Війна триває, але триває й життя у тилу. Влада неодноразово закликала всіх, хто безпосередньо не залучений до оборони країни, повертатися до своєї роботи, і кінотеатри були одними з перших, хто на цей заклик відгукнувся.
Звісно, про повне відновлення галузі поки не йдеться: станом на середину минулого місяця свої двері для глядачів відчинили 135 кінотеатрів, тоді як до повномасштабного вторгнення в Україні повноцінно працювали 216 закладів із загальної кількості у 222. Понад половину – це вже непоганий результат, а от яким він може бути під час воєнного стану в максимальній точці, вирахувати важко навіть представникам індустрії. Єдине, в чому вони певні: досягти довоєнних показників галузі найближчим часом не вдасться навіть за великого бажання, позаяк частина кінотеатрів сьогодні або зруйнована, або розташована на тимчасово окупованих територіях, або перебуває просто на лінії фронту, тож працювати там дуже небезпечно.
Аналогічна ситуація й з екранами. Коли припустити, що кожен український кінотеатр, котрий повернувся до роботи, відкрив усі зали, то їхня кількість має становити 441 (із загальної кількості в 681). Проте, за словами CEO мережі Multiplex Романа Романчука, направду ця цифра є меншою – орієнтовно 300-350 екранів, до того ж вона може змінюватися ледь не щотижня. Це певною мірою підтверджують показники гучних релізів останнього часу, найбільшим з яких був сиквел стрічки «Доктор Стрендж». Попри те що фільм вийшов в український прокат із запізненням відносно світової прем'єри та без дубляжу, на старті його показували на 240 екранах. За словами представників галузі, наявність українського озвучування могла б збільшити їхню кількість до 300, а от якби реліз фільму припав на мирний час, то екранів було б понад 400. Щодо бокс-офісу, то в Україні зі зрозумілих причин збори зараз системно не рахуються, втім про того таки «Доктора Стренджа – 2» дещо можна дізнатися з глобальних ресурсів. Так, за даними порталу Box Office Mojo, стрічку на наших теренах показали у 37 кінотеатрах, а загалом вона зібрала трохи менш ніж $280 тис. Це доволі сумні показники, але представники кінотеатрів певні: у такому результаті винна не війна сама собою, а саме відсутність дубляжу. На щастя, з такою проблемою галузь українського кінопрокату стикнулася лише двічі: на власне сиквелі «Доктора Стренджа» та під час релізу третьої частини «Фантастичних звірів». Українська прем'єра останньої стрічки відбулася 26 травня, а її бокс-офіс, за даними Box Office Mojo, становив іще сумніші $108 тис.
Аби дослідити, як направду сьогодні почуваються українські кінотеатри, ми вирішили піти далі за суху статистику й поговорили з живими людьми. Як в умовах повномасштабної війни живеться великій загальнонаціональній мережі, розкажемо трохи згодом, а поки зосередимося на скромному регіональному гравцеві – волинській мережі «Прем'єра», що складається з двох кінотеатрів у містах Ковель та Вараш. Ми обрали саме її, бо цей приклад є доволі показовим: обидва кінотеатри – у порівняно спокійному регіоні, де життя б не мало завмерти так, як це сталося на сході чи півдні країни. До того ж, за словами співвласниці мережі Руслани Цюп'яшук, вона багато спілкується з колегами з усієї України, і ситуація в усіх гравців сьогодні приблизно однакова.
