Чи буває Нацвідбір на Євробачення без скандалів, форсмажорів і загального кіпішу? Можливо, в якійсь європейській країні так, але в Україні, де Євробачення – це національний вид спорту, таке було хіба що 2002 року. Коли Нацвідбору тут іще не було.
Тому я, маючи роки тренувань із цього питання, знехтувала можливістю в суботу ввечері спокійно поласувати бубликами перед телевізором, підписала на вимогу Суспільного мовника папір про нерозголошення та під покровом таємниці й темряви вирушила в пʼятницю ввечері до Батьківщини-матері. Не тому, що сильно полюбляю гуляти за мерзенної погоди якнайдалі від дому, а тому, що саме там, у Національному музеї історії України в Другій світовій війні, відбувалося знімання конкурсно-концертної частини Нацвідбору. Оголошення переможця мало відбутися наступного дня в якомусь суперсекретному укритті, а далі ви вже знаєте.
Але Alyona Alyona ще не знала ані про те, що Нацвідбір розтягнеться на три дні, ані про те, що за три дні почне готуватися до поїздки у Мальме, – просто сиділа в телефоні, як усі нормальні люди
Поки інші учасники розспівувалися в туалеті та розігрувалися під сходами
У залі тимчасом збиралися глядачі. І їм було добре, бо зала була єдиним теплим місцем у музеї. Але погрітися мені не вдалося, бо пильні охоронці, помітивши мене без відповідного бейджа, одразу суворо сказали: «Пройдьомтє».
Довелося решту часу споглядати все разом із натовпом колег та учасників із цього екрану
З нього ж намагалася розгледіти красу Андрія Данилка його бойова подруга та сценічна мама Інна Білоконь
А потім обговорювала красу улюбленого шефа з директором Данилка Андрієм Уреньовим
До речі, споглядання періодично переривалося сторонніми звуками: наприклад, дитина бігла по цьому гербу, й усім здавалося, що щось вибухнуло. Коли ж десь проїхав візок, усім видалося, що десь летить шахед. Які часи, такі й страхи
Павло Шилько прийшов, аби разом із Машею Єфросиніною розповісти, як вів перше Євробачення в Києві. Маша фотографів ігнорувала, тому Паша віддувався за двох
А Юлія Саніна – за трьох, позаяк вона єдина з трійки ведучих з'явилася на бекстейджі
Те саме можна сказати й про Джамалу, яка єдина знайшла час попозувати, викривши у такий спосіб свою третю вагітність
А я б залюбки спитала в Тимура Мирошніченка, як він стримався та замість дати в око Васі Байдаку за жарт «Тимур – руки Євробачення, ноги Євробачення і… гхм-гхм Євробачення!» – просто сказав «Хі-хі». У Василя я б теж спитала, чому його жарти були якісь несмішні та чи не страшно йому було йти жартувати на цій сцені після Сергія Притули. Ще я б запитала у Володимира Завадюка (бо виробництвом фіналу Нацвідобру цьогоріч опікувався «1+1 Продакшен»), чи вважає він, що Василь достатньо іскромьотно іскрометив. Але нікого з них у коридорі так і не зустріла.
Дебютанта в журі, Сергія Танчинця, теж зустріла лише під час подорожі до зали
Тому не спитала в журі, чого вони цього року були такі добрі й благосні – чому серед них не було «злого поліцейського» і найцікавішою частиною їхніх розборів були вуха Андрія Данилка? Хоча, може, це питання й не до них
Але я не така добра, як шановне журі, тому зараз розповім усе, що думаю.
По-перше, дуже потішила ведуча бекстейджу Анна Тульєва, яка запитала в Руслани «як їй тут, на сцені Нацвідбору, через 20 років». Дуже хотілося розповісти дівчині, що, по-перше, Руслану на Євробачення відібрали не завдяки Нацвідбору, а по-друге, на сцені саме Нацвідбору вона була присутня кілька років поспіль як членкиня журі. Але Руслана й сама прифіг… розповіла, що саме вона доклала зусиль для того, аби Джамала поїхала на єврофест.
