Трохи понад рік тому, 3 вересня 2020-го, Україна ратифікувала Угоду про спільне виробництво аудіовізуальних творів із Канадою. А вже 1 січня 2021-го вона набула чинності. Подія справді важлива й довгоочікувана, позаяк копродукція з країною, котра має куди розвиненішу кіноіндустрію, - це не просто спільне фінансування проектів та отримання в Канаді тих самих пільг, що і в національних фільмів, а й вихід на аудиторію принаймні двох ринків (не секрет, що в Канаді проживає велика українська діаспора). А коли зробити фільм однією з двох державних мов Канади - англійською або французькою - це в будь-якому разі потенціал для виходу ще й на інші території.
Для канадської сторони програма взаємної підтримки була представлена на Міжнародному кінофестивалі в Торонто на початку вересня. А кількома днями пізніше її презентували українським продюсерам, для чого на міжнародному медіафорумі KYIV MEDIA WEEK була організована панель «Починаємо: канадсько-українська копродукція в дії». По суті, на заході стартував масштабний проект Canada-Ukraine CoProduction Meetings and Conference (або скорочено #UCANCOPRO) - конференція та пітчинг проектів, що мають потенціал стати українсько-канадською копродукцією, до участі в якій запрошені продюсери обох країн. Але про все за порядком.
Спершу комерційний радник при Посольстві Канади в Україні Джулія Басс розповіла, що головна перевага Угоди - статус офіційної копродукції між країнами, в межах чого продюсери отримують доступ до держпідтримки та пільг обох сторін. «Щорічно з Канадою знімають понад 60 проектів, офіційно оформлених як копродукція, - конкретизувала гостя. - Це фільми, серіали, анімація, шоу. Середній загальний бюджет підтримки щорічно становить не менш ніж 500 млн канадських доларів (майже $362-365 млн, приблизно $6 млн на проект. - MBR). Також це нові можливості з погляду промо та дистрибуції, культурне розмаїття, професійні співробітники сфери виробництва, локації. Уряди двох країн довго працювали над Угодою - час використовувати її можливості».
«Цієї осені ми запускаємо проект, який дасть усю необхідну інформацію для запуску копродукції, - продовжила Басс. - І зауважте, Угода з Україною була однією з найочікуваніших серед 58 аналогічних домовленостей з іншими країнами». Зокрема, угоди, так звані Treaties, підписані Данією, Австрією, Бельгією, Латвією, а також нашими сусідами - Польщею.
Механіка проекту вкрай проста: прийом заявок для участі в пітчингу триватиме з 24 вересня і до 24 жовтня, 5 листопада буде оголошений список щасливчиків, що пройшли відбір, 10 листопада відбудеться панельна дискусія, на якій ще раз розтлумачать усі нюанси Угоди, наступного дня пройде власне пітчинг, а 16 листопада - індивідуальні онлайн-зустрічі українських і канадських кінематографістів, яким після презентації проектів явно буде що обговорити.
«Онлайн-зустрічі та переговори з українськими продюсерами допоможуть вибрати проекти для копродукції, - додала Шаролта Чете з Канадської асоціації медіапродюсеров. - Минулого року, коли ми оголосили програму на Берлінале, у нас було майже шістдесят b2b-зустрічей. Цьогоріч плануємо, що їх буде навіть більше».
Але хто, як і в яких обсягах виділяє гроші в Канаді? Опікується цим Telefilm Canada - федеральне агентство, в якого є мандат уряду Канади на адміністрування всіх угод про спільне виробництво. «Також ми опікуємося фінансуванням ігрових фільмів через фонд Канади та надаємо інші можливості продюсерам, студіям і дистрибуторам, - пояснила аналітик Telefilm Canada Сьюзан Кінг. - Проект, який підпадає під умови Угоди, стає офіційною національною копродукцією в обох країнах, навіть якщо ви - міноритарний партнер із часткою лише 15%. І цей національний проект може подаватися на будь-які форми підтримки у своїх країнах».
До речі, багато хто називає Угоду між Україною та Канадою гнучкішою проти Treaties інших країн. Наприклад, якщо в копродукції буде третя сторона, частка участі України може опускатися до 10%. Таким чином, коли не брати до уваги пільг, рібейтів тощо, навіть вклавши 10 млн грн, Україна може зняти копродукцію з бюджетом 100 млн грн.
