Кіфлики з трояндовим варенням, буришник із карпатським будзьом, яворівський пиріг – ось далеко неповний перелік традиційних українських страв, які стали головними героями проекту «Пекельні борошна з Євгеном Клопотенком», що дебютує на СТБ вже завтра. Програму, котра досліджує традиційну українську кухню з цілковито прикладного погляду, виробляє команда Starlight Production – та сама, що багато років працює над проектом «МастерШеф» і, зокрема, виробила «воєнний» сезон «МастерШеф. Професіонали»: перше від початку повномасштабного вторгнення велике реаліті, створене з дотриманням усіх форматних правил. У лютому, коли «МастерШеф. Професіонали» стартував в ефірі СТБ, а «Пекельні борошна» завершили знімальний період, ми поговорили з директоркою творчої студії Вікторією Вишняковою та виконавчим продюсером Дмитром Товстоляком про особливості виробництва великих кулінарних проектів в умовах обстрілів, знеструмлення, просідання рекламного ринку й інших викликів повномасштабної війни. А сьогодні, напередодні прем'єри нового проекту, пропонуємо вам ознайомитися з цією розмовою.
– Рік тому СТБ, як і більшість українських телеканалів, транслював марафон «Єдині новини»: що в цей час робила команда «МастерШеф»?
Вікторія Вишнякова: На момент повномасштабного вторгнення було відзнято дуже багато проектів, тож командам розважального контенту було що робити – ми пішли у постпродакшен.
Це була окрема епопея, як він організовувався (посміхається). Багато людей поїхали з Києва до різних міст України: ми передавали монтажки й інше необхідне обладнання потягами, машинами, позаяк такі проекти, як «МастерШеф», «Холостяк» тощо, дуже важкі з погляду обсягу матеріалу, і просто через FTP це можна було місяцями передавати та качати. Все працювало повільніше, ніж якби робилося тут, у Києві, оскільки не всі перебували у безпечних регіонах, хтось був там, де однаково прилітало, і люди не могли повноцінно працювати. Але ми це зробили.
Дмитро Товстоляк: Попри те що торік «МастерШеф. Битва сезонів» стартував одним із перших в ефірі СТБ – 22 січня – і на момент повномасштабного вторгнення ми встигли показати п'ять випусків, роботи було вдосталь. Тож протягом майже всієї весни наша команда монтувала і титрувала сезон, який ми вже повністю показали восени.
– А коли ви почали готувати «МастерШеф. Професіонали»? Щось було зроблено до повномасштабного вторгнення ?
В. В.: Ні, позаяк ми тільки вийшли зі знімального періоду «МастерШеф. Битва сезонів», і був запланований пост. У липні ж командою, котра була в Києві, ми ще встигли зняти 12 випусків кулінарного проекту «Прокинься з Ектором».
Д. Т.: Запуск передпродакшену «МастерШеф.Професіонали» планувався з березня, але повномасштабна війна скоригувала наші задуми, й робота над проектом не розпочалася: на той час ніхто не розумів, чи буде взагалі виробництво нового сезону. Тому конкурси для професіоналів креативні продюсери почали розробляти влітку.
– За словами Людмили Семчук, із 2022 року всі проекти СТБ зазнали глибинних змін. Чим сезон «МастерШеф. Професіонали» під час повномасштабного вторгнення концептуально відрізняється від попередніх сезонів?
В. В.: Насамперед хочеться сказати, що від початку повномасштабного вторгнення «МастерШеф. Професіонали» став першим великим реаліті, котре створюється у такий непростий час із дотриманням усіх форматних правил. Ідея цього сезону – українські страви з українських продуктів. Адже разом із важливою місією розвивати україномовний контент і підтримувати глядачів, які переходять у побуті на українську, ми бачимо великий запит якнайбільше дізнатися про національні традиції, зокрема гастрономічні. Також ми зважали на те, що є країни, котрі нам активно допомагають: страви цих країн теж будуть у програмах, і деякі конкурси торкатимуться тематики культури цих країн. Але насамперед це сезон про все українське.
– Що ще змінилося?
