Позавчора у столичному культурному кластері «Краків» відбувся XIII медіафорум Kyiv Media Week. Форум, який торік пройшов у travel-форматі секцій на міжнародних івентах Serial Killer, MIA та MIPCOM, цього року нарешті повернувся до Києва наживо, ставши місцем для першої повноцінної індустріальної зустрічі від початку повномасштабного вторгнення.
Kyiv Media Week 2023, організований компанією Media Resources Management за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), зібрав потужну команду спікерів: представників медіагруп, продакшен-компаній, платформ, державного сектору та міжнародних організацій, які взяли участь в обговоренні найважливіших питань і процесів української аудіовізуальної сфери: від трансформації рекламного ринку та стратегій розвитку провідних гравців до можливостей співпраці з фондами та використання штучного інтелекту в контент-виробництві.
Про все це MBR – інформаційний партнер форуму – розповість у серії матеріалів спецпроекту Kyїv Media Week 2023. Перший з них присвячений серіальному пітчингу KMW CoProduction Meetings 2023, що відбувся в межах заходу з метою сприяння співпраці між українськими незалежними продюсерами, авторами та медіагрупами.
Загалом на участь у KMW CoProduction Meetings 2023 було подано 40 заявок, серед яких незалежні експерти відібрали сім різнопланових проектів. На пітчингу їхні автори мали можливість презентувати свої ідеї художніх серіалів представникам FILM.UA Group та 1+1 media. Так, FILM.UA Group представляли СЕО компанії Вікторія Ярмощук і креативна продюсерка Анна Єлісеєва, від телеканалу ТЕТ були креативний продюсер Роман Лукін і продюсер Галуст Мазманян, а від «2+2» – креативний продюсер Сергій Карпенко та продюсерка Олеся Пазенко.
Пітчинг не передбачав визначення переможців, проте заявникам він дав хорошу можливість дістати зворотний зв'язок, запропонувати детальне розроблення своєї ідеї всім зацікавленим, а також знайти однодумців і партнерів для розвитку, виробництва та дистрибуції проекту. Своєю чергою представники медіагруп мали шанс знайти справді цікаві проекти та познайомитися з новими авторами. Позаяк ключовою вимогою до проектів була саме потужна й актуальна сценарна ідея (а наявність досвіду, команди чи детального розроблення йшли як додаткові опції), серед учасників пітчингу виявилося доволі багато дебютантів. Отже – розповідаємо, які саме проекти були представлені.
«Усі дороги ведуть до себе»
Заявник: ТОВ «Банк ідей».
Жанр: гостросюжетна мелодрама з елементами комедії, роудмуві.
Запланована кількість серій і хронометраж: 6 серій по 45 хв.
Синопсис: Літо 2022 року. Три випадкові попутниці-українки – автодрайверка Ольга, психологиня Тетяна й актриса Ліза – їдуть до Європи по машини для фронту. Водночас двоє друзів-естонців вирушають у подорож з Естонії до України: один, колишній спецназівець Тармо, хоче вступити до Інтернаціонального легіону, інший, лікар Андрус – допомогти як волонтер. Дороги, сповнені пригод і небезпеки, сплітають їхні долі в тугий вузол.
Автори позиціонують проект як «історію про подорож, котра змінила життя всіх її учасників. Про те, що, вирушаючи в дорогу, ти ніколи не знаєш, яким повернешся назад – і чи повернешся взагалі. Про те, що можна знайти своє коріння або свою долю за тисячі кілометрів від дому. Про те, що війна працює як лакмусовий папір, виявляючи, ким кожен із нас є насправді. І нарешті, історію про те, що європейські народи повʼязані тисячами невидимих нитей».
