27 листопада о 21:00 за Києвом в ефірі телеканалу ТЕТ відбудеться прем'єра унікального для нашого телебачення проекту – спеціального епізоду фінського шоу Song of my life («Пісня мого життя»), створеного фінським продакшеном Yellow Film & TV разом з українськими компаніями 1+1 media та FILM.UA Group. На міжнародному ринку ми давно відомі як країна, де виробляють одні з найкращих у світі адаптацій ТБ-форматів, але такий кейс – коли фіни спільно з українцями розробляють та знімають розважальне шоу, присвячене Україні та нашій культурі, що показуватимуть в обох країнах, – вітчизняні медійники реалізували вперше.
Напередодні прем'єри спецепізоду, котра також відбудеться на платформі «Київстар ТБ», розбираємо цей кейс поетапно: як здійснювався процес (від ідеї, народженої в Будапешті, до виробництва у Тампере), що дає його учасникам ця копродукція і які перспективи відкриває.
Та для початку визначимось із шоу Song of my life. Це формат?
Так, шоу Song of my life було розроблено продакшеном Yellow Film & TV та телеканалом YLE за оригінальною ідеєю контент-директорки Петі Пелтомаа (Petja Peltomaa), з 2019 року в ефірі мовника вийшло чотири сезони (п'ятий – у передпродакшені). «Пісня мого життя» – найпопулярніше розважальне телешоу Фінляндії: за словами продюсерки Yellow Film & TV Анни-Марії Меурман (Anna-Maria Meurman), протягом останнього сезону середня частка проекту становила 42–45%, що є захмарним показником не тільки для України. «Ані національні, ані комерційні телеканали зазвичай не набирають більш як 20–30% у вечірньому праймі суботи, тож для фінського ТБ частка 40% також є дивовижною, – розповідає продюсерка. – Song of my life випереджає «Маску», «Голос» та навіть «Танці з зірками».
Недивно, що такий успішний проект швидко став міжнародним форматом, котрий вже адаптовано в Литві (вийшло два сезони), продано до Бельгії, а дистрибутор Armoza Formats наразі веде перемовини з великою кількістю інших країн Європи.
Копродукція України з Фінляндією має максимально незвичний вигляд. Хто це придумав?
Здається, жодних справ із фінськими колегами українські медійники ніколи не мали, та під час повномасштабної війни, коли вітчизняна AV-індустрія щосили шукає можливості для копродукції, можливим стає те, що раніше здавалося нездійсненним. «У червні цього року ми зустрілися з Вікторією [Ярмощук] на Natpe Budapest, – згадує Анна-Марія. – Наприкінці короткої розмови я запитала, який контент транслюють українські телеканали під час війни. Вона відповіла, що це старі фільми та загалом доброзичливий контент, аби люди могли відволіктися й подумати про щось інше, крім воєнних новин. Тієї миті я усвідомила, що в нас є формат, який складається тільки з доброзичливого контенту: це музика, історії, люди, котрі діляться спогадами та почуттями. Тож сказала Вікторії: якщо привезете п'ятьох українців та українського ведучого до Фінляндії у вересні, ми створимо для вас спеціальний епізод Song of my life безкоштовно. Згодом це вилилось у повноцінну співпрацю з українською командою, але первісна ідея – виробництво pro bono на підтримку України – залишилася незмінною».
А як у проекті з'явилися «Плюси»?
Коли ідея почала набувати конкретних обрисів, виникла потреба у бродкастері, котрий надасть проекту свій ефір. «Очевидно, що канал «1+1» – один із найкращих виробників і трансляторів масштабних розважальних проектів, – пояснює продюсерка FILM.UA Анна Єлісєєва. – Тож ми поговорили з [керівником телевізійного бізнесу 1+1 media] Максимом Кривицьким, [керівником департаменту Big Shows та ініціативи Big Brave Events] Володимиром Завадюком, і кожна з трьох сторін узяла на себе певні функції. Yellow Films забезпечила й оплатила продакшен (павільйон, команда, техніка, монтажна студія тощо). FILM.UA виконала роль продюсера, комунікатора та брала участь у креативному розробленні. А 1+1 media, власне, зробила кастинг і зрежисирувала спецвипуск: команда Володимира Завадюка з'їздила до Фінляндії та зняла спецепізод проекту».
Звісно, шоу такого рівня мало б виходити в ефірі «1+1», та наразі мовник транслює марафон «Єдині новини», тож прем'єра спецепізоду відбудеться на телеканалі ТЕТ і діджитал-майданчиках.
