Цього року всі міжнародні кінофестивалі (крім Берлінале, якому поталанило пройти до початку пандемії в Європі) зіткнулись з абсолютно однаковими проблемами, але розв'язує їх кожний по-своєму - від цілковитого скасування заходів до винаходження гібридних форм, що передбачають, приміром, проведення показів у різних містах. Мабуть, найелегантніший шлях із можливих обрали організатори Одеського міжнародного кінофестивалю, котрі вирішили не ризикувати з офлайном та відтермінували проведення форуму так, аби встигнути не просто перенести кінопокази в онлайн, а й влаштувати індустріальну секцію у звичних обсягах, провести повноцінну промокампанію і навіть зберегти атмосферу ОМКФ, що без Одеси, моря й літа видається неможливим.
Про особливості цього шляху, складні рішення та підводне каміння організації найбільшого українського кінофестивалю в онлайн-форматі ми поговорили з генпродюсером ОМКФ Юлією Сінькевич.
- Юліє, коли команда остаточно вирішила переїздити в онлайн?
- Фінальне рішення ми ухвалили в середині травня і практично відразу про нього оголосили. Хоча наприкінці березня були впевнені, що до липня встигнемо - тоді проведення у традиційному форматі ще мало доволі реалістичний вигляд. За ці півтора місяці багато що змінилося: наші закордонні колеги - заплановані на липень-серпень кінофестивалі (Локарно й інші) - почали оголошувати про проведення в онлайн-форматі, про скасування, переноси на наступний рік. Ми зрозуміли, що тенденція очевидна: навіть якщо в ОМКФ буде можливість пройти офлайн, на нього, по-перше, потрапляє набагато менше глядачів, а по-друге, він буде менш міжнародним, позаяк учасники, найімовірніше, не зможуть приїхати.
- А чому обрали лише онлайн, а не змішану модель?
- Це різні підходи до організації. Вагомим аргументом на користь онлайну стала мінімізація ризиків - у підготовку офлайну треба інвестувати багато часу, ресурсу, фінансів, і притому високий шанс, що він не відбудеться. Враховуючи всі «за» та «проти», ми поспілкувались із колегами, зокрема Docudays, Вільнюським фестивалем. У них на момент оголошення карантину все було готове до звичайного формату (заброньовані локації, розкуплені квитки тощо), але довелося переїхати в онлайн, і вони впорались. Уже розуміючи, які можуть буть підводні камені, ми вирішили, що для хорошої підготовки треба більше часу, - цим зумовлене перенесення дат проведення ОМКФ. У підсумку вийшов радше онлайн-формат - в офлайні залишили лише кілька подій. Це безпечніший шлях із погляду реалістичності проведення.
- Який відсоток робіт був виконаний під офлайн на момент ухвалення рішення?
- Я би сказала, відсотків 50 - готове або принаймні заплановане. Були підтверджені доволі багато партнерів, котрі розраховували на офлайн-формат. Проте обставини змусили нас повністю перепридумати архітектуру заходу.
- А як обирали нові дати, враховуючи перетинання з іншими подіями? На що орієнтувались?
- Передусім на українські події, а не міжнародні. Консультувалися з організаторами інших заходів в Одесі, адже є День міста, джазовий фестиваль, який зазвичай проводять у 20-х числах вересня.
- Його не скасували?
- Ні, проводять у форматі open air. Є фестиваль класичної музики Odessa Classics... Загалом, ми зкоординувались так, аби не перетинатися одне з одним. Плюс нам треба було захопити останню теплу погоду, для показу на Потьомкінських сходах.
- Тобто вашими «конкурентами» були тільки події, що проходять офлайн?
- Не лише. Дивились на всі фестивалі та великі події, не важливо - в онлайн- чи офлайн-форматі. Ми всіх знаємо (посміхається).
- Частина вашої промокампанії накладається на промокампанію і проведення кінофестивалю «Молодість». Ви одне одному не заважаєте?
- Певна річ, наші аудиторії частково перетинаються, але ми ухвалили це рішення й оголосили про нього раніше за «Молодість». Вони до останнього планували проводити наприкінці травня, і для нас їхні нові дати теж стали відкриттям. Та ми вже рухались за своїм планом.
- Що було найскладнішим у процесі перепридумування фестивалю? Що стало головним викликом?
- Мабуть, технічний бік - як демонструвати фільми. Ми одразу вивчили існуючі інструменти: є готові рішення, котрі можна купити; можна йти у партнерство з уже існуючими VoD-сервісами; можна створити свою платформу. Оцінювали за різними критеріями - від зручності користувачів до максимального захисту від піратства.