На жаль, продюсерка проекту Наталія Яковлева («Рутенія. Повернення коду Нації», «Берегині на війні», «Плеяда») не змогла бути присутньою на пітчингу, тож проект представляли авторка сценарію Ярослава Сєгал, у портфоліо котрої понад 20 сценаріїв (зокрема, успішні детективні серіали «Мертві лілії», «Теорія зла») та режисер Олександр Кірієнко (повнометражні фільми «Інді», «Ілюзія страху»; серіал «Два життя» та багато інших).
На самому початку Кірієнко підкреслив, що проект «увібрав у себе всі жанри, які можливі», приправивши це «доброю гарною іронією». Також він наголосив на копродукційному потенціалі, зазначивши, що цим проектом автори «поєднують ментальності, національності, зʼєднуються з Європою». Зараз історія спрямована на партнерство з Польщею та Естонією, але може «доїхати до будь-якої країни Європи». Режисер підкреслив, що проект – з елементами роудмуві, тож «усе буде в русі – динамічно, сучасно. Ми вибрали схему героїв, яка має мобільність: у дорозі можна зустріти кого завгодно».
Таким, за словами Ярослави Сєгал, є жіночий дрімкаст проекту…
…а таким – чоловічий
«Поки в нас такі типажі, такі соціальні зрізи, але вони також можуть варіюватися», – резюмував режисер.
Коментуючи презентацію, Анна Єлісеєва сказала, що FILM.UA Group однозначно зверне увагу на цю історію, адже шукає проектів для співпраці із сусідами. Продюсерка підкреслила, що особисто їй дуже до вподоби, що на першому плані не війна та горе, а характери. Та додала, що ключовий плюс проекту – його модель, яку можна легко змінювати, – водночас є його мінусом. «Хочеться йти до потенційних партнерів з якоюсь незмінною фішкою: не з проектом-конструктором, а чимось унікальним», – пояснила вона, запропонувавши рішення, як цю унікальність можна додати: наприклад, знайти реальну схожу історію.
«Столичні ігри»
Заявник: Ганна Лавроненко.
Жанр: сімейна комедія.
Запланована кількість серій і хронометраж: 24 серії по 40 хв.
Синопсис: Під час вечірки в рідному місті головна героїня, 25-річна Настя, сперечається з друзями на тему життя в столиці. Друзі доводять, що жити в Києві доволі складно, Настя займає протилежну позицію. В результаті вони укладають парі: якщо, приїхавши до Києва, Настя знайде роботу того самого дня, то вони заплатять їй тисячу гривень, якщо не знайде – вертається додому із сувенірами та київським тортом. Без речей, у тому, в чому була, Настя сідає в «Інтерсіті» на Київ. Приїхавши до столиці, вона буквально на вокзалі знаходить свою першу роботу – роздавати листівки. Під час роботи дівчина знайомиться з Києвом через його мешканців, гуляє містом і… вирішує тут залишитися. За перший місяць життя у столиці Настя встигає змінити купу помешкань, відвідати купу співбесід і попрацювати всюди, куди беруть: офіціанткою, адміністраторкою, операторкою в колцентрі та навіть асистенткою кінопродюсерки. І кожне її місце роботи супроводжують кумедні або детективні історії. Та поки люди і події перетинатимуться, одні кумедні історії змінюватимуться іншими, одне кохання закінчуватиметься, а інше починатиметься, дещо лишатиметься незмінним – бажання Насті вибитися «в люди», знайшовши своє місце у великому місті.
Наразі проект не має продюсера, тож представляла його авторка сценарію Ганна Лавроненко. За її плечима досвід роботи сценаристкою в рекламних агенціях (TBWA, Ad Shot Creative), а також у проекті СТБ «Зважені та щасливі». І «Столичні ігри» – спроба сценаристки змінити свій професійний вектор, переорієнтувавшись на серіали та кіно.
Презентуючи проект, Лавроненко підкреслила, що всю історію повʼязує арка головної героїні: «Настя рухається від звичайної наївної дівчини, яка хотіла лише виграти парі, до серйозної пані, що починає показувати зуби. Але все це – через комедійні історії».