Що ж відбувається в шоу?
Структура дуже проста: кожен із героїв епізоду – відомих усій країні людей – загадує пісню, що пов'язана з надихаючою, важливою для нього історією з життя. Зібравшись у студії, герої дивляться виступи вокалістів, котрі виконують ці пісні, та намагаються вгадати, кому яка з пісень належить. Завдання кожного з учасників на цьому етапі – максимально всіх заплутати щодо своєї пісні, аби ускладнити процес угадування (глядачі можуть брати участь у ньому за допомогою мобільного застосунку). Наступний блок починається з музичного виступу спеціально запрошених зірок, а далі учасники мають зізнатись, які пісні загадали, та розповісти свої історії.
Якщо спецепізод присвячений Україні – то й участь у ньому беруть українці?
Не лише. Відкриє шоу популярна фінська телеведуча Катя Стол (Katja Ståhl), а протягом епізоду на сцені виступлять фінські артисти Diandra, Arja Saijonmaa, Kasmir, Irina та JP Leppäluoto. Втім, герої проекту, виконавці загаданих ними пісень і ведуча основної частини дійства – українці.
«Було одразу зрозуміло, хто може метчитись із таким шоу, хто справжні герої нашого часу, чиї історії можуть надихати, – пояснює вибір учасників Володимир Завадюк. – Це закохана пара спортсменів, Михайло Романчук та Марина Бех-Романчук, які вже під час повномасштабної війни брали нагороди у різних змаганнях – їх можна сміливо назвати гордістю країни. Я вважаю, що спортсмени не менші зірки, ніж співаки, тому ми завжди намагаємося запрошувати їх до наших проектів.
Це Тарас Тополя, який під час війни служить у Силах територіальної оборони ЗСУ, котрий співав дуетом з Едом Шираном і точно є героєм цього часу.
Це Тімур Мірошниченко – обличчя наших благодійних проектів, які відбувалися в світі навесні-влітку, й обличчя Євробачення. З огляду на те, що Україна – переможець пісенного конкурсу цього року, Тімур теж дуже важливий для нас герой.
І зрештою, це Надя Дорофєєва – одне з нових облич української музики, тренер «Голосу країни» та людина, за сімейною історією котрої спостерігає вся країна. Людям хочеться відволікатися від новин на історії, пов'язані з особистим життям, із коханням – тому Надя теж стала героїнею цього шоу».
«Щодо артистів, які виконували пісні, – продовжує Завадюк, – особливого кастингу не було. Ми виробляємо «Голос країни», тож узяли випускників проекту, котрі сьогодні, не побоюся цього слова, актуальніші за легендарних зірок. Це KOLA, що наразі зриває всі українські чарти, яка є і голосом цього часу, і геть новою співачкою, що має дуже надихаючий шлях – артистка, котра зробила себе сама. І це LAUD – фірмовий голос усіх наших проектів».
Жодних сумнівів щодо ведучої в української команди також не було: «Катя Осадча завжди була сильною в історіях зірок, а зараз веде проект про пошук зниклих («Знайти своїх». – MBR), і все це резонує з нашим шоу, має такі самі цінності».
Як створювався проект?
«Перемовини з Фінляндією проходили з рекордною швидкістю, та й терміни продакшену були дуже стислими: 24 серпня під час установчої зустрічі, коли в усій Україні лунали повітряні тривоги, ми, власне, домовились, а вже 27 вересня мали знімати проект. Окремий челендж – зібрати селебрітіз-жінок з усіх країн Європи, забезпечити вчасний виїзд команди до Фінляндії. Та й загалом під час війни зробити величезне, складне за продакшеном, візуальною та музичною концепцією шоу за три тижні – це величезний виклик. Реально витягнули все лише на професіоналізмі», – згадує Анна Єлісєєва.
«Це справжній приклад копродакшену, – додає Володимир Завадюк. – З боку 1+1 media працювала команда у складі головної сценаристки Карини Петричук і мене як шоуранера від України, режисерів (Наташа Ровенська, Наташа Лисенкова, Маша Григоращенко та Саша Погуляй), виконавчих продюсерів (Таня Писанко й Альона Гринюк). Ми опікувалися передпродакшеном, продакшеном і постпродакшеном, а команда FILM.UA – глобальною організацією процесу, договорами, правами та дозволами. З боку фінів були залучені шоуранерка й авторка ідеї Song of my life Петя Пелтомаа, продюсерка Анна-Марія та виконавчий продюсер Карлос Марроквін (Carlos Marroquin). Упродовж вересня на Zoom-зустрічах відбувалися всі процеси, пов'язані з головною ідеєю, відбором героїв, роботою над сценарієм, бюджетом, логістичними моментами. Тобто геть усе ми зробили віддалено, а до Фінляндії потрапили лише за два дні до зйомки.
