Якщо довго йти сосновим лісом поблизу Вишгорода, можна потрапити до єврейського містечка (воно ж штетл), котре неначе загубилося у часі та просторі. Старі будинки, кладовище, школа і навіть синагога - є все, що треба для майже безтурботного життя на Західній Україні наприкінці першої половини минулого сторіччя, точнісінько перед тим, як цих територій дісталась Друга світова війна.
Випадковий перехожий напевне б здивувався такій знахідці, але той, хто уважно стежить за українським кіновиробництвом, одразу здогадається: це масштабна декорація нової стрічки «ШТТЛ», яку компанії Star Media та Apple Tree Vision знімають у копродукції з французькою Forecast Pictures. Колись сюди неодмінно водитимуть туристів, а наразі вхід дозволений лише знімальній групі. Виключення зробили тільки одного разу - для журналістів, аби детально розповісти і наочно показати, як іде процес. Проґавити можливість відвідати екскурсію я не змогла, тим паче коли гідом пообіцяли самого режисера, француза Еді Уолтера.
Влаштовуйтесь зручніше, вимикайте мобільні телефони - ласкаво просимо до штетла
Чесно кажучи, випадкових перехожих я згадала задля красного слівця. Дістатись майданчика не так уже й просто: він розпочинається вдалині від дороги, з усіх боків його оточує ліс, а тих, хто все ж таки зважиться йти бездоріжжям, напевне відлякуватимуть мурахи, що їх у лісі тисячі. Утім, на самій локації цієї халепи немає, тож за команду й акторів можете не перейматись.
Натомість тут повно людей у нацистській військовій формі,
котрі мають цілком невинний вигляд, якщо роздивитися їх ближче
Та не обманюйтесь - коли розпочинається зйомка, вони перетворюються на загарбників, що реалізують план «Барбаросса»
Про сюжет майбутнього фільму ми знаємо ще від часів Одинадцятого конкурсу Держкіно: події розгортаються у маленькому єврейському містечку в Тернопільської області рівно за 24 години до наступу нацистів. І якщо прибрати трагедію, яка наближається, то по суті «ШТТЛ» - це історія кохання хлопця на ім'я Мендель та дівчини Юни, котру протагоніст хоче викрасти, перш ніж її видадуть заміж за іншого. Діятиме сміливець не сам, а в компанії найкращого друга, українця Дем'яна. І таким ходом автори хочуть нагадати: наші етноси співіснували цілком мирно, хай там що говорила радянська пропаганда.
Усе це вигадав Еді Уолтер - режисер та автор сценарію фільму. Каже, надихався реальними подіями літа 1941 року, коли нацистські війська перетнули кордон і розбили єврейську громаду в містечку Сокаль Львівської області. А ще француз надумав знімати стрічку одним кадром - майже так само, як це робив Сем Мендес у «1917».
Перед початком екскурсії Еді відвів нас іще далі в ліс - до річки. Тієї миті на березі відпочивав черговий «нацист», проте у фільмі це місце стане вихідною точкою для головних героїв: перетинаючи річку, вони ввійдуть до містечка, яке їм не судилося полишити.
Перша будівля, що ми зустрічаємо на подальшому шляху, - мальовнича єврейська школа
І хоча сьогодні порівняння «ШТТЛ» із «1917» неминучі, Уолтер каже, що ідея «одношотовості» з'явилася задовго до прем'єри фільму Мендеса - йому хотілось, аби глядач невідривно прямував за героями і буквально проживав те саме, що й вони. Домогтися такого ефекту непросто: у зйомках задіяна вся можлива операторська техніка - від стедікамів до дронів, а монтаж ведуть паралельно, аби режисер точно знав, що дубль удався. З операторського боку за втілення задуманого відповідає Володимир Іванов.
Наступний етап екскурсії - головний майдан поселення, на який можна потрапити через невеликий тунель
Збоку він має такий вигляд
Уважний читач помітить, що в центрі композиції - радянський прапор і великий портрет Сталіна. За словами Еді, це тому, що на момент початку історії містечка вже дісталась радянська пропаганда
Деталям у розробці декорацій приділяли дуже багато уваги: вони зустрічаються навіть там, де цього не чекаєш
Та головна гордість авторів - майже справжня синагога
Її, як пізніше пояснив художник-постановник Іван Левченко, збирали та розмальовували відповідно до всіх можливих канонів, а аналогів в Україні не знайти - хіба що у Польщі чи Литві
У фільмі роздивитися красу можна буде лишень на паузі, тож не проґавте можливість - насолоджуйтесь
До слова, погуляти в декораціях майбутнього фільму приїхала не тільки преса. Позаяк стрічку знімають за підтримки Держкіно, майданчик відвідала глава відомства Марина Кудерчук. І якщо у нас гідом був режисер, то її у деталі виробництва втаємничували продюсери Жан-Шарль Леві й Оліас Барко
Схоже, останнього прогулянка виснажила: обійти довелося аж 18 будівель, а відстані між ними чималі
Тим часом Еді та Юрій Артеменко, який дуже вчасно підійшов, відкрили останні таємниці виробництва. За словами Артеменка, головний двигун проекту - саме Уолтер, котрий так їм горить, що не заразитися від нього ентузіазмом просто неможливо. «Чесно кажучи, Еді по-доброму трішки божевільний», - жартує Юрій, пояснюючи, що якби не запал режисера, втілити амбіційний задум у життя було б нереально.
