Попри повномасштабну війну, 2023 рік був багато в чому позитивно рекордний для українського кінематографу. Наприклад, загальний бокс-офіс національних стрічок в українському прокаті сягнув найбільшої за часи Незалежності позначки 322,84 млн грн: для порівняння 2021-го цей показник становив 63,99 млн грн, а 2019-го (до пандемії COVID-19, що безпосередньо вплинула на сталу позитивну динаміку) – 91,85 млн грн. Частка касових зборів українських стрічок у національному прокаті торік також була найбільшою: 14,71% (проти 3,66% 2021 року та 3,19% – 2019-го). 2023 року в прокат вийшла найуспішніша українська стрічка часів Незалежності – повнометражна анімація «Мавка. Лісова пісня», національний бокс-офіс якої становив понад 156 млн грн (також серед рекордів «Мавки» – титул найкасовішого фільму року в українському прокаті та дивовижні результати в міжнародному, але це тема для окремої розмови). А стрічка «20 днів у Маріуполі» 2023-го ставила рекорди у прокаті серед документальних фільмів (та ще й потрапила до шортлістів «Оскара-2024» одразу в двох найпрестижніших номінаціях).
У тому, що всі ці касові досягнення припали на 2023 рік, є певний символізм: наче національна кіноіндустрія, яка усвідомила себе такою та почала планомірний розвиток 2014-го, за десять років досягла піку – та з 2024-го починає новий виток у нових умовах (із майже вичерпаним запасом знятих до повномасштабної війни фільмів, без держпідтримки тощо). Перед початком цього нового витка варто зафіксувати результати за десять років і зробити висновки на майбутнє. Власне, цьому й присвячене наше дослідження, в основі якого те, що можна порахувати, – гроші, котрі національне кіно заробило в українських кінотеатрах. Результати цього дослідження ми презентуємо сьогодні.
Як уже зазначалося раніше, саме касові збори та квитки ми вважаємо найобʼєктивнішим показником, коли йдеться про успішність комерційного кіно, створеного для широкої аудиторії: що більше глядачів – головного споживача кінопродукту – зміг зацікавити фільм, то більше він, відповідно, заробляє (саме тому в цьому дослідженні ми не фокусуємося на фестивальних нагородах, які є мірилом для авторських фестивальних стрічок та якими українське кіно теж може похвалитися – тільки за 2023-й національні фільми отримали майже 90 нагород, зокрема на фестивалях класу А). І з відповіді на питання, які українські фільми, випущені в прокат протягом останніх десяти років, були найкасовішими, ми й пропонуємо розпочати.
Топ-20 українських фільмів за касовими зборами у національному прокаті 2014–2023 років
Щоб відкрити топ, потрібно клікнути на картинку:
На графік винесена верхівка айсберга – 20 національних стрічок, які зібрали найбільше в українському прокаті за 2014–2023 роки. А з повним переліком фільмів національного виробництва, що виходили на великі екрани протягом означеного періоду, та їхнім бокс-офісом ви можете ознайомитись у таблиці за посиланням. Із загального обсягу недокументальних стрічок, випущених українськими кінематографістами в національний прокат за 10 років, повнометражна анімація становить тільки 3,8% (сім проектів зі 184), копродукції – 28,2% (52 проекти). Утім, ми ще аналізуватимемо цей перелік додатково, тож наразі докладно на цьому не зупиняємося.
Переходимо до головного. Зібравши бокс-офіс українських фільмів у національному кінопрокаті за останнє десятиріччя, ми вирішили подивитися на цю інформацію з нового ракурсу: піти не від проектів, а від людей, які ці проекти створювали, – такий кут зору на звичну статистику має продемонструвати, хто з українських кінематографістів був найбільш продуктивним і, головне, ефективним за ці десять років. Проаналізувавши всі 184 фільми, ми сфокусувалися на людях, що є визначальними у виробництві: продюсерах, режисерах і сценаристах. Це понад 400 кінематографістів (211 продюсерів, 116 режисерів і 210 сценаристів), котрі ранжовані відповідно до сумарних зборів стрічок, над якими вони працювали.
Методологія складання рейтингу
- У межах дослідження проаналізовані ігрові й анімаційні повнометражні кінопроекти національного виробництва, що вийшли у національний прокат за десять років (з 2014-го по 2023-й). Стрічки, створені у копродукції з нашою країною, позначені у таблицях подвійними назвами – українською та міжнародною.
- Рейтинг складено відповідно до суми касових зборів усіх фільмів того чи іншого продюсера/режисера/сценариста в кінопрокаті України за означений період. Якщо над стрічкою працювали кілька продюсерів/режисерів/сценаристів, її показники йдуть до загального заліку кожного, хто брав участь у створенні проекту (умовно, бокс-офіс 100 тис. грн не ділиться між двома продюсерами по 50, а кожному зараховується по 100 тис.).
