За майже п'ять місяців повномасштабної війни українська кіноіндустрія пройшла черговий курс з експрес-адаптації до нових реалій: після повної зупинки та періоду переосмислення продакшени відновлюють роботу, режисери знімають документальне кіно, продюсери завершують довоєнні проекти та запускають нові, навіть перебуваючи у лавах ЗСУ. Продовжують свою діяльність й українські кінофестивалі, причому необовʼязково на майданчиках міжнародних фестивалів з інших країн.
П'ять років поспіль Міжнародний фестиваль документального і художнього кіно Kharkiv MeetDocs, у фокусі котрого проблеми східних регіонів України та їхньої культурної інтеграції, проводився в Харкові. Однак від 24 лютого місто перебуває під постійними обстрілами з боку росії, тож цьогоріч фестиваль відбудеться у гібридному форматі. Як заявили організатори, фільми-учасники можна буде подивитись онлайн, а фізичні заходи заплановано у країнах Європи, Канаді та, головне, в Києві. Про адаптацію до нового життя та проведення масових івентів в умовах воєнного стану ми поговорили з засновницею та директоркою Kharkiv MeetDocs Євгенією Крігсхайм.
«На відкриття ми завжди збирали повний зал, чи то Оперний театр на 450 місць або Харківська філармонія на 500 місць, – згадує Євгенія, зауважуючи, що тільки 2020 року через карантинні обмеження фестиваль проходив в онлайн-форматі й лише церемонія закриття відбувалася офлайн у Києві. – Крім того, в місті завжди було багато показів на різних локаціях – від хабів до кінотеатрів «Кіноленд» і «Планета Кіно», що виступали нашими партнерами. Kharkiv MeetDocs завжди шукав у Харкові такі локації, які могли б зібрати якнайбільше глядачів і познайомити їх з українським кіно, саме з документалістикою. Адже цей фестиваль – найбільший на Сході Україні майданчик для зустрічі кінопрофесіоналів».
За словами Крігсхайм, сьогодні харківські Оперний театр та Філармонія не постраждали від ворожих обстрілів. А от Парку Горького, де торік проводили огляд українського кіно, вже майже немає – росіяни розбомбили навіть дитячі майданчики й атракціони. Дісталось і Парку Шевченка біля Харківської опери, тому недивно, що на банері Kharkiv MeetDocs – 2022 зображено обкладений піском пам'ятник Шевченку, який стоїть у цьому парку.
24 лютого для Євгенії почалося з дзвінка мами: команда фестивалю перебувала на Берлінале й тільки планувала повертатися додому. «О шостій ранку подзвонила мама і сказала, що наш Харків бомблять. Ми взагалі не розуміли, що робити зараз», – згадує вона свої відчуття. Потім, коли прийшло усвідомлення, що повномасштабна агресія не на день і не на два, з'явилися й нові напрями роботи: «Ми зрозуміли, що багато професіоналів потребує допомоги – техніки, грошової підтримки. До того ж у перші тижні після вторгнення в нас обривалися телефони від дзвінків західних колег, – каже Крігсхайм. – Коли вже всі ці процеси були поставлені на потік і не було хаотичної роботи, прийшло розуміння, що Kharkiv MeetDocs також є потужним інструментом, який може допомогти донести світу правду про події в Україні. Адже наш фестиваль – про культуру, побут та голоси Сходу України, що звучать саме мовою кіно. І після чотирьох місяців повномасштабної війни ми опанували себе, аби організувати цьогорічний фестиваль, який має на меті донести і в Україні, і за кордоном усі аспекти цієї війни й людського горя та показати перспективи майбутнього. Все, що відбувається з нами щодня».
На жаль, сьогодні не вся команда Kharkiv MeetDocs у безпеці: з певних причин частина людей не виїжджає з Харкова, частина залишається в інших містах України (зокрема, тих, що регулярно опиняються під обстрілами росіян), частина перебуває за кордоном, сама ж Євгенія працює з Берліна. Втім, попри географічну розгалуженість, команда організаторів не сильно змінилась. А дехто взагалі повернувся до роботи над заходом після кількарічної перерви. «Основних людей, які з року в рік залучені до організації фестивалю, – 12. Іще десять людей доєднуються до кожного івенту, а також є волонтери», – розповідає організаторка.
