Технічно це радше був вечір, і навіть ніч. На території НСК «Олімпійський» знімали фінальну сцену «Пульсу» - перемогу української легкоатлетки Оксани Ботурчук на Олімпіаді в Пекіні. Це кульмінаційний момент фільму і, мабуть, наймасштабніший. Виробники стрічки - компанія Kinorob - створили на майданчику «власну олімпіаду», зібравши акторів масовки, багато з яких, схоже, професійні спортсмени.
Нагадаю, зйомки повнометражної спортивної драми «Пульс» розпочалися ще навесні та були поділені на три етапи. Власне, матеріал, знятий на «Олімпійському», фактично фіналізував третій етап.
Фільм ґрунтується на реальній історії української легкоатлетки, призерки Паралімпійських ігор 2008, 2012 та 2016 років - Оксани Ботурчук. Юна спортсменка мешкає в маленькому містечку та мріє потрапити на Олімпіаду. Її спортивна кар'єра лише починається, але тут втручається випадок - у результаті автомобільної аварії дівчина отримує важкі травми та практично позбавляється зору. Здається, тепер у неї немає шансів не лише на кар'єру в спорті, а й на нормальне життя. Та Оксана не здається: крок за кроком, за підтримки рідних, друзів і тренера вона рухається до своєї мрії, долає перешкоди та перемагає на Паралімпійських іграх.
Багатьом акторам, аби отримати роль, теж доводиться щось долати. Хтось вчить японську, хтось сильно худне або набирає вагу. Актриса Наталя Бабенко, яка грає в «Пульсі» спортсменку, присвятила інтенсивним тренуванням півроку життя і не шкодує про це.
Оксана Ботурчук, історія якої лягла в основу сюжету фільму, активно брала участь у роботі над проектом. Ще під час написання сценарію вона консультувала авторів Ярослава Войцешека та Максима Черниша. Також Оксана працювала безпосередньо з Наталею, щоб максимально точно відтворити як реальні тренування, так і нюанси, котрі пов'язані з частковою втратою зору.
Погода оманливо видавалася теплою. Через кілька годин зйомок під відкритим небом стадіону хотілось надіти все найтепліше. І не лише акторам, які вдягнені в легкі спортивні трико.
Акторам масовки, що зображують глядачів на стадіоні, пощастило більше, ніж бігунам, - був шанс загорнутися у фанатські шалики.
Хоча фанатський та спортивний реквізит насамперед використовували для відтворення атмосфери міжнародної спортивної події.
Масовкою заповнили не весь НСК, а лише стратегічно важливі місця. Далі до справи візьметься постпродакшен, й «Олімпійський» замінять на Пекінський національний стадіон, відомий як «Пташине гніздо».
Навіть із настанням ночі актори масовки не втрачали ентузіазму та працювали з тим самим завзяттям, що й бігуни на доріжці
Розминка допомагає зігрітися та сконцентруватись навіть пізно вночі
Робота роботою, а без фото для соцмереж - нікуди!
І знову всіх закликають на майданчик
До речі, за час зйомок багато хто у знімальній групі по-справжньому перейнявся бігом та почав регулярно тренуватись сам
Хтось займався і раніше, як, наприклад, продюсер фільму Єгор Олесов, а хтось лише робить перші кроки до марафону
Про те, як велися всі три етапи зйомок і що довелося зробити, аби по-справжньому зануритись в історію спортивної драми, мені вдалося розпитати режисера стрічки Сергія Чеботаренка.
- Сергію, розкажіть про початок роботи над проектом.
- Я знайшов цю історію геть випадково. Ми працювали над іншим повнометражним фільмом з Єгором Олесовим. І я випадково натрапив на історію Оксани Ботурчук у Вікіпедії. Це була згадка про молоду легкоатлетку, яка потрапила в аварію і майже повністю втратила зір, але, попри все, повернулася до тренувань і перемогла на Паралімпіаді в Пекіні. Для мене було дуже важливо, аби героїня була дійсно гідною, тому я одразу поїхав до Дніпра [знайомитися з Оксаною]. Наше перше інтерв'ю тривало чотири години, і вона виявилась саме такою, якою я її уявляв - дуже приємною, сильною і світлою.
Зліва направо: режисер Сергій Чеботаренко, виконавиця ролі Оксани Ботурчук Наталя Бабенко й актор Станіслав Боклан у ролі тренера Віталія Сорочана
- Ви неодноразово казали, що хочете максимально наблизити історію до реальних подій. Зокрема, і за допомогою кастингу. Ті, хто знайомий з реальними героями, відзначають схожість акторів із ними. Як проходив кастинг?
- На кастинги прийшла безліч українських актрис, але Наталка підходила на цю роль найбільше: вона могла передати поглядом потрібне відчуття людини, котра бачить неідеально. Ми відправили її на три місяці на тренування до Віталії Ротар. Це українська легкоатлетка, що також знімалася в одному з епізодів фільму та була нашим консультантом у всіх спортивних сценах, адже дуже важливо правильно бігати й розуміти, що таке легка атлетика загалом. Я знайшов Віталію ще на етапі роботи над сценарієм, коли розбирався, як це працює - як майбутніх легкоатлетів ще в дитинстві віддають до секцій і як визначають, чи добре твоя дитина біжить стометрівку або стрибає, щоб розвивати саме той напрямок, у котрому є талант. Після цього періоду Наталя почала ходити до наших партнерів у Fizika й там займалася наступні три місяці. Переважно це були силові тренування.
- Розкажіть про нюанси роботи на цьому майданчику - НСК. І які зі зйомок були найскладніші?
- На стадіоні НСК ми знімаємо фінальну сцену - перемогу Оксани у Пекіні. Більшість знятих тут кадрів підуть у постпродакшен - під заміну стадіону. Загалом зйомки нашого фільму діляться на кілька частин: павільйонну, у квартирі головної героїні й екстер'єрну історію (стадіони, де вона тренується). В нашій країні дуже багато красивих стадіонів, з яких ми обрали «Манеж» на Березняках, «Піонер» на Нивках, «Колос» у Борисполі, стадіон у Броварах та, звісно ж, НСК «Олімпійський». Стадіони - як персонажі, насправді: дуже різні й зовні, й за своєю атмосферою. Ми довго шукали спортсменів різних рас, аби відтворити атмосферу величезної міжнародної спортивної події. [На «Олімпійському»] все було справді грандіозно. Я радий, що ми зняли це саме тут. Завершення зйомок саме на НСК було моєю маленькою мрією, апофеозом усього, що сталося.
- Чи планується закордонний прокат стрічки або її участь у фестивалях?
- Тиждень тому я повернувся з Польщі: представляв фільм на Варшавському кінофестивалі, показував сцени та тизер. Після виступу до мене підійшли польські дистрибутори, яких дуже зацікавила стрічка: вони впевнені, що фільм знайде глядача в Польщі. Тому, гадаю, в нас неодмінно буде міжнародний прокат. Дуже важливо, що інтерес є.
Що ж, велика частина роботи вже завершена
Сподіваюся, всі переборення та зусилля тих, хто взяв участь у створенні стрічки, зможуть зачепити за живе українських глядачів та не залишаться непоміченими на міжнародному рівні.
Нагадаю, прем'єра фільму «Пульс» запланована на 2020 рік.
