Малою я чула спогади дорослих про те, як хтось намагався закопати на городі макуху, аби вижити під час голоду. Але приходили і забирали навіть її. Хто приходив, чому забирав і що таке голод, я не розуміла - просто сиділа й слухала. Згодом мені розповіли, як прабабуся тікала від голоду з малими дітьми до родичів на Далекий Схід. Коли вони нарешті дісталися туди, жінка, від котрої залишились самі кістки, вмилася, вдягла чисте, з'їла шматок хлібу, вклала дітей і лягла сама. І більше вже не підвелась.
Певна, в нас немає такої родини, яку б оминули події Голодомору. Кожний ховає у шафі своєї пам'яті подібну до моєї історію. Іноді знаходить той спомин - проте не вдивляється у його порожнечу надто довго. Так мільйони загиблих тоді й лежать, вкриті товщею мовчання, лишаючись нашою необмеженою часом та простором колективною травмою. Чи все ж таки ні?
Під час пресконференції до виходу фільму «Ціна правди» режисер Агнешка Голланд на запитання, як робота над цією стрічкою змінила її, відповіла, що сповнювалася гнівом. Вона вважає: все, що відбулося тоді, не може бути чимось виправдане чи просто забуте. Адже жертвами Голодомору стали не окремі люди, а народ узагалі.
Травмованими почуваються навіть ті, кого особисто не торкнулася трагедія. Той гнів, що його відчула режисер, є переживанням несправедливості і нездатності жертв протистояти.
Обов'язкова умова зцілення колективних травм - емоційне реагування. Якщо суспільству не вдалось упоратися з таким досвідом, травма ускладнюється і стає прихованою. Позбавлення можливості відкрито висловлювати почуття з приводу трагедії, сумувати делегує травму нащадкам, що переживають її як свою. Тому перегляд стрічки «Ціна правди» є чимось значно більшим, аніж просто відвідини кінотеатру.
Трохи нагадаю сюжет фільму. 1933 року вельський репортер Гарет Джонс шукає свою наступну велику історію. Ці пошуки приводять його до Москви, і те, що на перший погляд здавалось звичайним журналістським розслідуванням, перетворюється на смертельно небезпечну подорож. Відкриття під час цієї подорожі стали підґрунтям для написання політичної алегорії «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла.
Постать журналіста Гарета Джонса, який першим розповів світові правду про Голодомор 1932-33 років в Україні, є цілком реальною. Сценарій стрічки «Ціна правди» спирається на його щоденники і фотоархів, що були знайдені не так давно.
Під час уже згаданої пресконференції виконавець головної ролі Джеймс Нортон розповів, що теж вивчав ці щоденники, аби краще зрозуміти, який був Гарет Джонс.
До речі, поява Джеймса Нортона на пресконференції стала приємним сюрпризом для присутніх: попередньо про його візит до України не повідомлялось. На заході він з'явився прямісінько з аеропорту.
Джеймс Нортон зізнався, що став по-іншому ставитись до роботи журналістів, адже раніше сприймав її як даність. Тепер актор набагато більше цінує їхню працю.
До речі, про журналістів. Новина про те, що польський режисер Агнешка Голланд зніматиме художній фільм про Гарета Джонса та його досвід в Україні, може, й обійшла стороною пересічного українця, але мала сильний вплив на доцента кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Ярославу Приходу. Її жахала думка, що за рік-два стрічка вийде у прокат, а про роботу журналіста в Україні до пуття ніхто не знає.
Два тижні тому Ярослава Прихода та її партнери з видавництва «Жнець» і компанії FILM.UA Group презентували в Києві книжку зі статтями Гарета Джонса
2018 року Прихода з допомогою студентів Інституту журналістики та редактора видавництва «Жнець» і доцента кафедри видавничої справи й редагування Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Марини Женченко змогла перекласти та укласти перше видання робіт журналіста. Тоді книжка містила виключно матеріали Джонса про Голодомор в Україні.
Марина Женченко з примірником книжки
Команда видавців вирішила не зупинятись і вже цього року, напередодні української прем'єри фільму «Ціна правди», видала другий екземпляр книжки, який іще містив розповіді валлійця з Європи, США та Далекого Сходу, а також історії зустрічі Джонса з Гітлером та вдовою Леніна, Надією Крупською. Книжка отримала благословення найближчого родича Джонса - внучатого племінника Найджела Коллі, котрий офіційно дозволив використовувати матеріали журналіста.
Звісно, було б дивно, якби стрічка та книжка про Гарета Джонса вийшли окремо одна від одної, а тому творці видання підписали меморандум про співпрацю із промопродюсером фільму «Ціна правди» Алісою Калюжною та маркетинг-директором FILM.UA Group Поліною Толмачовою.
Маркетинг-директор FILM.UA Group Поліна Толмачова під час заходу
Книжка вийшла двома мовами (українською та англійською), що стало причиною незвичної побудови - її можна читати з обох боків. За словами Марини Женченко, через унікальний стиль журналіста видавці не могли не включити мову оригіналу.