- І враховуючи глядацьке голосування.
- Так, голосування, доступність стрічок і таке інше. Тож вирішили йти шляхом створення власної платформи. І тут, звісно, на кожному кроці розкриваються нюанси, з якими ми раніше не стикались.
- Хто розробляє платформу?
- Компанія, котра створювала DzygaMDB. Спершу ми хотіли зробити платформу на базі DzygaMDB, але потім зрозуміли, що немає сенсу: у «Дзиґи» своя логіка, а тут потрібна геть інакша. Тобто по суті новий продукт.
- Як буде реалізоване глядацьке голосування, враховуючи, що головного переможця ОМКФ обирає аудиторія?
- Важливий момент, як забезпечити конкурсним фільмам рівні умови та максимально прозоре голосування. Ми вирішили: кожна стрічка буде доступна рівно дві доби - тобто однаковий проміжок часу, аби аудиторія могла проголосувати. Глядачі реєструватимуться, ідентифікуватимуться за допомогою імейла й інших даних, а на сайті передбачена кнопка «Проголосувати за фільм». Усе відбувається як раніше, коли глядачі отримували бюлетені в залах, але тепер у них буде онлайн-шкала від одного до п'яти.
- А як члени журі віддивлятимуться стрічки?
- Кожний самостійно, ми дамо їм доступ до фільмів, це обговорено із правовласниками. Потім у них буде засідання, можливо, навіть не одне - ніколи не знаєш, як піде (посміхається). Цього року в нас хороше журі - дуже приємні люди, неконфліктні, адже буває по-різному.
- В онлайн-форматі передбачене підтвердження підсумків голосування аудитором?
- Уже кілька років ми працюємо з компанією Kreston, вони дають аудиторський висновок про чесність голосування. В офлайн-форматі компанія отримує доступ до системи. Вони ж підтверджують результати премії «Золота Дзиґа»: там голосування відбувається на платформі, і вони точно так само мають до неї доступ.
- Як усе буде захищене? Тому що все онлайн…
- І тому що в Україні! Ну, стовідсотково ніхто не застрахований, і навіть найзахищеніші платформи піратять. Але для нас це було одним із пріоритетів і в розробці, і в підході, тож ми захищатимемось у два способи. І технічно - є певні плагіни та інструменти, що запобігають скачуванню, запису фільмів. Й юридично - ми співпрацюємо з компанією «Аксен», котра спеціалізується на захисті авторського права. Вони знають, що робити, якщо стрічка з'являється на піратському сайті, та вже розпочали роботу: одержали перший список фільмів і стежитимуть, щоби вони не з'являлись у нелегальному доступі.
- Сама можливість піратства позначилася на процесі перемовин? Онлайн-показ правовласників не відлякав?
- Ухваливши це рішення, ми одразу сповістили всіх, хто подавав стрічки в конкурс. Чесно кажучи, це був дуже хвилюючий момент - я переймалась, аби відсоток відмов не виявився високий. І навіть була майже впевнена, що він буде високий. Але, на мій подив, мало хто відмовився від участі. Вочевидь, усі швидко зрозуміли: інших варіантів немає - навіть дуже авторитетні фестивалі сьогодні переходять в онлайн. Утім, звісно, були й ті, хто відмовився, - шкода, що ми не зможемо показати ці фільми.
Під час розмови звертаю увагу на каблучку Юлії. «Взагалі це Венера Мілоська, проте всі думають, що Дюк», - сміється вона у відповідь. І додає, що прикраса від українського бренду
- Поговорімо про гроші.
- Біль...
- На пресконференції ви згадали, що через перехід в онлайн бюджет ОМКФ скоротився приблизно на 40%. Конкретизуймо: як змінились основні статті витрат?
- Раніше майже половину бюджету складали витрати на перельоти, проживання учасників і команди фестивалю в Одесі, оренду локацій, техніку. Природно, нині усього цього немає. Але виникли видатки, пов'язані з розробкою. Також здорожчали права на фільми, адже це інакший тип - не кінотеатральні, а VoD-права.
- Хіба вони дорожчі?
- Зараз виявилися дорожчими. Не знаю, чи було так рік тому (раніше ми не цікавились так глибоко), однак цього року вони дорожчі, бо є попит. Раніше ж як було: фестивальна прем'єра, кінотеатральна, телебачення, VoD. Зараз усе навпаки, VoD у пріоритеті - тому тут наші видатки збільшилися. Усе, що стосується технічного оснащення, - просто іншого типу: стримінгові послуги, розробка, техпідтримка. Є ще такий момент - дехто зі спікерів так стомився від онлайну, що вже погоджується брати участь лише за гроші (сміється).
