Перший польський серіал для НВО («Ватага») та повний метр для онлайн-гіганта Netflix («Любов у квадраті»), понад 600 годин іншого телевізійного контенту, 11 років докторингу сценаріїв і тисячі «вилікуваних» проектів - ось короткий список професійних досягнень Віктора Пьонтковскі (Wiktor Piątkowski). Польський шоуранер, сценарист і продюсер не з чуток знайомий з українськими проектами, оскільки вже вдруге виступає експертом докторинг-майстерні конкурсу соціально вагомого контенту PITCH UA, що організований компанією Media Resources Management за підтримки TCA - програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Скориставшись перепочинком між етапами конкурсу, ми поговорили з Віктором про рівень учасників PITCH UA цього року, польський ринок контенту та про те, що допоможе Україні розпочати виробляти для міжнародних ОТТ-гігантів.
- Ви казали, що хотіли б побачити на PITCH UA універсальну історію, яка спрацює не лише в Україні, а й за кордоном. Ви вже зустрічали такі історії від українських авторів?
- Цього року я консультував творчі команди шести проектів. І деякі з них дійсно претендують на універсальність. Ці історії могли б спрацювати, могли б бути цікаві глядачам Польщі, Німеччини, Франції, взагалі на міжнародній арені. Цілком можливо, кілька історій можна адаптувати у вигляді формату. Але поки що зарано говорити, адже проекти перебувають на ранніх етапах виробництва, і потрібно ще дочекатися результату (сміється). На попередньому PITCH UA я також бачив декілька історій з хорошим потенціалом, але їхнє виробництво ще не завершене.
Є безліч телесеріалів або форматів, які створюють у Данії чи Ізраїлі... то чому не може бути і з України? Рано чи пізно українські проекти прорвуться на міжнародний ринок. І дуже добре покажуть себе.
- Аналізуючи проекти, що представлені на PITCH UA, можете виокремити які-небудь тенденції?
- Я помітив таку тенденцію - до речі, не тільки на PITCH UA, це відбувається на міжнародному ринку вже кілька років. З'являється дедалі більше проектів, створених на базі інтелектуальної власності, що вже існує (книжкові адаптації, наприклад), або історій з життя реальних людей. Я бачив це в Західній Європі декілька років тому. А тепер і тут, на PITCH UA.
- Які проекти запам'яталися найбільше?
- Позаяк я консультував креативні команди шести проектів, то не хотів би виділяти когось одного. У кожного є плюси та мінуси. Але в кожного є потенціал.
- Хочете зберегти нейтралітет?
- Так, але я пам'ятаю біти або фрагменти кожного з цих проектів. Така моя роль як експерта, що опікується докторингом. Я намагаюсь знайти цікаві «гачки» в кожному сценарії. І навіть якщо 99% не вражають оригінальністю, знаходиться 1%, який я вважаю класним. І тоді кажу: «Хлопці, оце й потрібно брати за основу». На PITCH UA високий рівень, було багато того, що мене зачепило. Тепер питання в тому, чи зможуть команди взяти до уваги те, що я їм радив, і зробити краще або...
…залишити все як є?
- Саме так! (Сміється.) Все в їхніх руках.
- Чи доводилося вам працювати з іншими проектами з України?
- Двічі я пітчив українські проекти на Одеському міжнародному кінофестивалі - 2020-го і два-три роки тому. Але з тим, що пітчили останнього разу, я так і не попрацював. А от із тим, що був раніше, ми зробили докторинг сценарію та домовились про співпрацю. Але в Польщі у виробництві виявився дуже схожий проект - той самий сеттинг, жанр.
- А чому зірвалася перша угода?
- Була можливість або створювати в копродукції, або самотужки в Польщі. Ми провели переговори з польською телемережею, і там відповіли, що готові замовити проект, але на 100% з польськими діалогами. Тому співпрацю з українською стороною вирішили зупинити. Вірніше, поставити на паузу, адже цілком польський проект так і не вийшов. Ну, я гадаю, будуть іще копродукції незабаром.
- Говорячи про Україну загалом, яким шляхом варто піти, аби наші серіальні проекти активно продавалися? Як встати на шлях того самого Ізраїлю?
- Гадаю, що ви вже на цьому шляху. До пандемії я часто відвідував різні фестивалі й ринки в Європі та майже завжди бачив ті самі обличчя з України, зокрема Катерину (Вишневську, директора з розвитку та копродукції FILM.UA Group. - MBR). Пам'ятаю проект «Схованки», і Катерину добре пам'ятаю - те, що вона робить, добре для ринку загалом.
