За звичайних обставин приблизно цього тижня українські медійники та їхні колеги з усього світу мали б зібратися на міжнародний форум KYIV MEDIA WEEK, що одинадцять років поспіль проводився в українській столиці в середині вересня. Але з 24 лютого ми живемо у новій реальності, тож і KMW довелося вчергове повністю перепридумати: аби навіть під час повномасштабної війни захід продовжив виконувати свою місію – висвітлювати поточний стан української аудіовізуальної індустрії, сприяти її розвитку й інтеграції у світовий медіаринок.
Отже, цього року міжнародний медіафорум відбудеться у форматі, який його організатори – компанія Media Resources Management – називають мандрівним. На аудиторію очікує шість спеціальних гостьових сесій KMW на провідних європейських індустріальних івентах у трьох країнах: у межах офіційних програм Міжнародного фестивалю Serial Killer (20–25 вересня, Брно, Чехія), Міжнародного ринку аудіовізуальної індустрії MIA (11–15 жовтня, Рим, Італія) та Міжнародного контент-маркету MIPCOM (17–20 жовтня, Канни, Франція). Як це вдалося та чого чекати від мандрівного KMW, нам розповіли директорка MRM Катерина Удут і програмна директорка KYIV MEDIA WEEK Алла Преловська.
– Можливо, нашу розмову було б варто розпочати з запитання, чому KMW у принципі проводиться цьогоріч. Але я пам'ятаю, як буквально на третьому тижні повномасштабної війни MRM почала організовувати український стенд на каннському MIP – і відтоді робота в міжнародному напрямі не припинялася. Тож зараз проведення KYIV MEDIA WEEK у будь-якому форматі має вигляд логічного продовження цієї діяльності.
Катерина Удут: Справді, якщо вважати точкою відліку MIP, коли ми зрозуміли, що живі та точно готові боротися, презентувати, допомагати [індустрії] комунікувати з міжнародною спільнотою тощо, то далі все відбувалося дуже активно. В межах започаткованої навесні ініціативи Ukrainian Content Global Cooperation Україна мала цілковиту присутність на NATPE Budapest (зі стендами, панельними дискусіями та всіма активностями), ми були на Conecta FICTION у Толедо з панеллю, відправляли українських делегатів на NEM Dubrovnik, робили віртуальний український павільйон на LA Virtual Screenings. Також MRM традиційно підтримувала в усі можливі способи участь України в Каннському кінофестивалі та долучалася до організації українського павільйону на кіноринку Marché du film.
Само собою, за звичайних умов ми вже приблизно з травня активно опікувалися б програмою KYIV MEDIA WEEK. Але цього року, зважаючи на обставини, ми до останнього не розуміли, з якого боку підступитися до форуму. Та точно знали: якщо навіть у ковідні часи примудрялися проводити форум на високому рівні, розширити аудиторію та зробити його бренд іще видимішим, то й зараз не можемо просто зупинитися. Головне завдання KMW – розвивати українську AV-індустрію. І оскільки сьогодні її світло в кінці тунелю – це міжнародні партнерства, ми маємо чимдуж користатися моментом, допоки цікавість світу до України максимальна.
– Мотивація більш ніж зрозуміла. А як сформувався маршрут Брно – Рим – Канни?
К. У.: Ми, звісно, готувалися до осіннього сезону індустріальних івентів, розуміючи, що на багатьох із них українські компанії хотіли б бути присутніми. Тому, починаючи ще з MIP, ініціювали низку переговорів з організаторами осінніх івентів, аби мати змогу провести на їхніх майданиках щось цікаве і потужне для представництва української індустрії. Всюди просили знайти можливість для організації українського «куточку» – як фізично, так і в плані контенту – в усі можливі та неможливі способи. І більшість партнерів відгукнулась. А наприклад, організатори Serial Killer, з якими ми працюємо вже не перший рік, виступили з ініціативою підтримати KYIV MEDIA WEEK. Мабуть, після цієї пропозиції й виникла ідея мандрівного KMW.
Алла Преловська: На початку повномасштабної війни колеги із Serial Killer дуже допомогли багатьом українським медійникам – переїхати, влаштуватися, отримати притулок, роботу тощо. А вже влітку вони запитали: як ми можемо допомогти KYIV MEDIA WEEK цьогоріч? Тоді й виникла концепція провести захід у Брно. Покрутили, подумали – і воно вималювалось. А далі з цією ідеєю пішли до інших.
– Чому вирішили не зупинятися на одному майданчику?
