Усьому свій час - істина, що має місце в усіх сферах життя, і серіальне виробництво не виняток: деякі проекти чекають свого часу роками. Один із них - дванадцятисерійна «Сага» виробництва «Три-Я-Да продакшн», прем'єра якої відбудеться на каналі «Україна» 5 жовтня. Складно уявити, що сценарій серіалу мовник придбав вісім років тому, коли - не можу втриматися від екскурсу в історію - тільки здобував своє місце під сонцем, перетворившись із регіонального ТРК на загальнонаціональний канал, посідав приблизно четверте місце у «великій шістці» й нарощував рейтинги завдяки російським серіалам і трансляціям футболу, а про серйозне власне серіальне виробництво лише замислювався...
За кілька днів до прем'єри «Саги» канал вирішив зробити спеціальний показ двох серій у межах Міжнародного одеського кінофестивалю - саме туди я й вирушила дізнаватися, чому проект чекав свого часу так довго, та подивитись, чи був вартий результат роботи такого тривалого очікування.
Зустрічала всіх глава служби з просування продуктів каналу Оксана Данилюк. І вручала кожному подарунок - шовкову хустку з народними орнаментами
Усі бажаючі могли прихопити із собою набір тематичних листівок
Або ж підписати їх...
...і просто звідси комусь відправити
Голодними гостей теж ніхто лишати не планував
Тим паче до кінопоказу було ще з години півтори часу
Головне - не забувати про дезінфекцію
Тим часом починали з'їжджатись актори. Наталка Денисенко цього вечора була нарозхват
Цікаво, кому відправив листівку Олександр Печериця?
Ну й як же без селфі
Для цього організатори оформили цілу фотозону
То чому б нею не скористатися?
А от і режисер Дмитро Лактіонов під'їхав (до речі, на старті проекту його режисером числився Сергій Баранник)
Час спільного фото. До речі, це навіть близько не всі актори! Їх у серіалі аж 300! Мабуть, добре, що не всі приїхали, бо про жодну соціальну дистанцію і йтися не могло б
А костюмів - так узагалі близько 500:
«Костюми німецьких солдатів нам надали реконструктори, багато вбрань, які лишилися від попередніх кінопроектів, ми купили в інших продакшенів, багато чого довелось шити, оскільки такого великого проміжку часу в Україні ще ніхто не охоплював, - розповів мені генпродюсер «Три-Я-Да продакшн» Ігор Волков. - Усі костюми та реквізит узгоджувалися з Андрієм Швачком - відомим українським історичним консультантом, одним із найкращих у своїй галузі».
Кількість локацій, до речі, теж вражає - їх було майже 70. Втім, вирушати далеко від Києва творцям серіалу не довелось:
«Серіал «Сага» знімався в Києві й у мальовничих околицях навколо, - каже Ігор. - Тут творцям вдалось відтворити події, що відбувалися в Луганську, Харкові, Львові, Одесі, Трускавці. Серед локацій - не лише історичні вулиці столиці, а й квартири-музеї, Будинок письменника, Київська опера, Жовтневий палац, Музей національної архітектури та побуту Пирогів, Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, садиба Уварових, Володимирська гірка, науково-дослідні інститути тощо.
Одесу, наприклад, ми знімали на Київському морі, розмістивши на піску парасольки радянського зразка з 80-х, кілька старих шезлонгів і підстилки. Вийшло дуже схоже на Ланжерон. А Луганське (сьогодні - місто Луганськ) 20-х років знімали в Переяслав-Хмельницькому - це єдине місто в Київській області, де збереглися будівлі того часу».
Що ж, час дивитися. Та спершу - познайомитись із невеликою частиною команди, яка приїхала на захід
Слово дали кожному
ALYOSHA тут теж неспроста - її пісня стала саундтреком до серіалу
Переказувати побачене не буду - самі все побачите наступного тижня. Краще поділюся подробицями виробництва, про які я розпитала генерального продюсера департаменту кіносеріального виробництва каналу та продюсера «Саги» Наталію Стрибук.
