Коли ви уважно стежите за подіями в українській медіаіндустрії, то знаєте, що наприкінці минулого тижня всі, хто має бодай якесь відношення до галузі, лише те й робили, що дивились включення з міжнародного форуму «Креативна Україна», який відбувався вчетверте. Однією з найпізнавальніших на ньому стала секція «Сектор кіно в Україні та COVID-19. Шоу має тривати!», під час котрої представники індустрії - української і зарубіжної - розмірковували не лише про виклики 2020 року з усіма його складнощами та тяготами, а й про перспективи, що відкриті перед нами в майбутньому.
Одним зі спікерів заходу став продюсер Жан-Шарль Леві. За останні кілька років його ім'я так часто миготіло в новинах про українське теле- та кіновиробництво, що представлення він, загалом-то, не потребує. Та все ж зазначимо, що 2019-го Жан-Шарль виступив одним із засновників компанії Apple Tree, яка згодом продюсувала українську частину зйомок стрічки «Останній найманець» для Netflix. Інакше кажучи, Леві на власному досвіді знає, як це - бути продюсером-іноземцем в Україні, користуватися благами, котрі може надати наша країна, а також зазнавати труднощів - куди ж без них. Ба більше, під час виступу з'ясувалось, що Жан-Шарль знає, як подолати найпоширеніші з них, тому ми ретельно законспектували його поради та готові поділитися записами з вами.
Навряд чи потрібно пояснювати, що всі розмови 2020 року рано чи пізно зводяться до пандемії, і виступ Леві винятком не став. Щоправда, аби остаточно не потонути в цій темі - а зробити це дуже легко, навіть старатись не треба - продюсер вирішив із неї почати. Точніше, спершу він поділився досвідом зйомок у розпал адаптивного карантину, і, за його словами, особливих фінансових труднощів у роботі над «Останнім найманцем» в Apple Tree не виникло - головним чином тому, що в компанії була надійна «парасолька» у вигляді економічної могутності Netflix. «До того ж ми тісно співпрацювали з місцевою владою в розробленні суворого та чіткого протоколу, якому потім слідували. Завдяки цьому нам практично вдалося уникнути випадків зараження на майданчику, а зйомки жодного разу не переривались», - пояснив Жан-Шарль.
До речі, «Останній найманець» став своєрідним бойовим хрещенням для багатьох українських фахівців - за словами Леві, тепер у них є необхідні знання та навички, аби працювати над міжнародними проектами, і принаймні на продовження співпраці з Apple Tree вони точно можуть розраховувати
Зауваживши, що і йому самому, і його закордонним колегам дуже сподобалося працювати в Україні (чому - розповімо нижче), Жан-Шарль зазначив, що екосистемі нашого кіновиробництва все ж є куди рости. Користуючись нагодою звернутися до відповідальних за цей процес безпосередньо, Леві розклав наші проблеми по поличках.
- Мовний бар'єр. За словами продюсера, в українських техніків, які працюють у кіновиробництві, надзвичайно високий рівень професіоналізму. Проте виявити його повною мірою заважає рівень знання англійської мови, особливо специфічної термінології.
- Слабкі знання сучасного ПЗ. Тут ситуація аналогічна першому пункту: аби працювати з іноземцями, необхідно якнайкраще знати весь актуальний софт.
- Розрахунки готівкою. Українці полюбляють платити кешем, а іноземців - сюрприз, сюрприз! - більше привертає безнал.
- Проблеми з митницею та дозвільною документацією. Аби зйомки відбувалися максимально просто й безболісно, потрібно зводити до мінімуму бюрократію. Випадок з «Останнім найманцем» щодо цього дуже показовий: у продюсерів, за словами Леві, був карт-бланш від влади, але навіть у цьому разі виникали перешкоди.
Крім того - і це ще актуальніше - у продюсера знайшлися деякі рекомендації в частині рібейтів. Чому це важливо? Все просто: саме Apple Tree й «Останній найманець» стали першопрохідцями української системи податкових повернень, і кому, як не главі цієї компанії, розмірковувати про її ефективність. Утім, багів виявилося не так багато, як ви могли б подумати, - лише два:
- Потрібно забезпечити передбачуваність процесу, аби продюсери напевно знали: система працює і, якщо вони подадуть пакет усіх необхідних документів, рібейти їм гарантовані. За словами Леві, зараз це більше схоже на лотерею, а податкові повернення більшості уявляються «вишенькою на торті», отримати яку буде приємним сюрпризом. Основні труднощі виникають у роботі з різними фінансовими установами: банками, міжнародними інституціями тощо, котрі на цьому етапі відмовляються бачити в українських рібейтах щось непорушне. Компенсацію неможливо закласти в бюджетний план, адже зараз вона досить непередбачувана, й органам влади, що за це відповідають, необхідно виправити ситуацію.
- Треба переглянути список кваліфікованих витрат у бік розширення. Навряд чи когось здивує той факт, що влада, коли заходиться про бюджетні витрати, прагне їх максимально скоротити - особливо в умовах секвестру, як це сталось пандемійного 2020-го. Проте у разі з рібейтами діяти потрібно з огляду на світову практику, і лише так можна стати конкурентоспроможною територією. Леві пропонує українцям звернути увагу на досвід Канади, Німеччини, Великобританії та інших країн, додавши до кваліфікованих витрат одразу кілька пунктів: гонорар українського продюсера, оплата розміщення та відрядження, які витрачаються в Україні (наприклад, квитки на літаки МАУ).
Звучить цілком логічно, чи не так?
Тепер, коли з проблемами та порадами розібралися, поговорімо, як і обіцяли, про позитивний досвід. Відзначивши звичайну для України гостинність, Леві також назвав кілька професійних пунктів, що тішать продюсерів, які працюють у наших широтах. Певна річ, значну роль у виборі України для Apple Tree зіграли 25-відсоткові податкові повернення, проте такою ставкою в Європі нікого вже не здивувати. Куди важливіше те, що за інших рівних з іншими країнами ми можемо приваблювати іноземних виробників контенту нижчими цінами, котрі жодним чином не позначаються на якості робіт, а також різноманітністю ландшафтів. «В Україні можна знайти локації практично на будь-який смак. Та коли потрібна не знаходиться, місцеві висококласні фахівці її створять», - підкреслив Жан-Шарль.
Недивно, що просто зараз у роботі в Apple Tree перебувають одразу чотири проекти, зйомки яких відбудуться в Україні. Про два з них ви вже могли чути - це науково-фантастичний серіал «Інфініті», що створюється для англомовної частини французького Canal+, і якийсь «дуже комерційний фільм жахів» - мабуть, ідеться про стрічку «Немає виходу» (No exit), котру анонсували ще в травні 2019 року. Крім того, у планах також є зйомки сиквела неназваної французької комедії і українського фільму про Другу світову війну. І як ви вже знаєте, до всіх перерахованих проектів залучатимуться українські фахівці, тож мерщій вчіть англійську - це, судячи зі слів Жан-Шарля, буде вагомим плюсом.