А як щодо грошей, спитаєте ви? Дуже правильне запитання, маю вам відповісти. Коли проект брав участь у Чотирнадцятому пітчингу, творці заявляли, що загальний бюджет складає майже 33 млн грн, а обсяг держпідтримки - майже 14,7 млн грн. Остання цифра відтоді не змінилася, чого не сказати про першу - щоправда, як саме виріс кошторис, продюсери не кажуть, обмежуючись таємничим «суттєво». Перекрити різницю допомогли інвестори: конкретики про них теж не дають, однак певні висновки зробити можна - приміром, на майданчику є кошерний (і безкоштовний!) кейтеринг.
Крім того, поява інвесторів врятувала побудоване містечко від переїзду до Львівської області: після закінчення зйомок його хотіли продати місту Сокалю і вже розпочали перемовини про це з адміністрацією. Ті взяли час поміркувати, позаяк сума для невеликого населеного пункту виявилася чималою - $50 тис. Для творців «ШТТЛ» гроші стали б підмогою у виробництві, та поки в Сокалі думали, знайшлись ті самі інвестори. Тепер переїзд скасований, а коли зйомки закінчаться, поселення безкоштовно передадуть у власність адміністрації Київської області, аби та скористалась туристичним потенціалом локації.
Дорогою з екскурсії мені зустрілися одразу два актори проекту - американець Моше Лобель, який грає Менделя,
та українець Петро Ніневський - екранний Дем'ян
Ну а у фіналі я вирішила поспілкуватися з Ритою Гребенчіковою, котра разом із Владом Ряшиним продюсує проект з українського боку.
- Рито, розкажіть, як і чому Star Media зацікавилась проектом. Режисер і автор сценарію - Еді Волтер, це він прийшов до вас з ідеєю?
- Так, ідея фільму належить Еді, і спершу він прийшов із нею до Жан-Шарля [Леві]. Це було на початку нашої з ним співпраці, компанію Apple Tree Vision іще не створили, але ми зацікавилися практично відразу - такий сміливий і масштабний був задум. Жан-Шарль та Еді домовились, що знімати стрічку треба в Україні, адже дія відбувається саме у нашій країні, після чого підключились ми. Думаю, ви знаєте, підтримку з боку Держкіно проект отримав не з першої спроби, 2019-го ставши одним із переможців Одинадцятого пітчингу, результати якого скасували. Тому торік ми подали «ШТТЛ» на Чотирнадцятий конкурс, де посіли перше місце. Через першу невдачу французькі партнери до останнього не вірили, що все вийде: Еді постійно телефонував, запитував, чи нічого не змінилось, дуже хвилювався. Для Star Media проект цікавий і незвичайний іще й з погляду реалізації - з одного боку, от здавалось, що тут складного, лише одна локація; але з іншого, ви й самі бачите, чого коштувало це побудувати, яких зусиль потребують зйомки. Чесно кажучи, за все своє життя не бачила стільки операторської техніки в одному місці. Техніка зйомки одним кадром із фейковими склейками виявилась величезним викликом, а режисеру з оператором доводиться уважно роздивлятись буквально кожний кадр. Я, до речі, дуже рада, що одного дня мені спало на думку подзвонити Володимиру Іванову і запросити його у проект.
- Саме хотіла спитати про це. На Одинадцятому пітчингу ви заявляли оператора Євгена Губренка. Чому відбулась заміна?
- Тому що результати пітчингу скасували, а пізніше Євген був зайнятий. Я відразу зателефонувала Вові, стисло пояснила специфіку проекту і відправила концепт від Еді. Вова моментально погодився та включився в процес: розробив власний операторський концепт із поясненнями, як він це бачить, із референсами й відеорядом. Ми переслали це режисерові, зконтактували Вову з ним та нашими французькими партнерами - і всі одразу зрозуміли, що проект точно буде. До появи Іванова все було теорією, а його бачення зробило ідею Еді прикладною.
- Усе склалось якнайкраще, однак чому вам спала на думку саме кандидатура Іванова - можливо, до цього підштовхнули якісь його роботи?
- Радше не конкретна робота, а його підхід загалом. Вова горить своєю справою, він дуже думаючий оператор. Окрім того, своєю енергією він заряджає геть усіх на майданчику, задає темпоритм, і його участь у проекті просто величезна.
- Розповідаючи про «ШТТЛ», Еді називав референсом «1917» Сема Мендеса - вочевидь, через те, що фільм знятий одним кадром. Проте в ньому ще дуже багато екшена. А у «ШТТЛ» екшен буде?
- У нас набагато спокійніше кіно, воно радше про почуття. В декотрих сценах працюють каскадери, але не екшен стане головною родзинкою «ШТТЛ».
