Попри побоювання на початку повномасштабного вторгнення, що українська аудіовізуальна індустрія зупиниться, цього не сталося – і не в останню чергу завдяки підтримці західних інституцій. Наразі гранти та копродукція є одними з основних можливостей для українських виробників контенту – тож одна з панельних дискусій KMW 2023 зосередилася саме на них і, природно, мала назву «Джерела фінансування та можливості для українських контент-виробників зовні та всередині країни». Її учасники – Олександр Клейменов, директор креативного контенту TCA/USAID, Віра Костенко-Кузнєцова, директорка з медійних питань проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI4), Григорій Тичина, головний продюсер дирекції телебачення Суспільного Мовлення, керівниця напряму «Кіно» Українського інституту Наталія Мовшович – були покликані розповісти про можливості й умови фінансування виробництва, девелопменту та промоції аудіовізуального продукту з України іноземними донорами та локальними інституціями.
Але спершу модераторка секції, керівниця департаменту з роботи з інвесторами FILM.UA Group Любов Крохмальна, зробила короткий огляд програм підтримки копродукційних і локальних проектів за різними напрямами.
Девелопмент
Почала Любов, звісно, з фонду USAID, якому завдячують існуванням своїх соціально вагомих проектів безліч українських виробників аудіовізуального контенту. «Прекрасна новина: USAID і досі приймає заявки на девелопмент у сумі до 50 тис. на проект, – наголосила Любов Крохмальна. – Одна важлива умова: це має бути соціально вагомий контент».
Далі модераторка звернула увагу присутніх на нагороди Eurimages – європейського фонду підтримки спільного кіновиробництва і прокату кінематографічних та аудіовізуальних робіт: «На цих ринках дається 20 тис. євро на проект, які ви потім можете включити у свою частку [витрат] на виробництво. І коли USAID підтримує локальніший продукт, то нагороди, які ви можете отримати в «Єврімажі» – це суто про копродукцію. І ми маємо визнати, що в цьому разі можемо говорити лише про міноритарну копродукцію з нашого боку».
Ще один спосіб фінансування та розвитку продукту – програми. «Ми зібрали величезну кількість програм, у межах яких виробник може приходити зі своєю ідеєю та у колі хороших експертів європейського або канадського зразка її розвивати, – розповіла Любов. – У межах програми ви отримуєте грант, а наприкінці – біблію, сценарій чи будь-які інші матеріали проекту, але найголовніше – звʼязки з фондами, що будуть цікаві конкретно вашому проекту».
Виробництво
Тут знову ж таки один із головних грантодавців – USAID/TCA. Щодо суми: в USAID її можна зʼясувати переговорно, а TCA дає до $200 тис. на проект.
Що ж до «Єврімажу», то фонд наразі оголосив новий конкурс серіалів, завдяки якому можна профінансувати до 25% проекту. «Є одне але: щоб податися на цей конкурс, треба мати 60% грошей онборд, – зауважила модераторка. – Тож час просто зараз шукати партнерів для ваших проектів і фінансування з європейського боку. До речі, на відміну від інших проектів і фондів на конкурс «Єврімажу» можна податися з одним партнером».
Згадала Любов і про мистецькі конкурси Суспільного, про які ми докладно розповідали тут, а також про спеціальні фонди, що видають кошти на копродукційні проекти та для яких критично важливою є наявність українського партнера: «Так було із Shevchenko Foundation у Канаді. А один швейцарський фонд дає гроші, якщо виробництво й до 50% знімання відбувається в Україні». Майте на увазі.
Постпродакшен
Тут можна взяти участь у конкурсі Netflix та Української кіноакадемії: переможець отримує до 10 тис. на постпродакшен. «Але це конкурс повнометражних стрічок: у них має бути фестивальний потенціал, і для подання потрібно надати 5 хвилин матеріалу», – зазначила Любов Крохмальна.
Промоцію залишили на потім, тому дивіться самі:
Власне, після цього мікрофон перейшов до спікерів панелі. І оскільки кожен із них представляв певного грантодавця чи замовника контенту, на них і наголосимо.
