Цієї осені міжнародний медіафорум KYIV MEDIA WEEK успішно провів шість спеціальних подій у співпраці з трьома європейськими індустріальними майданчиками за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). KYIV MEDIA WEEK 2022 Travel Edition розпочав свою подорож із Міжнародного фестивалю веб- і телесеріалів Serial Killer (20–25 вересня, Брно, Чехія). Екватором форуму став Міжнародний ринок аудіовізуальної індустрії MIA (11–15 жовтня, Рим, Італія). А завершив свою подорож KMW 2022 на найбільшому в Європі ринку контенту – 38-му Міжнародному контент-маркеті MIPCOM (17–20 жовтня, Канни, Франція). MBR на засадах партнерства з KMW представляє спецпроект KYIV MEDIA WEEK 2022 REVIEW – огляд ключових івентів цьогорічного KMW.
Прочитати цей текст англійською можна за посиланням.
«Зазвичай, коли йдеться про соціально вагомий контент, то відразу починаються розмови, що він нудний, надто документальний. Певною мірою це правда, проте так не обов'язково має бути», – зазначила директорка з розвитку та копродукції FILM.UA Group Катерина Вишневська, що стала модераторкою панельної дискусії KYIV MEDIA WEEK: Rome Chapter. The social impact of content, яка відбулася в межах Міжнародного ринку аудіовізуальної індустрії MIA у Римі.
Дискусія була присвячена двом ключовим питанням. Перше – вплив контенту на суспільство та можливості, що їх у цьому контексті має контент, який зазвичай вважається розважальним, а не соціально вагомим. Ну а друге – питання підтримки України в її поточних реаліях європейськими бродкастерами.
Участь у бесіді взяли голова напряму драми національної телерадіомовної компанії Фінляндії YLE Ярмо Лампела (Jarmo Lampela), член правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Андрій Таранов та Доун Маккарті-Сімпсон (Dawn McCarthy-Simpson), керуюча директорка з бізнес- і глобальної стратегії PACT (Producers Aliance for Cinema and Television): торговельного органу Великої Британії, що представляє та підтримує незалежні виробничі й дистрибуторські компанії.
Передусім спікери висловилися на тему соціальної відповідальності виробників. «Кожен контентмейкер має замислюватися про те, що відбувається на планеті. Адже контент, який ми продукуємо, – це віддзеркалення наших цінностей і реакція на події у світі, – зазначив Ярмо Лампела. – YLE існує на гроші платників податків, відтак наша стратегія – це контент для всіх і для кожного. Наш контент має відбивати цінності суспільства: diversity, соціальна відповідальність, збереження добробуту у Фінляндії тощо. І відповідно, коли так радикально змінюється політичний ландшафт у Європі, ми маємо рефлексувати реакцію фінів на це – їхні думки й емоції». Також Лампела наголосив, що події в Україні дуже турбують фінів, адже наші держави мають того самого, як висловився Ярмо, «проблемного сусіда».
Розмову продовжила Доун Маккарті-Сімпсон. Вона підкреслила впливовість британської контент-індустрії – й, відповідно, вищий ступінь її відповідальності: «Велика Британія – другий після США експортер контенту з дуже потужною незалежною продакшен-індустрією. Історії, котрі ми розповідаємо, подорожують світом. Тож відчуваємо відповідальність за те, щоб вони мали важливість так само, як і розважальний бік, адже ми маємо змогу розповсюджувати ці історії ширше, глобальніше за інших». Окрім того, Доун наголосила, що підтримка, яку наразі британські контентмейкери надають Україні – це не «повістка», спущена згори, а закономірний особистий вибір: «Продюсери розуміють, що є морально правильним і що потрібно зробити».
