Минулого тижня у Франції відбувся традиційний весняний ринок контенту MIPTV, на якому, попри війну, була потужно представлена Україна. Чотири вітчизняні компанії – FILM.UA Group, Starlight Media, «Медіа Група Україна» та 1+1 media – продемонстрували зразкову ефективність об'єднаних дій у пріоритетному для аудіовізуальної галузі міжнародному напрямі, презентувавши в Каннах не кожна себе, а всю індустрію. Про те, як задумане вдалося провернути у рекордні терміни, без чиєї підтримки місія була б нездійсненна та які плоди ця праця дає вже сьогодні, ми поговорили з Катериною Удут – директоркою компанії Media Resources Management, що була координатором цього процесу.
– Рішення бути фізично присутніми на MIPTV ухвалювалося в середині березня – мабуть, період найбільшої розгубленості та невизначеності. Чому все ж таки вирішили їхати?
– Приблизно на третьому тижні війни всі вже остаточно зрозуміли, що відбулось, і почали спілкуватися з колегами за цехом не тільки всередині своїх компаній. Виявилося, що буквально з першого дня війни більшість людей працювали кожен у своїй сфері – не лише ті, хто залучений до виробництва новин та інформаційного контенту. Ця робота часто нестандартна, але вона кипить, люди працюють 24/7 без вихідних. З іншого боку, відбувалось активне спілкування з іноземними колегами і партнерами: все починалося зі слів підтримки, а закінчувалося пошуком можливостей для співпраці. Почались активні продажі контенту. Тобто ми зрозуміли, що нічого, попри воєнний стан, не стоїть на місці і потрібно дуже швидко щось робити, аби знайти шляхи для підтримки індустрії.
До Канн залишалося 2,5 – щонайбільше три тижні, тож ми вирішили, що є сенс подумати про традиційний стенд FILM.UA Group, який щороку присутній на ринку. Паралельно група спілкувалася з 1+1 media, «Медіа Групою Україна» та Starlight Media щодо планів на найближче майбутнє. Переговоривши з топами – особливо тими, хто дотичний до міжнародного розвитку, – ми зрозуміли, що великі медіакомпанії так чи інакше на одній хвилі, і зараз, власне, той час, коли потрібно виступити єдиним фронтом.
MRM як посередник між українською індустрією та організатором MIPTV – компанією RX – активно долучилася до переговорів, повідомивши, що нам цікаво приїхати фізично, оскільки більшість колег (жінки, дівчата) перебувають у Європі. І організатори виявили суперлояльність, за два тижні до івенту давши нам, по суті, карт-бланш щодо організації присутності України.
– Про що зрештою вийшло домовитися?
– По-перше, про безкоштовну організацію величезного стенду на п'ять робочих столів із дуже доброю локацією.
– А скільки оренда такого стенду зазвичай коштує?
– Одна річ – місце, а інша – забудова, брендинг, меблі, техніка, поліграфія тощо. Це все робить окрема компанія-підрядник, і вартість залежить від комплектації.
За звичайних умов оренда та забудова такого стенду на 18 кв. м коштувала б приблизно 30 тис. євро
Крім чудового стенду організатори надали безкоштовну реєстрацію компаніям-учасницям, що працювали на стенді, – це майже 15 людей від FILM.UA і трьох медіагруп. Також ми домовилися про безкоштовну реєстрацію на MIPTV – і онлайн, і офлайн – для всіх охочих представників української індустрії. Геть усі реєстрації проходили через MRM, ми робили для ринку спеціальне розсилання з поясненням, як правильно зареєструватися.
– Чи багато людей скористалися можливістю?
– Так, понад 80 людей були фізично присутні в Каннах. А в онлайні – ще більше.
– А скільки українців зазвичай приїжджає на MIPTV?
– Уполовину (а то й більше) менше, адже стандартна ціна бейджа учасника – приблизно 1000 євро. Цього ж року організатори дали українським компаніям змогу зекономити ці гроші. Великим сюрпризом уже на місці стало відкриття MIPTV, в якому брала участь Вікторія Ярмощук.