В. В.: Ми всі змінились: і я, і Дмитро, і вся команда точно можемо сказати про трансформацію особистих цінностей. Так само і з нашими героями: вони змінилися, тож «срача заради срача», як бувало раніше, тепер немає. Є війна, і це важливіше – дивно сваритися через продукти чи якийсь конкурс. Також ми відмовилися від виїздних конкурсів, оскільки це дуже ризиковано з погляду безпеки, задорого з погляду бюджету воєнного часу та значно довше, а ми маємо зважати на комендантську годину. Але загалом «МастерШеф» – це форматне шоу, ми не можемо змінити його кардинально.
– А як на зміни реагували форматники?
В. В.: Ми розробили та захистили всі конкурси, тож у них не було питань. Та й загалом у сезоні немає нічого, що не відповідає формату. А вони розуміють, що порадити нам зараз нічого не можуть. Тепер ми можемо радити іншим, як знімати в будь-яких умовах (сміється).
– Чи будуть якісь ваші знахідки, виробничі ноу-хау занесені до біблії формату?
Д. Т.: У нас немає такого досвіду – радити вносити зміни до біблії формату, та якщо вони запросять нас на консультацію, то ми з радістю поділимося досвідом і доволі радикальними оптимізаціями. Гадаю, найбільший здобуток, який може перейняти форматник, – це гнучкість нашої творчої команди, здатність підлаштуватися й адаптувати проект під будь-які умови, що диктує зовнішній світ.
– Ви відчутно оновили проект, але не змінили складу журі. Чому?
В. В.: Бо вони є авторитетом для професійних кухарів. Для когось важлива думка Вови [Ярославського], для когось – Ектора [Хіменеса-Браво], для когось – Олі [Мартиновської]. І ми не бачимо сенсу змінювати професійне журі зараз, коли в них є можливість і велике бажання продовжувати з нами співпрацювати.
Д. Т.: Коли почалося повномасштабне вторгнення, жоден із членів журі не залишився осторонь: усі, хто стежить за проектом «МастерШеф», знають, як Ектор, Оля та Володимир, кожен окремо та всі разом, допомагали Україні на кулінарному, благодійному, волонтерському фронтах. Щодня готували для наших захисників і захисниць із територіальної оборони та ЗСУ, розвозили їжу для сімей переселенців і в деокуповані міста. Проводили в Європі благодійні вечері для збору коштів. Ектор на початку повномасштабного вторгнення був у відпустці в себе на батьківщині на іншому континенті, але крізь усі складнощі та тисячі кілометрів повернувся до Києва, аби допомагати українцям. Це багато про що говорить. Тож наші судді – одни з найдостойніших, хто може бути на місці журі проекту, який створюється в умовах повномасштабної війни.
– Майже у кожного героя сезону є історія, так чи інакше пов'язана з повномасштабним вторгненням росії в Україну. Ви робили на цьому акцент, коли шукали учасників?
В. В.: Це наше сьогодення. На кастинг подавалися люди, що залишилися в Україні або виїжджали на короткий проміжок часу та повернулись. А у сфері кулінарії допомагали, працювали всі: хтось годував, хтось шукав продукти для забезпечення військових. Кожен напряму зіткнувся з тим, що відбувалося та відбувається в країні, це власний досвід. Сьогодні у кожного українця є історія, від якої волосся дибки стає.
Д. Т.: Але все ж таки «МастерШеф» – насамперед проект про кулінарію, а «МастерШеф. Професіонали» і поготів. А безпосередньо учасники – українці, і всі вже впевнилися, що українці в будь-який час беруться до роботи та створюють щось неймовірне, життєствердне. І європейці, і американці, і весь світ дивується, як у такий час можна відкривати заклади, пекти та розвозити на деокуповані території хліб, допомагати цивільним і військовим. А наші герої, як і наші судді, це робили та продовжують робити.
– З погляду виробництва «МастерШеф» – дуже масштабний проект. Як ви знімали реаліті у період постійних обстрілів та блекаутів?
В. В.: Добрим тренуванням був ковід, під час якого ми вчились ухвалювати рішення тут і тепер, зважати на те, що завтра у тебе може змінитися багато чого. Звісно, це не можна порівняти з повномасштабною війною, але певний досвід був. Ми почали зйомки наприкінці листопада, розуміючи, що вимикатимуть світло, усвідомлюючи масштаби обстрілів, тому завданням номер один була безпека команди, журі й учасників. У павільйоні, де знімається проект, немає бомбосховища, і ми навіть прораховували варіанти побудувати його самостійно. Та потім Діма знайшов два надійні бомбосховища неподалік.