- Рейтинг сформовано на базі відкритих даних, тож фільми, касові збори яких виробниками не озвучувались (або озвучувалися частково), увійшли до таблиці з порожніми комірками у відповідних стовпчиках. Утім, варто зазначити, що зазвичай не оприлюднюються дуже скромні збори, тож на загальне ранжування у рейтингах відсутні цифри навряд чи вплинуть. Крім того, ми відкриті до співпраці та залюбки оновимо дані, якщо продюсери чи дистрибутори захочуть ними поділитися.
- Для уніфікації касових зборів різних років сума кожного окремого релізу обчислювалася в доларах США, виходячи із середнього офіційного курсу Нацбанку гривні до долара за перші два тижні прокату цього релізу (зазвичай саме на цей період припадає левова частка бокс-офісу).
- Дослідження враховує тільки збори у національному кінотеатральному прокаті, без результатів закордонного бокс-офісу.
Отже, у рейтингу зазначені всі стрічки того чи іншого кінематографіста, що виходили в прокат від початку 2014-го та до кінця 2023 року, загальна каса цих стрічок у гривні та доларах, дати релізів, кількість проданих квитків і компанії-виробники, що працювали над стрічками.
Топ кінопродюсерів України за бокс-офісом їхніх фільмів у національному прокаті 2014–2023 років
Щоб відкрити топ, потрібно клікнути на картинку:
За аналогією з рейтингом фільмів – на графік винесено 20 продюсерів, чиї фільми сумарно зібрали найбільше, а повний перелік можна знайти за посиланням. Важливий момент: від початку список продюсерів налічував 282 людини, та, оскільки наше дослідження фокусується саме на українських кінематографістах, 71 копродюсер-іноземець до рейтингу не увійшов. Окремий кейс – кілька громадян інших країн (Заза Буадзе, Олексій Кірющенко, Манук Депоян та ін., не тільки режисери), які багато років живуть і знімають в Україні, є резидентами нашої держави з відповідними документами та позиціонують себе, зокрема за кордоном, саме як українські кінематографісти. Таких людей ми не виключали з рейтингу, адже вони системно працювали у нашій індустрії, сплачували податки в Україні (що особливо важливо під час війни) та продовжують робити це зараз. Водночас публічна інформація про деяких учасників рейтингу відсутня, тож, хай як ретельно ми перевіряли кожного, мінімальний шанс, що продюсери, режисери чи сценаристи (особливо останні) з інших країн, які працювали на нашому ринку, могли потрапити до наших списків без позначки «іноземець», на жаль, залишається.
Також звертаємо увагу на другий стовпчик інфографики, в якому зазначено статус кожного продюсера у кожному з фільмів, над котрим він працював: як бачимо, дефініцій «продюсер» (без префікса «спів») не так уже й багато, і більшість стрічок, що зараховані до загального заліку кожного, створювалися саме продюсерськими командами. І ще про дефініції: до рейтингу заносилися тільки люди, що зазначені в титрах фільмів саме як продюсери – копродюсери, виконавчі, лінійні тощо у підрахунках не фігурують. Таким підходом пояснюється, наприклад, відсутність стрічки «Гірська жінка: на війні» у продюсерському переліку Сергія Лавренюка: у титрах фільму він зазначений копродюсером (co-producer), а всі продюсери – іноземці. Водночас стрічка занесена до загального топу фільмів, оскільки вироблялась у копродукції з Україною.
Придивімося до переліку продюсерів уважніше: перетнути позначку $1 млн за сумарною касою своїх фільмів у прокаті змогли 20 гравців. Серед них опинились як важковаговики індустрії, так і люди, що прийшли у кіновиробництво порівняно нещодавно, але вже перші їхні стрічки змогли досягти добрих результатів у кінотеатрах. Це вчергове ілюструє, що продуктивність не завжди дорівнює ефективності: так, Володимир Філіппов, який за 10 років випустив у прокат найбільшу кількість стрічок (11), опинився на 65-му місці рейтингу із сумарними зборами $261,6 тис., а, наприклад, Олександр Бєляк, усі чотири фільми котрого вироблялися без держпідтримки, – на 24 рядки вище. А ще – що командна робота та ресурс (імʼя, досвід – необхідне підкреслити) великого продакшена у справі створення кіно для широкої глядацької аудиторії часто бувають не менш важливі за хорошу ідею.
Топ кінорежисерів України за бокс-офісом їхніх фільмів у національному прокаті 2014–2023 років
Щоб відкрити топ, потрібно клікнути на картинку:
Серед режисерів володарів сумарного бокс-офісу понад $1 млн відчутно менше – вісім, а загалом режисерів у переліку, який ви можете знайти за посиланням, 116 (без 29 іноземців, що до рейтингу не увійшли). Найпродуктивнішим у цій групі є Ахтем Сеітаблаєв (5 фільмів), який посідає шосте місце; по чотири стрічки випустили в прокат Владислав Климчук і вже згаданий Олександр Бєляк (третє та двадцяте місця відповідно).