«Гарет Джонсон просто описував усе, що бачив, але робив це надзвичайно живо та захопливо. Він був здатний бачити кожну деталь, з якої складалося життя, і справді був закоханий у свій фах», - розповідають перекладачі Валентина Пасічна та Олена Тищук.
Прихода та Женченко переконані - книжка може бути чудовим посібником для журналістів. Зі статей Гарета Джонса можна навчитися, як збирати інформацію та досліджувати проблеми, як описувати деталі, як ставити коректні запитання.
«Я вважаю, що не можна називати себе журналістом, дипломатом чи істориком, якщо ти не прочитав статті Гарета Джонса. У цій книжці є більше, ніж у будь-якому підручнику з теорії журналістики», - додає Прихода.
Наразі книжка «Гарет Джонс. Ціна правди» вийшла малим накладом - лише 100 примірників. У майбутньому видавці сподіваються на співпрацю з Міністерством освіти щодо розповсюдження видання у бібліотеках та навчальних закладах.
Але повернімося до прес-конференції. Модератор зустрічі Ярослав Лодигін закликав присутніх бути уважними до теми Голодомору і працювати з нею.
«Цього року в нас з'явився доволі цікавий прецедент - фактично вся країна пережила трагедію Чорнобиля. Усі наче якось дотичні до неї, та, доки нам не показали високоякісний міжнародний серіал, квіти на пам'ятниках так часто не з'являлися. Країна замислилася над трагедією та її причинами. Тож ми емоційно це не пережили. А тут іще більша трагедія в історії нашого народу. Нещодавно була чергова річниця, і наче всі знають про це, але подивіться, скільки свічок було у вікнах ваших сусідів», - розставив акценти Ярослав Лодигін.
Продюсер стрічки Єгор Олесов зазначив, що робота над «Ціною правди» привернула його увагу до необхідності робити у житті якісь глобально корисні для людей речі. І хоча наразі не знайшов, що саме, ця думка тепер не полишає його.
Ярослав поцікавився в режисера, коли і як саме вона вирішила приділити значну частину свого часу роботі над цією темою і цим фільмом.
«Я брала участь у декількох проектах, що стосувалися Другої світової війни та Голокосту. Тому, коли Андреа Халупа запропонувала мені сценарій, чесно кажучи, подумала: «Ще один про ті часи, тільки не це». Але, прочитавши, я зрозуміла, що це дуже цікавий проект - не лише локально український, а глобальніший. І для мене стало дуже важливим висвітлення злочинів, які мали місце у той період і фактично лишились непокараними», - відповіла Агнешка Голланд.
Польський продюсер стрічки Станіслав Дзідзіч розповів, що розглядає кожну свою роботу як можливість щось для себе почерпнути. Цього разу він відкрив не лише історію Гарета Джонса, а й подій, що відбувалися в Україні у той період. Продюсер прогнозує, що фільм стане дуже успішним: наразі є домовленості про дистрибуцію майже у тридцяти країнах. Пізніше він дещо конкретизував цю інформацію, зазначивши, що «Ціну правди» покажуть у США, Греції, Франції, Польщі, Великобританії та навіть Японії. Втім, Єгор Олесов додав - питання ринку Азії дуже складне, а перемовини з Китаєм виявилися невдалими.
Тож повернімося до слів Агнешки про глобальність тем, що їх охоплює стрічка із сюжетом про трохи наївного, проте дуже сміливого журналіста. Він висвітлює не тільки жахи того часу, а й той величезний масштаб і ту зухвалість брехні, яка покривала всі ці події.
«Мені це не лише проливає світло на тодішню брехню і пропаганду, але й проводить паралелі із сьогоденням», - заявила режисер.
«Тема фільму навіть сьогодні актуальна, а ще пов'язана з темою свідомості людини та її пам'яті. У мого дядька в Бориславі, на Західній Україні, висіли на стінах прості, банальні натюрморти, написані аматорською рукою. Дядько розповідав, що у 30-ті роки зі Східної України втікали люди й міняли такі картинки на хліб. Я плакав тоді», - ділився своїми спогадами з присутніми актор фільму Олег Драч.
Отже, пресконференція не затягнулась надовго, хоч за цей час команда стрічки встигла відповісти на запитання журналістів і поділитися дуже особистими переживаннями. Емоційна напруга в залі була дуже високою, адже присутні вже подивилися фільм.
Від себе нагадаю, що у широкий український прокат історичний трилер «Ціна правди» виходить уже сьогодні, 28 листопада. Дистрибуторами стрічки є MMD UA та FILM.UA Distribution, а локальна промокампанія базується на масштабному соціально-просвітницькому проекті компанії FILM.UA Group за підтримки генерального медіапартнера - телеканалу «Україна». Метою проекту є популяризація персони Гарета Джонса в Україні і світі та збереження пам’яті про Голодомор в Україні 1932-1933 років.
Тож подивіться цей фільм і не забувайте: неопрацьовані наслідки таких подій можуть стати причиною великих негативних явищ. Історія людства налічує безліч прикладів конфліктів між державами та цивілізаціями, що живилися образою, ненавистю і бажанням помсти за заподіяні колись колективні страждання. Проте цього можна позбутися, і, схоже, ми маємо це зробити.
