Українські виробники продовжують активно шукати шляхів виходу на міжнародний ринок, і пандемія, хоч як дивно, їм у цьому навіть допомогла. Не вірите? Тоді послухайте учасників панельної дискусії «Нові моделі копродукції і дистрибуції контенту в Україні», що відбулася в межах Тижня українського контенту Content Ukraine on Demand на міжнародному ресурсі С21 Media, а також була показана гостям міжнародного форуму KYIV MEDIA WEEK, котрий відгримів у вересні.
Модерував дискусію знайомий усім Ед Воллер, який встиг обзавестися розкішними вусами,
а спікерами виступили директор із розвитку і копродукції FILM.UA Group Катерина Вишневська, керуючий партнер Eccho Rights Нікола Зодерлунд, очільник департаменту продажів телеконтенту «Медіа Групи Україна» Ірина Черняк і керівник відділу розвитку французької APC Studios Антуан Деррожа
Ця компанія мала обговорити, де і як українським виробникам контенту шукати партнерів, але спершу Воллер запропонував спікерам розповісти, як минуло для кожного з них півтора коронавірусних року - з погляду копродукції і дистрибуції, певна річ.
Катерина зазначила, що історично головні споживачі українського контенту за кордоном - це країни Східної і Центральної Європи, а також колишнього СРСР, але останніми роками FILM.UA значно розширила географію продажів. «Розвиток індустрії загалом і підвищення рівня сприйняття неангломовного контенту нам допомогли. Ну і, звісно, величезний вплив справила пандемія: ми всі поглинені глибинами Netflix і дивимося контент різними мовами. За останні рік-півтора ми почали продавати свій контент новим гравцям на нових територіях, особливо це стосується проекту «Схованки». Серіал, наприклад, придбала Німеччина, відома своїми вимогами до дубляжу; його показували на каналі Rai в Італії, що ще кілька років тому було неможливо; проект доступний у США, Канаді, Австралії. Регулярно з'являється багато можливостей як щодо територій, так і різновидів закупівельників українського контенту», - констатувала вона.
Нікола з Вишневською згоден: за його словами, останніми двома роками ринок відкрив набагато більше можливостей. «В індустрії стався великий зсув: два з трьох шоу на Netflix, що найбільше переглядаються, - неангломовні. Правила гри змінились. Ми працюємо з українським контентом майже десять років, переважно з проектами студії «Квартал 95», але я не можу сказати, що був якийсь конкретний тренд - популярними ставали різні шоу на різних платформах і територіях, від США до Японії, від Греції до Німеччини», - поділився він.
Ірина Черняк теж відзначила зміни на ринку, але з погляду територій: «Щороку ми виробляємо майже 2 тис. годин серіальної продукції, а продаємо її не лише до країн СНД і Східної Європи, але також в Африку, Латинську Америку й Азію. наприклад до В'єтнаму. Дуже цікава територія для нас останніми кількома роками - Північна Македонія. Раніше місцеві канали купували тільки турецькі та корейські драми, а зараз дуже вподобали наші теленовели. Справді, правила гри змінились: кількість годин контенту, який ми продаємо, щорічно подвоюється».
Для Антуана Україна - ринок порівняно новий: він зізнався, що його компанія на відміну від Eccho Rights іще не продавала місцевих продуктів, але невдовзі це зміниться. «Погоджусь: цікавість до неангломовного контенту зростає, як і попит на продукцію зі Східної Європи загалом. Що ж до безпосередньо України, то місцевий контент за останні роки став зрілішим, зросла якість сторітелінгу, змінилася природа історій. Раніше українська продукція була більш-менш однорідна: вироблялись історичні драми, фокус був на місцевих історіях, було багато поліцейських серіалів, набитих екшеном. Зараз же ландшафт оновився, але контент водночас лишився оригінальним. Серіал «Схованки» - прекрасний приклад нового українського продукту, який чудово експортується», - пояснив Деррожа.
Коли вступи завершили, Воллер зазначив, що, попри зростаючу цікавість глобального ринку до українського контенту, лишається чимало перепон між ним і міжнародною аудиторією. Особливо це стосується проектів, зроблених без участі іноземних партнерів, проте в усіх присутніх у панелі спікерів досвід копродукції вже є. Ну а якщо так, то наступним пунктом Ед запропонував учасникам дискусії поділитися досвідом у цьому питанні.