В аеропорту Гельсінкі нам подарували милі листівки з побажаннями від кожного члена фінської команди проекту – це було дуже зворушливо. Далі ми вирушили до Тампере, де розташоване їхнє телемістечко та головна студія. В перший день побували на загальній зустрічі, що стосувалася розгортання майданчику та графіків, а наступного дня всі разом поринули у репетиції та генеральний прогін. Ми працювали з дуже крутим режисером прямого ефіру, який знімав Олімпіаду в Токіо: він суперпрофі, і це був дивовижний обмін досвідом».
Виробництво спецепізоду відбувалося під час четвертого сезону Song of my life, тож фінській команді довелося докласти подвійних зусиль: «До епізоду ми готувались як завжди, але співпрацюючи з українською командою (ми не змогли б цього зробити без української команди з огляду на всі мовні та культурні аспекти): разом створили сценарій, наш музичний продюсер підготував пісні, бенд – відрепетирував, – ділиться Анна-Марія Меурман. – Як зазвичай, працювала вся наша команда, що складається з 80 людей. Різниця ж полягала у тому, що ми мали дуже короткий час на підготовку до виробництва та на репетиції, адже знімали спецепізод під час нашого власного сезону».
Виходить, короткі терміни були найскладнішим у виробництві копродукційного спецепізоду?
«Найскладніше – це поєднати різних людей, різний світогляд в одному проекті, щоб кожен дістав свою частку функціоналу та всі доповнювали одне одного. Ну й, безумовно, вся наша команда зараз працює над удосконаленням своєї англійської», – зізнається Володимир. Фінська ж сторона зауважує на різних способах організації команд: «Ми більше плануємо наперед і дотримуємося цього, українці більше імпровізують під час знімального дня, – аналізує Анна-Марія. – Розклад для нас – це біблія, а українці гнучкіші у цьому питанні. Ми звикли до малих бюджетів, тому нам доводиться все дуже ретельно планувати. До того ж у нас досить обмежена команда, але всі дуже професійні, тож ми звикли працювати ефективно».
Утім, різні підходи – це не завжди мінус, адже фіни й українці змогли збагатити одне одного новим досвідом. «Для нас був дуже корисним їхній бізнесовий підхід до справи, робота з графіком, із репетиціями, коли все працює як годинник і ніщо не запізнюється на понад 10 хвилин», – розповідає Завадюк. «Завдяки українцям ми навчилися бути відкритішими до нових ідей. Українська команда була дуже креативною, вигадувала та пропонувала нові елементи шоу – наприклад, живий дзвінок Еду Ширану під час зйомок. Зрештою, цього не сталось, але ідея чудова. Особисто мені дуже сподобалася ця установка, що можливо все», – зізнається фінська продюсерка.
Шоу показуватимуть і в Україні, й у Фінляндії, тож які меседжі у нього вкладались обома сторонами?
«Song of my life поєднує в собі унікальні риси музичного шоу та мелодрами. Ти чуєш дуже чуттєві історії з життя людей: певна річ, що для українців вони пов'язані з війною, але не тільки – насамперед вони пов'язані з любов'ю, дружбою, відданістю. Дуже важливі, надихаючі історіїї», – резюмує Анна Єлісєєва. А Володимир Завадюк додає, що завданням виробника було познайомити глядачів з українською піснею та людьми з України: «Проте ми у кожному проекті намагаємося вкладати глибоку культурну складову, тому звучатимуть як геть сучасні, так і класичні українські пісні». Фінські ж артисти виконували пісні, що добре лягають у контекст подій в Україні. «Ми хотіли, щоб меседжі цих пісень стосувалися війни, національних почуттів та надії», – каже фінська продюсерка.
Європа втомилася від нашої війни – чому фінські глядачі дивитимуться цей спецепізод?
«Ми не втомилися, – запевняє Анна-Марія Меурман. – Це стосується нас усіх, усієї Європи. Та війна – це переважно новини, які ми дивимося по телебаченню. А спецепізод «Пісні мого життя» дає надзвичайну можливість почути історії окремих людей: людей, котрі особисто переживають війну. До того ж оригінальна ідея формату універсальна: музика й історії об'єднують, тому я певна, що цей епізод сподобається фінській аудиторії. Зрештою, всі люди мають досить схожі інтереси та почуття».