Такою сценаристка бачить головну героїню
Авторка підкреслила, що найрізноманітніші локації в проекті дають можливості для інтеграції відповідної реклами, та сказала, що бачить перспективи розвитку історії принаймні на два сезони.
За словами представників каналу ТЕТ, мовник дуже зацікавлений у сімейних комедіях, проте в цій конкретній історії їм забракло акценту саме на стосунках між людьми. «Мені імпонує, що ви шукаєте, як закохати людей у наше місто. Закоханість спочатку в місто, потім у людину – це головне. На цьому треба робити наголос», – пояснив Лукін. Своєю чергою Мазманян почав говорити, що сама тема «провінціалка підкорює столицю» вже досить заїжджена, втім, одразу дістав відповідь авторки: «Вона не провінціалка – вона з Харкова!» Після чого Лавроненко додала, що головна героїня списана з неї самої і загалом усі персонажі та ключові моменти сюжетних арок узяті з реального життя.
«Вихід»
Заявник: ТОВ «Студія «Золоте Руно».
Жанр: психологічна драма.
Запланована кількість серій і хронометраж: 16 серій по 48 хв.
Синопсис: Серіал розповідає про найгостріші проблеми та ситуації, в які потрапляють герої війни після повернення до мирного життя. Головного героя, 25-річного ветерана Дмитра, посеред білого дня на багатолюдній зупинці агресивно атакував кремезний чоловік. Унаслідок нападу ПТСР, не усвідомлюючи своїх дій, Дмитро вдарив нападника ножем, і той помер на місці. Дмитра засуджують, він утрачає все, що було для нього важливим: можливість бути військовим, усі звання та відзнаки. Він потрапляє до колонії, де зустрічає колишнього військового психолога Олександра. Завдяки Олександру до Дмитра поступово повертається бажання жити, він крок за кроком опановує свій стан і знаходить в Олександрі вірного друга та наставника. Часом до колонії приїздить Ксенія – воєнний волонтер. На початку повномасштабного вторгнення увʼязнені військові отримують дозвіл вийти з колонії та виконати бойове завдання. Разом вони проходять надскладний шлях героїв, отримують відзнаки. Згодом Дмитро та Ксенія вирішують стати кейс-менеджерами та допомагати ветеранам. До їхньої команди доєднується британський військовий психолог і колишній льотчик, який пройшов російський полон. Для пошуку виходу з кожної ситуації герої проводитимуть своєрідне розслідування: звертатимуться до юристів, психологів, лікарів, реабілітологів, шукатимуть освітні та професійні можливості для ветеранів.
Цей проект уже докладно розроблений і має повноцінну творчу команду. Режисерами й авторами сценарію заявлені Заза Буадзе («Небо парасолька», «Червоний. Без лінії фронту», «Мати Апостолів», «Позивний Бандерас») та Юлія Орленко («Він, вона і війна»), звукорежисером – Сергій Прокопенко («Степне», «Шляхетні волоцюги»), оператором-постановником – Сергій Тахмазов («В. Сільверстов», «Синдром війни. Я повернувся»). А продюсером є Дмитро Овечкін, який серед іншого раніше працював із Зазою Буадзе над фільмом «Мати Апостолів», і саме Дмитро представляв проект на пітчингу. А разом із ним – консультантка Оксана Коляда, міністерка у справах ветеранів 2019–2020-го, ексголова фонду «Повернись живим», полковник ЗСУ в запасі.
«Це для мене виклик… На Генасамблеї ООН я вже виступала, а на пітчингу – ще ні», – розпочала презентацію Коляда, насамперед зазначивши, що в основу проекту покладена реальна історія ветерана Дмитра Балабухи. І решта кейсових історій проекту – також реальні, відібрані після консультації зі спеціалістами Національного центру ПТСР.
