Щороку в Україні знімають дедалі більше фільмів воєнної тематики, й інакше, на жаль, бути не може: війна на Донбасі не припиняється восьмий рік поспіль. Рефлексувати на цю тему продовжує і Ахтем Сеітаблаєв: за плечима у режисера вже є повний метр «Кіборги» та серіал «Доброволець», але невдовзі цей список поповниться ще одним фільмом - «Мирний-21».
Проект став одним із переможців Чотирнадцятого конкурсу Держкіно, отримавши фінансування у розмірі 31,2 млн грн (80% бюджету). Але виробництвом замість компанії Олександра Дріза «Фор-пост», що фігурувала на пітчингу, опікується продакшен Ахтема Istmen Films, а Сеітаблаєв окрім режисерського крісла обійняв і пост продюсера. Сьогодні зйомки завершені, фільм перебуває в постпродакшені, але до того, як це сталося, мені вдалось пробратися на майданчик і здобути для вас цінну та цікаву інформацію.
Спершу коротко розповім про сюжет: «Мирний-21» - це історія, що ґрунтується на реальних подіях, луганського прикордонного загону, бійців якого сепаратисти та російські спецслужби безуспішно намагались змусити зрадити свою країну. Певна річ, знімати на місці подій у групи не вийшло, тому слушні локації шукали у Києві
Одна з них - підвал з імпровізованим медпунктом, який вийшов зі столичного бомбосховища
Під час перегляду готової стрічки ви навряд чи помітите різницю: художник-постановник Шевкет Сейдаметов, з яким Сеітаблаєв співпрацює практично в кожному проекті, з завданням створити атмосферу Луганська 2014 року впорався на відмінно
До речі, не думайте, що коли Сейдаметов працював і на «Кіборгах», і на «Добровольці», то деякі декорації перебралися й до «Мирного-21»: за словами творців, тут усе унікальне
Ну а оператор Юрій Король точно зробить так, що ви геть усьому повірите, ніби бачили на власні очі
Акторський склад у стрічці теж зірковий: головну роль грає Андрій Самінін, з яким Ахтем уже працював у «Хайтармі», також у касті Віктор Жданов і Роман Ясиновський з «Кіборгів», Лорена Колібабчук і Максим Девізоров із «Номерів», де Сеітаблаєв був співрежисером Олега Сенцова.
Позаяк фільм знятий на основі реальних подій, то логічно, що у багатьох персонажів є прототипи. У героя Самініна це нинішній головний прикордонник України Сергій Дейнеко, який до серпня 2014-го очолював Луганський прикордонний загін. Що скажете, схожий?
У фільмі знімається ще один давній друг і партнер Сеітаблаєва за зйомками, Олексій Тритенко: він грає головного лиходія, який протягом усього фільму схилятиме українських прикордонників до зради
Те, що насправді історія завершилася не просто добре, а ще й героїчно, ми з вами вже знаємо. Тим більше завдань стоїть перед Сеітаблаєвим та його командою: потрібно, аби глядач не лише повірив у те, що відбувається, а й відчув переживання кожного з персонажів
А поки режисер (і водночас продюсер) зайнятий, члени знімальної групи можуть розслабитися, адже місць на локації для цього достатньо
А актори - наклацати селфі. Коли ще випаде нагода зробити це у справжній касці?
Біля тих, кому невдовзі в кадр, клопочуться костюмери та гримери,
але іноді «бійці» справляються самостійно
Ще трохи режисерських настанов - і можна знімати
Король і його камера вже готові
Що відбувається після хлопавки - дізнаєтесь, коли фільм вийде у кінотеатрах, а наразі доведеться повірити мені на слово: стрічка обіцяє бути напруженою та атмосферною
Утім, і для веселощів на майданчику знаходиться час
Особливо коли режисер сидить на плейбеку в іншому приміщенні
Надивившись, як знімають «Мирний-21», я не могла проминути шанс поговорити про фільм з його продюсером і режисером в одній особі:
- Ахтеме, це вже ваш третій проект на воєнну тематику. Чи немає професійної втоми від жанру?