К. У.: Кожен з івентів має свою специфіку, аудиторію, певний фокус на контенті. Тож ми вирішили скористатися відкритістю партнерів до співпраці та більше диверсифікувати KMW. У принципі, можна було б робити KYIV MEDIA WEEK у Львові чи інших безпечніших містах. Розглядався варіант розкачати повноцінний фізичний івент в іншій країні, наприклад у Польщі. Але крім того, що все це, звісно, впирається в купу логістичних питань та гроші (KMW – недешеве задоволення, а ринок перебуває у режимі жорсткої економії), нам дуже не хотілося своїм івентом порушувати сталий календар осінніх заходів, які щорічно проводяться в Європі. Тобто є й етичний бік питання, і ми на нього зважаємо.
А. П.: Причина не лише в тому, що ми вбачаємо розвиток індустрії як партнерство та максимальну інтеграцію, до Європи насамперед. Наразі ми бачимо великий попит і цікавість світової медіаспільноти: а що у нас, а як у нас, чи живі ми, чи можемо щось робити – і що саме? Тобто є набір стандартних запитань від міжнародних партнерів, котрі планують з українською індустрією працювати. І ми хочемо, щоб усі відповіді прозвучали на цих міжнародних майданчиках.
В історії MRM уже були два роки, коли ми замислювались, а чи проводитимемо KYIV MEDIA WEEK: це пандемічний 2020-й та 2014-й, коли почалася війна. Було дуже страшно, ніхто не хотів їхати, але саме тоді ми зрозуміли, що проводимо за будь-яких обставин. Ми не втрачаємо голосу, не мовчимо і так чи інакше скажемо своє слово на міжнародній арені.
– Сьогодні багато говорять про втому світу, і насамперед Європи, від України та війни. Чи відчуваєте ви це, спілкуючись із міжнародними партнерами?
А. П.: Мені здається, що рівень підтримки не зменшився. Можливо, зменшився рівень занепокоєння – вони справді стали менше боятися за нас. Водночас виникло більше розуміння й поваги – адже ми, попри складні обставини, повсякчас на зв'язку з робочих питань. Звісно, хтось надав допомогу та заспокоївся, позаяк більше немає гострої необхідності, та хтось залучується дедалі більше.
К. У.: Вони втомилися від пов'язаного з війною негативу. Але побачили, що ми не здулися та не зникли з обрію, потроху виконуємо свої обіцянки та маємо що їм запропонувати (власне, про це й говоритимемо на KYIV MEDIA WEEK). Якщо навесні – це тільки моє враження – вони дуже акуратно ставилися, зважували кожне слово, то зараз взаємини перейшли у діловішу площину (хоча всі, як і раніше, дуже чуйні): на імейли відповідають миттєво, питання розв'язуються дуже швидко, загалом реакція чудова.
А. П.: Водночас усі розуміють, що це доволі хитка історія. Україні дали можливість посісти певне місце в індустріальному інформаційному полі, й тепер дуже важливо з цього поля не виходити, не залишати майданчика, котрий дістався нам такою ціною. Якщо пригальмуємо – це місце посяде хтось інший. Тож зупинятися не можна.
– Розкажіть докладніше про заплановані заходи.
К. У.: Звісно, про масштаби традиційного KYIV MEDIA WEEK і навіть ковідного Global Marathon не йдеться, а втім, ми робимо шість секцій: чотири відбуватимуться у Брно, одна в Римі й одна в Каннах – наша вишенька на торті, фінальна секція на MIPCOM. Програму формуємо так, аби було корисно насамперед для України. Наша ключова місія – розвиток індустрії – не змінюється, але цього разу маємо працювати з поправкою на аудиторію івентів, що приймають KMW, та у тісній колаборації з їхніми організаторами, які ретельно вивіряють наших спікерів, кейси, іноземних учасників. Загалом же ми прагнемо максимально підсвітити те, що наразі важливо презентувати міжнародній аудиторії на кожному з наших партнерських майданчиків.
– А що саме в цьому розумінні зараз найкорисніше для України? Презентувати міжнародному ринку напрацювання, креатив і потенціал індустрії? Пояснити, чим конкретно нам можна допомогти? Опрацювати сценарії швидкої відбудови на майбутнє?..
К. У.: Усе перераховане, навіть у такому самому порядку. По-перше, ми маємо показати, куди прийшли за ці пів року. Адже до повномасштабної війни нас і наші можливості досить добре знали на глобальному ринку, а нині потрібно показати, що ми можемо за дуже обмежених умов і ресурсів та просто екстремально швидких таймлайнів, коли насиченість подій, мабуть, тиждень за рік. Власне, ці кейси ми хочемо підсвітити та на практиці показати, що проекти не просто розроблені, а до них доєдналися люди і компанії зі світовим іменем.