На слайді – заголовки ЗМІ про справу Дмитра Балабухи
«Це історія про мене. І про дуже багатьох, – підкреслила полковник ЗСУ в запасі. – Зараз на війні майже 2 млн військовослужбовців – і це ще не кінець… Ветерани – наш основний людський капітал. І ми маємо повернути їх до нормального життя, використовуючи для цього всі інструменти, зокрема серіали».
Автори проекту підкреслюють, що тема дуже чутлива, і тут не можна припуститися помилки чи фальші, адже для тих, хто повертається з війни, надзвичайно важливим є відчуття безпеки, яке забезпечує кожен із нас. Історія Дмитра Балабухи демонструє, як через байдужість і мовчазну пасивність оточуючих сталася трагедія. Тож мета проекту – показати людям, як поводитись, аби допомогти ветеранам не потрапити в ситуації, що можуть призвести до неочікуваних, а іноді трагічних наслідків. Це, умовно кажучи, методичка дій для цивільних, а також крок підтримки в бік ветеранів, прагнення продемонструвати їм, що є психологи, реабілітологи, юристи, роботодавці, готові прийти на допомогу.
Переходячи до конкретних деталей проекту, Дмитро Овечкін підкреслив, що серіал – горизонтально-вертикальний, де «горизонтальність» забезпечує історія Дмитра та Ксенії, а «вертикальність» – окремі ветеранські кейси в кожній серії. Також продюсер зазначив, що сценарій дає можливості для копродукції, оскільки можна ввести персонажа-іноземця або лінію реабілітації за кордоном.
У дрімкасті проекту – актор Олександр Охріцький, що доєднався до лав ЗСУ, й акторка та волонтерка Яна Гордієнко
Експерти одностайно відзначили потужність і важливість історії, але й висловили деякі можливі коригування проекту. На думку Сергія Карпенка, в художньому серіалі варто було б зосередитися лише на історії самого Дмитра Балабухи, яка сама собою є дуже сильною, а решту відібраних для проекту ветеранських історій зробити документальною серією. З колегою погодилась Олеся Пазенко, додавши, що бачить історію Дмитра «чотирисерійкою, зосередженою на одному герої». А резюмувала експертну думку Вікторія Ярмощук: «Я вважаю, що питання ветеранів – дуже важлива місія на рівні держави. Утім, завдання кожного нас – долучатися. Тож дякую за цей проект – вважаю його маленькою частиною великої місії. І погоджуся з колегами щодо пропозиції сконцентруватися на одній історії: ліпше зробити менше, але краще».
«Модні»
Заявник: автор, продюсер, режисер Нікіта Торжевський.
Жанр: драма/трилер.
Запланована кількість серій і хронометраж: 10 серій по 48 хв.
Синопсис: П'ятеро дівчат об'єднують свої сили, щоб створити новий бренд одягу та перезапуститися під час війни. Проте за глянцевим фасадом ховаються внутрішні демони – чи зможуть дівчата не зламатися, коли жахіття з їхніх життів прорветься назовні, і чи втримається їхня дружба та мета? Олена тікає від травматизації війною, заховавши в собі увесь біль і компенсуючи це грошима й успіхом, боючись знову втратити все. Сєвгіль чемна, скромна та вміє бути вдячною – але чи витримає вона свою моральну сторону, коли доведеться платити за власне життя іншими життями? Марта тримає демонів своєї родини під ілюзорним контролем. Однак невдалі рішення матері призводять до того, що родинне наркотичне пекло не з волі Марти починає текти і її венами. Лаура – найсвітліша душа, яку знають дівчата. Її життя чітко врегульовано догмами католіцизму. Але що робитиме Лаура, коли закохається в Женю? І як змучена ненавистю до себе Женя зможе прийняти себе та полюбити заради Лаури? Серіал ставить непрості питання. Чи зможуть героїні успішно запустити свій бренд як символ нових початків і трансформації? На що вони здатні заради цього? Чи залишаться вони собою? Чи витримають вони стрес через свої скелети в шафі на тлі подій повномасштабної війни?
