Поява в українському медіапросторі ситкомів і комедій вже припинила дивувати чи шокувати: медійники одноголосно стверджують, що, попри свої побоювання, переконалися – під час війни людям такий контент потрібен. Команда Студії 1, що виробляє розважальний контент у складі Starlight Production, теж, звісно, мала сумніви, чи варто запускати у виробництво ситком «Голова», який народився ще чотири роки тому. Та в результаті 7 листопада на «Новому каналі» стартує ця 16-серійна комедія, події котрої відбуваються до повномасштабного вторгнення.
Як, попри сьогоднішню конʼюнктуру, творці «Голови» наважилися випустити продукт, не дотичний до подій сьогодення, яким був процес створення та до чого тут децентралізація? Ми вирішили розібратися з допомогою директорки Студії 1 Олени Антонової.
Олена Антонова з виконавцем головної ролі Євгеном Лісничим та режисером Олегом Туранським
Куди подіти війну?
По-перше, хто кому «Голова»? Голова – це головний герой стрічки, випускник одного з українських університетів Антон, який укладає з ректором парі: він поїде в будь-яке українське село та зробить із нього щось на кшталт Кремнієвої долини.
Ректор пропонує хлопцю за пів року змінити село Антонівка. Якщо парі виграє Антон, професор поставить йому залік і дасть можливість навчатися в Америці. Разом з Антоном до Антонівки вирушають його друзі – математичний геній Богдан і блогерка Мілана. Звісно, в Антонівці на них чекають різноманітні проблеми села, до розвʼязання яких життя цих містян не готувало. Отже, доводиться вигадувати нестандартні рішення.
До початку повномасштабного вторгнення команда Студії 1 уже написала сценарій восьми серій і відзняла пілот, на створення якого виграла грант фонду USAID у конкурсі PITCH UA. «Ми зняли пілот, змонтували його, провели фокус-групи, вся аналітика щодо пілоту задовольнила і канал, і фонд, – розповідає Олена Антонова. - Потім мали подаватися на розроблення сезону. Але почалася повномасштабна війна, USAID скасував конкурс. Того року виробництво в медіаіндустрії України було майже повністю зупинене, люди лишалися без роботи. І в цей період USAID вирішили підтримати виробників і продовжити фінансування проектів, з якими співпрацювали до вторгнення. Вони запропонували нам продовжити фінансування виробництва «Голови». А в нас на той момент уже було в роботі вісім серій з фінансуванням каналу. Тож завдяки співфінансуванню USAID та «Нового каналу» ми змогли зробити сезон».
Щодо побоювань із приводу доцільності ситкому в ефірі каналу, то розвідку боєм на «Новому» провели за допомогою проекту «єПитання» з ведучою Лесею Нікітюк – він став першим розважальним контентом Студії 1 від початку повномасштабного вторгнення. «Вся команда дуже побоювалась, як ми під час війни жартуватимемо, сама Леся була напружена щодо цього, – зізнається Антонова. - Але перші знімальні дні показали, що коли починаєш робити щось веселе, розважальне, то й команда втягується та має можливість відірватися від реальності. Коли проект вийшов в ефір, було дуже багато відгуків типу: «Як класно, що ви це зробили! Як у старі добрі довоєнні часи подивилися, відпочили». Це ствердило нас у думці, що «Голову» треба знімати».
До речі, творці «Голови», як і багато хто з колег, відмовилися від традиції розбивати тарілку перед стартом знімання: замість цього писали побажання на папірцях і кидали їх у глечик
Оскільки розроблення проекту почалося ще чотири роки тому, воєнного контексту в сценарії не було. Природно, виникло питання: що з цим робити – переробляти всі лінії, всю арку сезону та вплітати туди якісь воєнні події? «Ми думали, можливо, зробити наше поселення десь на Заході Україні, куди напряму війна не прийшла, – каже директорка Студії 1. – Це, як на мене, трохи обхідний шлях – і вплели війну, і не вплели. Насправді, я гадаю, ми могли б узагалі нічого про війну не говорити: просто зробити ситком про довоєнне життя, і людям би зараз такий розважальний контент зайшов. Але все ж були роздуми, як це сприймуть. Режисер Олег Туранський також мав багато сумнівів: ми мали зробити комедію під час того, як у країні тривають воєнні дії. У людей багато горя, втрати – як вони сприймуть наш серіал? Урешті вирішили, що беремо події за пів року до початку війни.
У передостанній серії починається вторгнення, а в останній – закінчення серіалу та розвʼязки всіх ліній. Так ми собі заклали можливість зробити епізоди другого сезону вже з повноцінними подіями воєнного часу».