Вважаю, це питання кількох успішних проектів, проданих за кордон. Хіба могли ми років 20 тому подумати, що Туреччина так продаватиме формати мелодрам? Латинська Америка завжди була ринком теленовел! Бразилія, Аргентина... А тут лише кілька успішних продажів, і Туреччина - лідер.
Можливо, вам варто знайти свою нішу. От як у Данії створили нішу скандинавського нуару. Або роблять круті детективи. Певна річ, що створюють вони багато чого, але оце - їхня ніша.
- Ви працювали і з Netflix, і з HBO? Чи відрізняються їхні підходи до роботи, організації виробничого процесу, вимоги?
- Минуло досить багато часу відтоді, як вийшов мій проект на НВО, тому щось могло змінитися. НВО перебуває у процесі трансформації через НВО Max, який розширюється на багато ринків світу, зокрема йде і до Польщі. Напевно вони зайдуть на ринок до кінця року, максимум до кінця наступного... Але в той час люди казали: «Контент рівня НВО». Це означало - найвищого рівня. Що вони шукають тільки найкраще. Був дуже складний процес відбору. До речі, тепер, імовірно, вони шукатимуть більше контенту, адже доводиться конкурувати з Netflix, Disney Plus. Що більше проектів, то легше потрапити. А у Netflix безліч проектів, створених у всьому світі, що круто для кожного ринку окремо.
Працювати з обома було класно, але порівняти дуже складно. Навіть просто тому, що співпрацювали у різні часові проміжки. Одне можу сказати точно: люди, що працюють у цих компаніях, точно знають, чого хочуть. Це професіонали з великої літери і не бояться швидко ухвалювати рішення.
- Наскільки HBO і Netflix були залучені у виробництво? Вони призначали представників, аби контролювати все від а до я?
- Щиро кажучи, не знаю, адже у разі з повним метром для Netflix я просто написав сценарій.
- Звісно, сценарий - це найпростіше…
- (Сміється.) Авжеж. Так, я не виступав продюсером, а просто надіслав фінальний драфт. Я, щоправда, був на майданчику, та, наскільки вони впливали на процес виробництва, не можу сказати. Це був оригінальний проект Netflix, але вже просто тому, що розпочався COVID-19, я намагався всюди бути присутній мінімально.
- А з HBO як?
- Там хотіли, аби їхні представники були залучені до процесу максимально. Щоб бути впевненими у якості. Аби вона була максимально можливою.
- А чи вимагали щось прибрати зі сценарію?
- Здається, ні. Обидва мої проекти - фільм і серіал - не були спірними. Фільм - романтична комедія, а серіал - кримінальний екшен. Вони жодним чином не зачіпали політики, наприклад. Тому цензури або будь-яких обмежень не було.
- Як Netflix уплинув на польський продакшен-ринок?
- Вплив є, причому позитивний. Я б виділив принаймні два чинники. Перший: до приходу Netflix деякі жанри та проекти не були популярні. Або взагалі вважалося, що їх не може бути. Наприклад, можете уявити польський хорор? Років із п'ять-десять тому це звучало б просто як дурниця. Так, звісно, можна було написати сценарій, але його ніхто й ніколи б тут не зняв. А тепер їх можна знімати. Різні жанри, цікавіші молодій аудиторії, також набувають популярності.
Другий фактор - залежність від карантину. Кінотеатри закриті, традиційну схему дистрибуції підірвано, і дедалі більше продюсерів - не лише у Польщі, а й в усьому світі - замислюються, що потрібно йти в онлайн. А з цими онлайн-платформами у продюсерів є всі шанси.
- Як гадаєте, чи варто пропускати кінотеатральне вікно? Або от НВО хоче випустити всі фільми і в кіно, і паралельно онлайн. Як ви ставитеся до цього?
- Як глядач я люблю кінотеатри. Просто обожнюю. Мені не дуже подобається ця ідея [НВО]. Але з погляду бізнесу як творець контенту я маю бачити загальну картину, і вона така, що мета - заробляти гроші. Це бізнес. Ба більше: зараз це питання виживання. Візьмімо, наприклад, ресторани. Запроваджено карантин - ресторан працює на винос. Можна замовити доставку. А коли закриті кінотеатри, яка у продюсерів альтернатива? Онлайн-дистрибуція. Адже краще хоч якась можливість, ніж узагалі жодної.
Питання в іншому. Чи не залишиться така схема дистрибуції й після закінчення карантину?
