почали кликати присутніх до зали – розпочиналась офіційна церемонія відкриття «Молодості».
Алік Шпилюк і кінокритик Дмитро Десятерик обирали найкращі місця для перегляду
Як і належить прогресивному фестивалю, «Молодість» – це петфрендлі-місце, де раді не лише двоногим глядачам
Ведучими церемонії відкриття були Тімур Мірошниченко та Валентина Хамайко
Андрій Халпахчі у компанії заступниці голови Держкіно Юлії Шевчук згадував, як багато років тому Тімур розпочинав карʼєру ведучого на заходах «Молодості» в палаці «Україна»
А от про що згадував продюсер Андрій Ногін, не знаю, він не казав
Марина Кудерчук зі сцени подякувала всім кінематографістам, які під час повномасштабної війни закінчували виробництво вже розпочатих стрічок, починали знімати нові, волонтерили або пішли на фронт. Окремо вона вручила подяку Андрію Халпахчі за сумлінну працю
Ростиславу Карандєєву також була відведена важлива роль: він мав вручити нагороду переможцю національного конкурсу, який відбувся в Гамбурзі. «Скіфського оленя» отримала Крістіна Тинькевич за фільм «Як там Катя?». Точніше, режисерки на заході не було, тож Карандєєв пообіцяв зберегти статуетку та передати їй особисто
Далі ведучі представили членів журі фестивалю. Журі міжнародного конкурсу: Романна Лобач, Віка Хоменко, Алла Самойленко, Томас Стоковскі
Журі національного конкурсу: Аліна Панасенко, Раду Стикля, Клеменс Пул
Журі документального конкурсу: Барбара Купісті, Дмитро Тяжлов і Вʼячеслав Цвєтков
Журі програми Teen Screen: Маруся Батрак, Вікторія Красуцька, Марк Міхальов, Яна Колісник, Денис Васько, Олександра Станіславська
Надзвичайний і повноважний посол Іспанії в Україні Рікардо Лопес-Аранда Хагу сказав, що Іспанія рада підтримати культуру в Україні у цей важкий час, позаяк культура – це також форма супротиву. І пообіцяв, що його країна буде з Україною стільки, скільки потрібно
Наприкінці церемонії Андрій Халпахчі ще раз подякував українським захисникам і захисницям за можливість проводити фестиваль, зазначив, що серед них багато працівників кіно, та попросив вшанувати загиблих хвилиною мовчання
КМКФ «Молодість» закриває так званий фестивальний рік в українському кіно – тож сходіть, подивіться щось із десяти програм фестивалю. Може, десь у глядацькому залі ми з вами й перетнемося.