До того ж, зізнається Олена, саме зараз команда проекту вже розуміє, що з актуальних подій у серіал можна брати, а що не треба: «В нас є для написання сценарію більше матеріалу, більше маневрів, бо ми однаково хочемо залишатися в розважальному жанрі, а це складна історія – не з усього можна жартувати».
Здрастуй, рідне село…
Оскільки USAID грантами просто так не розкидується, а в межах PITCH UA дає гроші на контент із конкретними меседжами, «Голова» винятком не став. Ми припустили, що проект покликаний донести до широких мас усю правду про сутність децентралізації, і творці ситкому цього, в принципі, не заперечили: «Це багатошарова історія. Так, у пілоті й описі, який ми надали на конкурс, це було, і консультант PITCH UA Адам Сігел увесь час розгортав нас у цей бік, щоб ми виконували завдання конкурсу. І так, у серіалі є меседж, що ти можеш бути корисним своїй державі».
До речі, проблеми села, які розвʼязуватиме головний герой «Голови», багато в чому запозичені з життя реальних селищ. Олена Пшенична, чия авторська група з пʼяти авторок починала розроблення сезону, зідзвонювалася з молодими головами селищ. «Так, у нас є село, де голові 23 роки, – розповідає Олена Антонова. – Пшенична телефонувала та питала: «А які у вас проблеми, а що ви робите?» Там були ситуації смішні для нас, але для них насправді складні. Наприклад, приїхала молода людина в село, стала головою й каже: «У вас тут вайфаю ніде немає!» – «Ну так, ніде немає…» – «Що, і на зупинці немає?» – «Звісно, немає! Звідки в селі на зупинці WiFi?» – «О, мабуть, треба вам зробити точку вайфаю». Переробив якусь сонячну батарею, і зʼявився в селі на зупинці WiFi. Олена такі історії брала. Навіть заморочувалася та їздила в експедиції кудись за 100 км від Києва, щоб побачити, який вигляд має реальне село, як там люди живуть, які в них потреби. Щось, звісно, вигадували».
На жаль, через війну група Пшеничної не змогла продовжити роботу над ситкомом: хтось виїхав, хтось сказав, що за таких обставин гумор писати не зможе, сама Пшенична не змогла залишитись у проекті з особистих причин, тому завершувала історію група хлопців-сценаристів під керівництвом Віталія Йе.
Та й загалом у команді відбулося багато трансформацій.
По-перше, змінився режисер: Олена Ботнікова, режисерка «Хто зверху?», яка знімала пілот, з особистих причин не змогла працювати далі, й естафету прийняв Олег Туранський.
Зміна режисера потягла за собою й деякі зміни в акторському складі. Бо Туранський передивився пілот і сказав: «Я на все погоджуюсь, але в мене своє режисерське бачення». «І в нас сталися заміни двох акторок – Ольги Узун та Даші Пльонди, – каже Олена Антонова. – Вони були класні, але під ці характери героїв Олег бачив інших. Режисер сам поговорив із дівчатами, пояснив, що до чого. Наприклад, Узун грає в театрі, але комедійне плюсування – не в її природі. В драмі вона блискуча. Оля, звісно, засмутилася, та й ми засмутились, адже всіх полюбили після пілоту. Це був найскладніший момент виробництва».
Та й шоуранер зрештою теж змінився: завершив проект на зніманнях і монтажах Стас Хейло.
З «нуля» – в кадр
Зрозуміло, що кастинг до «Голови» відбувся ще три роки тому. Як згадують актори, на проби вони протягом місяця ходили мало не щодня: самопроби, зідзвонювання з продюсером, сценаристом, режисером, внесення правок, іще раз самопроби, далі парні проби – на вулиці, в приміщені, в різних ролях і складах.
На роль Антона претендувало майже десять хлопців: актор мав бути харизматичний, симпатичний, щоб сподобатися дівчатам, але водночас гострий, саркастичний, бо з хлопчика, який приїхав із міста і зверхньо на всіх дивиться, він мав перетворитися на емпатичну людину – і це мало бути видно зовні.
У результаті роль дістав 26-річний Євген Лісничий, в арсеналі якого вже була як робота в серіалах, так і багаторічна робота у дубляжі. Його друзів зіграли Дмитро Гирявець і Поліна Фролова, що на знімання приїхала з Польщі, де перебувала після початку вторгнення.