Виявилось, що двоє з чотирьох - Вишневська і Деррожа - просто зараз розробляють спільний серіал. За словами Катерини, це буде приклад преміум-контенту, що стало логічним продовженням досвіду «Схованок». Над майбутнім проектом працює практично та сама команда, що й над «Схованками», та й жанр, кримінальна драма, лишився тим самим. Але тепер ідеться про документальний проект, який відповідає головним світовим трендам, зокрема цікавості до сюжетів про серійних убивць.
«Ми знайшли реальну історію, котру хотіли б розповісти й українській, і міжнародній аудиторії. Це історія Сергія Ткача, який вбив майже сотню людей - точного числа жертв досі ніхто не знає. Його спіймали, але перед цим за злочини Ткача засудили вісім осіб. Це просто жахлива невдача правосуддя на всіх рівнях», - розповіла Вишневська.
Водночас, за її словами, автори не хочуть робити акцент саме на постаті вбивці, позаяк той не заслуговує на таку увагу. Замість цього голос дадуть жертвам - Вишневська певна, що це найкращий спосіб сторітелінгу в цьому разі. Певна річ, більшість із них зі зрозумілих причин не змогли б розповісти свої історії, тому замість них це зроблять їхні близькі, а також у проекті приділять увагу несправедливо засудженим людям і їхнім родичам. «Якщо все складеться вдало, ми разом з Антуаном зможемо винести цей проект на міжнародний ринок. Нам уже пощастило, що його компанія приєдналась до роботи: тільки партнер не з України міг на всіх етапах стежити, щоб історія була по-справжньому глобальна», - пояснює Вишневська.
Антуан своєю чергою поділився, що ідея серіалу про Ткача зацікавила APC Studios через те, що кримінальні проекти у принципі добре продаються. Його компанія справді стежила за тим, аби історія була глобальна, та особливою її зробили саме українські автори. «Наше завдання як дистрибутора - зберегти ці особливості під час виходу на глобальний рівень», - констатував Деррожа.
Воллер поцікавився, який вигляд співпраця української та французької компаній має на практиці. «Із самого початку FILM.UA попросила, щоб останнє слово лишалось за нею - це логічно, позаяк це цілковито українська історія. Але щиро кажучи, за час співпраці у нас не було жодної конфліктної ситуації: FILM.UA залучає талановитих людей, а ми на кожному етапі їх об'єднуємо», - пояснив Антуан.
У МГУ копродукційний досвід теж є: Ірина Черняк нагадала і про серіал «Маркус», який група виробляла спільно з латвійською Helio Media, і про шоу «Зломовчання», котре створювалося спільними зусиллями хорватського продакшена Drugi Plan і української компанії Star Media для стримінг-сервісу МГУ OLL.TV. Ірина зазначає, що копродукційна стратегія МГУ відрізняється від колег - передусім тому, що в авангарді групи стоїть мовник. Відповідно, головне завдання тут - віднайти баланс між тим, що буде цікаве глядачеві каналу «Україна» і міжнародній аудиторії. У разі з «Маркусом» це вийшло, позаяк спершу був написаний сценарій, а вже потім знайшлись міжнародні партнери, а от прем'єра «Зломовчання» відбудеться на стримінгові - але пізніше «Україна» його теж покаже. Чи то Ірина щось плутає, адже раніше і Star Media, й OLL.TV стверджували, що мовник від проекту відмовився, чи то канал раптово передумав - і таке буває, тож не здавайтесь після першого «ні».
Ще один копродукційний проект, що був доречний, - серіал «Бути монстром», який ви напевно пам'ятаєте за Шістнадцятим конкурсом Держкіно. Його FILM.UA розробляє спільно з канадською компанією Incendo, а Eccho Rights виступає дистрибутором. Вишневська зізнається, що її зачепив жанр історії - там є і хорор, і детектив, і комедія, що безсумнівно котирується на глобальному ринку. «Первісно ми не нав'язували це як міжнародне виробництво. З якихось невідомих причин зібрались два сценаристи - один з Італії, а другий з Великої Британії, які і придумали цю історію. Поява канадського партнера, навпаки, дуже логічна: по-перше, там мешкає величезна українська діаспора, а по-друге, нещодавно Україна та Канада підписали договір про створення спільного аудіовізуального контенту», - пояснила Катерина.
Воллер зауважив: йому дуже подобається, що українські виробники контенту знаходять партнерів не з примусу, а органічно. За його словами, ще років 20 тому в Європі такого не було і над сценаристами доводилося буквально стояти, аби ті придумували спільні для різних країн історії. Звідси таке питання: де ще крім Канади українці могли б знайти копродюсерів своїх проектів?