Сценарій проекту написаний Станіславом Мєдвєдєвим, який працював над проектами «Реальна містика», «Розтин покаже», «Кріпосна», «Карлос в Україні». А режисером і продюсером є Нікіта Торжевський («Пацанки. Нове життя», «Карлос в Україні»). Вдвох вони й представляли проект.
Сюжетними та стилістичними референсами «Модних» автори проекту називають фільм Ніколаса Віндінга Рьофна «Неоновий демон», серіали «Ейфорія» та «Перші ластівки». А країнами потенційної копродукції бачать Естонію чи Португалію, наголосивши, що з Естонією вже є попередні домовленості.
Під час пітчингу сценарист зачитав розширений синопсис початку серіалу, з якого стало зрозумілим, що в історії замішане чи то вбивство, чи то ще щось, у результаті чого зʼявився труп, якого героїням треба позбутись – і встигнути на показ власного бренду.
Fashion-спрямованість проекту існує в синергії з актуальним контекстом поточного стану речей в Україні. «Переживши облогу Києва, дівчата розглядають війну як шанс жити – тут і зараз», – наголосив Торжевський. Проект серед іншого ставить на меті показати травматизацію війною та глибину цієї травми через невластиві раніше вчинки та реакції людей. Також автори прагнуть показати, що надія є, навіть коли все проти тебе, – і водночас застерегти робити речі, які можуть призвести до втрати насправді цінного.
Коментуючи проект, експерти ТЕТ відзначили обізнаність авторів з обраною темою, але додали, що історії бракує гумору, аби вона підійшла їхньому телеканалові. Та загалом, на їхню думку, проект радше годиться до платформ, оскільки вона про людей, що не дивляться лінійного ТБ.
Своєю чергою Анна Єлісєєва відзначила актуальність теми: «Те, як під час повномасштабної війни виявила себе українська мода, – всі ці патріотичні речі, можливість висловити в одязі свою позицію – в тренді, у людей є на це запит. Також ця тема дуже ОК в контексті соціальних мереж: вона має потенціал у діджиталі». Серед експертних зауважень продюсерки пролунала думка, що наявність персонажа-іноземця – це ще не підстава для копродукції, оскільки справжній копродукційний потенціал полягає у цікавості історії для закордонної аудиторії. Тож, на думку Анни, «краще робити локальну історію – про дівчат, які «мутять» під час війни».
Відповідаючи, Торжевський розповів, що насправді розробляв цей проект для Ізраїлю ще 2018 року, але з певних причин вирішив залишити його собі (цим режисер підкреслив міжнародний потенціал). Він погодився з пропозицією додати гумору, а в контексті діджиталу доповнив, що планує залучити акторів-інфлюенсерів. Зокрема, в одній з головних ролей він бачить Іру Кудашову, чия кількість фоловерів в Instagram наразі становить понад 1 млн.
«Провідник»
Заявник: «Світлофор Фільм» / ПП «Цифрова Платформа».
Жанр: комедія-драма, містика.
Запланована кількість серій і хронометраж: 6 серій по 45 хв.
Синопсис: Студент-першокурсник Женя закоханий у дівчину зі свого потоку – Ріту. Він хоче запросити її на побачення, але боїться і до того ж не має коштів, тому вирішує пристати на пропозицію старшокурсника Вадима щодо роботи нічним санітаром у морзі. На третій день роботи Женя дізнається, що його колега помер і він дістав від нього здатність провадити душі померлих на той світ. Але Женя не готовий до цього. Він не хоче бути Провідником і просто намагається сховатися від душ, які приходять до нього. Душ стає дедалі більше, вони слідують за Женею скрізь: в університет, у гуртожиток, на вечірки, на роботу. Одного разу під час практичного заняття Женя розуміє, що Ріта теж бачить душі померлих… Усі душі, які проходять через Женю, змінюють його. З безвідповідального і легковажного підлітка він стає дорослим.
