Минулого тижня колеги з MBR розповіли вам про угоди, укладені на кіноринку Marché du Film, а зараз час для творчої та нетворкінг-складових - з акцентом «наші в Каннах». Одразу зазначу - наших було небагато. Настільки небагато, що хочеться процитувати Атоса: «Нас буде троє, з яких один поранений. Й на додаток маємо парубка, майже дитину, а скажуть, що нас було четверо». Ну гаразд, не троє й не четверо, та все одно дуже мало, порівняно з допандемійними часами: так, офіційно акредитованих представників української кіногалузі у Каннах-2021 нарахували лише близько сорока. Та цим сорока сміливцям, що прорвалися крізь всі карантинні обмеження, вдалося гідно представити нашу державу.
Дехто й справді проривався майже з боєм, тоді як іншим пощастило. На час заходу наша країна перебувала у «помаранчевій» зоні карантину, і аби потрапити до «зеленої» Франції, українцям була потрібна поважна причина, а відвідини кінофестивалю такою не вважаються. Організатори Канн-2021 розробили для гостей спеціальні форми та протоколи, що теоретично мали заспокоїти прикордонників. Та на практиці на ці папери або ніхто взагалі не дивився, або вони не ставали аргументом: як пощастить. До прикладу, більшість з тих, хто летів через Варшаву, потрапили на територію ЄС фактично без проблем - продемонструвавши додатково лише ПЛР-тест. Натомість групу українців, котра летіла через Цюріх, на кордоні завернули, і їм довелося шукати обхідні шляхи: певно, Швейцарія, що не є членом Євросоюзу, не хоче брати на себе відповідальність за можливі ризики.
Діставшися Канн, потрапити безпосередньо на фестиваль і кіноринок можна було за дотримання однієї з умов: наявності сертифікату про вакцинацію визнаним в ЄС препаратом, надання негативного ПЛР-тесту або довідки про наявність антитіл (не більше ніж шестимісячної давності). Тим, хто обирав другий варіант, доводилося перескладати тест кожні 48 годин - задля зручності поруч із Палацем фестивалів відкрили безкоштовну для учасників огляду лабораторію.
Ось, наприклад, артдиректор КМКФ «Молодість» Андрій Халпахчі готується в цій лабораторії доводити, що він не являє епідеміологічної загрози Каннському фестивалю
Головною українською локацією у Каннах-2021 традиційно став національний павільйон, організований за підтримки Державного агентства України з питань кіно спільними зусиллями Української кіноасоціації, КМКФ «Молодість», Асоціації кіноіндустрії України, Української кіноакадемії та інших профільних спілок.
Дизайн павільйону - з візуальним акцентом на слогані #UkraineIsYourDestination та мапі України з фотографіями наших локацій - розробила студія BelkaStrelka
Важливим акцентом в роботі павільйону стала презентація локацій для зйомок в нашій державі, продемонструвати котрі закордонним партнерам у всій красі віднедавна стало значно легше - завдяки порталу Locations in Ukraine, що його запустила команда Української кіноасоціації. Цей зручний стандартизований онлайн-каталог із інформацією про локації для знімання, переваги та особливості зйомок в Україні, із нормативно-правовими документами, важливими для міжнародної співпраці у галузі виробництва контенту, базою провідних кіноінституцій, фестивалів, гравці індустрії та, звісно, якісними фото наочно демонструє, чому саме Ukraine, а не якась інша країна, має стати your destination.
Аби ще більше мотивувати потенційних закордонних партнерів обрати для зйомок саме нашу країну, менеджер з міжнародних проектів медіаконсалтингової компанії Media Resources Management Алла Преловська на презентації Discover Ukraine докладно розповіла про можливості державної підтримки та систему кешрібейтів
Гості презентації жваво обговорювали почуте
Ще однією цікавою і, як то кажуть, на часі подією стала презентація в українському павільйоні Української асоціації жінок в кіноіндустрії. Спікерами виступили співзасновниці асоціації - продюсери Лариса Гутаревич і Ксенія Бугрімова, а також режисери Жанна Озірна й Світлана Ліщинська, що говорили про статус жінок в український кіноіндустрії, її гендерну статистику й обговорювали шляхи розвитку жіночої кіноспільноти.
Серед гостей презентації були представники кіноіндустрій України, Франції, Румунії, Індії тощо. А також на запалений українськими жінками вогник завітала представниця поважної європейської жіночої кіномережі EWA (European Women Audiovisual Network)
Також до українського павільйону - в гості до Алли Преловської та продюсера Сашка Чубка - завітав Жоель Шапрон, головний спеціаліст UNIFRANCE з питань кінематографу Центральної та Східної Європи, постійний учасник KYIV MEDIA WEEK та своєрідний амбасадор і популяризатор кіноіндустрії України у Франції
Та, звісно, присутність України в Каннах не обмежувалася павільйоном і участю у кіноринку. Найгучніший успіх українського кіно - спеціальний приз журі премії «Золоте око», нагороди, якою від 2015 року відзначають найкращий документальний фільм, що бере участь в одній із секцій фестивалю. Цьогоріч цю престижну відзнаку отримала стрічка українського режисера Сергія Лозниці «Бабин Яр. Контекст». Це вже сьомий його проект, що потрапив до офіційної програми Канн. Раніше ігрові фільми «Щастя моє» (2010), «В тумані» (2012) й «Лагідна» (2017) брали участь у головному конкурсі, ігровий фільм «Донбас» (2018) отримав приз за кращу режисуру програми «Особливий погляд», а документальні «Майдан» (2014) і «Відбиття» (2014) були представлені в програмі «Спеціальний показ».