- А як із джерелами фінансування? Багатьох партнерів відлякав онлайн? Може, хтось, навпаки, прийшов?
- Насправді зараз усім фестивалям (не лише кіно-) дуже складно. І велика частина наповнення бюджету - це державне фінансування: нам допомагають Український культурний фонд, Одеська міська адміністрація, Одеська обласна адміністрація. Ми дуже розраховуємо на допомогу Держкіно - нашу заявку розглядатимуть на початку вересня. Плюс ОМКФ отримав грант програми Євросоюзу «Креативна Європа» - це дуже допоможе покрити вартість прав на європейські фільми. А щодо саме спонсорів, то їх, на жаль, поменшало. І тут кілька причин: з одного боку, в пріоритеті був офлайн, прямий контакт з аудиторією. З іншого, зараз ці компанії теж мають проблеми. І ми дуже вдячні партнерам, які багато років із нами та нікуди не пішли, вирішивши підтримати фестиваль, хай в іншому форматі.
- Багато заходів, що переїхали в онлайн, роблять участь безкоштовною. Ви залишаєте платні покази, хоч і дешевше, ніж це було в офлайні.
- По-перше, ми не можемо собі дозволити безкоштовні покази. По-друге, придбання квитків - момент підтримки глядачами й авторів стрічок, і фестивалю. Він видається мені важливим. По-третє, це доступна сума: квиток на фільм коштує 60 грн, абонемент - 750 грн за понад сотню стрічок і ще близько 50 інших подій. Той самий показ на Потьомкінських сходах безкоштовний, дитяча програма безкоштовна - ми лояльні до глядача та стараємось, аби бодай частина контенту була доступною.
- А давно продажі відкрили?
- У середині липня.
- Я намагаюся зрозуміти, чи можна вже говорити про певну динаміку...
- В нас іще не розпочалась рекламна кампанія, активна фаза промо стартувала з моменту пресконференції, тому оцінити складно. Та мені видається, динаміка непогана - приблизно яка була би за три місяці до звичайного фестивалю.
- Зі зміною формату ОМКФ змінюється і стратегія діджитал-комунікації - нині акцент на глядачів, котрі не могли бути в Одесі, але зможуть приєднатися онлайн. Цікаво, як ви знаходите цю аудиторію, з огляду на те, що не працювали з нею раніше. Як плануєте вибудовувати комунікацію, на що робите ставку?
- По-перше, ми дуже втішені, що цьогоріч співпрацюємо з BBDO Ukraine, які розробили нам нову айдентику, основні меседжі кампанії «Впустіть кіно додому». Причому в нас була розроблена одна кампанія (колись я розповім яка), але, коли стався карантин, довелось усе змінити, знайти геть інший підхід, інший орієнтир. Це ще один виклик і складність підготовки: набагато більше digital-реклами, і там працюють інші правила, з якими ми були знайомі не так глибоко. Крім того, своїм рекламним контентом ми зараз конкуруємо дуже багато з ким, бо всі пішли в digital. І тут важливо вирізнятися.
Ставку в комунікації робимо на те, що можна дивитись добре кіно в себе вдома. Доступність, простота використання платформи, таргетинг на певні міста, регіони та групи аудиторії. Ми вивчаємо, дивимося, що працює, пробуємо: як я вже зрозуміла, нюанс digital-реклами - постійно змінювати її тип. Не крутити одного ролика, а різні форми промопродуктів, котрі працюють на різну аудиторію.
- Чи можна спрогнозувати, якою мірою збільшиться аудиторія фестивалю, з огляду на онлайн-формат?
- Минулого року в нас було 165 тис. глядацьких переглядів. Цього ми вирахували максимальну цифру - до 200-250 тис., з огляду на максимальну заповнюваність (більшість фільмів у програмі мають обмеження за переглядами - це вимога правовласників). Тобто покази не будуть безлімітні - власне, сеанси у звичайних кінозалах теж обмежені певною кількістю місць. Але є знову ж таки події у відкритому доступі, церемонії - вони також можуть привернути аудиторію. Загалом, 200-250 тис. - це наш орієнтир.
- Якщо про аудиторію говорити складно, то про заявки вже точно можна. Їхня кількість змінилася?
- Ні. Різниця з минулим роком - буквально в десять заявок. Мені видається, показовіший буде 2021-й - ми побачимо, як період локдауна відбився на виробництві, як зсунулись терміни. Цьогоріч гальмування знімального процесу не було - більшість фільмів, що готувалися до фестивалів, тих самих Канн, були зняті до пандемії.