По-друге, ми, звісно, озвучуватимемо, що потрібно індустрії, але це, як і раніше, суто прикладна історія – робочі колаборації, котрі будуть вигідні й нам, і міжнародним партнерам. Сподіваюся, коли ми все це обговоримо та почуємо фідбек іноземних колег – в індустрії вималюється найкращий сценарій розвитку в правильному напрямі. Оскільки планується не один івент, а доволі масована активність протягом декількох місяців, певна дорожня карта, куди ми рухаємось, якісь сценарії точно складуться.
А. П.: З огляду на ці три завдання ми й підходили до формування програми. Передусім говоримо – залежно від майданчика – про дуже конкретні кейси, котрі перебувають у девелопменті або вже готові до виробництва, щоб партнери готувалися до копродукції, думали про дистрибуцію тощо. Так, на Serial Killer презентуватимемо естонсько-українську копродукцію A Girl from Tallinn, історія якої свого часу в певному розумінні почалася саме на цьому фестивалі. Або, що ґрунтується на реальних подіях воєнного часу, серіал Those Who Stayed, який FILM.UA Group розробляє спільно з Red Arrow Studios International. Також на Serial Killer заплановано чудову секцію під назвою Jump into co-creation, де ми хочемо показати суперсвіжі, новонароджені ідеї та реальні історії людей (наприклад, волонтерів) – і запропонувати іноземним партнерам розробляти їх разом.
Наша мета – донести, що герої для сторітелінгу в Україні народжуються просто щоденно. Тож коли в Європі криза жанру і немає про що розповідати – то ось, будь ласка, у будь-якому жанрі, від трагедії до комедії, від лавсторі до чогось епічного на тлі великих історичних подій. Ми все це маємо, пережили, і не треба нічого вигадувати – просто вхопити і розробляти. До того ж дуже важливо, що всі ці історії натуральним чином пов'язані з країнами-сусідами, які нам зараз активно допомагають. А це і є запорука найкращої копродукції.
Крім безпосередньо презентації проектів хочемо поговорити про те, що контент має значення та соціальний вплив. Ми знаємо, що за допомогою контенту можна працювати з поглядами аудиторії, змінювати законодавство, розв'язувати питання толерантності, прав людини і чого завгодно (і пропаганди, звісно, якщо використовувати сторітелінг із такими намірами), тому порушуватимемо цю тему на панельній дискусії в межах MIA Market. Вона називається Socially responsible content, але її тема набагато ширша: Україна стрімко прямує до Європейського Союзу, українська аудиторія – вже частина європейської аудиторії, і контент – це шлях до порозуміння та обмін цінностями.
– А вони у нас з Європою, як «виявилося», спільні.
А. П.: Так, іще раз показати, що вони спільні, щоб Україну краще зрозуміли в Європі, а Україна швидше, краще й масштабніше прийняла європейські цінності. Саме тому зараз важливо, щоб український контент був і краще дистрибутований, і вироблявся спільно з європейцями: копродукція наразі – найкращий інструмент для такої інтеграції.
– Чи братимуть у цих заходах участь іноземні спікери?
А. П.: Звісно, адже наша ціль – усе зробити в діалозі, презентувати партнерства, що вже відбулися, та підсвічувати тих, хто ще щукає партнерів. І тут хочу окремо відзначити нашого чудового друга Девіда Чіарамеллу з K7 Media, котрий модеруватиме копродукційну дискусію на Serial Killer та фінальну панель на MIPCOM. Він дуже активно залучений до підготовки і вже майже говорить українською (сміється): охоче заглиблюється в усі кейси, вивчає досягнення, сервіси, хоче налагодити цей діалог з Європою, зокрема Східною, та знайти, що заважає Україні з ними працювати.
К. У.: Майже на всіх секціях, що ми розробляємо, буде присутня як українська сторона, так і партнери. Або представники компаній чи країн, що з нами на одній хвилі, мають подібний досвід. Умовно кажучи, як Ізраїль – нашу креативну індустрію може чекати дуже схожий шлях.
А. П.: Наша секція Production during the war в межах Serial Killer покаже, що українські медійники в умовах унікальних викликів стають більш тренованими, креативними та професійно стійкими. І в цьому розумінні справді можна подивитися на досвід Ізраїлю, креативна індустрія якого успішно працює в умовах загрози, генеруючи приголомшливі проекти, котрі стають хітами в усьому світі.
Цього року Україна представлена не тільки в індустріальній секції Serial Killer: в основному конкурсі фестиваля за перемогу змагатиметься вітчизняний серіал «Пікнік» (виробництво Mamas Film Production)
К. У.: Варто уточнити, що MRM готує заходи не лише під парасолькою KMW. Як координатори ініціативи Ukrainian Content Global Cooperation ми проводимо й інші активності з залученням українських колег. У програмах зазначених майданчиків є низка інших івентів, присвячених Україні, які ми розробляємо разом з організаторами, – тож стежте за програмами.