TCA/USAID
«Оплески не нам, а американським платникам податків», – сказав Олександр Клейменов, в особі якого модераторка подякувала фонду USAID за підтримку багатьох українських проектів. І для початку пояснив, що собою являє проект трансформації та комунікації TCA. Саме TCA є організатором грантового конкурсу PITCH UA, який зараз має назву PITCH UA+, і саме в межах цього конкурсу USAID видає гранти на створення соціально вагомого контенту: «В межах PITCH UA ми підтримали вже майже 40 проектів і видали грантів на понад $2,5 млн, а від початку повномасштабної агресії – вже десь на $0,5 млн», – наголосив Олександр.
Зараз, до речі, заявки на конкурс не приймаються, бо розглядаються ті, що подавалися в липні та серпні.
«Маю сказати, що деякі проекти отримують грантові кошти поза конкурсом, – зауважив директор креативного контенту TCA/USAID. – Це відбувається за особливих обставин: тобто USAID має ухвалити рішення, що проект потрібно підтримати саме зараз і не чекати конкурсу, який може відбутися за кілька місяців. Але переважна більшість проектів фінансується саме через PITCH UA+, і тим, хто подає заявки, дуже важливо зрозуміти сутність проекту трансформації та комунікацій, який цей конкурс проводить. Бо ми не є творчою агенцією – ми проект Агенції США з міжнародного розвитку, що має дуже конкретні цілі: підтримка демократичних інституцій в Україні, підтримка просування України до європейської інтеграції та порушення соціально важливих тем, про котрі деякі люди в суспільстві мають хибні уявлення. Але, знаючи, які заявки надходять, я бачу, що не всі це розуміють. Ми шукаємо контент, завдяки якому люди зможуть дізнатися щось нове про певні соціально важливі проблеми».
Як зауважив Олександр, список жанрів, що розглядаються в межах конкурсу, дуже широкий: «Одним із переможців PITCH UA був повнометражний анімаційний фільм «Мавка», були повнометражні художні фільми, були ігрові та документальні серіали. Але дуже важливо, щоб це не був камерний контент, цікавий тисячі людей, які подивляться його на YouTube й одразу забудуть».
Далі Клейменов пояснив, що для кожного конкурсу TCA видає правила, в яких прописуються критерії оцінки проектів саме в межах цього конкретного конкурсу: «USAID не порівнює проектів: він їх оцінює з погляду виконання завдань, що стоять перед проектом трансформації та комунікації. Тому ми дивитимемося на бюджетну складову, на команду, яка збирається втілювати проект, її досвід – бо часто видно, що команда жодного разу не втілила нічого схожого, і виникає питання, чи зможуть вони реалізувати проект із таким великим бюджетом».
Директор креативного контенту TCA/USAID іще раз наголосив, що максимальний грант, який може видати проект, становить до $200 тис.: «Але він зможе покрити лише частину вашого бюджету, бо, ясна річ, бюджети телесеріалів і художніх фільмів значно вищі. Тому ми розуміємо, що потрібно буде шукати співфінансування. Але коли бюджет менший за $200 тис., то проект, як правило, можна виробити повністю».
UCBI4
Віра Костенко-Кузнєцова своєю чергою почала з пояснення різниці між проектами UCBI та TCA: «UCBI – це проект зміцнення громадянської довіри. Зараз в Україні його четверта ітерація, UCBI4. Він також фінансується агенцією США з міжнародного розвитку USAID, але особливою його частиною, Офісом транзитних ініціатив (OTI). У чому різниця? OTI, наш донор, заходить у країни, де є конфлікт або якась нестабільність. Відповідно, з 2014 року UCBI присутня в Україні. З 2017-го, розуміючи всю складність конфлікту, ми починали працювати з інформаційним полем, оскільки знаємо, що інформаційна війна є чи не основною, невіддільною складовою нашої війни. Того самого 2017 року ми провели дослідження, завдяки якому побачили брак наративів, які ведуть до обʼєднання, розуміння, що ми всі різні, але єдині. І 2018-го UCBI разом з MRM запустив PITCH UA. На основі успіху цих проектів USAID відкрив довготривалий проект трансформації та комунікації – це неймовірна перемога та насправді унікальна ситуація. І наша країна є однією з небагатьох, де є окремий проект, такий як TCA». За словами Віри, UCBI швидший і гнучкіший, і за минулий рік за його підтримки було зроблено 100 проектів: «Цьогоріч, із травня ми підтримуємо вже майже 30 проектів».