Топ кіносценаристів України за бокс-офісом їхніх фільмів у національному прокаті 2014–2023 років
Щоб відкрити топ, потрібно клікнути на картинку:
Серед сценаристів перетнути позначку $1 млн за сумарною касою своїх фільмів у прокаті за десять років змогла найбільша кількість людей – 24 (повний перелік шукайте за посиланням), а до топ-20 переважно потрапили учасники команд, а не сольні автори. У цій категорії продуктивність збіглася з ефективністю на верхівці топу: сценарист із найбільшою кількістю стрічок – Ярослав Войцешек (6) – очолив рейтинг. Далі цікавіше: автори, що мають по чотири фільми – Олексій Приходько, Микола Куцик, Олександр Бєляк і Дмитро Томашпольський, – посіли третє, пʼяте, 52-ге та 119-те місця. Загалом же до рейтингу увійшло 210 сценаристів, а 55 іноземців залишилося поза списком.
На жаль, шість українських кінематографістів, імена яких присутні в нашому рейтингу, пішли з життя. Дехто – навіть не дочекавшись премʼєр фільмів, над якими працював. Та ми залишаємо їх у дослідженні без будь-яких додаткових позначок і шануємо внесок, зроблений кожним у розвиток національної кіноіндустрії.
Кінопремія року
Принцип, що покладено в основу цього дослідження, – визначення найефективніших кінотворців із погляду касових зборів їхніх стрічок у національному прокаті – вже цієї осені дістане ширше втілення. Компанія Media Resources Management започатковує щорічну кінопремію, переможці якої визначатимуться за бокс-офісами та нагороджуватимуться в останній день медіафоруму Kyiv Media Week.
Суть проекту, що поки не отримав назви (тож далі називатимемо його Кінопремією), проста: спираючись виключно на вимірювані показники (бокс-офіс, кількість проданих квитків), продемонструвати широкій експертній спільноті ефективність роботи індустрії, стимулюючи здорову конкуренцію серед гравців кіноринку, посилення репрезентації українського кіно в кінотеатрах і збільшення зацікавлення інвесторів у роботі з кіновиробниками.
Задля збереження максимальної обʼєктивності організатори відмовилися від номінацій, які не можуть спиратися на вимірювані показники (наприклад, кінопремією не нагороджуватимуться актори, принаймні на цьому етапі). Водночас проект працюватиме не тільки з виробниками, а й з кінотеатрами та дистрибуторами, фокусуючись на тих, хто сприяє розвиткові українського продукту та зміцнює національний ринок. Звідси логічно випливає набір номінацій:
- «Фільм року» (стрічка, що зібрала найбільший бокс-офіс за означений період);
- «Продюсер року» (продюсер або продюсерська команда, фільми якої зібрали найбільший сукупний бокс-офіс за означений період. Власне, це може бути й одна стрічка, що продемонструвала в національному прокаті найкращий результат);
- «Режисер року» (режисер, фільми якого зібрали найбільший бокс-офіс за означений період);
- «Сценарист року» (автор/автори сценарію фільмів, що зібрали найбільший бокс-офіс);
- «Кінотеатральна мережа року» (мережа кінотеатрів, що протягом означеного періоду найефективніше працювала з українським кіно);
- «Кінотеатр року» (будь-який український кінотеатр, що найбільше підтримував українське кіно протягом означеного періоду);
- «Регіональний кінотеатр року» (номінація для немережевих закладів, що працюють у регіонах. Принцип оцінювання той самий – підтримка українського кіно);
- «Дистрибутор року» (дистрибуторська компанія, що найефективніше працювала з національним кіно протягом означеного періоду);
- «Кіностарт року» (фільм, що найбільше зібрав у перший вікенд свого прокату).
Під означеним періодом ідеться про рік, привʼязаний не до календаря, а до кінопрокатного сезону, котрий, як й інші сезони в медіаіндустрії, починається восени, тож перші премії вручатимуть 2024-го – за досягнення в прокаті з осені 2023-го. Такий підхід дозволяє уникнути складнощів, що часто виникають на стику календарних років через підрахунок касових зборів із привʼязкою до вікендів (наприклад, бокс-офіс 2021 року рахувався по 29 грудня, а дані за наступний вікенд – з 30 грудня 2021-го по 2 січня 2022-го – потрапляли до каси 2022-го), а отже – і зайвих суперечок щодо методології збору даних. Участь у проекті беруть кінопроекти національного виробництва (або створені у копродукції з Україною), що вийшли у національний прокат протягом визначеного регламентом Кінопремії року.
Звісно, дуже хочеться, аби верифікувати наші підрахунки могла будь-яка аудиторська компанія, тож сподіваємося на якнайшвидше впровадження системи Єдиного електронного квитка, над якою Держкіно активно працювало перед повномасштабною війною. Та за її відсутності Кінопремія формуватиме Наглядову раду, члени котрої – представники незалежних галузевих асоціацій – гарантуватимуть збереження обʼєктивності підрахунків.
Наразі регламент Кінопремії перебуває на стадії формування та відточення, ну а Media Business Reports як офіційний інформаційний майданчик проекту триматиме вас у курсі найважливіших етапів підготовки.