Фото - Andreas Rentz/Getty Images
На фотоколі Лозниця представляв фільм разом із продюсерами Марією Чустовою-Бейкер та Іллєю Хржановским / Photo by Andreas Rentz / Getty Images
Фільм створений на основі однойменного документального проекту, розробленого Лозницею разом із Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр», художнім керівником якого є Хржановський. Проект складається з 20-25 епізодів, змонтованих з архівних матеріалів, знятих в період з 1941-го (починаючи зі вторгнення нацистів на територію СРСР) по 1966 рік.
Після нагородження режисер зазначив: «Звичайно, я сподіваюся, що цей фільм буде показаний в Україні та стане предметом змістовної розмови. Така розмова особливо важлива для країни, на території якої 80 років тому відбулися ці трагічні події». Критики, що бачили фільм у Каннах, в один голос відзначають як його потужність і емоційну складність, так і певну неоднозначність. Оскільки особисто я кіно не бачила, то судити не беруся, тому просто процитую кінокритика Олексія Тарасова, що зокрема зазначив в інтерв'ю Bird In Flight: «Бабин Яр. Контекст» викличе запеклі дискусії після своєї прем'єри в Україні, або, як зараз кажуть, - пекельний срач». Що ж, дочекаємося прем'єри - побачимо.
Іллі Хржановському - авторові проекту «Дау» - до скандалів не звикати, тож він взагалі не переймався і щиро радів перемозі
Ще одна відносно українська перемога у Каннах - приз за найкращий сценарій ювілейного 60-го Каннського тижня критики, що його отримала перша повнометражна стрічка молодого швейцарського режисера Елі Граппа «Ольга»: історія української гімнастки, що розривається між бажанням виступати за Швейцарію, тренуватись там, і тривогою за маму-журналістку, котра у Києві висвітлює події Євромайдану. Чому ж відносна, якщо фільм розповідає про українську гімнастку, у головній ролі - юна спортсменка з Луганська, вихованка Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного Анастасія Будяшкіна, а серед знімальної групи - наші кінематографісти? Тому що формально Україна не є копродукційним партнером, а лише представила сервіс-послуги для проекту, оскільки через скандальний перегляд результатів Одинадцятого конкурсу Держкіно фільм був позбавлений державної підтримки. Натомість згодом в Каннах - отримав п'ятихвилинні овації від глядачів (той момент, коли я дуже жалкую, що не можу дозволити собі емодзі, що розводить руками, - тому просто уявіть його тут).
Попри всі перепони, фільм «Ольга» все ж таки відбувся, і у Каннах разом із Елі Граппою його представляла наша Анастасія Будяшкіна. Й режисер, й актриса - дебютанти, що не звикли до такої уваги до себе…
.jpg)
… та голова журі Тижня критики Шарль Тессон додав їм упевненості
Також у Каннах відзначилися українські проекти, робота над якими ще триває. Зокрема, «Нижній горизонт» Жанни Озірної мав презентацію в межах Co-Production Day на Marché du Film. А фільм «Ля Палісіада» Філіпа Сотніченка на тому ж кіноринку став одним із проектів, що їх підтримає кінофонд Гетеборзького кінофестивалю (Швеція): стрічка отримає 34 тис. євро на етапі постпродакшену. Цей кінофонд - нова ініціатива, що має на меті сприяти розвитку проектів кіно та серіалів із України, Бразилії, Судану та курдських кінорежисерів в Ірані, Іраку, Сирії й Туреччині. Підтримка надається трьом проектам на етапі розробки, зйомок та в монтажно-тонувальному періоді. На останню секцію, у котрій перемогли українці, загалом було подано 187 заявок.
Представники Гетеборзького кінофонду так надихнулися українським проектом, що навіть вдягнули його брендовані футболки
Та звісно Канни - навіть гібридно-карантинні - це не лише покази, індустріальні секції й кіноринок, але й світська частина. Офіційний український прийом, що відбувся за підтримки Посольства України у Франції, відрізнявся від колишніх гучних вечірок. Та йому це не зашкодило – навпаки, давно забутий формат вишуканої вечері за круглими столами замість фуршету сприяв глибоким задушевним розмовам замість звичайних смол-токів.
Ось такі вони - нові часи, нова реальність і нові Канни.