Д. Т.: Перше – це колишній завод, і бомбосховище радянських часів, яке будувалося ще під час холодної війни. Тобто воно міцне, але без жодних умов. Ми все узгодили з Броварським ДСНС, завезли стільці, воду, аби цим бомбосховищем могли користуватися й інші люди, які працюють поруч, не лише команда «МастерШеф». А друге було облаштоване в готелі, де проживали учасники, позаяк група у нас дуже велика і в одному сховищі всім було б затісно. Наші судді переміщались або туди, або туди.
– А як ви технічно забезпечили знімальний павільйон з огляду на постійні знеструмлення?
Д. Т.: Ми опрацювали це питання з партнерами. Домовилися про потужний генератор, оскільки «МастерШеф» справді потребує великої кількості електроенергії, раптове зникнення якої ми не могли собі дозволити: в нас мають повсякчас працювати холодильники, в яких зберігаються продукти, від перебоїв зі світлом може «полетіти» знімальна техника, а кухонна техніка під час конкурсів має працювати, а не зупинятися на невизначений час. Партнери пішли нам назустріч із погляду ціноутворення. А наш технічний відділ протягом п'яти днів удосконалив електромережі й щитові та налаштував усе так, аби студія могла автоматично перемикатися на генератор і перебоїв зі світлом не було. До повномасштабного вторгнення павільйон «МастерШеф» не був придатний до роботи від генераторів. Тож усе, що ми могли передбачити – передбачили.
– Але передбачити обстріли неможливо. Як ви діяли під час повітряних тривог, якщо вже почалися зйомки?
Д. Т.: Ми дуже часто потрапляли на повітряні тривоги безпосередньо з ракетними обстрілами – певно, десь половина знімальних змін припала на них, але жодного разу повітряна тривога не сталася, коли вже почався конкурс готування.
В. В.: Нам просто пощастило!
Д. Т.: За день ми знімали один або два конкурси. Сам конкурс триває годину-дві, щонайбільше три. А до цього – підготовка, технічні роботи. Отже, під час повітряних тривог ми все зупиняли та переміщалися в укриття, де команда продовжувала працювати та планувала кроки, як швидко відновити конкурс. Добре, що найчастіше тривоги відбувались у першій половині дня.
В. В.: У такі моменти відчувалася крута згуртованість команди. Всі думали, як потім правильно спланувати графік, аби зняти все, що ми запланували, та встигнути до комендантської години – аби всі потрапили додому вчасно. Кожен розумів, що повітряна тривога може початися будь-якої миті, а контент потрібно знімати, адже це наша робота.
– Як це все вплинуло на економіку проекту? Чи подорожчало виробництво «МастерШеф. Професіонали» під час повномасштабного вторгнення?
В. В.: Бюджет цього разу був обмежений, тож ми трохи змінили технологію виробництва. Періодично знімали по два конкурси на день: це було важко для всіх, але в інший спосіб скоротити витрати та кількість знімальних днів було б неможливо. Також згідно з концепцією сезону ми використовували українські продукти – вони коштують дешевше. Втім, якщо порівнювати з минулими сезонами, то зараз локальний продукт коштує так само, як раніше – не локальний. І я повторюся, ми відмовлися від виїздних конкурсів. Тобто як могли оптимізували технологію, щоб це не вплинуло на якість контенту.
Д. Т.: Загалом, враховуючи всі фактори оптимізації, нам вдалося скоротити бюджет більш ніж на чверть від вартості попереднього сезону.
– Наскільки важко було знайти спонсорів сезону, зважаючи на просідання рекламного ринку?
В. В.: Більшість багаторічних партнерів проекту підтвердились. Я зараз кажу про українські бренди «Фрекен БОК», «Квас Тарас» і «Волошкове поле». Ми дуже вдячні, що вони нас підтримують. Ба більше: у проекту з'явилися нові партнери, котрі раніше не співпрацювали з «МастерШеф» і вперше інтегрувались у наш контент під час війни: це «Комо», «Львівські дріжджі» та посуд Krauff. І ви знаєте, ми навіть тут усі об'єдналися: зараз партнери на обговореннях іще більше, ніж раніше, креативлять із нами та з агенцією Brand Booster, і ми разом знаходимо вдалі рішення з інтегрування продуктів, аби вийшло нативно. Спонсори дуже хвилювались, як форматне реаліті зніматиметься в умовах тривог, намагались якось допомогти, посприяти. Не було такого, що кожен каже, чого він хоче, не замислюючись, як це реалізовуватиметься. Зараз усі стали більше підтримувати одне одного. І це дуже цінно для нашої команди, і для спонсорів теж, ми відчуваємо велику спорідненість із ними після цього досвіду.