– Це була ініціатива організаторів?
– Цілковито. За день-два до заходу Вікторія отримала листа, в якому її попросили бути в день відкриття у певний час у певному місці – вона до останнього не знала, для чого. І 4 квітня зранку біля Палацу фестивалів директорка MIPTV Люсі Сміт, президент RX France Мішель Філзі, мер Канн Девід Ліснар та інші офіційні особи урочисто перерізали стрічку разом із гендиректоркою FILM.UA Group. Приємна несподіванка, гордість і сльози на очах.
Також організатори надали нам чудовий слот у конференц-програмі першого дня MIPTV для проведення панельної дискусії Stand With Ukrainian Media Industry. В залі на сто з чимось місць усі стільці були зайняті, деякі гості навіть стояли, прийшло багато преси.
До речі, менеджери MIP дали пресі наші контакти, і ми на місці координували багато матеріалів: напряму зводили журналістів із нашими експертами, спікерами, представниками компаній. Тобто нам надали ще й потужну інформаційну підтримку, зокрема з представництвом на сайті MIPTV, в розсиланнях тощо.
– Розкажи докладніше про панельну дискусію.
– У ній брали участь директорка департаменту продажу контенту «Медіа Групи Україна» Ірина Черняк, генпродюсерка серіального виробництва СТБ Катерина Шевелюк, керівниця управління продажу рекламних прав 1+1 media Інна Філіппова та CEO FILM.UA Group, голова Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук. Спочатку трошки розповіли про особисте, як вони та їхні компанії зустріли війну, але передусім фокусувалися на українській індустрії загалом. Дискусія була так побудована, що кожна говорила про певні напрями індустрії: хтось – про девелопмент, хтось – продакшен і дистрибуцію, хтось про сервіси. Це й була стратегія присутності України на MIPTV: ми не висуваємо вперед кожен свою компанію, а говоримо про всю індустрію.
До речі, на українському стенді не було жодного логотипу, ми говорили за всю індустрію не тільки на стенді, а й на особистих зустрічах, створена перед MIPTV платформа Ukrainian Content Global Cooperation також розповідає про всіх учасників ініціативи.
– Чому дискусію модерував Тім Кресценті?
– Ми запросили Тіма, оскільки він друг, партнер і реально щирий фанат України, співпрацював із багатьма компаніями, добре всіх нас знає, зокрема дружить з усіма панелістами. MIP також добре його знає як одного зі старожилів міжнародної тусовки. Тож Тім відклав усі свої справи, аби бути разом із нами.
– Для цього івенту також був створений ролик, що презентує можливості та потужність нашої індустрії. Розкажи про роботу над ним.
– По суті, креатив та ідея були спільні: з декількох сценаріїв у результаті дошліфували один, котрий фізично реалізували Акім Галімов та його команда, неймовірно круті хлопці. Загалом робота з підготовки до MIPTV, зокрема створення ролику, йшла настільки гладко, що я й досі не вірю, що таке взагалі буває. Особливо з огляду на те, що від початку креативу до фінальної версії ролику було буквально п'ять днів, а вийшла восьмихвилинна короткометражка про Україну – де ми, хто ми, що робимо, з прекрасними кадрами українських проектів. Ми показували проекти, котрі є знаковими для компаній на міжнародному ринку, завдяки яким їх знають. Із меседжем, що українська індустрія не просить дати їй гроші на інтеграцію в міжнародний ринок: ми давно вже там, маємо і партнерства, і продажі, й успіхи, просто зараз зверніть трохи більше уваги на нашу креативність, готовність працювати та відкритість до світу.
Свою функцію цей ролик виконав і під час показу на MIPTV викликав у глядачів потужну реакцію.
– Ролик Ukraine is the Heart of Europe теж показували в Каннах?
– Так, на початку української панелі, а також перед чотирма іншими секціями MIPTV. Це ідея Олени Мартинової та її команди, а виконання Starlight Media. Відео коротке, але проймає до живця.