Сценаристкою та режисеркою проекту є Оксана Артеменко – співзасновниця та фестивальна дистрибуторка компанії Letter To Fest Distribution, авторка кількох короткометражок, що мали хорошу фестивальну історію («Лалібела», «Нічний швидкий»). Продюсує «Провідника» продюсерка «Світлофор Фільм» Світлана Соловйова («Киснева Станція», «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас»).
Представляли серіал Оксана Артеменко та координаторка проекту, лінійна продюсерка «Світлофор Фільм» Лілія Пітель. Вони розповіли, що наразі повністю готові сценарії трьох із шести запланованих серій першого сезону, а загалом, на їхню думку, серіал має потенціал на три сезони. Торік проект уже став одним із переможців сценарного конкурсу від Netflix і згодом отримав скрипт-докторинг від Джонатана Янга (Johnathan Young), що донедавна був віцепрезидентом HBO Central з оригінальних програм і виробництва. Наразі проект перебуває у пошуку копродюсерів для подальшої реалізації.
Автори серіалу впевнені в його міжнародному потенціалі, адже, за словами Оксани Артеменко, «люди всюди народжуються, люди всюди помирають, кожна релігія дає свою версію того, що далі – тож історія легко адаптується під будь-яку територію».
Утім, експерти запропонували альтернативний шлях: на їхню одноголосну думку, цей проект має великий потенціал для платформ, та краще не намагатись його робити в копродакшені, а продавати як формат. Узагальнив думку експертів Сергій Карпенко: «Проект треба реалізовувати в Україні: вам не копродукція – вам гроші треба. Це не для лінійного ТБ».
Також експерти висловили занепокоєння, що наразі тема смерті для українців є аж надто тригерною зі зрозумілих причин, із чим авторки погодилися: мовляв, планують доопрацювати історію з огляду на цей нюанс.
«Як я з тіні виходив»
Заявник: авторка Ліна Арзуманян.
Жанр: комедія, мокʼюментарі.
Запланована кількість серій і хронометраж: 16–20 серій по 20 хв.
Синопсис: Ерік, самовпевнений спадкоємець ресторанної імперії, хоче довести сімʼї, що здатен досягти успіху без батьківських грошей, і приймає виклик – протягом року стати керівником ресторану, почавши з нуля. А його шлях до вершини фільмуватиметься в ютуб-шоу «Великі діти великих». Після десятків невдалих спроб влаштуватись адміністратором ресторану він зрештою отримує роботу офіціанта в закладі конкурентів мережі його батька, де намагається завоювати авторитет, однак на його шляху зʼявляється недосвідчений, але популярний суперник.
Для авторки ідеї та сценарію Ліни Арзуманян це дебютний проект. І тема для нього обрана аж ніяк не випадково, адже авторка, за її словами, «росла в ресторанах» і в неї є «найбільша в Україна колекція смішних історій про ресторани» (а від 2019 року вона вчиться правильно «загортати» ці історії на різноманітних літературних і сценарних курсах).
Як референси комедії у форматі мокʼюментарі сценаристка обрала серіали «Що ми робимо в пітьмі», «Офіс» і нову українську короткометражку «Капітан Бровари». А в контексті референсів ресторанної тематики згадала проекти «Ведмідь», «Секрети на кухні» та «Кухня» – додавши, щоправда, що воліла б обійтися без останньої, але успіх цього серіалу є справді показовим щодо зацікавленості аудиторії в кулінарній темі.
