Дивовижний парад українських кінотеатральних прем'єр триває: минулого тижня в національному прокаті стартував містичний трилер «Еґреґор», створений компанією Solar Media Entertainment у копродукції зі США та Польщею. Події стрічки Станіслава Капралова відбуваються в Нью-Йорку, Варшаві, Львові та Києві (власне у цих містах фільм і знімали), а сюжет сконцентрований на загадковому вбивстві, що повʼязане з діяльністю таємного ордену. Творці обіцяють насичений сюжет, динамічні сцени та напругу до останньої хвилини. Втім, історія створення «Еґреґора» більш цікава та захоплююча, ніж його сюжет.
Далекого 2014 року працювати над ідеєю фільму почав інший режисер – Любомир Левицький. 2016-го вийшов перший тизер, а 2017-го проект, що позиціонувався як українська відповідь «Коду да Вінчі», переміг на Девʼятому конкурсі Держкіно й отримав 22 млн грн держпідтримки.
Зйомки стартували того самого 2017-го, і було знято вже 1/3 майбутнього фільму, аж раптом усе зупинилося. Тоді розібратись у причинах не видавалося можливим: спочатку говорили про брак коштів, потім – проблеми з графіком Левицького, котрий мало не паралельно мав працювати над іншою стрічкою. І тільки зараз зʼясувалося, що 2017 року помер один з ізраїльських копродюсерів, який забезпечував 30% фінансування. А Любомир Левицький полишив режисерське крісло через сімейні обставини.
Досвідченого й орієнтованого на Голлівуд Левицького у проекті замінив менш досвідчений, але не менш амбітний Станіслав Капралов. Чому режисеру з одним повнометражним фільмом у портфоліо довірили стрічку, на яку очевидно робилися великі ставки, продюсер Сергій Лавренюк пояснює просто: «Колись я був членом журі короткого метру кінофестивалю «Молодість» і побачив стрічку Станіслава Sui Caedere («Місто самовбивць»). Це був нуарний трилер, і мені припав до вподоби його стиль. Потім ми зробили фільм Let it snow («Пік страху») та продали його одному з найбільших дистрибуторів, компанії Lionsgate. Мені сподобалося працювати зі Станіславом».
За словами продюсера, нічого з того, що зняв Любомир Левицький, не увійшло до фінального монтажу стрічки. Сценарій Левицького ліг в основу нової версії «Еґреґора» та зазнав глибоких змін. Тому режисер значиться у проекті як автор ідеї та співсценарист. Крім нього над сценарієм працював Сергій Касторних, що був у проекті від початку, а також американський актор Омрі Роуз – виконавець головної ролі.
На етапі Левицького до фільму мала бути залучена німецька акторка Франциска Петрі, та й копродукційна конфігурація певної миті змінилась: якщо автор ідеї був налаштований шукати голлівудських партнерів, то продюсер уважав історію європейською (копродюсерами на той момент заявлялися Великобританія та Німеччина)
Фінальний бюджет стрічки, яку знімав Станіслав Капралов, становив $1,6 млн: 11% покрила польська компанія Bow And Axe, 25% – американська FishCorb Films. Крім того, фільм підтримав Польський інститут кінематографії. Всіх же витрачених грошей (разом зі зйомками Любомира Левицького) краще не рахувати: як жартує Лавренюк, аби не розчаровуватися.
Загалом у виробництва фільму було дві глобальні зупинки: вже згадана, 2017 року, через заміну режисера та втрату копродюсера, а згодом виникли затримки, повʼязані з ковідом. А втім, 2021-го стрічку все ж завершили та показали на кінофестивалі «Молодість».
Станіслав Капралов, для якого «Еґреґор» став другою повнометражною стрічкою та водночас другим міжнародним проектом, згадує, що робота над фільмом сильно відрізнялася від роботи над його повнометражним дебютом. «Пік страху» – як перша дитина, – каже режисер. – Оскільки це був перший повнометражний фільм, багато чого було зроблено наосліп, інтуїтивно. «Пік страху» можна назвати сімейним фільмом, позаяк він знімався дуже специфічно: це були стовідсотково приватні гроші, і ми економили».
З огляду на це знімальна команда дебютної стрічки була дуже маленькою – менше за двадцять осіб, і більшість становили знайомі режисера, з якими він працював на інших проектах.