- Під час патріотичного пітчингу Мінкульту, в якому брав участь проект «Сага», прозвучала інформація, що сценарій серіалу був написаний 10 років тому. Як давно замислювався цей проект насправді?
- Сценарій був написаний близько восьми років тому Тетяною Гнєдаш з співавторами. Тоді це була чудова сімейна сага, нею вона і залишається, але було зрозуміло, що виробництво такої історії обійдеться дорого, набагато дорожче стандартного продукту каналу, оскільки в серіалі описане життя кількох поколінь однієї родини протягом 100 років. Тож шлях від сценарію до фільму був довгим. Сценарій лежав, ми його раз на рік перечитували, зітхали, історія нам дуже подобалася, але потрібно було знайти шляхи фінансування. Коли Міністерство культури України оголосило серіальний пітчинг, ми відразу подали заявку: серіал потрапляв до категорії патріотичного кіно, і нам потрібна була допомога, щоб почати зйомки.
- Тобто, якби не конкурс Мінкульту, сценарій так би й лишився на полиці?
- Так. Ми б чекали на появу іншого джерела фінансування.
- Яку частину бюджету покрило міністерство?
- Ми закладали стандартну вартість години сітки, і Мінкульт виділив нам на серіал 50% (на пітчингу заявлявся загальний бюджет у 37 млн 700 тис. грн; бюджет епізоду - 3 млн 150 тис. грн. - МН).
- А вимоги від Мінкульту якісь були?
- Окремих, наскільки я знаю, ні, в угоді нічого надзвичайного не було. Просто вони партнери і володіють частиною прав, усе стандартно.
- Ви згадали, що проект дорогий. Наскільки він дорожчий, приміром, за звичні для «України» дванадцятисерійні мелодрами?
- Гадаю, раза у півтора.
- Коли стало зрозуміло, що зйомкам бути, сценарій доробляли? Пам'ятаю, на пітчингу його критикували за «радянську історіографію».
- Так, ми його актуалізували: все ж таки за цей час відбулися ще й події 2014 року, котрі багато що змінили у країні. Ми не могли не згадати такої грандіозної події, як Революція Гідності. Було би дивно. Тому так, змінювали фінал - якщо раніше історія закінчувалась 2010 роком, то ми дописали сценарій до 2014-го.
- Але Тетяна Гнєдаш уже не брала участі в цьому?
- Ні, цим займалась інша команда, молоді сценаристи. Підключався й Діма Лактіонов, режисер, адже так правильно - у нього своє бачення, і воно має бути враховане. Тим паче Діма - дуже творча людина, він ніколи не знімає написані літери, а завжди привносить в сценарії своє режисерське бачення.
- Консультантів залучали? Все ж таки багато епох, треба багато що перевіряти.
- Вони залучалися не на етапі доопрацювання сценарію, а скоріше для художньої частини - розробка локацій, костюмів тощо.
- Скільки часу потребувала підготовка до виробництва?
- Здається, майже два роки. Період передпродакшену був нетривалий, а найважчою та найдовшою стала історія з кастом. На одного й того самого героя треба було підібрати кількох акторів різного віку. Плюс це родина, тобто діти мають бути подібні до батьків. Це складно. Ну і з костюмами та локаціями те саме питання - адже відбувалась зміна епох кожні кілька серій.
- У серіалі понад 70 локацій. Як вдалося «побудувати» Одесу, Львів, Трускавець у Києві?
- А ми не будували, просто знаходили схожі вулиці, будинки і знімали там.
- Виходить, ви знімали і під час пандемії? Чи раніше?
- Ні, ми встигли все зняти до карантину, а під час карантинну відбувався постпродакшен.
Щасливчики, що тут сказати. Ну а подивитися на результат такої тривалої роботи глядачі каналу зможуть уже скоро - 5 жовтня о 21:00.