Ще один актор, Володимир Ращук, потрапив на майданчик… просто з передової – власне, там він проходив і кастинг, бо є командиром 7-ї роти 3-го батальйону «Свобода» у складі Бригади швидкого реагування Нацгвардії України «Рубіж». «Одна з наших головних акторок, Вікторія Білан-Ращук, дружина Володимира, грає Катерину Жук – головну антагоністку Антона, – розповідає Олена Антонова. – І коли вона почула, що ми шукаємо кремезного чоловіка, сказала: «То це ж мій Вова! Але він на фронті. Що ж робити? Нумо я попрошу його, нехай скине самопроби». І Володя записав нам ці проби, де на тлі було чутно вибухи. Коли ми їх побачили, зрозуміли: «Це він! Що робити? Як же його відпустять?» Почали дізнаватися, командир сказав, що відпускатиме його на якісь обмежені терміни, і Володя приїздив до нас тричі».
Володимир Ращук утілив образ місцевого бандита
Інших персонажів зіграли Олександр Рудинський, Михайло Кукуюк, Олена Новікова, Вікторія Білан-Ращук, Анатолій Тихомиров, Катерина Вишнева, Ірина Гришак, Марія Стопник та інші актори. А ще – Павло Зібров!
За сюжетом одна з центральних героїнь, баба Галя, вже 30 років пише йому листи, а головні герої, розуміючи, що їхній рейтинг у селі падає, намагаються влаштувати людям свято й організовують у клубі виставу, де неочікувано зʼявляється Павло Зібров. Сюрпризом для баби Галі він співає свій хіт «Марина», щоправда, трішки тюнінгований: зі словами «Галина, Галина, любов моя єдина».
Оптимізувати все!
Звісно, через війну бюджет серіалу зменшився. Продакшену довелося оптимізувати витрати: частково переписувати серії, викидати сцени з габаритною сільською технікою, сараєм, що палає, який мало гасити все село, домовлятися про менші гонорари: мовляв, такі часи – або працюємо за менші гроші, або не працюємо взагалі.
Знімальна група проекту
Та й локацію довелося змінити. «Для пілота ми шукали автентичне, але дуже занедбане село, в яке держава не вкладає грошей, – розповідає директорка Студії 1. – І знайшли його аж за Сухолуччям – за 120 км від столиці. А коли розпочався процес оптимізації, то від усіх цих переїздів із проживанням довелося відмовитись: ми почали шукати ближчу локацію. Тому деякі сцени зняті вже у тридцятикілометровій зоні. А наша головна локація, сільрада, розташована в Пущі-Водиці – це державний неробочий чи то санаторій, чи то піонертабір».
Основною сільською локацією «Голови» стали Великі Дмитровичі, де творці ситкому знайшли мальовничу, трохи гірську місцевість. Також будуть епізоди із села Стайки, де є чудові краєвиди на розливи Дніпра. Автентичний сільський магазин знайшли в Літках.
Оскільки за вимогами безпеки поблизу всіх локацій має бути укриття, то у селах директор майданчика «Голови» шукав поблизу магазини з підвалами чи реальні сховища, а у табору в Пущі-Водиці є підвал з товстими бетонними стінами. Група в ньому підмела, розставила стільці, й недарма. Скористатися цим сховищем довелося вже у перший знімальний день: тоді відбулася чергова масована ракетна атака, і на Київ летіло майже 50 обʼєктів. Через що в Поліни Фролової стався великий стрес: дівчину довелося заспокоювати.
«Тривоги насправді дуже вибивають, – скаржиться Олена Антонова. – Навіть не тим, що ми втрачаємо час: вони вибивають із комедійного жанру. Бо потім акторам, режисеру потрібно відновитися, переналаштуватись. У день без тривог на майданчику всі регочуть, усім весело, дуже класна комедійна атмосфера.
А коли є сирени, десь пів години чи навіть хвилин із 40 група відходить від цього. Комусь геть байдуже – ну летить і летить. А хтось, як Поліна, стресує, і це позначається на всіх, бо потім складно знову налаштуватися».
Але зрештою все вдалось, і вже сьогодні плід роботи побачать глядачі.
«Я, звісно, очікую успіху, – каже Олена Антонова. – Трошки боязно, але мені здається, що все буде гаразд, адже ця історія поєднання людей з міста з людьми із села дуже цікава. А ще в серіалі молодь і любовні історії майже в кожній з ліній, бо в нас аж шість персонажів.
Як сказав наш консультант із Голлівуду Адам Сігел: «У вас виходить warm comedy – тепла комедія». Але під час перегляду фінальної серії, мені здається, плакатимуть усі».
Власне, про впевненість творців «Голови» в успіху свідчить і те, що команда вже розробляє арку другого сезону та невдовзі покаже написане каналу. А ми поки подивимося, що там за «Голова» такий – завтра о 19:00 на «Новому каналі».