Отже, цього разу нам усім (колеги про це також неодноразово казали) дуже сподобалося працювати разом. Чистий конструктив, креатив і включення в процес 24/7. Коли ставилися цілі й завдання, люди боролися за пункти плану, хто це робитиме! Тільки так можна було у дуже стислі терміни, за два тижні зробити великий обсяг роботи. Ну й повторюю, що без підтримки MIP і конкретних людей у його топменеджменті нічого б не відбулося.
– Хто ці люди?
– Велика подяка директорці MIPCOM і MIPTV Люсі Сміт – без її волі та позиції щодо України все було б набагато складніше. І ще більша – Хікран Лефорт, керівниці з продажів у країнах Центральної та Східної Європи, Балтії, DACH (Німеччина, Австрія, Швейцарія), СНД та Океанії. По суті, це її особиста ініціатива отак все провернути, і вона стояла в копії всіх листів, відповідала 24/7, усі реєстрації пропускала крізь себе та MRM, позаяк часу було обмаль, а місія нашого спільного проекту дуже відповідальна.
– Чи були на ринку представники російської індустрії?
– Не було. Та сама Хікран усіх своїх клієнтів з рф (а ти ж розумієш масштаб росії і скільки грошей звідти отримував MIP) особисто попередила, сказавши відкритим текстом: you are not welcomed here. Якщо ви реєструватиметеся, ми відкидатимемо ваші реєстрації, якщо ви приїдете, вас ніхто не пустить до Палацу фестивалів. І навіть ті, хто пробував реєструватися через автоматичну систему, де одразу можна сплатити участь, отримували скасування і повернення грошей. Були деякі люди з росії, що давно працюють у міжнародних компаніях і зареєструвалися від них, але це поодинокі випадки. Тож менеджмент MIP можна назвати ще одними янголами-охоронцями нашої індустрії, ніхто не чекав від них такої фантастичної підтримки.
– А як поводилися участники MIPTV? Чи відчувалася підтримка від них?
– Загалом у Палаці фестивалів було багато стендів з українською символікою. А суспільний мовник Польщі TVP віддав українському прапору центральне місце свого стенду – там, де мав би висіти хедлайнер каталогу.
Також поляки роздавали українські значки – навіть у Каннах (уже не кажучи про їхню країну) від них була просто шалена підтримка. До речі, підтримка відчувалася й візуально – багато хто на MIPTV був із символікою в кольорах українського прапора.
На стенді ж у нас був аншлаг від моменту відкриття до шостої вечора третього дня, хоча всі решта зазвичай з обіду останнього дня вже закриваються. Люди приходили призначити зустрічі, хтось, проходячи повз, висловлював підтримку, хтось, хто має знайомих в Україні, ділився емоціями. Сліз насправді було дуже багато, хоча всі намагалися триматися. Кожен, хто працював на стенді, давав зрозуміти, що ми тут про бізнес, але, звісно, все поверталося до людських взаємин і почуттів. Багато друзів із різних компаній світу приходили просто поговорити, обійняти, й у кожного в очах величезне питання, як таке взагалі можливо... Водночас усі були у захваті від того, що Україна все ж приїхала і це зроблено дуже красиво.
Багато людей і компаній, що раніше не працювали з Україною, приходили з пропозиціями співпраці, цікавилися сервісами, запитували про анімацію. Представники бродкастерів розповідали, що запускають канали для переселенців і потребують українського контенту. Директор одного кіноуніверситету пропонував освітні програми для українських студентів… Цікаво, що саме це все ми прописували в цілях, готуючись до MIPTV. Також у нашому переліку цілей крім очевидних речей про дистрибуцію та копродукцію було промо в профільних міжнародних ЗМІ – і це окрема розмова, як потужно вдалося його реалізувати. Ще один пункт – участь і потужний голос української аудіовізуальної індустрії на великих міжнародних індустріальних заходах, та в ідеалі на безкоштовній основі. Це саме те, що для нас зробив MIP, і вже на місці, в Каннах, ми вели переговори з організаторами NATPE, MIA Market у Римі, також у планах перемовини з NEM Dubrovnik, Serial Killer та іншими ринками і форумами. Зараз розуміємо, що 80% івентів, які попереду, дуже лояльні й чекають Україну якщо не безкоштовно, то на спецумовах для участі.