Андрій Таранов підключився до розмови за допомогою Zoom: через повсякчасні російські обстріли він не зміг залишити Україну, оскільки мав подбати про безпеку своїх дітей. «Звісно, ми від початку повномасштабної війни були зосереджені на новинах, аби люди діставали постійний потік новин зі свого регіону, зі своїх міст, із країни загалом – щоб вони не панікували, не піддавалися фейкам, розуміли, що відбувається, були убезпечені максимально, наскільки це можливо за поточних умов», – розповів Таранов про роботу Суспільного від початку повномасштабного російського вторгнення. Андрій підкреслив, що робота суспільного мовника зазнала технічних змін: це й повернення традиційного радіомовлення, а також стрімкий розвиток digital-платформ Суспільного – телеграму, фейсбуку тощо, що дало змогу краще комунікувати з молодою аудиторією. «Згодом ми зрозуміли, що маємо робити більше, ніж просто новини, – продовжив Таранов. – Насамперед почали допомагати людям, які мали дуже обмежений доступ до контенту: запускали дитячи програми; програми, орієнтовані на літніх людей. Зараз ми розуміємо, що є багато іншого, що треба робити. Це напрями журналістських розслідувань, документальних проектів (з акцентом на документування воєнних злочинів). Та водночас ми маємо допомагати людям відновлюватись – і відтак entertainment-напрям також дуже важливий. Дуже щасливі мати ВВС нашим партнером у проведенні Євробачення в Ліверпулі наступного року. І це прекрасна ілюстрація кооперації та інтеграції британської й української культур із метою принести людям надію, якісь позитивні перспективи».
Далі Доун Маккарті-Сімпсон розповіла про ще один приклад актуальної британсько-української контент-кооперації – «Соняшник ТБ» (Sunflower): дитячий україномовний YouTube-канал без реклами, котрий зібрав колекцію найкращих програм та мультиків для українських дітей, які наразі роз'їхалися світом.
Цей проект PACT дістав загальноіндустріальну підтримку, включно з продакшен-компаніями, мовниками, дистрибуторами та творцями контенту як у Великій Британії, так і в Україні. Серед залучених організацій: Aardman, All3Media; Banijay; BBC та BBC Studios; Channel 4; Channel 5's Milkshake!; S4C; Entertainment One; Fremantle; Glowberry; ITV та ITV Studios; Little Dot Studios; Mattel; Paramount та Nickelodeon; Sky; STV. А також українські компанії Starlight Media, FILM.UA Group, Glowberry. «Окрім того, до проекту долучився YouTube, надавши нам платформу, аби безкоштовно запустити канал», – додала Доун.
Вона розповіла, що ключовою ідеєю було зробити так, аби всі українські діти, що наразі розкидані світом, мали доступ до величезної кількості дитячого контенту, але – своєю мовою. «Всі контентмейкери й правовласники надали нам свій контент безкоштовно, включно з такими популярними брендами, як Свинка Пеппа та Містер Бін, – наголосила Маккарті-Сімпсон. – Усе відбувалося дуже швидко: ми знали, що питання часу дуже важливе. Канал запустився на початку липня, наразі його аудиторія – сотні тисяч людей, якій ми пропонуємо сотні й сотні годин контенту. І ми не зупиняємося, продовжуємо розширюватися».
Доун також згадала про ще одну ініціативу PACT на підтримку України – спрямовану безпосередньо на контентмейкерів. «Ми подумали: талановиті продюсери в Україні хочуть розповісти світові багато чого, адже все їхнє життя зазнало змін у той чи інший спосіб. Відтак організували два воркшопи для продюсерів Starlight Media – однієї з головних українських телемереж, що має шість загальнонаціональних та міжнародний канали. Воркшопи мали секції сценарного та несценарного контенту. В межах цих заходів українські продюсери пітчили всі свої проекти з потенціалом для копродукції: і розважальні, і документальні. Ми хотіли дати їм трішки відчуття нормальності в тому житті, яким вони зараз живуть», – розповіла Маккарті-Сімпсон.
Надалі бесіда торкнулася стереотипу про «нудність» соціально вагомого контенту. «Соціально вагомий контент зовсім не обов'язково є нудним. Насправді якщо він нудний – то це просто поганий контент», – закцентував Андрій Таранов незалежність нудності чи цікавості контенту від його жанру та спрямованості.