Ірина пропонує передусім звертати увагу на сусідів: Польщу, Чехію, Словаччину, країни Балтії тощо. «А для одного проекту, в який я буквально закохана, ми шукаємо партнерів у Туреччині. Це восьмисерійна драма, події котрої розгортаються в Чорному морі - обидві країни мають у нього вихід. У центрі сюжету - жінка, в якої морські пірати викрали дочку. Щоб її знайти, героїня вирушає до Туреччини, де знайомиться з вродливим турецьким слідчим. У проекті буде багато екшена, красивих пейзажів - як наших, так і турецьких, тож у нього є всі шанси на успіх. Щоправда, пандемія трохи порушила наші плани, процес переговорів і виробництва істотно сповільнився», - поділилась Черняк.
Утім, вона певна, що для партнерства з країною зовсім не обов'язково мати з нею спільний кордон. «Якісь історії можуть відбуватися на кораблі, якісь - у потязі, де завгодно. З іншого боку, копродукційний проект буде цікавий обом сторонам тільки в тому разі, коли дія розгортатиметься і в одній, і в іншій країні приблизно порівну», - констатувала Ірина.
У FILM.UA схожий підхід: спершу тут розробляють сценарій проекту, а вже потім дивляться, в який бік із ним найлогічніше йти. Крім сусідів Вишневська закликає звертати увагу на країни, де мешкають великі українські діаспори - крім уже згаданої Канади це може бути, наприклад, Італія або Ізраїль. «Крім того, не потрібно забувати, що є історії, партнером у котрих може виступити компанія з будь-якої країни - наприклад, що-небудь шпигунське. Такі проекти можна знімати в декількох країнах, і це буде не менш органічно», - певна Вишневська.
Антуан же висловився з погляду міжнародного дистрибутора. «Ухвалюючи рішення, чи приєднуватись до того або іншого проекту, ми керуємося різними мотивами. Це необов'язково має бути міжнародний проект - часто ми беремо участь і в локальних історіях. Головне - можливість щось у них привнести. Ми дивимося, що саме потрібно кожному проекту - чи у плані творчості, чи у фінансах. Мені здається, що органічні історії, які можуть об'єднати кілька країн, - це радше виняток, а не правило. Найчастіше все має такий вигляд, ніби країни об'єдналися штучно, що проектам тільки шкодить», - застерігає Деррожа, закликаючи дивитись на речі тверезо.
Катерина з партнером згодна й наголошує, що для вдалої копродукції необхідне передусім спільне бачення продюсерів із різних країн. «Але перед тим, як шукати міжнародних партнерів, слід зрозуміти, яка ваша історія - локальна або глобальна, чи може вона бути цікава міжнародній аудиторії і чому», - ділиться секретами Вишневська.
Ще один варіант виходу на глобальний ринок - стримінг-сервіси, які сьогодні розвиваються вкрай активно. Всі учасники дискусії згодні, що це нові можливості для місцевих виробників, позаяк більшість платформ зацікавлена як у глобальних, так і в локальних історіях. Крім того, працюючи зі стримерами, виробники не такі скуті рамками, як під час співробітництва з лінійними телеканалами.
Не менше користі дають і копродукційні альянси між державами - як між Україною та Канадою або за прикладом скандинавських країн. Вишневська зазначає, що брак коштів на створення якісного контенту - це не тільки українська реальність: та сама Чехія, наприклад, може дозволити собі лише один-два міжнародні проекти на рік. «Я як продюсер завжди полюю на гроші, а такі альянси значно спрощують їхній пошук».
Наостанок спікери дали кілька порад, завдяки котрим Україна може закріпитися на міжнародній арені виробництва контенту. «Потрібно користуватись своїми особливостями, як це робили скандинави. Україна може розповісти світові багато цікавих історій про «Дикий Схід», це може стати непоганим трендом», - певен Антуан. А Нікола вважає, що допомогти пробитися може який-небудь хіт - як було у скандинавів із «Мостом» або в Ізраїля з «Фаудою»: «Коли з'явиться проривний проект, далі буде легше - всі чекатимуть нових схожих історій».
Сподіваюся, поради продюсерів і дистрибуторів підуть вам на користь. Ну й не перемикайтесь: подробиці KMW не закінчуються!