До речі, фіни запропонували некомерційні покази спецепізоду Song of my life всім країнам, що входять до Європейської спілки мовників (EBU). А у Фінляндії епізод вийде 3 грудня – в ефірі телеканалу YLE та на VOD-платформі YLE Areena.
Покази в Україні також будуть некомерційними?
Так. Оскільки українські компанії не є правовласниками формату, спецепізод шоу йтиме на всіх майданчиках (телеканалі ТЕТ, платформі «Київстар ТБ» та YouTube-каналі FILM.UA) без монетизації, а в діджиталі – з обмеженням тільки територією України.
Спецепізод вироблявся безкоштовно, покази – некомерційні, то хто ж, зрештою, за все платить?
«У нас не було ані бюджету, ані прибутку, тому під час виробництва ми намагалися максимально скоротити витрати, – пояснює Анна-Марія. – Більша частина фінської знімальної групи працювала на безоплатній основі, а витрати розділили між собою продакшен Yellow Film & TV та телеканал YLE». Українська ж сторона взяла на себе транспортні й інші логістичні витрати, котрі FILM.UA та 1+1 media розділили навпіл.
Стільки зусиль заради одного епізоду – чи не замалий ККД для такої роботи?
Насправді виробити 90 хвилин розважального шоу – далеко не єдина мета всіх учасників процесу. «Yellow Film зробили це через солідарність та щиру віру в те, що Україна веде справедливу війну проти загарбників, – каже Анна Єлісєєва. – Але була ще й B2B-ідея – підтримати українське телебачення, яке зараз не має багато контенту власного виробництва. До того ж для фінів було дуже важливо, щоб українські історії звучали в Європі, аби люди знали, хто такі українці, про що вони співають, про що їхні історії. І ми дуже вдячні їм за таку активну позицію, котру поділяли всі члени команди, а це насправді величезний продакшен.
Для FILM.UA це була можливість розпочинати нові партнерства, доводити, що ми можемо створювати нові креативні проекти навіть під час війни. Ну і, звісно, громадянська позиція: продовжувати працювати на користь країни, доносити інформацію, меседжі про Україну всією Європою та підтримувати глядача. Мені здається, зараз це конче важливо для кожного – знати, що Україна не зупиняється, бачити не лише новини, а й нові шоу, нові фільми. Адже коли люди тримаються – ти й сам продовжуєш триматися».
«Коли ми переможемо та війна закінчиться, українське виробництво контенту потребуватиме нових проектів, жанрів, нових імен і відбуватиметься значно швидше, ніж будь-коли раніше, – певен Володимир Завадюк. – Тому зараз дуже важливо не зупинитися. Ми не зупинялися під час ковіду, не зупиняємося під час цієї страшної війни та намагаємося бути флагманом у важливих для країни проектах, тож заснували ініціативу Big Brave Events і почали виготовляти великі телевізійні марафони. Крім того, нам дуже важливо давати роботу людям в індустрії, щоб вони залишалися в Україні, а не поїхали за кордон назавжди. Ба більше, цей проект – класна можливість копродакшену, бо всі ми, безумовно, зараз дивимося на співпрацю з іншими ринками.
Що ж до фінів, то вони є одними з піонерів підтримки України: наприклад, на медіаринку в Каннах вони закликали інші країни наслідувати їхній приклад – підтримувати українську контент-індустрію і бюджетно, і технічно. З іншого боку, вони зацікавлені, аби їхній формат з'явився на багатьох територіях – це геть бізнесовий інтерес, попри те що ціна продажу прав для нас буде дуже лояльною».
Тож можна чекати адаптації формату Song of my life в Україні?
За словами Завадюка, наразі 1+1 media прораховує таку можливість: «Ми віримо в цей проект на території України й у воєнний, і у повоєнний час, тому шукаємо спосіб, у який формат можна адаптувати в нас – зробити це так само ефективно, як фіни, ще й оптимізовано. До цього процесу залучені всі – і FILM.UA як повноцінні партнери, і Катя Осадча, тому, можливо, ми невдовзі потішимо вас новинами щодо цього».
Коли говорити про ширше партнерство, то Україна, безумовно, зацікавлена у співпраці з Фінляндією: «Це дуже цікава аудиторія та цікава територія, вони багато працюють із країнами Балтії, Скандинавії, – додає Єлісєєва, – тому сподіваємося, що це добрий початок багаторічної плідної співпраці, котра принесе багато не лише нонскріптед-, а й скріптед-проектів».