– Багато великих шоу на українському ТБ наразі поставлені на паузу, позаяк виробництво в часи війни – це дуже ризиковано та дорого. Чи не було у вас думки не знімати зараз, перенести?
В. В.: Так можна переносити безліч разів, адже незрозуміло, скільки війна триватиме. Нам усім хочеться, аби вона закінчилася завтра – це, безперечно, мрія всієї країни. Але ситуація така, що треба жити, працювати та створювати нове в тих умовах, які є.
– І в цих умовах ви анонсували вихід нового кулінарного шоу – «Пекельні борошна з Євгеном Клопотенком». У чому головна ідея цього проекту?
В. В.: Це спільна історія, розроблена творчою командою Starlight Production разом із каналом СТБ. Автор ідеї – Андрій Пишний, який багато сезонів був керівником проекту «МастерШеф», а тут виступив у ролі креативного продюсера. Нам хотілося чогось локального, суто українського, бажано з історією. Кухня – це частина культури, а нам усім зараз дуже важливо якнайбільше знати про свою культуру, коріння, оскільки нація, як на мене, зароджується просто зараз, коли ми ідентифікуємо, хто ми такі. Основна ідея проекту – повернути традиційні страви в сучасне життя українців. Наприклад, борщ із карасями: багато хто гадає, що це щось дивне, екзотичне, а це улюблена страва Тараса Григоровича Шевченка. Це не якесь ноу-хау! Кіфлики з трояндовим варенням, буришник із карпатським будзьом, яворівський пиріг – ось неповний перелік українських страв, які кожен глядач зможе повторити у себе на кухні.
– Що відбуватиметься у випусках?
Д. Т.: Щотижня до Жені в студію приходитиме гість, і разом вони готуватимуть дві старовинні українські страви на сучасний лад. Тобто Женя бере давній рецепт, розповідатиме його історію, додаватиме щось сучасне, аби ці страви можна було подавати в українських ресторанах чи приготувати вдома. Одна з них може бути улюбленою стравою когось із відомих українців. Наприклад, в одному з випусків Євген із гостем готуватимуть гамулу – це не щось іноземне, а українська страва, яку полюбляв Олександр Довженко. Будуть у нас улюблені голубці Володимира Винниченка з картоплею, рогайчики з миндалем, які випікали в родині Ольги Кобилянської. Під час приготування Євген і гість спілкуються на різні актуальні теми, Женя доповнює процес своїми знаннями з кулінарної історії України. Також у випуску є рубрика «Кулінарна забава», в якій ведучий і гість грають: наприклад, гість має відгадати, з якої країни походить той чи інший вид картоплі. Наприкінці, звісно, куштують приготовлені страви.
– В описі проекту йдеться, що старовинні страви готуватимуть «з огляду на умови сучасного життя українців», але водночас «за допомогою старовинного приладдя». Тож як це буде реалізовано?
В. В.: Приладдя радше буде в антуражі, напряму його не використовуватимуть. У деяких епізодах Євген буде розповідати, для чого воно, або ставити питання гостям: відгадай, що це. Ми розуміємо, що глядач не знайде цих інструментів у повсякденному житті, а хочеться, аби проект був прикладним.
Д. Т.: Серед старовинного приладдя у нас є макітра плюс макогон, куманець, колотівка. Художник із реквізитором знайшли все це в Музеї Гончара, на Кіностудії Довженка та додатково обшукали багато цікавих місць і блошиних ринків.
– Зрозуміло, чому ведучий проекту – саме Євген Клопотенко. Та чи не забагато його зараз у медіапросторі?
Д. Т.: По-перше, це людина, що напряму пов'язана з телеканалом СТБ – він не просто виходець із «МастерШефа», а переможець. По-друге, коли йдеться про українську кухню та її історію, інше прізвище у жодного в голові й не виникає. Євген – дослідник національної кухні номер один. Він у доброму розумінні «ботанік» української кулінарії, з ним дуже цікаво. Він захоплююче розповідає про продукти. Наприклад, для мене стала відкриттям та сама діжонська гірчиця. Ми знаємо її як французьку, а Женя каже, що в Діжоні геть не вирощують гірчиці – там тільки українська, і ми одні з найбільших постачальників. Тобто такі цікаві історії розповідає, що ти розумієш: виявляється, українці і тут такі круті, попереду планети всієї.