Особисто познайомитись і встановити контакт з Україною прийшла виконавча директорка UniFrance. Представниця Entertainment One – компанії, до якої зазвичай важко потрапити навіть на ресепшен – прийшла з власної ініціативи з запитанням, чим вони можуть бути корисні. В останній день прийшли засновники крупної американської компанії Big Media і кажуть: «Нас у Палаці фестивалів не було років із десять (стенди, вечірки й інше ринкове життя у них відбувається в пентхаусах на набережній. – MBR), а сьогодні ми прийшли тільки заради вас – висловити підтримку, обмінятися контактами». Такого було багато, і це суперпотужно. З'явилося розуміння, що ми у цій ситуації геть не самі.
– Повернімося до пункту про промо у ЗМІ.
– Підтримка індустріальної преси була дуже серйозною, і робота з нею почалася ще до MIPTV. Велика подяка нашим постійним партнерам – Prensario, Senal, які багато написали і в онлайні, і в друкованих своїх виданнях, і особисто приходили на стенд. Дуже сильно та буквально з перших днів війни нас підтримує Кʼяра Дуранті, засновниця видання про форматну індустрію FormatBiz. Притому не лише в професійному, а й і в особистісному плані – знаю, що вона опікується українськими переселенцями в Італії. І звісно ж, окремий потужний кейс – журнал TVBIZZ зробив унікальний спецвипуск, присвячений Україні.
Як потім виявилося, ця краса фінансувалася низкою людей, котрі зазвичай купують рекламу для своїх компаній та проектів у каннському випуску. А цього разу вони просто задонатили журналу, аби він мав можливість зробити випуск виключно про Україну – без жодної реклами, жодних логотипів. Тобто підтримали нашу індустрію таким чином. Величезний респект таким людям. Окрема велика подяка шеф-редактору TVBIZZ та CeeTV Георгію Чакарову – по суті, це була його ініціатива зробити журнал. Зі слів Георгія, оскільки донатори переказали набагато більше грошей, ніж було потрібно, решту суми передадуть або до фонду армії, або до фонду, що підтримуватиме українську медіаіндустрію.
Ще одна окрема розмова про підтримку з боку британського С21. У виданні С21 Media зробили нам неймовірне media coverage: не лише публікації, а й рекламні банери, місце в розсиланнях тощо. Причому всі їхні ключові люди – Ед Воллер, Девід Дженкінсон, Одірі Івуджі – особисто опікуються Україною. І вони ж особисто виступили на підтримку Ukrainian Acquisition Fund, ідея якого напередодні MIPTV літала в повітрі, а завдяки С21 дуже оперативно викристалізувалася та почала втілюватися в життя.
– Розкажи докладніше про фонд.
– Це ідея Катерини Вишневської та Вікторії Ярмощук, яку крім FILM.UA вже також підтримали три медіагрупи. Про запуск Ukrainian Acquisition Fund було оголошено напередодні MIPTV. Фонд має на меті акумулювання грошей від міжнародних компаній, що, по суті, є авансовими платежами за створення різного виду контенту, котрий українські компанії зобов'язуються виробити у майбутньому. Механізм залучення партнерів, правила їхньої участі та контролю за виконанням зобов'язань із боку українських компаній перебувають на фінальній стадії розроблення та найближчим часом будуть оголошені офіційно. Але ми всі знаємо, що в часи, коли інші джерела фінансування виробництва контенту в Україні недоступні або обмежені з очевидних причин, UAF допоможе підтримати нашу індустрію та забезпечити людей з креативного сектора роботою, без необхідності переходу до іноземних компаній. Першим фонд підтримали саме С21, спрямувавши туди свій заробіток від професійного об'єднання C21Club, що традиційно працювало всі дні під час MIPTV. Я певна, це чудовий початок, адже С21 є трендсетером міжнародної контент-індустрії.
