Як працювати над проектом за мотивами реальних трагічних подій і що потрібно, аби потім не було соромно за загальну картинку? В яких випадках соціально вагомий проект стає ще й комерційно успішним? Зрештою, на що конкретно звертати увагу сценаристові, аби його твір згодом здобув любов глядачів у всьому світі? Єдиної відповіді на всі запитання, на жаль, немає, проте є професіонали, котрі вже пройшли цей шлях і готові ділитися досвідом. Серед них - автор ідеї та шоуранер серіалу «Чорнобиль» Крейг Мейзін, який став одним зі спікерів Освітньої платформи PITCH UA в межах кінофестивалю «Молодість».
Утім, за плечима в Мейзіна не лише «Чорнобиль». Працюючи в індустрії доволі давно, він був причетний до створення багатьох кіно- й телепроектів, загальна каса котрих перевищує мільярд доларів. Після всесвітнього успіху мінісеріалу компанія Disney запросила Крейга розвивати франшизу «Пірати Карибського моря», а НВО довірив йому створення телеверсії гри The Last of us. Окрім того, Мейзін двічі брав участь в американській версії гри «Хто хоче стати мільйонером» - не такий уже важливий, але точно цікавий факт із біографії. Одним словом, досвіду в нього справді багато, проте саме кейс «Чорнобиля» довів думку, яку організатори PITCH UA (компанія Media Resources Management і програма USAID TCA) обстоюють протягом останніх трьох років: соціально вагомий контент може бути комерційно успішним. Цілком логічно, що розбір процесу створення мінісеріалу потрапив до програми Освітньої платформи, і Мейзіна запросили взяти у ньому участь особисто.
А допомагали йому в такій нелегкій, але важливій справі вже знайомі вам за конкурсами PITCH UA американські експерти Адам Сігел і Джош Вайнсток - спершу вони детально розпитали Крейга про залаштунки «Чорнобилю», а після того сформулювали головні висновки, які варто взяти на озброєння всім, хто хоч якось дотичний до створенню контенту.
Та спершу розберімось, чому ця тема - створення соціально вагомого і водночас мейнстрімного продукту - взагалі потрапила в об'єктив Освітньої платформи. Річ у тім, що в масовій свідомості вкоренився стереотип, буцімто існування цих двох складових в одному проекті практично неможливе - контент або розважає, або порушує важливі питання та виконує певну місію. Сігел і Вайнсток, навпаки, впевнені: це не лише можливо, але й цілком може стати початком нової глобальної системи виробництва контенту. Тут виникає низка практичних питань, на кшталт, чи потрібні під час виробництва такого продукту якісь особливі методи та сакральні знання - на них Адам і Джош намагались відповісти з допомогою Крейга та його «Чорнобилю».
Сам Мейзін зізнається, що Чорнобильську катастрофу пам'ятає «наживо», а ідея створення серіалу про неї виникла багато років потому. Зацікавитися предметом його змусили новини про спорудження захисного купола на АЕС: розпочавши читати про це, продюсер зрозумів, що практично не знає подробиць трагедії. І що більше фактів дізнавався, то яскравіше усвідомлював - в історії переплелись найгірші й найкращі риси людства, що вже саме по собі дуже драматично і кінематографічно. Та коли дійшло до створення проекту, Крейг вирішив: він хоче розповісти про події якомога реалістичніше, а за найважливіше треба взяти перспективу радянських громадян, котрим довелося все це пережити. Можливо, ви не знайдете тут нічого дивного, проте для західного ринку, за словами шоуранера, такий підхід геть нетиповий - у Голлівуді будь-яку історію намагаються розповісти з погляду американського кіногероїзму, тож підхід до створення «Чорнобилю» і в цьому відрізнявся від загальноприйнятої логіки.
Друга характерна риса «Чорнобилю» - якби проект потрапив до інших рук, він міг би стати типовим фільмом-катастрофою, адже саме катастрофа виступає його основним двигуном. Однак Мейзін від самого початку вирішив, що йти цим шляхом не хоче: для нього трагедія - не головний герой, а привід пережити важливий болісний досвід. Тому, всупереч логіці звичайних фільмів-катастроф, самому вибуху на АЕС присвячено доволі мало екранного часу, він заявлений на початку оповіді, і більшість подальших подій відбуваються далеко за межами станції.