Як свіжий приклад геть ненудного та водночас соціально вагомого контенту Катерина Вишневська навела спеціальний епізод фінського шоу Song of my life («Пісня мого життя»), створеного фінським продакшеном Yellow Film & TV разом з українськими компаніями 1+1 media та FILM.UA Group. Це перший кейс такої телекопродукції: коли фіни спільно з українцями розробляють та знімають розважальне шоу, присвячене Україні та її культурі, що показують в обох країнах. «Для всіх було великим викликом зробити так, аби це сталося. Ми мали українську команду, українських співаків – людей, що їхали до Фінляндії як з України, так і з усієї Європи», – розповіла Вишневська.
Шоу Song of my life було розроблено продакшеном Yellow Film & TV та телеканалом YLE за оригінальною ідеєю контент-директорки Петі Пелтомаа (Petja Peltomaa), з 2019 року в ефірі мовника вийшло чотири сезони (п'ятий перебуває у передпродакшені). «Пісня мого життя» – найпопулярніше розважальне телешоу Фінляндії: протягом останнього сезону середня частка проекту становила 42–45%. Соціальна складова шоу – це людські історії, що чіпляють за живе. Кожен із героїв епізоду – відомих усій країні людей – загадує пісню, що пов'язана з найважливішою історією його життя. У студії герої дивляться виступи вокалістів, котрі виконують ці пісні, та намагаються вгадати, кому яка з пісень належить. У спеціальному епізоді Song of my life герої проекту, виконавці загаданих ними пісень і ведуча основної частини дійства були з України, але також участь узяли фінські артисти та ведуча.
«Зазвичай копродукція – це дорого, повільно, важко та потребує вміння йти на компроміси. Але немає сенсу чекати – треба діяти, знаходити шляхи. Не за три-чотири роки, а зараз», – резюмував Ярмо Лампела. І на прохання модераторки трохи розповів про Nordic12 – як приклад чіткої структури та дієвого механізму, що полегшує копродукцію. Nordic12 – це об'єднання контентмейкерів Північної Європи, створене з метою стимулювання виробництва та розповсюдження драматичних серіалів. «Це прекрасний приклад колаборації, що стала реакцією на потребу в контенті й об'єднанні», – підкреслив Лампела.
Перша хвиля співпраці Nordic12 складається з дванадцяти драматичних серіалів, створених північноєвропейськими суспільними бродкастерами: DR (Данія), YLE (Фінляндія), SVT (Швеція), NRK (Норвегія) та RÚV (Ісландія), якими вони зможуть ділитись один з одним. Система передбачає, що кожен завершений серіал буде доступний протягом наступного року на потокових сервісах державних мовників, а деякі серіали також транслюватимуться в традиційному телеефірі. Ця співпраця дозволяє північноєвропейському контенту краще «подорожувати» між країнами регіону, збільшує кількість скандинавської копродукції, стандартизує та оптимізує процеси в ній. «А ще Nordic12 допомагає в пошуку міжнародної копродукції, адже це вже знак якості», – розповів Ярмо.
Підхопивши тему сценарного контенту, спікери обговорили питання його соціальної вагомості. «Мені видається, сценарний контент загалом недооцінюють із погляду його впливу на людей. Проте ми в Україні починаємо цей вплив розуміти, – сказала Катерина Вишневська. – Останні події показали, що Україна та Європа мають спільного більше, ніж може здатися на перший погляд. Сценарний контент має великий потенціал для копродукції, та водночас він несе наші цінності – цінності, котрі мають бути розділені з іншими».
«Наразі в нас є стільки історій, котрі треба розповісти, – продовжив Андрій Таранов. – І ці історії – десь драматичні, а десь навіть смішні – здатні подорожувати: перетинати кордони, зачіпати за живе людей з різних країн». Щодо поточних копродукційних сценарних проектів Суспільного він розповів про співпрацю з Польщею: «Наразі ми ведемо перемовини з польськими партнерами щодо продюсування великої кількості контенту, котрий зробить «ревізію» нашої спільної історії й створить наратив, в якому ми зможемо жити в майбутньому». Також Таранов згадав про наявність певних юридичних неузгодженостей, котрі наразі ускладнюють копродукцію з Україною, але зазначив, що вони корегуються на законодавчому рівні. «Тож сподіваємося, коли це коригування завершиться, ми станемо більш гнучкими й адаптивними в цьому питанні», – резюмував він.