Щодо копродукції з українського боку, то, за словами глави Держкіно Марини Кудерчук, усі фільми такого штибу проходять стандартну процедуру пітчингу. «Ми надаємо підтримку повнометражним фільмам, до $1 млн. А серіалам - до $50 тис. за серію. Це не може бути весь бюджет проекту, це має бути саме підтримка з боку держави. Загалом фінансування залежить від бюджету на рік, але останніми роками у нас регулярно виходять міжнародні копродукції. А від минулого року є досвід співпраці з Eurimages».
Telefilm Canada співпрацює з низкою інших інституцій країни, серед яких і регіональні органи підтримки кіно, як, наприклад, Manitoba Film & Music. Керівник останньої, Луїза О'Браєн-Моран, розповіла: «У Манітобі 10 провінцій і три території, пропозиції щодо фінансування скрізь різні, чи то розроблення проекту, чи вже продакшен. Але головне, що національний фільм - а їм стає будь-який офіційний копродакшен - претендує на максимальний розмір пільг. Уважається, що отримати пільгу в Північній Америці легко, а варіюватися вона може від 15% до 30%».
Тут варто нагадати, що в Канаді працюють дві загальнонаціональні програми податкових пільг - Canadian Film or Video Production Tax Credit (CPTC) і Film or Video Production Services Tax Credit (PSTC). CPTC діє з лютого 1995 року та передбачає компенсацію в розмірі 25% від кваліфікованих витрат на території країни. А PSTC, запущена 1997-го, пропонує компенсацію 16% витрат, пов'язаних безпосередньо з процесом продакшена. Обидві програми контролюються Канадським офісом аудіовізуальної сертифікації (CAVCO) та Канадським податковим агентством (Canada Revenue Agency). А вони, своєю чергою, послуговуються рекомендаціями щодо підтримки того чи іншого проекту тієї самої Telefilm Canada.
«У кожній провінції є і свої схеми фінансування, на які може подаватися зареєстрований там канадський продюсер, - продовжує Луїза. - Або канадський продюсер може подаватись від Telefilm і тоді претендувати на пільги загальнонаціональної програми. Якщо, звісно, таке передбачене договором із Telefilm. Також можна подаватися на скромніше фінансування у провінціях окремо. Виходить, загалом три схеми підтримки».
До речі, майже 15% населення Манітоби - вихідці з України. У Саскачевані й Альберті схожа ситуація.
Угода може принести перші плоди вже найближчим часом: розробляється перший українсько-канадський телесеріал «Бути монстром» (Monster Inside) від FILM.UA Group і канадської Incendo. Це детектив з елементами трилера та жахів. Плануються 8 епізодів по 60 хвилин.
«Ми працювали з Великою Британією, ПАР, Францією, - каже Гевін Рірдон, керівник продакшена Incendo. - А з Катериною [Вишневською, продюсером FILM.UA] знайомі ще з «Нюхача», який був дуже успішний кілька років тому. Потім були «Схованки», теж високий рівень якості. Природно, нам хотілося об'єднати зусилля та попрацювати з українцями. Шукали проект, котрий спрацює у двох країнах не лише з комерційного погляду, а такий, що буде цікавий, унікальний».
«Саме унікальну історію хотіли знайти і ми, - продовжує Вишневська. - Так з'явилася історія Фелікса Руденка, бандита з Канади, який тікає від слідства до України, де його кусає перевертень. Фелікс - дрібний злочинець, завжди намагався уникнути відповідальності. А тут у нього з'являються величезні можливості. Йому потрібно навчитись контролювати себе. І це вже не локальна історія, а універсальна - питання внутрішньої боротьби людини».
За словами Рірдона, до Incendo звернулися на етапі написання сценарію двома авторами, з України та Канади. «Це цікава суміш жанрів: кримінальної історії, комедії, жахів і навіть фентезі. Щось таке, чого ми ще не бачили. Ми активно включилися у проект, почали опрацьовувати історію, планувати бюджет. І очікуємо, що до середини наступного літа зайдемо у зйомки - велика частина відбудеться в Україні».
Одна з головних рушійних сил копродукції - ОТТ- і VoD-платформи. «Кілька років тому наш проект був би неможливий, - зізнається Вишневська. - Але локдаун привів до того, що передплатники Netflix копнули так глибоко, що канадці знайшли українські проекти, а українці - канадські. Хтось відкрив для себе «Нюхача», хтось «Схованки».
Й отут закономірно постає питання мови.