Але Анна не здавалася й запитала, як це так Руслану нещодавно запросили на нацвідбір у Люксембург? «Зателефонували», – продовжила офіг… дивуватися Руслана та повідомила дівчину, що взагалі-то протягом останніх років із двадцять вона тільки й робить, що їздить усякими Люксембургами всякими нацвідборами. Наче допомогло.
До речі, учасники торішнього Євробачення TVORCHI теж щойно повернулися з європейського туру. І про це вокаліст групи Джеффрі Кенні розповів українською. Через слово з англійською, щоправда, але ж!
А потім почалися конкурсні виступи, серед яких усі чекали лише на два.
І це був не виступ 18-річного Ярослава під псевдо YAKTAK – хоча хлопець він гарний, і його пісню з оригінальною назвою «Лалала» вже пропонують фоном у Reels. Але ні, Яріку, не сьогодні, не цього року, не на Євробачення.
«А я ж так готувався, всю душу вкладав! – скаржився Ярослав після виступу. – Я з дитинства візуалізував, що буду на сцені Євробачення!» Ну якщо візуалізував, то будеш. Або ні.
Далі не потішила колишня підопічна Потапа Ingret, бо, попри закладені в її пісні «сенси», витримати стільки фальшивих нот було надзвичайно складно. Напевно, після «Голосу країни – 7» вокалом дівчина не займалася довго. Але їй самій, видається, все до вподоби.
До речі, про «Голос». «Плюси» себе не зрадили та зробили візитівки учасників у найкращих традиціях улюбленого талант-шоу: соціалка, оцеотвсе. Ну ок.
Далі за квотою на фріків був гурт Nazva. І слухайте, я не знаю, чому ви віддали їм так мало голосів – смішні ж хлопці! І чесно, на сцені Євробачення вони були б органічні, там таке періодично зʼявляється. Інша річ, нічого критично нового в цій суміші всього на світі немає, але це принаймні було не нудно.
А от джокер, точніше, джокерка Нацвідбору, 11-та учасниця Анка, яку обрали глядачі, попри потужний вокал, якраз нічим не здивувала. Сучасна автентика – це, звісно, добре, але скільки ж можна.
DREVO в нас явно йшов за квотою на рок і теж нічим не здивував – ну рок і рок. Родичі напевно в захваті, а от на Євробаченні всі б вийшли по пиво. Журналісти, до речі, теж настільки не зацікавилися, що хлопця проігнорували.
Просто цієї миті в телевізорі були Alyona Alyona та Jerry Heil, і проігнорувати їхній виступ не міг навіть переможець Євробачення-2022 Олег Псюк із гурту KALUSH.
Який весь час узагалі від людей відокремлювався
Ну а майбутні переможниці почувалися дуже впевнено. Бо питання було лише в тому, вони цього разу переможуть чи Melovin
Який рішуче налаштувався на реванш після 17-го місця в Португалії та, в принципі, правильно зробив. І пісню круту написав. Але ж так багато напхав до неї шматків із різних хітів Євробачення різних років, що вийшло трохи «євроформатно». А коли поруч з «євроформатом» опиняється щось свіже та нечуване, виходить нокаут. Що, власне, й відбулось. Але це було потім, а поки Мел розповідав, що схуд на 16 кг, що боявся, що не спрацює лазер, і що на Євробаченні головне – забути, що виступаєш на Євробаченні, а уявити, що ти на власному концерті. І ще – про те, що, мовляв, до Альони та Джеррі він ставиться з великою любов'ю та без граму суперництва. Що ми, власне, і зрозуміли зараз, коли він стверджує, що «Дію» зламали навмисно, що переможиці купили всі голоси та що «вивсьоврьоті».