У цьому плані «Еґреґор» – цілковита протилежність «Піку страху»: великий проект із локаціями та командами в різних країнах. Зважаючи на масштаб проекту, не можна назвати бюджет завеликим, тож сценарій, за словами Капралова, був добре адаптований під бюджет, нових акторів та поточні реалії. Завдяки цьому моментів, коли доводилося відмовлятись від задуму через брак коштів, не виникало.
А от із Любомиром Левицьким Капралов не спілкувався та не консультувався під час зйомок «Еґреґора». «Я взагалі не дуже розумію, як два різні режисери, з різним баченням можуть співпрацювати, – зізнається Станіслав. – Певен, що в Любомира Левицького був свій підхід, своє бачення, своя стилістика. Так само і в мене. Це треба бути братами Коенами, аби разом щось знімати».
Якщо за задумом Левицького «Еґреґор» мав стати українською відповіддю «Коду да Вінчі», то Капралов називає референсами до своєї версії проекту класичні трилери початку 2000-х, де є «нуарність, замкнутість і красиві локації».
На етапі планування розглядалося багато країн для зйомок: це і Франція, і Ізраїль, і Канада. Та в результаті «Еґреґор» знімався у США, Польщі й Україні. «В яких країнах ти знайшов копродюсерів – у таких і відбуваються події», – констатує Сергій Лавренюк.
Звісно, у Нью-Йорку працювали недовго – два-три дні. Там були зняті загальні кадри невеликою групою. «Коли збирати таку саму команду, як в Україні, можна витратити весь бюджет», – жартує режисер. У Варшаві зйомки були масштабнішими, і Капралову дуже сподобалося працювати з польськими кіношниками. З деякими з них режисер досі спілкується та зустрічався минулого року, коли знімав декілька патріотичних роликів у Варшаві.
Українськими локаціями стрічки стали Львів та Київ, причому до столиці Данієля Ольбрихського й Анджея Зелінського довелося буквально заманювати. Лавренюк згадує, що польські актори погодилися приїхати до Львова, але не дуже хотіли їхати в Київ у розпал пандемії. Тому продюсер вдався до хитрощів: «Коли відзняли львівський блок, ми сказали, що не вдалося домовитись із певними локаціями у Львові – тож треба відзняти їх у Києві. Так актори були змушені приїхати до столиці. Але зрештою вони подякували нам за можливіть іще раз побачити місто. Ми їм Межигірʼя навіть показали».
Крім польських топзірок в українській стрічці могли зіграти й світові: наприклад, Сергій Лавренюк особисто зустрічався з Мадсом Міккельсеном та його агентом у Каннах, де вів перемовини про участь актора в одній з головних ролей. Навіть гонорар уже затвердили – $500 тис. Інша зірка, яку могли побачити українські глядачі, – панк-легенда Іггі Поп. Його найкращий друг протягом певного часу був одним із копродюсерів фільму. Проте десь не збіглися графіки зйомок, десь розійшлися з продюсерами, тож співпраця з цими зірками так і залишилася планами.
Головну ж чоловічу роль в «Еґреґорі» дістав американський актор Омрі Роуз, відомий у нас хіба що невеликою роботою у «Лізі справедливості» Зака Снайдера. Станіслав Капралов співрацював із ним іще на фільмі «Пік страху» (були співсценаристами) і загалом відгукується про колегу дуже тепло: «Омрі чудовий і як людина, і як актор. Він відповідальний. У нього дуже класний підхід і дуже цікавий типаж. Як на мене, він зробив усе, що міг».
Капралов та Роуз продовжують спілкування дотепер. Наприклад, на початку повномасштабної війни, коли режисер знімав контрпропагандистські ролики, Омрі допомагав перекладати й озвучувати ці відео англійською, щоб розповсюдити на іноземну аудиторію. «Він начитував своїм голосом сюжети, ролики, допомагав з англійською мовою, щоб усе звучало правильно. І потім ми ці матеріали відправляли у топові видання на кшталт The Washington Post, The New York Times, The Times. У нас чудові дружні взаємини, і я б із радістю з ним співпрацював, – зізнається Капралов. – Омрі – дуже різностороння людина. Він може не тільки грати та писати, а має й продюсерські якості. Талановита людина талановита в усьому».
