Давно не секрет, що серіали - це новий чорний. За ними - майбутнє медіаіндустрії, розповісти в них можна набагато більше, ніж у повнометражному кіно, а пандемія зробила їхнє споживання ще більш масовим і повсюдним. Українські виробники від світових трендів не відстають, а тому на минулому міжнародному форумі KYIV MEDIA WEEK, який організувала компанія Media Resources Management, серіалам присвятили цілу низку тематичних івентів. Наприклад, чим цей сегмент живе сьогодні та що його очікує у недалекому майбутньому, говорили на панельних дискусіях «Шляхи розвитку серіального виробництва в Україні», «Come Together! Східноєвропейські серіали» і «Нова ера українських серіалів» - перші дві організували спільно з телеканалом «Україна», а третю - з міжнародним порталом C21 Media.
Спікерами першої виступили Наталія Стрибук («Медіа Група Україна»), Катерина Шевелюк (канал СТБ), Ірина Костюк (FILM.UA Group) і Дар'я Легоні-Фіалко (SPACE Production)
У другій дискусії взяли участь Олеся Лук'яненко (FILM.UA Group), Тала Пристаєцька і Євген Тунік (StarLightMedia), а також уже згадана Наталія Стрибук
Третя ж зібрала за одним столом Ірину Черняк («Медіа Група Україна») й Олесю Лук'яненко, а також продюсерів ближнього зарубіжжя - Віктора Пьонтковскі (Польща, BAHAMA FILMS) і Небойшу Тараба (Хорватія, Drugi Plan)
Кожна панель була по-своєму цікава, але найцінніші вони разом: підсумувавши отриману інформацію, можна не лише зрозуміти, що відбувається у сфері українського серіального виробництва просто зараз, а і спрогнозувати, яким воно стане в найближчому майбутньому. Тож не відкладатимемо набезрік і почнемо.
Самобутність - запорука успіху
Говорячи про сьогодення, практично всі спікери трьох панелей солідарні: на їхню думку, зараз українське серіальне виробництво переживає чи не найцікавіші часи у своїй історії. Наталія Стрибук і Олеся Лук'яненко зауважили, що через пандемію намітився тренд на легкі й життєстверджуючі історії - людям хочеться дивитись щось, що дає їм надію. Наталія від імені каналу «Україна» додала, що нині серіали в телеефірі частіше дивляться фоном, а Олеся, нагадавши, що здебільшого у виробництві працюють люди 30-40 років, назвала ще одну тенденцію - рефлексія щодо 90-х. Останнє твердження геть не означає, що в серіалах почали приділяти більше уваги бандитським розбіркам: як пояснює Лук'яненко, автори нарешті взялися до осмислення того часу, а тому попит має сам антураж.
Узагалі осмислення та переосмислення - важливі складові сучасних українських серіалів. Проекти, в яких вони так чи інакше присутні, стають хітами не лише на батьківщині, а й за кордоном: це і «Спіймати Кайдаша», де Наталка Ворожбит улаштувала цілу екскурсію епохою, і спільний проект СТБ і FILM.UA «І будуть люди», і «Схованки», де історія універсальна, проте ландшафт місцевий. Проекти в розробленні тренд підтверджують: глядачам цікаво дивитися історії про самих себе й заповнювати прогалини в українській історії, а продюсерам і сценаристам - їх розповідати. Лук'яненко, наприклад, працює над серіалом про серійного вбивцю Сергія Ткача, а Тала Пристаєцька мріє створити шоу про Сержа Лифаря. За її словами, через сповнену драми біографію хореографа можна ще й досліджувати сучасну «культуру скасування» - глобальна тенденція, хай там як.
Світові стримінг-сервіси потихеньку впливають на смаки аудиторії, але українські майданчики ще не такі сильні, аби поставити на потік виробництво власного контенту. Телеканали лишаються головними замовниками серіалів, тож, як каже Євген Тунік, авторам доводиться дотримуватись балансу між смаками телевізійної та онлайн-аудиторій.
Сподівання на копродукцію
Вийти за межі такого розкладу можна за допомогою копродукції - як міжнародної, так і внутрішньоринкової. Українська частина спікерів одностайно заявила, що партнерів за кордоном найліпше та найлогічніше шукати серед країн-сусідів: завдяки схожому менталітету буде простіше створити продукт, однаково цікавий глядачам в обох (або більше) країнах. Хорват Небойша Тараба це підтвердив і додав, що для міжнародного ринку передусім важливі історія, її якість, а також додаткова вартість - певна соціальна складова (наприклад, питання корупції, прав людини, проблеми ЛГБТ тощо), завдяки якій глядача можна змусити замислитись. Приклад такого проекту - серіал «Зломовчання», перший originals OTT-платформи OLL.TV, що виробляється спільно з Хорватією.
Стрибук додала, що міжнародна копродукція - це ще й чудовий спосіб підняти планку якості виробництва. «Копродукція - це ж не тільки про гроші, а й творча синергія. Коли у процесі беруть участь представники різних країн, то виходить ширший погляд і на виробництво, і на проблему, про яку ти хочеш розповісти, і на реалізацію», - пояснила продюсер.
Проте, виходячи на глобальний ринок, не варто намагатися з ним злитись або мімікрувати: самобутність, про яку ми поговорили трохи вище, важлива й на міжнародному рівні.
Саме тому партнерство з найближчими країнами має дуже перспективний вигляд: представникам України і, скажімо, Польщі буде нескладно між собою домовитися, а органічне співробітництво вигідніше, ніж притягнуте за вуха. Ірина Черняк додає, що тут добре б дотримати ще однієї умови: щоб з обох сторін брали участь рівні компанії - або телеканали, або онлайн-платформи. «Інакше можуть виникнути розбіжності і в очікуваннях, і у способах реалізації», - наголосила вона.
Якщо ж говорити про копродукцію всередині країни, то, як уважає Ірина Костюк, тут правильний шлях - опановувати нові моделі виробництва відразу з декількома партнерами. «Безпрецедентним кейсом стало продовження «скаженої» франшизи - серіал «Скажені сусіди». Для нього ми знайшли відразу чотири джерела фінансування: платформа «Київстар ТВ», для якої проект стане оріджиналом і там відбудеться його ексклюзивна прем'єра, канал «1+1», де серіал покажуть пізніше, держпідтримка і продакт-плейсмент», - навела приклад продюсер. За її словами, спершу мовник не вірив у те, що в контент для телебачення можна привести спонсора, але у разі зі «Скаженими сусідами» в агентства Brandly це вийшло - і нині таку модель планують пропонувати іншим партнерам.
Прогнози на майбутнє
Попри те що грошей українським виробникам серіалів наразі бракує, вони певні: майбутнє буде світле. Останніми роками у країні з'являється дедалі більше проектів, які стають подіями, і приводів гадати, що цей процес піде на спад, немає. Навіть навпаки. «Наша унікальність у тому, що українці ще дуже багато чого про себе не знають, і нам як сторітелерам потрібно це досліджувати», - переконана Пристаєцька.
Як, запитаєте ви? Дуже просто: знімати, знімати й ще раз знімати - в різних жанрах, із різними партнерами і для різних аудиторій. Цей шлях уже започаткований, тож головне - не зупинятися.
