Збройні сили України протистоять повномасштабному вторгненню росії в усіх напрямках, але битва триває не лише на фізичному полі бою. Зараз нам випав унікальний шанс для посилення діалогу зі світом, і найкращим перемовником на культурному фронті передбачувано став український контент. Його дистрибутори з перших днів нової фази війни відчули зацікавленість багатьох країн, бо один зі шляхів якнайшвидше зрозуміти мотиви та прагнення цілої країні – ознайомитися з її культурним надбанням. У межах спецпроекту #StandWithUkraine досліджуємо, як український контент – той, що вже існує та тільки готується – задовольняє потреби глобального глядача. Перша частина матеріалу присвячена повнометражному ігровому й документальному кіно, а згодом поговоримо і про телевізійну продукцію.
Безкоштовно та в онлайні
Найшвидшою реакцією щодо забезпечення потреби глядачів подивитися щось українське відзначилася онлайн-платформа Netflix. Вона нагадала, що має у своїй бібліотеці документалку Євгена Афінеєвського «Зима у вогні: Боротьба України за свободу» (Winter on Fire: Ukraine's Fight for Freedom), зроблену в копродукції України зі США та Великою Британією. Вже на другий день війни, 25 лютого, стримінг-сервіс виклав стрічку, котра розповідає про Революцію гідності, у вільний доступ на YouTube. За першу добу після публікацї фільм подивилися понад 250 тис. разів, а зараз ця цифра наближається до мільйона.
Фільм було знято ще 2015 року, а 2016-го він претендував на премію «Оскар» у номінації «Найкращий документальний повнометражний фільм». Сьогодні ж глядачі можуть подивитися стрічку під новим кутом та з глибшим розумінням причин і наслідків Майдану, а також війни, котру росія розпочала в Україні невдовзі після нього.
Ще одна стрічка, яка нині у вільному доступі, – історичний трилер Агнешки Голланд «Ціна правди», котрий розповідає про Голодомор в Україні. Кіностудія FILM.UA ще наприкінці березня повідомила, що фільм тепер можна подивитися на YouTube-каналі компанії, і лише за місяць цим скористалися більш як 30 тис. глядачів.
Так само вчинила студія InsightMedia. Вона виклала у вільний доступ фільм Олександра Денисенка «Тарас. Повернення», запропонувавши не лише переглянути його, а й пожертвувати кошти, що будуть спрямовані на гуманітарну допомогу для постраждалих від війни українців.
Творче об'єднання «Вавилон'13» також доєдналося до колег – завдяки їм на YouTube можна переглянути патріотичну неполіткоректну комедію Володимира Тихого «Наші котики». І судячи з того, що за місяць стрічка набрала майже 530 тис. переглядів, подивитися на початок війни з росією (події фільму розгортаються 2014 року) знайшлося чимало охочих.
Кінопокази та повноцінний прокат
На тлі російської агресії свою підтримку українському кіно висловлюють європейські та світові кінофестивалі. Причому роблять вони це у найкращий спосіб – промотуючи український контент. Наприклад, у березні за підтримки Венеційського кінофестивалю відбулися покази стрічки Валентина Васяновича «Відблиск» у Римі та Мілані, а організатори кінофестивалю у Стокгольмі оголосили, що Україна буде у фокусі заходу, що відбудеться в листопаді. Також туди запросили Олега Сенцова, чий «Носоріг» торік здобув відзнаку кінофестивалю, але режисер не зміг бути присутнім особисто через пандемію (пам'ятаєте, був такий коронавірус?).
До речі, фільми Васяновича (як вже згаданий «Відблиск», а також «Атлантида») тепер знають і в Японії. Спеціальна трансляція стрічок відбулася в Токіо на майданчиках Euro Space та Euro Live – захід проводився, зокрема, з метою підвищення обізнаності про війну росії проти України. Квитки на нього продавали через краудфандингову платформу, частина зібраних коштів пішла на підтримку продюсерським компаніям та організаціям, що опікуються українським кіно.
Культурна експансія відбувається й у повноцінному кінопрокаті. Яскравий приклад – стрічка «Поводир» Олеся Саніна, яка у розпал війни вийшла у прокат у США. Покази почалися 18 березня у понад 600 американських кінотеатрах, а географічно фільм охопив 45 штатів країни. Студія-виробник «Поводиря» (Pronto Film) повідомляла, що це наймасштабніший показ українського кіно у США, а його ініціатива належить професору та керівнику «Українського кіноклубу» Колумбійського університету Юрію Шевчуку й президенту Human & Civil Rights Organizations of America Маршалу Стросу.
Спершу стрічку показали одноразово – 13 березня у кінотеатрі Salem Cinema містечка Сейлем, штат Массачусетс. На сеанс завітали не лише звичайні громадяни, а й політики, а ще про нього написали декілька американських ЗМІ. Після такого успіху низка голівудських компаній безкоштовно запропонувала свої послуги з промоції та дистрибуції, а кількість сеансів фільму почала зростати в геометричній прогресії: щодня дедалі новіші кінотеатри США та Канади долучалися до ініціативи.
Як розказав нам продюсер стрічки Максим Асадчий, спеціально для того, аби покази стали можливими, у Pronto Film оновили DCP, але безпосередньої участі у перемовинах щодо прокату компанія не брала – цим опікувалась американська сторона й особисто Маршал Строс. За словами Асадчого, квитки на сеанси «Поводиря» продаються за звичайними цінами, але кінотеатри пішли прокатникам назустріч і відмовилися від своєї комісії. Динаміки продажів квитків Максим поки не знає, проте зазначає, що надшаленого попиту сеанси не мають: «Певні кошти зібрано, але вони невеликі. Це не фурор і не прокат блокбастера, який міг би зібрати мільйони доларів. Однак сподіваюсь, що сам факт прокату «Поводиря» та його промо, що вийшло справді потужним і масштабним, допоможуть нам вивести на північноамериканський ринок наступну стрічку – «Довбуша», – каже Максим. Режисер «Довбуша» Олесь Санін уже завершує роботу над міжнародною версією фільму, тож шанси на те, що світ побачить його раніше за українців, досить високі.