До речі, про мову. «Еґреґор» знімали одразу англійською (на етапі Левицькго теж). Одна з причин такого рішення – виконання основних ролей акторами зі США та Польщі. Ще одна полягає в очевидному: потенціал англомовної стрічки за кордоном набагато більший.
Отже, премʼєра відбулася 2021 року на КМКФ «Молодість», і з того моменту фільм лежав на полиці – чекав свого часу. Спочатку національний прокат був запланований на березень 2022-го, чого не сталося з очевидних причин. Потім творці чекали кінця року, а згодом вирішили, що квітень 2023-го – найкращий час для виходу стрічки, адже тепер майже щотижня виходять українські релізи, відкладені з минулого року і глядач готовий дивитися своє кіно.
Крім того, і режисер, і продюсер зазначають, що зараз стрічка набула нового сенсу та стала ще актуальнішою (жодних змін із 2021-го не вносилося, хіба що були допрацювання з постпродакшена). Капралов відзначає, що у фільмі були епізоди, які здавалися йому малоймовірними. Ідеться про те, що саме в Україні відбуваються події, котрі матимуть вплив на майбутнє всього світу. Сьогодні ж ми бачимо це просто у себе за вікнами.
«За сюжетом Україна була в центрі світу. Умовно кажучи, саме тут розв'язувалися проблеми майбутнього. І це мало цікавий вигляд, але мені видавалося запафосним. А зараз це цілком логічно. Я нещодавно передивився фільм уперше за два роки. І знайшов відповіді щодо всіх моментів, які тоді були під питанням», – каже режисер.
Що ж до кінопрокатних очікувань, то Сергій Лавренюк впевнений у потенціалі: за його словами, містичний трилер є одним із найпопулярніших жанрів прокатного комерційного кіно. А «Еґреґор» зроблений ще й в нуарному тоні, з використанням скандинавської стилістики. Таке, на думку продюсера, має зацікавити глядача. Він не заперечує, що комерційне кіно в Україні недостатньо розвинуте, однак саме воно потрібне для розвитку індустрії. «Комерційне кіно оживляє та вливає нову кров у кіно, у кіновиробництво, – каже Лавренюк. – Увесь артхаус за своєю суттю збитковий, тому він субсидується різними інституціями. Комерційне кіно мало б на меті частково ці кошти повертати до кровоносної системи під назвою «український кінематограф».
Наразі ведуться переговори про премʼєру «Еґреґора» на одному з українських каналів, а також зі стримінговими платформами. Але всі анонси будуть пізніше, запевняє продюсер. Також стрічка готується до міжнародного прокату: права на показ продані до 23 країн, зокрема США, але ця цифра не остаточна (наступний апдейт буде після Каннського кіноринку). В США фільм вийде протягом травня-червня.
А поки працює дистрибуція, і Сергій Лавренюк, і Станіслав Капралов продовжують готувати свої наступні проекти. У продюсера на стадії постпродакшена перебуває фільм Аркадія Непиталюка «Уроки толерантності»: в контексті премʼєри творці зосереджені на одному з великих фестивалів східноєвропейського кіно, а в національний прокат стрічка, можливо, вийде під кінець року. Також продюсер працює над другим сезоном серіалу «Кава з кардамоном» і робить повний метр за серіалом, що базуватиметься на першому сезоні. Найімовірніше, цей фільм вийде восени.
Режисер же поки зосередився на рекламних проектах, а також зняв документальний фільм про тварин, постраждалих від війни. «Я почав знімати у квітні, з перших днів деокупації Київщини. Ми в'їхали туди разом із військовими та знімали всі ці жахіття. Документальний фільм дуже емоційний, як на мене. Сподіваюсь, його вже цього року оцінять наші глядачі. Але загалом я робив це більше для західного світу: аби вони побачили звірства окупантів і зрозуміли, хто такі росіяни. Хочеться, щоб західний глядач уже зняв рожеві окуляри та припинив жаліти «хороших руських», – каже Капралов.
На думку режисера, сьогодні важливо вкладатись у документальне кіно. А от щодо фільмів про поточну повномасштабну війну режисер доволі скептичний: вважає, що має спливти доволі багато часу, аби показати цю тему в кіно без емоцій. Втім, таких фільмів, на думку Капралова, однаково буде чимало, позаяк багато хто захоче висловитися тут і відразу, поки тема залишається гарячою.