Як я вже зазначила, фонд перебуває на стадії становлення, тож усю інформацію щодо нього ми публікуватимемо на сторінці Ukrainian Content. Global Cooperation.
– До об'єднаного каталогу, який FILM.UA, Starlight Media, «Медіа Група Україна» та 1+1 media привезли на MIPTV, увійшли як готові фільми й серіали, так і ті, що перебувають у девелопменті. За яким принципом їх відбирали та як у каталозі з'явилися проекти Суспільного?
– Почну з кінця. Передбачалася велика цікавість до документального контенту, і саме Суспільне на ньому добре знається, тому пакет документального контенту компанії був включений до каталогу. На практиці це припущення виявилося виправданим – проектами Суспільного активно цікавилися на MIPTV. На жаль, представників мовника в Каннах не було, але залученість нашого паблік-бродкастера до роботи з міжнародним ринком дуже важлива, і ми намагатимемося її розвивати.
Щодо відбору: ми очікували, що попитом користуватимуться проекти про війну, яку росія розв'язала проти України ще 2014 року, тому в каталозі представлені ігрові проекти на кшталт фільму «Черкаси» та багато тематичних документалок. Однак виявилося, що навіть за таких умов міжнародний ринок зацікавлений в історіях про людей, а війна може бути хіба що тлом, на якому розгортаються події. Також у каталозі багато проектів, що присвячені українській історії, – від ігрових серіалів «І будуть люди» та «Сага», котрі крізь призму життя звичайних людей показують турбулентні етапи ХХ століття, до документального серіалу «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» (розповідає про роль українців у розпаді СРСР із погляду саме України, без наративів інших держав) та циклу «Україна: повернення своєї історії» (розбиває історичні міфи, нав'язані українцям протягом століть).
До речі, з проектів у девелопменті також багато побудованих навколо історичних подій: авантюрний мінісеріал «Серце лева» розповідає про 30-ті, воєнна драма «Табун» – про Другу світову, кримінальна драма «Зміїне гніздо» – про 80-ті, серіал «Наша Галя» – про 90-ті. І навіть проекти «легших» жанрів – наприклад, костюмовані мелодрами «Кріпосна» та «Кава з кардамоном», або сімейна повнометражна анімація «Роксолана» – так чи інакше демонструють різні періоди української історії. Також у каталозі є ukrainian original – містичний етнотрилер «Зілля», що розповідає про свободу і вибір, але не на війні, а в особистому житті.
Крім того, міжнародному ринку доступний об'єднаний каталог сервісів українських компаній, у якому безліч пропозицій – від VFX та анімації до виготовлення декорацій будь-якого рівня складності, від послуг із ліцензування до прямоефірних трансляцій великих івентів.
– Чи є вже сьогодні практичний результат консолідованої роботи індустрії на міжнародному напрямі?
– Традиційно ринки MIP – це така вершина айсбергу, де всі плани і бажання лише декларуються, а реалізація настає пізніше. Сьогодні, підсумовуючи всі зустрічі, ми формуємо єдину базу контактів, запитів тощо, аби це було максимально корисно для кожного гравця індустрії – кому що релевантне. І теоретично плануємо продовжувати цю ініціативу в такому самому вигляді (з панелями, стендами) і такому самому складі учасників на подальших важливих індустріальних івентах протягом року.
Коли ж робити висновки, то ми зрозуміли, що всі напрями діяльності, які було презентовано, всі меседжі, котрі доносилися, всі точки дотику, які ми сподівалися знайти з міжнародними колегами, геть реалістичні. Ми зі своїми ідеями не живемо в якомусь захмарному світі, і міжнародна індустрія готова зустрічати нас із такими планами. Але звісно, для їхньої реалізації потрібен час і величезна кількість роботи.