За словами сценаристки, комедійність її проекту насамперед полягає в тому, що заможний хлопець іде у світ «простих смертних», де поводиться так, як звик. Також – у великій кількості смішних реальних історій з залаштунків ресторану. А ще – у смішних персонажах. Це, зокрема, батько головного героя, ресторатор Яромир, який бачить себе режисером і вершителем доль і скрізь ходить у супроводі двох манерних трансвеститів – Мері та Піппіна (якщо хтось забув, так звали двох надокучливих хоббітів із «Володаря перснів». – MBR). Ще серед героїв шеф-кухар: за визначенням авторки – «перфекціоніст-істеричка». А також сушеф: «колишній батюшка, який пізнав дзен і тепер відспівує зіпсовані продукти».
Авторка зізналася, що обрала жанр мокʼюментарі, позаяк він «робить комедію смішнішою». І насамкінець наголосила на потенціальних можливостях проекту для інтеграції брендів кухонного обладнання, продуктів тощо.
Експерти одноголосно високо оцінили презентацію Арзуманян, а Сергій Карпенко просто зізнався: «В мене є тату із серіалом «Офіс», тому – у вас три «Так!», чи як там кажуть». Але водночас вони зауважили, що мокʼюментарі – дуже складний для реалізації жанр, тому порекомендували переформатувати проект просто в комедію.
«(Не)ідеал»
Заявник: автор Євген Кий.
Жанр: комедійний серіал / ситком.
Запланована кількість серій і хронометраж: 16+ серій по 25 хв.
Синопсис: Педантичний перфекціоніст Максим усе завжди робить правильно. Не витримавши геть спланованого, монотонного життя Максима та його небажання мати дітей, від нього йде дружина. Водночас Макс дізнається, що має позашлюбного дорослого сина на імʼя Нік – розбитного панка, який живе проти правил, планів і... живе тепер у Макса. Навіть якщо уявити кішку із собакою, які мешкають разом, не вийде зрозуміти, як сильно можуть не поєднуватися такі сусіди, як Макс і Нік. Їхня історія про батьків та дітей – це гротескна метафора консерватизму перших та юного інфантилізму других.
Фіналізував пітчинг KMW CoProduction Meetings 2023 проект Євгена Кия «(НЕ)ідеал». «Вважатимемо, що я в пітчингу не останній, а хедлайнер» – із такої фрази розпочав він свою презентацію. Кий – сценарист, що працював у кіно, ТБ, рекламі та геймінгу. Зокрема, в його портфоліо робота над карантин-серіалом «За вікном» та повнометражною українсько-грузинською романтичною комедією «Високо в горах» режисера Олега Борщевського. Ця стрічка 2020 року ще не дісталася великих екранів, утім, саме Борщевського автор бачить режисером проекту «(НЕ)ідеал».
У своєму виступі сценарист розгорнуто переказав синопсис, акцентувавши на полярності характерів двох головних героїв, яка дає можливість довго розвивати історію. А серед переваг концепту він відзначив зрозумілу всім тему «батьків і дітей», популярність жанру ситкому, можливості продовження на багато сезонів і простий продакшен.
Такими автор бачить двох головних героїв
Хоча саме головних героїв автор вважає ключовою перевагою свого проекту, до їхніх образів у експертів і виникли питання. Представник каналу ТЕТ, зокрема, сказав, що «не до кінця зрозумілий персонаж Макса – чи то він карʼєрист, чи він офісний планктон. Але тут велику роль відіграє реалізація. Тому цікаво почитати пілот. Потенційно – робоча історія». Своєю чергою Сергій Карпенко зазначив, що для нього «ці персонажі занадто комедійні. Вони мають комічний, абсурдний вигляд, а не смішний». Та зрештою експерти зійшлися на думці, що в цьому проекті комедія добре нанизується на важливу тему батьків і дітей, тож загалом він «має все, щоб зробити класну комедію, – є куди розвивати».
Цю конкретну презентацію та пітчинг загалом резюмувала Вікторія Ярмощук: «Зараз надзвичайно важливий час для правильних комедій, які дозволятимуть нам не здаватися. Це наша українська риса – сприймати все крізь призму гумора. І треба цією суперсилою користуватися!»