- Радше є людська. Мені доволі часто ставлять це питання, я й сам неодноразово його собі ставив. А відповідь у тому, що кожна стрічка, до якої я берусь, у чомусь збігається з моїми потребами та відчуттями. Мене самого хвилюють питання, що порушуються в моїх фільмах, і, сподіваюсь, те саме відбувається з більшістю їхніх глядачів. Ідеться не лише про воєнну тематику. Наприклад, у «Хайтармі» розповідається історія про людину і, не побоюсь цього слова, народ, а з іншого боку - державна машина. Як часто вони існують у геть різних світах, як часто державна машина намагається підім'яти під себе, знищити, унеможливити сам факт твого існування? Що у цій ситуації робить чи не робить людина, до чого це призводить? Чи лишається місце надії? Потрібно сказати, що в усіх своїх історіях я так чи інакше розповідаю про надію - я все ж таки романтик, це моя головна тема. Певна річ, у різних фільмах на це нанизуються інші підтеми, але надія та її здобуття - головне.
У «Чужій молитві» ми розповідали, що вміння перейматися чужим болем і співчувати - запорука життя, а конфесія, регіон та етнос у цьому розумінні геть не мають значення. У «Кіборгах» мені було важливо розповісти про шлях до миру, на жаль, через війну. Тому ми від самого початку розуміли, що у фільмі буде багато розмов про те, навіщо ми тут, у чому наша мотивація, чого ми хочемо. Важливо було наголосити, що в Україні триває цивілізаційна війна - між майбутнім і минулим. «Захар Беркут» - про те, що не можна ламати через коліно все те добре, що було закладене на землі, де ти народився. Тут порушується й тема дуже непростої, болісної жертовності, адже Захар Беркут розумів, що сини, найімовірніше, загинуть. А фільм «Мирний-21» - це історія про довіру і про те, який жах може відбуватися, коли вона зникає. Найпростіше це пояснити на емоційному рівні, переклавши на особисте: родину, коханих, друзів. І додайте війну: якщо я знаю когось із двох років, то чи можу я стати з ним спина до спини? Чи я взагалі нікому не можу дозволити бути у мене за спиною, бо не вірю? Напевно, я всім цим живу, тому й виходить, що протягом останніх 10 років знімаю такі стрічки.
- Чи обов'язковий для розкриття всіх цих питань воєнно-драматичний антураж? Як я знаю, ви хочете попрацювати з комедією - якою вона має бути у вашому уявленні?
- Наразі не розкриватиму подробиць, але доволі виразні обриси комедії вже є, зокрема й на папері, я по-старому пишу олівцем (посміхається). А щодо воєнно-драматичного антуражу - звісно, він не обов'язковий. Але річ у тому, що всі ті історії, про які я вам розповідав, не виникли на порожньому місці, я не ставив собі питання, що б таке зняти. По-перше, зараз багато що диктує час, а по-друге, практично з усіма стрічками, над котрими я працював (хіба що крім «Хайтарми»), ми, як кажуть, зустрілись. «Кіборги» народилися з одного з епізодів моєї програми «Хоробрі серця», «Чужа молитва» - з реальної історії Саіде Арифової: коли я про неї дізнався, то просто не міг дозволити собі пройти повз. «Захар Беркут» став для мене викликом: після пропозиції продюсерів і сильного занурення в першоджерело мені здалося, що тут є про що поговорити. Одне слово, все не випадково, й фільму «Мирний-21» це теж стосується: стрічка про те, що сьогодні мене дуже хвилює, про довіру - як особисту, так і глобальну. Адже ми як суспільство тотально не довіряємо ані одне одному, ані державним інститутам.
- На Сімнадцятому конкурсі Держкіно ви пітчили драматичний проект «Не зрадити за мить», присвячений севастопольським курсантам. Виходить, комедію знову доведеться відкласти?
- З цим проектом ми пітчингу не пройшли, але історією однаково живемо. Тільки в цьому разі моя компанія - співкомпаньйони продакшена Михайла Ухмана у виробництві. Ба більше, ми вже підписали меморандум щодо взаємодопомоги з Військово-морськими силами України. Наразі стрічка перебуває на стадії девелопменту.
- У процесі розроблення «Мирний-21» поміняв продюсера та продакшен - чому це сталося і хто був ініціатором?
- З юридичного погляду всі права нині у моєї компанії «Істмен філмс». Чому не відбулось співробітництво? Так буває, що режисер і продюсери не в усьому сходяться - нічого страшного в цьому не бачу. Ініціатором був я, і, на щастя, ми все вирішили мирно.
- Колись схоже питання я ставила Наталці Ворожбит, яка спершу була сценаристом, зокрема «Кіборгів», а потім стала режисером: будучи не лише режисером, а й продюсером, чи ви зрозуміли про зйомки кіно щось нове?