- А що з заявками, які надійшли на пітчинг?
- Зміни помітні у випадку з Work in progress. Нових проектів менше, а фільми, на готовність яких ми розраховували цього року (вони були на Work in progress 2019-го), досі перебувають у роботі. На пітчингу ж ситуація не позначилася - було дуже багато заявок, щось близько 80.
- Як будуть організовані інші події Індустріальної секції?
- На нашій платформі oiff.online передбачається окремий модуль - із доступом для акредитованих учасників. Там відбудуться панельні дискусії з тем, що хвилюють усіх, хто причетний до кіноіндустрії. Попередніми роками індустріальна конференція Cinema Backstage була присвячена одній конкретній темі, цьогоріч їх буде кілька. Природно, Eurimages - зробимо акцент на можливостях для українських проектів, бо Україна тільки приєдналася до фонду. Буде тема гендерних стереотипів у кінопрофесіях, а також тема психологічного аспекту роботи в кіноіндустрії - у зв'язку з коронавірусом зокрема.
- Це цікаво.
- Мені теж так видається (посміхається). Це і специфіка роботи (ненормованість, постійний фоновий стрес), і вигорання, і те, як на нас уплинула пандемія. Тема виникла, бо в індустрії на нові реалії відреагували дуже по-різному. Хтось - навіть суперуспішні продюсери - реально впав у депресію. Не змогли швидко адаптуватися. Хтось, навпаки, зрозумів, що треба жити інакше. Про це ми й поговоримо, зокрема з психологом. Але тема ще в розробленні, тому я наразі обережно про неї кажу.
- Розкажіть про програму, яка готується спільно з Українським інститутом.
- Це Promo Lab - розширена програма з промо, маркетингової стратегії, зокрема для тих, хто виходить на пітчинг. Бо, коли читаєш ці маркетингові стратегії, сльози заважають говорити. Багато хто не розуміє, як це робити за межами України: не можна просто ввалити купу грошей в рекламу, навіть у Каннах - потрібно розуміти навіщо. І навпаки: як за мінімальних ресурсів вибудувати стратегію максимально ефективно.
Крім того, планується Book Pitch - нова для нас історія, пітчинг серіалів і лекція в партнерстві з міжнародною освітньою програмою Meet Point. Говоритимемо про альтернативні канали дистрибуції (Netflix і VoD загалом), їхній вплив на виробників. У Європі той самий Netflix вже дуже активно знімає, до нас тільки зайшов, але всі говорять про зменшення ролі продюсера як творчої одиниці, бо Netflix - це по суті надати сервіс. І з одного боку - гарантованіший дохід, а з іншого - геть інші правила гри.
- Поговорімо про Book Pitch. Так співпало, що він стартує цього року, чи це теж відповідь на нові виклики?
- Насправді він зазнав трансформації. Я бачила такі формати в Берліні, Каннах і давно хотіла зробити у нас. Продюсери повсякчас шукають історії, а де ж їх брати, якщо не в літературних творах? Так, багато хто читає, стежить за українськими новинками, за авторами, але ми хотіли цей шлях трошки скоротити. І зробити це з тими, хто може запропонувати певну експертність відбору: власне, партнер Book Pitch - «Книжковий Арсенал». Спершу були заплановані два етапи: перший - в межах «Книжкового Арсеналу», другий - на Одеському кінофестивалі. Але потім літературний фестиваль скасувався, і нам довелося переформатувати цей пітчинг.
- А як ви будували роботу з «Арсеналом»? Вони робили якийсь первинний відбір?
- Ні, ми спільно розробили правила, критерії відбору та зібрали експертну комісію із шести осіб, яка сформує шортлист із майже 90 отриманих заявок.
- За якими критеріями відбиралися члени комісії?
- Звісно ж, ми хотіли, аби ці люди розумілись на літературі, знали авторів - переважно це частина «Книжкового Арсеналу». А з нашого боку - представники професій, які можуть працювати з текстами далі: тобто режисер, продюсер і сценарист.
- Складно було їх набрати, переконати, з огляду на те, що експертам потрібно багато часу, аби все це прочитати?
- Це наш перший вибір, і вони відразу погодилися.
- Ви збираєтеся відтворити атмосферу фестивалю в онлайні за допомогою інтерактиву. Як плануєте це робити?
- Справді, атмосферу неможливо передати буквально. Плануємо живе спілкування з творчими групами - тобто не запис привітального слова, а можливість поставити питання, послухати майстер-клас, який відбувається в режимі реального часу. Плануємо зберегти звичну структуру програми, аби людям було зрозуміло, про що це, яких фільмів очікувати. Ну і, звісно, за рахунок церемоній відкриття та закриття.