Радянський сеттинг, до слова, поставив перед проектом певні виклики. «Не можна на самому початку першої серії розміщувати в кадрі десять осіб, вбраних в однаковий одяг. Глядачу складно їх розрізнити: імен ви ще не знаєте (та й, загалом, не можете вимовити), вони не відрізняються за кольором шкіри, адже це СРСР», - зізнався Мейзін і додав, що саме так дійшов розуміння: дебютний епізод має бути повністю присвячений самій події.
Жодний якісний проект за мотивами реальних подій не обходиться без ретельного ресьорчу, і в «Чорнобилі» він теж був. Але продюсер переконаний - секрет успіху не лише в цьому: створюючи щось, автор передусім має бути закоханий у те, що робить. «Якщо ви захоплені чимось, що змушує ваше серце співати, якщо дослідження теми - не робота, а суцільне задоволення, - наполягає Мейзін і заразом застерігає, - ресьорч може стати пасткою, адже його дуже зручно використовувати як аргумент для відтермінування самої роботи. Продовжувати читати легше, ніж почати писати».
На щастя для всіх нас, самому Крейгу вдалося цієї пастки уникнути, хоча й дослідницька робота була пророблена колосальна - від вивчення історичних фактів до знайомства з науковою стороною. Ви ж пам'ятаєте, що в одному з епізодів буквально на пальцях пояснюють, як працює ядерний реактор? Отож-бо.
Говорячи про фільм або серіал, важливо розуміти: все, що відбувається, навіть найцікавіші наукові деталі, - це завжди антураж, а головне, на чому побудований будь-який проект, - персонажі. Саме через них глядач пізнає історію та обростає реакціями, тож уписуванню арок Мейзін із командою приділяли величезну увагу. У «Чорнобилі» персонажів чимало, однак головних героїв лише троє: Валерій Легасов у виконанні Джареда Харріса, Борис Щербина (Стеллан Скарсгард) та Уляна Хомюк (Емілі Вотсон). Перший і другий, за словами Крейга, представляли таку собі дихотомію - науковий світ та мистецтво. Завдання ж третьої полягало в тому, аби доповнити Легасова, позаяк той не був найкваліфікованішим вченим і в певному розумінні захищав інтереси партії, а Уляною в серіалі керували більш високі й наукові мотиви.
«Думаючи про те, що має бути в серіалі, а що ні, я багато в чому покладався на власну інтуїцію, - зізнається Мейзін. - Зрештою, якщо це цікаво мені, то й решті теж буде цікаво». Яскравий приклад - історія про те, як у Чорнобилі вбивали опромінених тварин. «Я прочитав, що для відстрілу спеціально наймали мисливців, і вирішив - це має бути у стрічці». Проблему з великою кількістю персонажів в однакових костюмах творці теж розв'язали витончено. «Розробляючи сцену на даху, в мене виникло запитання: а чи справді я хочу знати, хто там присутній? І зрозумів, що ні - те, що відбувається, у цьому разі важливіше. Тому, якщо пам'ятаєте, на даху глядач повсякчас ішов тільки за однією людиною, котра символізувала всіх», - пояснив шоуранер.
Попри драматизм, який зашкалює, Мейзін нагадує: «Чорнобиль» - тепла історія, адже явних ворогів у головних героїв немає. Ба більше, за його словами, це доволі поетична стрічка про героїзм звичайних людей, готових до самопожертви. А от викривлення фактів і брехні автори намагались уникати. Зокрема, це стало однією з причин, через що Мейзін іще до початку показу «Чорнобилю» вмовив НВО на створення подкаста, де міг би ще детальніше розповісти аудиторії і про створення серіалу, і про Чорнобильську катастрофу. Що з того вийшло, можна почитати тут. А щодо написання сценарію Крейг упевнений: при уважному розгляді правда цікава як така, тож не треба безцільно додавати в неї щось іще, аби глядачі напевне злякались або краще усвідомили масштаби трагедії. Набагато корисніше приділити достатньо уваги дрібницям. «У цьому плані я дуже хвилювався, як відреагують на «Чорнобиль» в Україні, Росії та Білорусі. Ми ретельно пропрацьовували найменші деталі, аби ніхто не міг сказати: маячня, таких сорочок ніхто не носив», - поділився Мейзін.