- Авжеж! Ба більше, щовечора я веду спасенні бесіди між трьома своїми іпостасями: режисера, продюсера та бухгалтера (сміється). Хвалити бога, режисер хоч і з боями, але перемагає. Коли серйозно, то, певна річ, побільшало розуміння проблематики з продюсерського боку, але якихось кардинальних відкриттів я, щиро кажучи, не зробив. Мені щодня доводиться вирішувати, хто сьогодні буде головний - режисер чи продюсер, але, як я вже сказав, наразі перемагає режисер.
- Не шкодуєте, що дебютували як продюсер у проекті, де виступаєте режисером?
- Ні, мене цілком влаштовує цей досвід. До того ж, сподіваюся, у мене буде можливість побути виключно продюсером і не нав'язувати іншій людині свого бачення: йдеться про режисера-дебютанта та дуже сильну історію - «Більше за юність» Елізабет Зісман-Зоц, з якою ми виграли П'ятнадцятий пітчинг. Проект має величезний потенціал - це поєднання авторського та глядацького кіно, і зараз ми починаємо його розроблення.
- У перші дні зйомок «Мирного-21» ви дуже налякали мешканців Троєщини, зібравши біля РДА натовп із прапорами РФ. Чи не думали ви обійтися в таких спірних моментах графікою, а не знімати наживо?
- На щастя, все минуло добре. По-перше, за кілька днів до початку зйомок на кілометровій відстані від майданчика були розклеєні оголошення, аби мешканці не турбувалися. Щоправда, як з'ясувалось, люди не дуже їх читають (посміхається). По-друге, я щодо цього вже жартував у соцмережах: якби бодай десята частина тих, кого розгнівали наші зйомки, підійшла б і поцікавилась, що взагалі відбувається, я б іще більше пишався, було б більше мотивації. А так - пильні громадяни висловилися у фейсбуці. Мені це нагадало давній анекдот про чеченського хлопчика, котрий поміняв автомат, залишений батьком для захисту будинку, на годинник. А коли батько повернувся, то спитав у нього: «Якщо ворог прийде, що ти йому зробиш? Скажеш, котра година?» Я з повагою ставлюсь до людей, але доводиться визнати: вони й читають мало, і найактивніші насамперед у соцмережах.
- Розкажіть про кастинг: чи довго тривав, чи були проблеми з пошуками акторів на якісь ролі? Або, навпаки, персонажі писалися під акторів?
- Щодо багатьох персонажів одразу було відчуття, що їх гратимуть певні актори - так здебільшого і вийшло. Мені взагалі в цьому розумінні щастить, бо серед кіно- й театральних акторів багато моїх близьких товаришів. Я сказав би інакше: практично щодо кожної позиції була проблема з тим, аби визначитись. В усіх були чудові, часом несподівані проби. Здавалося б, давно знаєш людину, розумієш, на що вона здатна, і раптом вона тебе по-доброму дивує. Це, сказати правду, чудове почуття - такі проблеми я полюбляю (посміхається).
- У фільму вже є дистрибутор?
- Наразі ведемо переговори, підписаного договору з якоюсь певною компанією немає.
- Ви напевно плануєте не лише кіно-, а й телепрем'єру, а також прем'єру в діджиталі. Чи є вже конкретні домовленості з каналами та платформами?
- Поки ні, теж у процесі.
- Ще не думали, де прем'єра відбудеться раніше - на ТБ чи в онлайні?
- Складне питання з огляду на те, що наразі онлайн-платформи в Україні не такі популярні, як телебачення. Але на час прем'єри все може змінитися. Подивимось (посміхається).
- Можливо, у вас були пропозиції від українських ОТТ-платформ, які бажали стати повноцінним партнером, а не лише майданчиком показу?
- Були, але мені, м'яко кажучи, не хотілося б коментувати цю пропозицію від Sweet.tv.
- Тоді фінальне питання. У разі з «Кіборгами» ви спершу зробили повний метр, а потім серіал, з «Добровольцем» - навпаки. Чи чекати чогось такого від «Мирного-21»?
- Поки за відчуттями знятий матеріал якщо і може поділитися на частини, то вони навряд чи відповідатимуть нинішньому форматуванню серіальної продукції на телеканалах, зокрема за хронометражем. Матеріалу, як мені зараз видається, набагато більше, ніж потрібно для повного метра, й, очевидно, якісь речі доведеться ущільнити, але для чотирисерійки його, найімовірніше, буде замало. Принаймні такі мої перші відчуття, але остаточно щось говорити наразі рано.
Ну от, тепер усі карти у вас на руках. А чи козирні вони - дізнаємось у квітні наступного року, коли «Мирний-21» дістанеться великого екрану. Головне, щоб усі локдауни на той час нарешті завершились.