«Раніше я продавав у всьому світі німецький контент, - згадує Рірдон. - У США тоді ніхто не купував німецькомовних проектів. Не важливо, дубльовані чи із субтитрами. Перший проект, який купив Netflix, - «Ліллехаммер» - був із сумішшю норвезької та англійської. Серіал став суперуспішним. Чому ж тоді не англійська й українська? Це ще й великий потенціал для сусіднього ринку США. Локдаун привів до того, що глядачі готові експериментувати».
Природно, в Канаді й Україні є вимоги до мови, якою створюється контент. «Для отримання статусу національного фільм, що знімається в Україні, має бути принаймні на 90% українською, - зазначає Кудерчук. - Тоді буде пільга на ПДВ. Але ж фільм можна знімати однією мовою і дублювати українською».
У Канаді схожа ситуація. «Оригінальна доріжка має бути англійською або французькою, - каже Кінг. - Але також допускається дубляж компанією, яка виступає партнером у Канаді. Інакше кажучи, проект можуть зняти однією мовою і дублювати тією самою англійською. Головне, щоб продюсери перевіряли вимоги в документах під час подавання на одну зі схем фінансування».
Зауважимо, що в сезоні 2018-2019 років у Канаді був новий пік копродукцій, знятих передусім французькою мовою. 2009-2010-го співвідношення бюджетів копродукцій англійською та французькою становило п'ять до одного, але в період 2018-2019-го воно змінилося на 1,3 до 1. Французькою спілкуються понад 300 млн людей у всьому світі, а англійською - ще більше. Це величезний плюс для дистрибуції. Про це ми розповідали ще в торішньому ексклюзивному дослідженні KMW White Paper.
«І ще момент, - додає Чете. - У нас теж можна претендувати на деякі пільги, навіть якщо фільм цілком знятий українською, ще до дубляжу англійською або французькою».
Які жанри можуть стати популярними в сегменті українсько-канадської копродукції?
Рірдон уважає, що це можуть бути будь-які історії: «Наприклад, ми працювали над серіалом «Версаль», події котрого, очевидно, відбувалися у Франції. В «Бути монстром» ми обіграли українське походження героя, що дозволило об'єднати те, що раніше, видавалось, не мало зв'язку. Таким чином, можна разом продюсувати геть усе, якщо історія органічно поєднує країни».
Його підтримує і Вишневська, називаючи чіткіші орієнтири: «З погляду українських продюсерів, це передусім історичні проекти, причому не обов'язково 18-го століття або раніше. Ще у нас є спільна пристрасть до хокею - можна зробити спільну спортивну драму». - «І продати цей контент потім можна не традиційному мовникові, а іноземній спортивній телемережі», - додає О'Браєн-Моран.
«Ще важливо, щоб між продюсерами були органічно вибудовані взаємини, - підсумовує Кінг. - Адже, найімовірнше, вони працюватимуть над проектом кілька років. Після завершення проекту потрібно знову звернутися до Telefilm Canada, аби ми повторно підтвердили наші рекомендації. Такі вимоги. Бо часто трапляється, що в одній країні свою частину роботи над проектом уже завершили, а в іншій - ні. Можуть у різні терміни зводити бюджет, ставити різні дати прем'єри. Тоді продюсери ганятимуться один за одним, аби здати документи одночасно. Налагоджуйте діалог».
А як допомога в налагодженні діалогу з канадськими продюсерами стартує вищезгаданий проект UCanCoproduce. Його представили Дар'я Лисак, радник із розвитку бізнесу Посольства Канади в Україні, та представник Української кіноасоціації Анна Волкова.
Проект - це своєрідна дорожня карта для всіх, хто хоче знімати кіно й телеконтент із Канадою, а також з її партнерами. Тут зібрані інструкції та презентації, інформація про те, як і куди подавати документи, перед ким і коли звітувати, у кого просити гроші й де можна претендувати на пільги. Цілий комплекс заходів.
«Заявки приймаються як з українського, так і канадського боку, - нагадала Волкова. - У вас є цілий місяць, аби податись, а сам пітчинг запланований на 11 листопада. Вже після пітчингів як бонус будуть організовані індивідуальні зустрічі продюсерів».
Зараз програмі приділяють багато уваги, зазначає Лисак, а фінансують і підтримують її, зокрема, уряд Канади, Telefilm Canada, Держкіно й Українська кіноасоціація. Кредит довіри дуже великий, тому з погляду бізнесу та для подальшого позитивного сприйняття копродукцій в обох країнах потрібна зацікавленість продюсерів.
Час відкривати нові обрії. А подати заявку й ще раз ознайомитися з усіма деталями можна тут.