– Наскільки активно Євген був залучений до розроблення проекту?
В. В.: Без Клопотенка ми б тут не впоралися, позаяк у нього глибокі знання старовинної кухні. Він дуже активно брав участь у розробленні рецептів, доборі страв і продуктів. Звісно, зважали на вподобання гостя або його інтереси, щоб у певний спосіб вразити, навчити. Та виявилося, що Євген також і великий імпровізатор. Ми могли придумати будь-який сценарій, детально все прописати, але не факт, що Женя буде йому слідувати, адже у нього є своя думка, як зробити ще краще (сміється). Втім, це круто, коли ведучий аж так залучений до процесу, бо тоді виходить максимально крутий та корисний для глядача результат.
– Як народилася назва проекту? Я так розумію, це іронія щодо російського фейку «Немає сечі терпіти ці пекельні борошна», котрий став мемом?
В. В.: Можна і так сказати (посміхається). Насправді назва народилася в результаті синергії промокоманди СТБ, творчої команди та самого Євгена. Спочатку проект мав декілька прикольних робочих назв: усі вони так чи інакше були співзвучні сьогоденню та несли у собі подвійний сенс. В якийсь момент нам навіть було важко обрати кращий. Але потім з'явився цей варіант – і всі одразу зійшлися на тому, що він дуже влучний і просто ідеально підходить під концепт програми.
– А хто гості проекту?
Д. Т.: Це 14 зірок, якими без перебільшення надихаються мільйони українців: Даша Астаф'єва, Ольга Сумська, Сергій Танчинець, Григорій Решетник, Надя Матвєєва, Тарас Тополя, Алік Мкртчян та інші. Обирали з тих, кому в принципі цікава кулінарія, бо не кожен уміє картоплю почистити, а в нас на кухні потрібно все робити власноруч (посміхається).
В. В. Гості – дуже різні, й у них різна хімія з Євгеном. Особисто для мене він дуже круто відкрився як співрозмовник. У нього все настільки гаразд із почуттям гумору, що на відміну від багатьох Женя не боїться бути смішним. Він дуже комфортний! І всі гості проекту це відчували одразу. У нас були такі епізоди, що ми боялися дістати брак по звуку, бо реготала вся команда, весь час зйомки. І щось зробити з цим було неможливо, позаяк Женя з гостем входили в такий раж, що їх не зупинити. Плюс Євген завжди питає, звідки гість, і під час готування розповідає цікаві нюанси про кухню цього регіону. Він дозовано намагався зачіпати всі аспекти з погляду культурної частини – і це ще один показник його залученості до проекту.
– До речі, команда. Хто робить «Пекельні борошна»?
В. В.: Та сама потужна команда Starlight Production, яка багато сезонів працює над проектом «МастерШеф» і має високу експертність у виробництві успішних кулінарних шоу: ось поруч Дмитро [Товстоляк] – продюсер, креативним продюсером виступив Андрій Пишний, шеф-редактор – Дмитро Широбоков. Також хочу відзначити головного режисера Володимира Левашкіна, головного оператора Віталіка Турутю, художницю проекту Інну Дєдуріну, вона ж створила круті українські лаконічні елементи до кухні. Тому ми так і планували, щоб закінчити зйомки «Професіоналів» і за місяць узятися до «Пекельних борошен».
Фотографується Дмитро Товстоляк (ліворуч) тільки на робочому місці – наприклад, з Ектором Хіменес-Браво та шеф-редактором Дмитром Широбоковим
Д. Т.: Загалом ми дуже швидко розробили цей проект: процес стартував у середині грудня 2022 року, сценарій почали писати в січні, а в лютому вже все відзняли. З погляду повносезонних телевізійних проектів із такою кількістю епізодів – це дуже швидкий шлях.
– Скільки заплановано епізодів і коли можна побачити проект в ефірі?
Д. Т.: У цьому сезоні буде 14 епізодів. Виходитимуть у ранковому слоті суботи – перший має вийти вже 25 березня на телеканалі СТБ.