- Які вони будуть?
- Різні (посміхається). Відкриття буде не схоже ні на що. В нас, мені видається, класний задум: багато елементів Одеси, атмосфери - того, що допоможе відтворити дух ОМКФ. А закриття, звісно, буде традиційніше, бо є регламент вручення призів - із включеннями переможців, членів журі та гостей.
- Ви самі придумали цю не схожу ні на що концепцію чи залучали якихось креативників?
- Конкретно щодо церемоній ми багато років працюємо з агентством Clever Group, і це завжди колективна творчість. Вони вже знають фестиваль, на що обов'язково потрібно звертати увагу, і та концепція, до якої ми в підсумку прийшли, - вже третя або четверта з розглянутих. Хотілося знайти щось, що відрізняє нас від інших заходів і церемоній, котрих зараз насправді багато. Є три стовпи, на які ми завжди орієнтуємось: Одеса, море та кіно. Що б ми не робили, це має бути присутнє. Не завжди в лоба (посміхається) і не завжди прямим текстом, але так чи інакше присутнє в усіх наших рішеннях, які стосуються стратегії, комунікації, промо, церемоній тощо.
- Як гадаєте, перенасиченість онлайн-подіями відіб'ється на людях? Чи не завадить це вашій аудиторії прийти до вас?
- Я б, напевно, злукавила, сказавши: всі прийдуть, ми нічого не боїмося. Авжеж, я переймаюсь щодо цього. Звісно, хотілося б привернути більше людей. І звичайно, я розумію, як непросто жити в цьому віртуальному світі: мене повсякчас запрошують на якісь дискусії, конференції, в журі. Я розумію, з чим ми конкуруємо. Але водночас знаю, що ми зробимо максимально від нас залежне, аби цей фестиваль став справді подією.
- До речі, ваших членів журі, лекторів точно так само повсякчас кудись запрошують. Складно було з ними домовитися?
- Так, деякі відмовлялись від членства в журі саме з цієї причини, казали, що втомилися від онлайну. Це цілком зрозуміло та досить поширено. Сказали, що живцем приїхали б, а в онлайні - ні. Але хтось - наприклад, із тих, хто викладає, - навпаки, сказали, що давно хотіли до нас доїхати, та ніяк не виходило. А в онлайні - зможуть.
- Тобто якісь плюси від переїзду в онлайн усе ж є.
- Авжеж. Варто пам'ятати, що ми всі сьогодні живемо в ситуації певних обмежень, на які нас змусили піти обставини. І в цих обставинах ми знаходимо плюси, знаходимо варіанти, як зберегти те, що ми робили.
- Як, по-вашому, всі ці зміни, нові реалії позначаться на міжнародних кінофестивалях загалом? Чи буде якийсь переділ впливу?
- Тут я згодна з директором Кінофестивалю в Карлових Варах, ми з ним говорили про це: найближчими кількома роками посилиться орієнтир на закритість, локальну аудиторію фестивалів, бо вони будуть затребувані в себе вдома. Трохи пригальмуються міжнародна відкритість і мобільність. Звісно, Каннський, Берлінський, Венеційський, інші великі фестивалі збережуть, це питання державної культури, престижу - їх рятуватимуть незалежно від того, що відбувається. А от для фестивалів поменше - скажімо, регіонального рівня - це буде серйозний тест на виживання. Гадаю, багато які припинять існування, хтось перейде в інший формат, хтось, можливо, на час зупиниться, а потім відновиться. Буде й переділ фестивального календаря - вже зараз він суттєво збився. Але тут усе залежить від розвитку ситуації з пандемією. Умовно, якщо вона завершиться завтра - це один сценарій розвитку. Якщо в січні або середині наступного року - геть інші... Можливо, я консерватор, та все ж таки гадаю, що такі події, «живі» кінофестивалі не зникнуть.
Цей матеріал створений у межах тематичного розвитку спецпроекту MBR «Зняти корону» - «Зняти корону: кінофестивалі». Події останніх місяців та їхні наслідки кардинально змінюють правила гри, а можливо, й саму гру. Як у неї грати, аби виграти? Чи бодай не програти ще на старті? Про це спецпроект MBR «Зняти корону», частиною якого є цей матеріал, - особистий досвід представників української аудіовізуальної й медіаіндустрії, компаній і окремих людей, які зуміли швидко зорієнтуватися у змінених через коронакризу умовах. Реальні та вже реалізовані адаптаційні кейси кіно, ТБ, реклами й інтернет-медіа - з перших вуст.
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу необов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