Костю, вміння гідно програвати – ознака зрілості. Дорослішай.
А оці хлопці без перебільшення стали відкриттям Нацвідбору-2024 – хоч у пісні Ziferblat і чулися місцями The Beatles та інші відомі колеги, але хочеться вірити, що на Нацвідборі та найвищих оцінках від журі для них усе тільки почалося. Хлопці, до речі, зізналися, що їх приємно здивував Андрій Данилко: «На «Х-факторі» це була голограма. А тут – жива людина».
Ну і все. Далі в нас була дивна жінка в бальному платті з такою самою «бальною» піснею «під Альошу та Джамалу». Єдина, кого розкритикувало журі, – це ж людей довести треба було! Звати її, до речі, Скайлер. Особливо потішила Скайлер, коли намагалася зняти свою кандидатуру з Нацвідбору після проблем із «Дією». Можна подумати, в неї були бодай якісь шанси.
Далі у нас була квота на автентику – гурт YAGODY. Ну автентика собі й автентика – але до чого тут Євробачення?
А далі за квотою на треш був гурт NAHABA:
І треш був такий лютий, де солістка волала, наче востаннє, а соліст не вгадав жодної ноти, що я схопила фотографа та побігла додому. Тим паче що комендантська година була на носі.
Але на шляху до виходу я зустріла голову української делегації на Євробаченні Оксану Скибінську та не змогла пройти повз:
– Оксано, точаться розмови про те, що, мовляв, Румунія відмовилася від участі в Євробаченні через брак коштів, а в Україні, виходить, коштів для Євробачення достатньо...
– Для України, особливо під час війни, дуже важливо бути присутньою на міжнародних майданчиках, щоб не було ніде «про нас без нас». Євробачення – дуже важливий культурний міжнародний майданчик. Це можливість для країни бути почутою в сімʼї демократичних європейських націй. Євробачення в принципі створювалося після Другої світової війни як конкурс, що обʼєднує нації в прагненні до миру. До речі, саме після торішнього Євробачення, яке проводилося Великою Британією від імені України, був уперше запроваджений слоган «Обʼєднані музикою». І він став постійним, хоча раніше слогани Євробачення змінювалися.
– Який цього року бюджет Нацвідбору?
– Практично такий самий, як і торік – майже 11 млн грн на виробництво фіналу. Дещо більший, ніж минулого року, позаяк, по-перше, не вдалося, як торік, залучити метро за локацію, по-друге, цьогоріч ми дуже хотіли зробити більше номерів, тому в нас не 10 учасників, як минулого року, а 11 і велика концертна програма, де крім фіналістів є ще й запрошені зірки, музиканти. Нам дуже хочеться, щоб нашу сучасну культуру бачили як в Україні, так і за кордоном: уперше трансляція Нацвідбору доступна на міжнародному каналі Євробачення з англомовним коментарем, який забезпечило Суспільне. Щодо бюджету на підготовку до участі в самому Євробаченні, то він узгоджений окремо.
– А зірки сьогодні виступають за гонорари чи з любові до мистецтва?
– Про це краще запитати у виробника шоу, компанії «1+1 Продакшен», яка виграла мистецький конкурс на виробництво фіналу. Вони вже безпосередньо залучали зірок.
– Тобто ви їм передали бюджет, а вони вже використовували його на власний розсуд?
– Саме так.
– А Суспільне їх якось контролювало?
– Безумовно. Ми працювали в дуже тісній взаємодії з командою продакшена, бо для нас дуже важливо, щоб Нацвідбір був у межах правил, відповідності формату Євробачення: все, що стосується журі, голосування, добору фіналістів, було за Суспільним – до того як почалося виробництво номерів. А потім ми спілкувалися щодо кожного елемента шоу, бо для нас було дуже важливо, аби воно віддзеркалило українську культуру. І саме ми забезпечили й англомовний коментар, і жестову мову, щоб залучити максимально широку аудиторію – дбаємо також про інклюзивність цього контенту.