- Якою мірою здорожчала та ускладнила процес ідея знімати одним кадром?
- О, і те, й інше - суттєво. Наприклад, у нас є дев'ятихвилинний діалог у синагозі - це чорнова збірка, можливо, у готовому фільмі він буде трохи коротший. У звичайному проекті ці дев'ять хвилин знімали б протягом трьох змін, а дрібні огріхи - приміром, актор забув репліку або не так повернувся - перебивались якимись деталями. Але тут так не вийде: треба зняти за раз, причому все має бути ідеально. Якщо в кінці не так падає світло або пролітає випадкова пташка, треба розпочинати заново. Тому перед зйомками ми дуже ретельно репетируємо - з акторами, костюмами, масовкою тощо. Ну і, повторюся, такої кількості операторської техніки в одному місці - щоби було буквально все й одразу - я ще ніколи не бачила. От у цьому, мабуть, головна складність, але результат, переконана, того вартує.
- Ви робите проект у копродукції з Францією...
- Так. З українського боку у виробництві беруть участь Star Media та Apple Tree Vision, із французького - Forecast Pictures. Спершу це була міноритарна для України копродукція, однак зараз, із появою нових інвесторів, змінилась на мажоритарну.
- Як я пам'ятаю, ви планували залучити до виробництва ще й Ізраїль. Чому не вийшло?
- Це було ще під час Одинадцятого пітчингу, і тоді ми планували покликати на головну жіночу роль ізраїльську актрису Ширу Хаас, за котрою б точно підтяглися місцеві продакшени. Ба більше, якби все склалось, «ШТТЛ» вийшов би одночасно з серіалом Netflix «Неортодоксальна» (де Шира грає головну роль. - MBR), і це була би бомба! Ми вже підписували з Широю контракт, та, на жаль, ситуація склалася інакше.
- Не намагались поновити перемовини після Чотирнадцятого конкурсу?
- У цьому не було сенсу: після 2020-го, коли Netflix випустив «Неортодоксальну», Ширу розписали на багато місяців уперед.
- Скільки у проекті українських й іноземних акторів?
- По-перше, у нас є три головні герої: Мендель, якого грає американський актор Моше Лобель, його найкращий друг Дем'ян у виконанні українця Петра Ніневського і дівчина Юна - її грає українка Анісія Стасевич. По-друге, є другорядні герої: наприклад, батько Менделя у виконанні американця Сола Рубінека, і мати, котра з'являється буквально в одному епізоді, - її зіграє актриса з Ізраїлю Емілі Карпел. Також будуть задіяні французькі актори Антуан Мілле та Даніель Кенігсберг. А мешканців штетла і німців грають українці.
- Також озвучувалось, що ви плануєте прем'єру на кінофестивалі класу А. Це лише плани чи вже є якісь конкретні домовленості?
- Наразі немає, все залежатиме від готовності стрічки. Спершу ми хотіли зробити прем'єру на Берлінале, але тепер складно щось прогнозувати, особливо з огляду на постійні локдауни, зміни форматів і переноси фестивалів. Конкретика буде ближче до прем'єри. Ну й зараз іще з'явилася думка подати «ШТТЛ» на «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» - сподіваюсь, у нас вийде.
- А як щодо прем'єри в Україні - вже є орієнтовна дата і, головне, дистрибутор?
- Ні. Наш фільм дуже незвичний, а дистрибутори такого побоюються. Та ми розраховуємо, коли стрічка буде готова, вони її побачать, буде геть інша історія (посміхається).
- З каналами та онлайн-платформами ведете перемовини?
- Ведемо, але тут так само, як і з дистрибуторами, - всі побоюються та чекають готовий фільм.
- Так, у авторського кіно в Україні непроста доля, а «ШТТЛ» іще й дуже недешевий проект. За рахунок чого ви маєте намір відбити вкладення?
- По-перше, у таких фільмів є своя аудиторія, причому в світовому масштабі вона чималенька. До речі, міжнародний дистрибутор у нас уже є - це Menemsha Films, що розповсюджує стрічки з єврейської тематики. По-друге, ми впевнені, що «ШТТЛ» стане фільмом-подією не лише в Україні - власне, звідси й оскарівські амбіції.
- Нещодавно ви розповідали, що на майданчик «ШТТЛ» приїжджає багато іноземців. Вони самі на вас виходять чи ви їх запрошуєте?
- Запрошуємо.
- Просто на екскурсію або з метою подальшої співпраці?
- Один із продюсерів фільму, Оліас Барко, колись давно теж приїхав до України просто відпочити. Він тут побув, роздивився, йому сподобалось, а потім Оліас покликав сюди Жан-Шарля. Той спершу не хотів, відмовлявся, а тепер у нас із ними спільне підприємство, ми разом виробляємо фільми для Netflix. Тобто кожний такий візит - це потенційна співпраця у майбутньому.
Амбіції, як бачите, в авторів «ШТТЛ» справді великі. А от що з цього вийде - дізнаємось 2022 року, коли стрічка опиниться на великому екрані.