Обидва кінотеатри, що входять до мережі «Прем'єра», закрилися 24 лютого, а відновили роботу 12 травня. «Саме цього дня, оскільки в прокат вийшов «Бетмен». Це була єдина велика прем'єра весни, котра взагалі у нас відбулася – до цього голлівудські студії не давали нових релізів для України», – пояснює Цюп'яшук, нагадуючи, що українські виробники фільмів вирішили не випускати своїх стрічок у воєнний час. Це, за її словами, найдивніший момент у загальній ситуації з українським прокатом, бо ж для того, аби кінотеатри працювали (до чого, нагадаємо, їх закликала влада), їм потрібен репертуар. Світові студії у перші місяці повномасштабного вторгнення погано орієнтувались у внутрішніх реаліях України за воєнного стану, тому поставили роботу на нашій території на паузу, а от національні виробники, особливо якщо йдеться про стрічки з держпідтримкою, могли б, за словами Руслани, виявити більше розуміння та відповідальності. «Позиція «перечекаймо до перемоги», котру зайняли українські кінематографісти, в теорії, звісно, гарно звучить, проте ми собі такого дозволити не можемо. Потрібно думати, як до цієї перемоги дотягнути в економічному плані. Ніхто не хоче, аби його утримувала держава – їй і без нас є кого утримувати. Тож, якщо у підприємців є змога працювати, вони повинні це робити незалежно від роду діяльності: це однаково стосується і нас, і виробників. Щоб ми вистояли, все має працювати в комплексі», - певна Цюп'яшук.
Кінотеатр «Прем'єра» у Ковелі працює з 2004-го: 2 липня закладу виповнилося 18 років. Свого часу саме «Прем'єра» стала першим кінотеатром нової доби в усій Волинській області – навіть у Луцьку зіставний заклад відкрився лише через п’ять років після «Прем'єри»
Його «брат» із Вараша значно молодший: він почав працювати 2018 року. Для міста, однак, це стало значною подією, бо кінотеатру тут не було ще з радянських часів
Трохи виправити ситуацію та пришвидшити відновлення кінопрокату в Україні могли б покази українських стрічок минулих років – принаймні саме до цього закликали галузь у перші місяці повномасштабного вторгнення. Проте Руслана зазначає, що це могло спрацювати для великих гравців, та й то лише за умови, якщо їм удавалося домовитись про зниження вартості оренди. «По-перше, всі ці фільми (серед яких «Захар Беркут», «Мої думки тихі», «Носоріг». – MBR) ми прокатували у той час, коли вони виходили. Тобто глядачі їх уже бачили. До того ж у своїй більшості вони вже доступні онлайн, тож майже напевно великого попиту такі сеанси не мали б. А нам, аби влаштувати такі повторні покази, потрібно було не просто відкритися: це й питання зарплат, і оренда, податки. Ми б не лише нічого не заробили на цьому – це були б додаткові збитки. Певна річ, що ніхто б не зменшував нам вартості оренди, якби ми працювали», – каже вона.
Мережею Руслана керує спільно зі своїм чоловіком Юрієм. Для них це не просто сімейний бізнес, а справа всього життя
Поки кінотеатри були закриті, за оренду в обох містах їхнім власникам платити було не потрібно. Проте витрати однаково були: наприклад, за умовами одного з ТЦ, де розміщений кінотеатр «Прем'єра», так звані спільні платежі на утримання спільних площ, які рівномірно розподіляються між усіма орендарями, потрібно було вносити незалежно від того, чи працює заклад. Нині ж витрати повернулись у повному обсязі, а от надходження наразі на дуже низькому рівні. «Наші збори зараз дуже далекі від того, що ми мали до 24 лютого. Наприклад, нам вистачило на те, аби виплатити зарплати співробітникам за перший місяць роботи після відновлення, а як буде далі – сказати вкрай важко. Поки лише констатую, що ми накопичуємо збитки: оренду нараховують із моменту відкриття, податки й інші витрати також не скасовані. Навіть за весь товар, котрий продається у кінотеатрах (вода, попкорн тощо), потрібно платити завчасно, хоча раніше була можливість розрахуватися з постачальниками протягом двох тижнів. Знаю, що деяким великим мережам удалося домовитись про знижки чи інші, лояльніші умови, проте у нас, як і у більшості регіональних кінотеатрів, це не спрацювало», – ділиться Руслана, наголошуючи, що й відносини з дистрибуторами лишилися без змін проти довоєнного часу.