- Схоже, що «експеримент» виявиться вдалим. Навряд чи тоді НВО відмовиться від моделі паралельної дистрибуції.
- Цілком можливо.
- Яку пораду можете дати творцям контенту, щоб їхні проекти стали помітніші?
- Оскільки перша освіта в мене економічна, я помічаю, що багато творців контенту не вміють його продавати. Слабкі в пітчингах. Якщо не можеш написати добрий логлайн (лише одне речення), якщо не можеш розповісти про проект за хвилину або розписати для пітчингу всю інформацію на одну сторінку - проект продати неможливо.
Люди тонуть у деталях. Адже хороший проект - це як? Ти знаходиш якесь ядро і будуєш навколо все решта. А багато хто губиться, де в нього ядро історії. Починає вдаватися в зайві подробиці. Чим унікальна історія? Чим вона краща за інші? Вони не можуть відповісти. Тож головна моя порада - знайдіть ядро історії. Вчіться оформляти свій проект для конкурсу.
- Ви успішний сценарист, а як прийшли до докторингу?
- 11 років тому моя компанія Bahama Films розпочала організовувати воркшопи для польських режисерів і сценаристів. На той час, якщо не помиляюся, в Польщі існували лише дві кіношколи, і ми хотіли допомогти людям навчитися писати сценарії. Отже, коли ми почали робити воркшопи, до нас звернулись кілька людей, попросивши подивитися їхні сценарії. Так і почалось. Я читав, давав поради, тобто, по суті, розпочав опікуватися докторингом. Досвіду нині вже 11 років, через мене пройшли понад тисячу студентів.
Докторинг - дуже корисна річ, адже, коли довго працюєш над проектом, око замилюється. А тут є хтось, хто може подивитися збоку, свіжим поглядом. Зараз я сам працюю над проектом, і продюсер найняв окремого скрипт-доктора, аби консультувати. Спочатку я думав: навіщо? Але потім помітив, що мені це допомагає.
- Відомий сценарний доктор Лінда Сегер зізнавалася, що майже ніколи не зустрічала відверто поганих сценаріїв - завжди можна щось поліпшити. А у вашому досвіді були абсолютно провальні історії?
- Знаю Лінду, познайомився з нею особисто років 15 тому тут, у Польщі. Так, я з нею згоден, поліпшити можна геть усе. З іншого боку, можна і все зруйнувати (сміється). Штука в тому, що в процесі докторингу потрібно бути дуже акуратним. Ти покращуєш, покращуєш і покращуєш, а потім досягаєш якоїсь стелі. І якщо вносити нові зміни, то вони будуть тільки на гірше. Потрібно вчасно зупинитися.
Мій знайомий працює над проектом «Теорія авокадо» (The Avocado Theory). Не знаю, вийшов він чи ні. Суть у тому, що коли з'їси авокадо дуже швидко, то воно несмачне. Якщо занадто повільно, теж не ті відчуття. Авокадо треба їсти з певною швидкістю, знайти золоту середину. У сценаріях - те саме.
Буває, що зібралася креативна група і в них немає більше ідей, як рухатися далі. І я можу щось порадити. Вистачає кількох навідних запитань. А іноді - таке теж буває - далі нічого змінювати не потрібно. Вони досягли тієї стелі, про яку я говорив. І річ навіть не у професіоналізмі й навичках. Просто далі не потрібно.
У титрах будь-якого американського фільму видно, що над сценарієм працювали кілька людей: один написав пару драфтів, другий йому допоміг, а третій опікувався докторингом.
- З якими помилками у сценаріях ви стикалися найчастіше?
- Не знаю, чи можна назвати це помилкою, але останнім часом я помічаю, що у сценаріях малоактивний головний герой.
- Тобто антагоніст активний, а головний герой чинить недостатній опір?
- Саме це я і бачу. Але є й інше. Люди копіюють. І це нормальне явище. Та буває, сценаристи відбирають два-три успішні проекти і просто запозичують звідти, як їм здається, виграшні елементи. Це не працює. Тому в кожному проекті я шукаю щось оригінальне.
- А як сценаристи виходять на продюсерів?
- Є сценаристи, з котрими продюсери вже звикли співпрацювати. А якщо шукають нових, то зазвичай ідуть на пітчинги, кінозаходи - кінофестиваль у Гдині, наприклад. Є ще кілька сценарних конкурсів: відправляєш роботу туди, виграєш - тоді продюсери самі на тебе вийдуть. Так навіть краще. Крім того, в Польщі нині є Гільдія сценаристів, професійна. Вона допомагає налагодити контакти з продюсерами. А продюсерам - знайти свого сценариста.