Та навіть зараз, коли на афіші вже стоять дати 1–6 жовтня 2022 року, директорка фестивалю зізнається, що планувати щось конкретне важко, адже все може змінитися щохвилини. З іншого боку, попри невизначеність та небезпеку проведення масових заходів, реакція від колег за цехом була схвальною: «Деякі представники кіноіндустрії написали мені особисті повідомлення, мовляв, дуже втішені тим, що ми робимо фестиваль. Звісно, для багатьох це можливість знову відчути фестивальний дух, зустрітись із колегами. Показати те, що вони не встигли або не змогли показати на інших майданчиках. Кожен фільм має свою актуальність, яку може втратити наступного року. Тому дуже важливо показати саме цього року, проговорити актуальні теми», – ділиться Євгенія.
Ще одна особливість проведення масових заходів у нових реаліях – заходи безпеки. Якщо лише торік організатори стежили за наявністю масок та дотримуванням соціальної дистанції, то нині до безпекових заходів входить пошук бомбосховищ поблизу місць проведення офлайн-показів. Утім, переліку конкретних локацій поки немає: перемовини «з київськими партнерами та стейкхолдерами цього ринку» тривають. «Зарано говорити, з якими труднощами ми можемо стикнутися. Це буде зрозуміло ближче до осені. Але ми переконані, що Kharkiv MeetDocs – корисна і дуже бажана подія, яку кіноспільнота чекає цього року», – додає директорка.
Пʼятий рік поспіль партнером фестивалю стає Міністерство закордонних справ Німеччини. І це один із ключових факторів, чому цьогорічний фестиваль узагалі відбудеться. «Раніше ми щороку також шукали фінансування в Україні: одним із головних українських партнерів було Держкіно, декілька разів подавалися на фінансування Українського культурного фонду», – згадує Євгенія приклади недоступної нині державної підтримки. Програма цьогорічного фестивалю також іще не сформована, адже open call із прийому фільмів до конкурсної та позаконкурсної програм тільки розпочато.
За планом програма фестивалю матиме такий вигляд:
- національна конкурсна програма, що демонструє добірку неігрових повнометражних стрічок;
- секція позаконкурсних хітів;
- фокус Україна;
- фокус Україна в світі;
- секція індустріальна: майстер-класи, воркшопи, панельні дискусії, круглі столи (відбуватиметься і поза межами України).
«Вже йдуть перемовини з декількома командами фільмів, які ми хочемо показати в тій чи іншій секції фестивалю. Переговори тривають як із міжнародними, так і з українськими командами», – каже директорка.
Більшість стрічок, що будуть представлені цього року, українські. Документальні й ігрові. Окрему увагу буде приділено фільмам, знятим іноземцями про Україну. Вже точно відомо, що будуть фільми з Франції та Данії, але до осені, впевнена Євгенія, таких стрічок буде більше. Наприклад, кілька днів тому з'явилась інформація, що Кейт Бланшетт спродюсувала фільм про бомбардування Харкова. Стрічка називається Ukraine: Life Under Attack: Dispatches, і вона вже є у вільному доступі.
«Фільм повинен мати актуальність. Харків зараз перебуває під постійним бомбардуванням. І треба звертати на це увагу не тільки в Україні, а й за кордоном, – певна Крігсхайм. – Саме такі стрічки ми шукатимемо в інших країнах».
Загалом же, на думку засновниці Kharkiv MeetDocs, після 24 лютого 2022-го документалістика стане важливішою за художнє віддзеркалення того, що відбувається на Сході України. І не лише на Сході: «Через документальне кіно ми поринаємо у події, що відбувалися не тільки з нами, а й з нашими сім'ями. Кожен відчуватиме себе частиною тієї масштабної документалістики, котра знімається зараз в Україні».
Що ж до міжнародної спільноти, то Крігсхайм констатує певне зниження цікавості до нас. «Я спостерігаю за новинами в Німеччині, де війна в Україні вже не посідає першого місця. І це саме маркер того, що ми не маємо припиняти говорити про те, що відбувається. І говорити гучно – мітингами, демонстраціями, перформансами. Потрібно продовжувати просувати ідею бойкотування російської культури. Культурна дипломатія не повинна зменшувати обертів, а, навпаки, збільшувати їх, адже війна стає буденністю». Тому метою цьогорічного фестивалю є продовження цього діалогу, зокрема, на майданчиках міжнародних фестивалів. Але не тільки: «Наразі вже зникає фаза гарячих репортажів. Знімаються фільми за темами, які будуть іще довго актуальними у нашому суспільстві: тема біженців, проблема відновлення України, проблема ПТСР. І саме те, про що зніматимуть після нашої перемоги, – також тема цьогорічного фестивалю на закордонних майданчиках».