Подальша діяльність UCBI буде зосереджена, по-перше, на експериментах: «Просимо звертатися до нас, якщо ви готові до експериментів на теми травми, конфліктів і можливостей побудови діалогу на складні для нашого суспільства тематики. Ми відчуваємо брак форматів, де люди розуміють різні позиції, різні погляди щодо тих питань, які нам усім болять. Ми хочемо разом із креативною індустрією шукати цих рішень, аби вчити нашу аудиторію спокійніше та зрозуміліше говорити на складні теми. Друге – для нас важлива історична памʼять: ми хочемо продовжувати говорити про те, які ми унікальні, але на більш регіональному рівні. Тобто пояснити, чому Одеса є українською, показати культурну історію Харківщини, розповідати, чому Херсон – це не лише про кавуни. І останнє: ми дуже хочемо за підтримки креативної індустрії достукатися до людей на окупованих територіях. Якщо є ідеї в тому напрямі, ми будемо раді».
До речі, за словами Костенко-Кузнєцової, UCBI4 підтримує не лише контент, а й культурні проекти: «Якщо у вас є ідеї зі створення культурних подій на Півночі та Півдні, ми в них зацікавлені. І в комунікаційних проектах так само».
Суспільне Мовлення
«Ми як суспільний мовник поєднуємо кілька функцій, – розповів Григорій Тичина. – З одного боку, ми інституція, яка фінансує виробництво проектів, з іншого – медійна компанія і також переймаємося рейтингами, показниками дивлення тощо. Майже всі продакшени беруть участь у наших мистецьких конкурсах, але не всі розуміють, що ми не є грантодавцями: Суспільне фінансує виробництво проектів, права на які на 100% переходять до нас. І ми також є і споживачами грантів, бо багато проектів, що виробляються в межах мистецьких конкурсів Суспільного, профінансовані американськими та європейськими платниками податків. Бо, коли говорити про минулий і цей рік, грошей, які ми отримуємо з держбюджету, вистачає лише на зарплатню та трансляцію наших програм в ефірі – на виробництво лишається дуже небагато. Наші найбільші грантодавці – USAID та французьке агентство CFI».
За словами Тичини, грантодавці, звісно, визначають спрямованість контенту, який фінансують: «У нас був перший великий пул мистецьких конкурсів, повʼязаний з отриманням гранту Держдепу, його мета – боротьба з російською дезінформацією. І всі проекти, що стали переможцями, були спрямовані на її досягнення».
Григорій також повідомив, що в одному з найближчих мистецьких конкурсів Суспільне спробує замовити ігровий контент – телефільм: «Але, зважаючи на обставини, ми всі проекти тематично спрямовуємо на те, щоб вони стосувалися або grand affairs, або історії України, або наших сучасних героїв. Тому ігровий телефільм, гадаю, буде на цю тему. І буде ще один мистецький конкурс, спрямований на замовлення документалки про роль українських історичних постатей в європейській історії».
Наприкінці Тичина зауважив, що протягом 2,5 років мистецьких конкурсів Суспільне визначило 188 переможців, які вже виробили чи ще виробляють майже 355 годин контенту: «До війни ми намагалися зайти в різножанрове виробництво, зокрема документальне, але так само на мистецьких конкурсах визначалися переможці, які, наприклад, виробляли фінали Нацвідбору на Євробачення. Ну і ще був великий мистецький конкурс, спрямований на те, щоб підняти канал «Перший» у рейтинговій таблиці: ми замовили майже 65 епізодів соціального ток-шоу «По-людськи», та, на жаль, після початку повномасштабної війни ці плани були згорнуті. Тож тепер ми концентруємося на документалістиці».