– Тендер на проведення виграв «1+1 Продакшен». А хто цьогоріч брав участь у конкурсі, крім них і вочевидь Starlight Production?
– Крім них, цього року ніхто. Це масштабний проект, який потребує чималого ресурсу, експертизи. В Україні не такий великий ринок продакшенів, які в принципі можуть узяти участь у виробництві такого масштабу. Сподіваємося, наступного року учасників тендеру буде більше – нам справді дуже хочеться свіжих ідей. Ми вже вдруге робимо відбір під час війни. Першого разу ми були в метро, і шоу відбулося на такому рівні, якого, може, й не очікували. Цього року ми вже багато до чого адаптувалися, зрозуміли, як це працює, і вже з новим продакшеном по-новому підійшли до Нацвідбору – як до масштабного концерту з поєднанням різних елементів. Наступного року контекст розвиватиметься – хочеться завжди бути максимально актуальними.
– З чим повʼязане дводенне знімання в різних локаціях?
– З необхідністю гарантувати максимальний рівень безпеки для всіх залучених. Не маючи в доступності метро, як торік, ми вирішили основну концертну частину записати в найбільш безпечній і доступній для нас зараз локації і водночас тримати її в повній конфіденційності через підписання NDA всіма залученими. А вже потім видати результати в прямому ефірі, бо глядачі голосують у режимі прямого ефіру. І для цієї частини ми вже обрали укриття з найвищим рівнем безпеки. Але для основної частини воно надто мале та непристосоване.
– Музпродюсера цього року вирішили не міняти?
– Так, ми вдруге працюємо з Дмитром Шуровим. Минулого року зрозуміли, що Дмитро відіграє ключову роль у Нацвідборі, бо формує музичну палітру шоу. Цьогоріч він свій досвід розширив і поглибив, і ми маємо багато позитивних коментарів, зокрема, від міжнародних слухачів, єврофанів про те, що музичний рівень відбору цього року високий. Це означає, що музичний продюсер виконав свою функцію на відмінно.
– Як до складу ведучих потрапив Василь Байдак?
– Це одна з пропозицій продакшена, це було їхнім творчим баченням.
– Я чула, що Суспільне хоче закупити фінали нацвідборів десятка країн, що беруть участь у Євробаченні, та показати їх на каналі «Суспільне. Культура» – з якою метою?
– Ми справді хочемо, щоб українська аудиторія могла з різних боків побачити, як до Євробачення готуються різні країни. Бо нацвідбір – це завжди про спектр актуальної для країни музики. Гадаємо, нашому глядачеві це буде цікаво.
– Вже відомо, хто буде ставити номер для представника України на Євробаченні?
– Поки ні.
Наступного дня я дивилася все це вже по телевізору. Так само як і ви, була в захваті від перекладачки жестовою мовою:
Від фінального номера на пісні Володимира Івасюка:
А ще від Тіни Кароль, яка раптом була в джинсах і без макіяжу, і це виявилося дуже пронизливим:
Щоправда, трошки згодом виявилося, що до неї це вже придумала Леді Гага – на «Оскарі-2023»:
Але від того Тіну ми менше любити не станемо.
Ну а далі ви пам'ятаєте – всього лише ще два дні, й ось урешті ми маємо переможниць:
А тепер дуже хочеться спитати всіх причетних: от у тому місці, де мав бути грандіозний концерт, де дівся номер для цих дівчат? Що це було на місці нього?
Але до поїздки у Мальме час іще є – дуже сподіваюся, що Альоні та Яні, вона ж Джеррі, допоможуть і з номером, і з костюмами, і з усім, на що наразі забракло чи то грошей, чи то часу, чи то спеціалістів. А взагалі особисто я в них дуже вірю.
Порвіть їх там, дівчатка!