- Що найчастіше надсилають: логлайн і синопсис, тритмент або вже готовий сценарій?
- Залежить від того, чи початківець цей сценарист, чи вже профі. Якщо початківець, без досвіду (або його мало), то від вас зажадають повного сценарію. Якщо хочуть співпрацювати зі мною, зазвичай вимагають лише одну сторінку синопсису. Все залежить від того, знають людину чи ні.
- Як часто ви стикалися із серйозними виправленнями від редакторів, переписуванням? На нашому ринку це досить болюча тема.
- Таке трапляється. З телепроектами частіше, аніж із кінофільмами. Хоча і з останніми режисер може змінити щось просто на знімальному майданчику. Або навіть актор. Я вважаю за краще це відразу обговорювати. Так набагато ліпше, ніж потім бачити готову картинку, де на тебе чекає сюрприз (сміється). Коли люди, що задіяні у процесі, погано комунікують між собою, може бути дуже багато виправлень.
- Як розподіляються права між авторами та продакшен-компанією? Чи буває так, що сценарист може не відмовлятися від прав, аби продати сценарій?
- У Польщі, продаючи сценарій, автор здебільшого передає всі права продюсеру, а той - мовнику. Натомість сценарист отримує роялті, котрі виплачують за кожний показ. Я знаю, що, наприклад, у Західній Європі іноді права через якийсь проміжок часу можуть повертатися сценаристу. Або ж він може зберегти частину прав. Але не у Польщі.
- А якщо проект так і не зняли?
- То все. Ви втратили сценарій. Іноді, дуже рідко, у договорах зустрічається пункт про те, що сценарист може викупити права. І ще рідше, що права можуть повернутися - те, про що я вже говорив.
- Ви згадували Гільдію сценаристів. Вона захищає вас і контролює виплату роялті? Чи буває так, що не виплачують?
- Виплачують завжди - і традиційне ТБ, і з кінопрокату. Наразі обговорюють момент виплат з онлайн-дистрибуції, але поки не домовились.
- На нашому ринку немає роялті для сценаристів.
- Дуже прикро таке чути. Для польських сценаристів це дуже серйозне джерело доходу.
- А який середній розмір роялті?
- Складно сказати: виплати розраховуються за алгоритмом, і ніхто не знає, як він працює (сміється). Впливає безліч факторів. Наприклад, в якому слоті виходив проект - у передпраймі, у праймі тощо. Скільки було рекламних врізок, який жанр. Так, за скриптед-реаліті або теленовели платять менше. Важливо, чи була це прем'єра або повтор (за повтори платять менше). Якщо це показує великий мовник, то роялті вище, ніж у дрібної телемережі. Загалом, так багато змінних, що вирахувати неможливо.
До речі, у нас дві організації збирають і розподіляють роялті. Можна перебувати тільки в одній. Але особливої різниці немає, гроші ті самі. Просто одна організація, в якій я перебуваю (Polish Filmmakers Association. - MBR), опікується фільмами, а інша - більше правами у музичній індустрії. Дві організації краще, ніж одна. Є певний елемент конкуренції.
- Наостанок розберімося: у чому феномен польського фільму «365 днів»? Він, м'яко кажучи, не дуже вдалий, але на Netflix бив рекорди переглядів. А тепер іще й номінований на «Золоту малину».
- Щиро зізнаюсь, я його не дивився (сміється). Я і книжки не читав, адже це екранізація польського бестселера (365 Dni Бланки Ліпінської. - MBR). Фільм був дуже популярний у польському прокаті, успішний за кордоном. У стрічки два режисери, один з яких іще й продюсер. Я знайомий з ним, ми співпрацювали над декількома іншими проектами. Це перший польський фільм, номінований на «Золоту малину», тому напевно хтось подумає: «Це означає, що фільм поганий». Але ж раніше багатьох хороших режисерів також номінували на «Малину». Є довжелезний список американських зірок, які отримували цю нагороду.
Не знаю, чому цей фільм такий успішний. Хтось каже, що через сцени сексу. Та хіба мало фільмів із такими сценами? Фільм дуже спірний, але його таким задумували від самого початку. Творці робили ставку на це, була дуже чітко розроблена та виконана стратегія.
- Як гадаєте, фільм одержить «Малину»?
- Сподіваюся, так (сміється). У нас були «Оскари», а «Малини» поки не було. Добре б одержати бодай одну.