Окрему подяку від шоуранера заслужив канал НВО та його боси. Вони не просто погодилися вкластись у виробництво «Чорнобилю», але й цілком довірилися чуттю автора - такий він був упевнений у власному баченні і був готовий його обстоювати. Крім того, нехай пробачать Мейзіну фанати Netflix, Крейг вважає посерійну модель випуску серіалів набагато виправданішою: «По-перше, так шоу стає подією, щотижня про нього дізнається дедалі більше людей. По-друге, дивитись проекти на кшталт «Чорнобилю» запоєм дуже важко, краще робити перерви, осмислювати побачене, а потім повертатися».
На тому частина інтерв'ю добігла кінця, але Адам Сігел і Джош Вайнсток лише ним не обмежились. Гарячими слідами вони резюмували бесіду та виділили головні принципи створення соціально вагомого і при цьому мейнстрімного контенту.
Передусім, розробляючи ідею, робіть її якомога універсальнішою. І хай би якою приватною вона видавалась, намагайтеся об'єднати її з глобальним контекстом, ставте глобальні питання та проводьте паралелі з актуальним порядком денним
Усе зазначене вище вийде лише в тому разі, коли ви по-справжньому закохані в те, що робите. Власне, наступна порада - горіти своєю ідеєю, навіть якщо вона відрізняється від того, що виробляють колеги. І, звісно, довіряйте власному чуттю: «Чорнобиль», як ми вже з'ясували, від такої позиції автора лише виграв
Про користь ресьорчу ми вже теж поговорили. Але ось що цікаво: багато приводів для натхнення Мейзін знаходив саме у бесідах з експертами з різних питань. Якби їх не було, навряд чи глядачі змогли би дізнатися, як працює ядерний реактор
Попри те, що Крейг багато говорив про важливість персонажів, однозначної відповіді, що важливіше - вони чи сюжет, дати неможливо. Усе залежить від ситуації, від серії до серії це може змінюватись, тож не бійтеся бути гнучкими і притому приділяйте максимум уваги обом складовим
Працюючи над проектом, не забувайте, в якому жанрі його робите. Це допоможе не заглиблюватись у нетрі та зберігати цілісність оповіді. Мейзін, приміром, обрав темою техногенну катастрофу, працював у жанрі воєнного кіно, причому робив це послідовно. Не вірите? Тоді уважно придивіться до обраних експертами кадрів - знайома атмосфера, чи не так?
Наступна порада доволі проста й очевидна, та часом автори про це забувають: структура має бути цілісною, а всі сюжетні лінії - кудись вести. У «Чорнобилі» їх було три: А - вертикальна лінія кожного епізоду, В - горизонтальна лінія протистояння Легасова і Щербини, С - історії реальних людей, які додавали фарб основному сюжету
Продовжуючи тему взаємин Легасова та Щербини, експерти вивели ще один урок: приділяйте якомога більше уваги персонажам своєї історії. Виписуючи їх, не забувайте про драматичну складову і загострення пристрастей, а ще навчіться відрізняти персонажів від образів: другі - це загальний опис (наприклад, чоловік, 40 років, полюбляє порядок), а перші - його деталізація. І головне - завжди розпочинайте історію з пояснення того, чого хоче герой, що ним керує, в чому полягає мотивація
Заключна порада з погляду сценарію - завжди пам'ятати про головну тему твору. Тоді вона стане клеєм, що з'єднає решту елементів докупи. На слайді видно, як це працює в «Чорнобилі»
На фінал Сігел і Вайнсток залишили кілька порад, котрі зачіпають не тільки роботу над сценарієм, проте є не менш важливими.
Приміром, не бійтеся мислити мультиплатформово та не обмежуйте себе лише одним каналом комунікацій з аудиторією. У Мейзіна з подкастом це не просто спрацювало, але й породило цілий новий жанр, тож якщо відчуваєте силу і можливість мовити одразу на кількох платформах - не варто себе обмежувати. От побачите, потім вам за це ще й подякують.
Не менш важливо шукати баланс у своїй історії. Крейг, наприклад, досягав цього демонстрацією різних поглядів на питання Чорнобильської катастрофи, вивченням різних перспектив. У підсумку проект сподобався навіть міністрові культури РФ, хоча згодом він швидко «передумав».
Ну й насамкінець - усвідомте власне бачення і не бійтесь обстоювати його перед потенційними партнерами. Так, часом наполегливість може зіграти поганий жарт, та якщо ви самі будете чітко розуміти, навіщо потрібний той чи інший хід, то й партнери вас зрозуміють, а проект від цього лише набуде.