Головною причиною такого становища, звісно, є війна: «Люди налякані, люди збідніли, багато наших глядачів виїхало в інші міста чи закордон, бо Ковель та Вараш розташовуються неподалік кордонів із Білоруссю та Польщею», – каже Цюп'яшук. І додає, що відвідуваність обох кінотеатрів проти січня-лютого 2022 року впала орієнтовно на 80%. Проте й ситуація з релізами дотепер потребує багато кращого: «Бетмен», з якого розпочалося відновлення мережі, вийшов на екрани лише тоді, коли піратська копія стрічки вже була доступна в інтернеті, а сиквелу «Доктора Стренджа» зібрати касу завадила відсутність українського дубляжу. «Ця стрічка була справді дуже очікуваною, вона, можна сказати, повернула людей до кінотеатрів. Однак 80% тих, хто приходив за квитком, розвертались і йшли додому, дізнавшись, що фільм буде англійською з українськими субтитрами», – пояснює співвласниця «Прем'єри».
Цей досвід був доволі болючим, проте надії Цюп'яшук не втрачає. За її словами, в липні справи можуть покращитись, оскільки саме цього місяця в репертуарі з'явиться одразу кілька гучних релізів, причому не лише закордонних. «Це, звісно, черговий фільм Marvel – «Тор: Любов і грім», а також мультфільм «Посіпаки: Становлення лиходія» і третя частина стрічки «Світ Юрського періоду». Але є й одна українська прем'єра: вчора відбувся реліз комедії «Скажені сусіди. Нові історії» від [Prototype Production та] FILM.UA. Ми дуже на нього сподіваємося, бо це саме те, на що глядачі мають піти. Цю франшизу люблять, чекають, і чергова її частина має викликати цікавість», – пояснює Руслана.
Додатково привабити глядачів може те, що вартість квитків у кінотеатрах лишилася без змін (хоча, за словами Цюп'яшук, вартість давно припинила бути адекватною), а у кожному закладі суворо дотримуються воєнних правил безпеки. «На щастя, ми розташовані у більш-менш спокійному регіоні, де тривоги лунають не так часто, проте, якщо це відбувається, ми перериваємо сеанси та спрямовуємо глядачів до сховища», – каже Руслана. І хоча у самих ТЦ, де розташовані кінотеатри, повноцінних бомбосховищ немає (а є лише напівпідвальні приміщення), шелтери в обох випадках перебувають у межах кількахвилинної доступності від закладів. І якщо тривога заскочує глядачів під час перегляду фільму, квиток лишається дійсним: стрічку можна додивитись або у той самий день, або в інший, або й взагалі повернути кошти.
Одне слово, ситуація у мережі «Прем'єра», як і у кінотеатральної галузі України загалом, складна, але рук її представники поки не опускають. Наприклад, про скорочення персоналу тут зараз не думають. Утім, це не ознака доброго стану, а результат двох років пандемії, що передувала повномасштабній війні: «На початок вторгнення ми вже працювали у максимально оптимізованому стані. Як усі пам'ятають, саме кінотеатри були ледь не в найбільших кліщах протягом двох років пандемії, хоча ті самі магазини водночас працювали у повному обсязі та регулярно були переповненими. Тож скорочувати співробітників нам довелося ще у ті чудові часи, а тепер ми з однієї кризи плавно перейшли в іншу. Тому й ситуація з прем'єрами українських стрічок, особливо тих, що зняті державним коштом, має доволі дивний вигляд: вони можуть дозволити собі перенести реліз на час після перемоги, а от кінотеатри, що є приватними підприємствами, мають виживати самостійно. Взагалі в нашій галузі так складається, що держава опікується виробниками фільмів, фінансуючи їхнє створення, а кінотеатри завжди ніби в опозиції: до нас лише лунають претензії, що ми не надаємо українським фільмам потрібної кількості сеансів. Не здивуюсь, якщо так буде й після перемоги, але головне, аби кінотеатри в принципі лишилися», – зазначає Руслана.
За словами Цюп'яшук, стан кінотеатрів її мережі в загальних рисах справедливо екстраполювати на всю галузь: про прибутки тут поки не йдеться, а збитки накопичуються. А от чи схожий стан регіональних закладів на те, що відбувається з великими загальнонаціональними мережами, ми розкажемо у наступній частині матеріалу.