Чергова українська стрічка, що відновлює актуальність, – воєнна екшен-драма «Черкаси» Тимура Ященка. Ліцензії на її покази в березні було продано до низки країн Європи. Фільм, за словами творців, покажуть у Чехії (на телеканалі Ceska Televize), Німеччині, Австрії, Ліхтенштейні, Люксембурзі та Швейцарії, а зібрані кошти за спільним рішенням виробника фільму, Держкіно та міжнародного дистрибутора FILM.UA Group перекажуть на підтримку Збройних сил України. Крім того, наразі фіналізується угода з продажу стрічки на територію Скандинавії, і тут кошти також спрямують в один із фондів на підтримку постраждалих від війни. Що саме це буде за фонд – нині обговорюється.
Голова компанії FILM.UA Distribution Євген Драчов зазначає, що на тлі повномасштабного вторгнення цікавість до українського контенту в принципі дуже висока: «З початком війни ми отримали велику кількість запитів та пропозицій щодо підтримки України й українського контенту, причому як від постійних партнерів, так і від нових компаній», – каже він. Тими самими «Черкасами» цікавляться не лише в Європі, а й в Японії, та й загалом історичні драми і документальні фільми мають чималий попит.
З огляду на це дуже доречним виявилося рішення FILM.UA Distribution оновити свій дистрибуційний каталог новими тайтлами. Ще до 24 лютого в ньому з'явилися фільми «Максим Оса» та «Снайпер. Білий ворон», прем'єра яких запланована на осінь 2022 року, а наразі до дистрибуції готові ще кілька нових стрічок – наприклад, психологічна драма Дениса Тарасова «БожеВільні» та воєнна драма Ахтема Сеітаблаєва «Мирний-21». Релізи обох фільмів також були заплановані цього року, але сьогодні точні дати виходу невідомі через війну. Крім того, наразі компанія активно співпрацює з незалежними українськими продюсерами, і її каталог поповнили стрічки, що вже виходили у кінотеатрах: «Це, наприклад, фільми компанії «Бедлам Продакшн» («Брама» й «Наші котики»), а також багато чудових документальних проектів, серед яких «Сильніше ніж зброя», «Зошит війни» та «Сіль з Бонневіллю», – зазначає Євген.
Ще один напрям, яким зараз активно цікавляться покупці контенту з усього світу, – це анімація. За словами Драчова, навіть під час повномасштабної війни попит на майбутній мультфільм «Мавка. Лісова пісня» лишається стабільно високим, а серед останніх угод щодо дистрибуції проекту – його продажі до Іспанії та Італії.
До речі, про друге життя: його на тлі російської агресії дістала ціла низка українських стрічок про війну. Ігрові фільми Наталки Ворожбит «Погані дороги» та Сергія Лозниці «Донбас», а також документалку Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин» придбав дистрибутор Film Movement. Йдеться про всі права на території Північної Америки: фільми доступні підписникам онлайн-платформи Film Movement Plus, а також компанія планує кінотеатральні й освітні покази. Між іншим, стрічку Цілик вітають і у Великій Британії: 1 квітня відбувся показ у штаб-квартирі Британської академії кіно та телевізійного мистецтва BAFTA, а до цього, 30 березня, фільм транслювався на телеканалі BBC Four.
Ми вже розповідали, що VoD-платформа Takflix відзначила зростання цікавості до українського контенту в онлайні, але, за словами засновниці сервісу Надії Парфан, те саме відбувається й у царині дистрибуції. «Як онлайн-кінотеатр ми працюємо b2c, тобто безпосередньо з глядачами, – каже вона. – Паралельно з цим в нас є напрям продажів – ліцензуємо контент, працюємо як сейлз-агенти для українських фільмів. Звісно, цікавість до українського контенту збільшилася. Зараз ми готуємо кілька пакетів, запити на котрі надійшли з Польщі, Франції та Японії. Певний напрям фільмів, які б хотіли подивитися за кордоном, визначити важко – все дуже по-різному. Часто нас самих просять щось порадити, часто є запити на знакові стрічки з метою представити найкраще з української культури. В таких випадках ми радимо, наприклад, «Тіні забутих предків» або щось із класики. Очікувано є запити на стрічки воєнної тематики – наприклад, «Зошит війни» чи «Поїзд Київ – Війна», а також є дуже великий запит на наш потужний блок фільмів про Маріуполь».
Як бачимо, головну зацікавленість на міжнародному ринку викликають українські стрічки минулих років, що вже виходили у широкий прокат, проте є й інші приклади. Минулого тижня стало відомо, що центральноєвропейський телеканал 3sat придбав права на фільм Марини Ер Горбач «Клондайк», який був одним із учасників цьогорічного кінофестивалю goEast. Угода відбулася в межах умов огляду, згідно з котрими мовник щороку обирає одну стрічку з програми та укладає з нею контракт на показ. Телепрем'єра «Клондайку» відбудеться наступного року, а от в українців є шанс побачити фільм раніше – наразі дата релізу невідома, втім, до початку повномасштабного вторнення його планували на поточний рік.
Цікавість міжнародного ринку зараз висока не лише до кіно, а й до телеконтенту. Але про це ми поговоримо наступного разу.