А. П.: Ну а секції від KMW будуть записані та згодом викладені на наших ресурсах. Тож аудиторія медіафоруму – кожен, хто ходив на KYIV MEDIA WEEK фізично й онлайн, – матиме змогу все це побачити та почути.
К. У.: Крім того, на MIA Market та MIPCOM Україна готує національні стенди. Це не має стосунку до KMW, але ми як Media Resources Management підтримуємо всі індустріальні бренди й ініціативи. Тим паче зараз, коли ці ринки загалом підтримують Україну та складається симбіоз колаборацій в межах багатьох проектів. Ми традиційно готуємо оновлені каталоги проектів на різних стадіях виробництва та сервісів – фактично те, з чим в Україні можна співпрацювати тут і тепер. А ще збираємо зведений каталог українських форматів (чого не було з часів ініціативи UA Formats. – MBR). Тобто це звична діяльність MRM: ми допомагаємо індустрії, виступаємо таким своєрідним медіатором, а частину івентів проводимо під парасолькою KYIV MEDIA WEEK.
А. П.: До речі, красномовний факт про те, що цікавість до України геть не впала: місце стенда на ринку – це дорого, кожен орендар майданчика зазвичай сплачує шалені кошти, щоб розміститися у правильному місці… Нам дають дуже добрі місця – і на MIA, і на MIPCOM.
– KYIV MEDIA WEEK завжди мав партнерів серед українських компаній та державних установ. Що в цьому контексті відбувається зараз?
К. У.: На превеликий жаль, цьогоріч ми втратили одного з улюблених партнерів, який потужно підтримував нас багато років, – це канал «Україна». Та й «Медіа Група Україна» загалом. Із ними було справді круто працювати, і ми шкодуємо, що цієї співпраці зі зрозумілих причин більше не буде. Відмову у співробітництві інших українських партнерів ми розуміємо, приймаємо з повагою та з надією на відновлення співпраці після Перемоги. Тобто – схрестімо пальці – вже наступного року.
Але важливо додати, що останніми роками ми плідно співпрацювали з USAID і його програмами UCBI та TCA, і, власне, саме USAID не залишив KMW та українську індустрію у скрутні часи, значною мірою підтримуючи форум. За що ми їм щиро вдячні.
– Одна з декларованих місій KMW – висвітлювати поточний стан української аудіовізуальної індустрії. Чи можна зараз, напередодні форуму, підбити проміжний підсумок та стисло узагальнити, що відбулося після спричиненої повномасштабним вторгненням зупинки?
К. У.: Для того ми й робимо івент, щоб це підсумувати. Не хочеться бути голослівними напередодні. Зазвичай KYIV MEDIA WEEK, власне, слугує за той круглий стіл, за яким озвучують статус індустрії на цей час. І цього разу нічого не змінилося – просто він відбудеться в іншому форматі та на ширшу аудиторію.
А. П.: Я б додала, що так уже сильно ніхто й не зупинявся, ніхто не пустив усе самопливом – усі наші медійники дуже хоробрі. Подивитися на телевізійників, які об'єднались і сьомий місяць без упину роблять марафон, навіть із підвалів та паркінгів. Скільки людей пішли з камерами просто до зони бойових дій, скільки людей повивозили знайомих і незнайомих людей, собак і котів, скільки народу кинулося у волонтерство, і, зокрема, скільки фільмів зараз з'явилося та продовжує з'являтися! Все це говорить, що ніхто не склеїв ластів, усі готові боротися та зберегти можливість робити свою справу. Комусь, звісно, довелося стопнутись, хтось переорієнтувався, хтось знайде нові професії, але здебільшого ми бачимо, що всі хочуть іти далі.
– Багато хто побіг навіть швидше. Можливо, трошки в інший бік, але, як уже зазначила Катя, зараз у всіх тиждень іде за рік.
К. У.: Українські реалії сьогодні такі, що більшість людей має багато додаткової активності, не пов'язаної з роботою, – це вже наша new normal.
А. П.: Так, звичний формат «робота – дім» дуже урізноманітнився (посміхається). Але наша команда однаково тримається разом, попри різні обставини та навіть географію.
К. У.: Багато хто з команди MRM несамовито волонтерив від самого початку повномасштабної війни, багато хто досі не може вийти з цього стану – і слава богу. Люди, не виходячи в публічну площину, роблять купу корисних речей, що дуже круто та неймовірно надихає.