Український інститут
Керівниця напряму «Кіно» Наталія Мовшович також зауважила, що Український інститут, який вона представляє, не є грантодавцем: «Ми – державна установа, афілійована з МЗС, ми опікуємося культурною дипломатією та фінансуємося платниками податків України, але на програмний бюджет використовувати ці кошти не можемо. Ми не фінансуємо виробництва контенту – для цього є Держкіно, але промотуємо готовий продукт. Наша основна мета – захопити увагу закордонного глядача та розповідати про Україну. Тому ми працюємо з кіно, яке є мистецтвом, доносить сенси та є конкурентоспроможним за кордоном. І наразі треба констатувати, що авторська документалістика конкурентоспроможна – ми говоримо про фестивалі й обмежений кінотеатральний прокат, бо йдеться все ж про артхаус».
Далі спікерка розповіла про конкурс Українського інституту proMOTION: «Ця програма існує вже чотири роки. Торік нас підтримали кілька фондів, зокрема «Єврімаж». Цього року ми також підписали договір з «Єврімажем» і маємо фінансування на сім проектів протягом року – до 8 тис. євро на міжнародне промо кожного. Ми проводимо конкурс тричі на рік, уже було дві едиції, наступну проведемо у жовтні. Логіка така: якщо поділити рік на три частини, в кожній вийде по чотири місяці, протягом яких відбуваються міжнародні фестивалі класу А й не тільки. І коли проект уже має запрошення від фестивалю та розуміє, де він представлятиметься, він може податися на наш конкурс і отримати до 8 тис. євро від «Єврімажу». Якщо листа від фестивалю поки немає, краще не подаватися. Ця програма започатковувалась як підтримка закордонного прокату, але відреагувала на запит індустрії, що подавалася суто на фестивалі, тож ми її так і переформатували. Ми також розглядаємо підтримку закордонного промо, дистрибуції, якщо підписаний договір із дистрибутором або сейлзом. Коли немає чіткого розуміння, де саме за кордоном у найближчі пів року буде показано фільм, краще почекати».
У межах конкурсу розглядають повнометражні проекти – документальні й ігрові. Раніше були й короткометражні, але за умовою «Єврімажу» фільм має тривати від 79 хвилин. Рішення ухвалюють разом з іноземними експертами: «У нас у журі є Серхіо Гарсія, який опікується в «Єврімажі» промоцією, і Сьюзан Девіс – вона займається програмою Film sales support у мережі European film promotion, тобто це експерт із дуже великим досвідом оцінки проектів, – розповіла Наталія. – Раніше ми оцінювали лише за участі українських експертів, але погляд закордонних експертів на те, що до вподоби за кордоном, завжди цікавіший. Тому на рішення підтримати чи не підтримати проект упливають його художня якість і закордонний потенціал. Для нас також важливо, щоб у проекту була історія: підтримані нами проекти вже мали міжнародну премʼєру, наприклад на Берлінале, але потім у них почалась історія на інших фестивалях, і для нас важлива ця сталість подорожування проекту – для видимості інституції та нашого партнера».
Також Наталія не виключила можливості того, що з появою в «Єврімажі» нового, телесеріального конкурсу майбутня співпраця з виробниками контенту поширюватиметься, зокрема, й на серіали: «Попри те що ми працюємо з кіно як мистецтвом, ми думаємо про вихід на маленькі екрани та можливість розповідати про Україну через ці історії також. Тому я гадаю, що наступного року ми з «Єврімажем» поговоримо про цю можливість».
Підтримують в Українському інституті й шоу-кейси, і продюсерські кейси: «Це делегації продюсерів, які ми підтримуємо на міжнародних кіноринках. У нас є продюсери й телесеріального контенту: для нас важливо охопити всю індустрію. Залежить від того, чого саме шукає фестиваль. Але треба розуміти, що це не якась програма, яку ми розробляємо, – це така путівка до життя, а далі треба бігати ринком, хапати потрібних вам людей і робити активний нетворкінг».
Отже, загалом картина зрозуміла. Якою з цих можливостей ви скористаєтеся чи не скористаєтеся – залежить уже від вас.
