У другій частині великого інтерв'ю з директором OLL.TV Юлією Трибушною і директором зі стратегії та розвитку бізнесу «Медіа Групи Україна» Федором Гречаніновим, яке відбулося в межах підготовки аналітичного огляду «Український ринок VoD: динаміка, тенденції, готовність до виробництва originals», говоримо переважно про оригінальний контент, зокрема кейс серіалу «Зломовчання» - першого originals платформи. Важливо уточнити, що інтерв'ю проводилося понад три місяці тому, але публікується вже після прем'єри «Зломовчання», котра відбулася 10 грудня. На презентації серіалу ми уточнили деякі моменти, аби дати читачам максимально повну інформацію про проект. Ці питання, щоб не ламати логіки, будуть додані в основне інтерв'ю та позначені зірочкою.
- Більшість українських платформ не можуть дозволити собі originals у традиційному розумінні, тому на нашому ринку цей термін може мати різні значення. Що вкладаєте у нього ви?
Юлія Трибушна: Originals - це контент, створюваний для платформи. За якийсь час він може бути показаний на телеканалі або - теоретично - на YouTube, інших платформах. Але критерії, що висуваються до цього продукту, формує платформа: під свій бриф, свою аудиторію (наскільки вона її розуміє), під завдання, які має виконати контент (залучення, втримання аудиторії, робота з конкретним сегментом - наприклад, originals для чоловіків 20-30 років). У цьому основна відмінність originals від контенту, що виробляється для телика, але може бути викладений на платформі до прем'єри на телеканалі з якимсь…
- Тижневим вікном?
Ю. Т.: Точно. Зазвичай контент після показу на телику викладається на платформах з якимось вікном. Може бути перевернута історія, так званий catch forward, коли передпоказ відбувається у діджиталі. Але у нашому розумінні це не originals. Від того, хто замовляє продукт, хто диктує вимоги, хто його продюсує, і залежить - це originals чи телепродукт.
- Відповідно, у разі originals усі права лишаються на платформі.
Ю. Т.: Так.
- І фінансування теж повністю коштом платформи?
Ю. Т.: Так. Хоча уточню конкретно щодо серіалу «Зломовчання»: всі українські права належать нам, а всі закордонні - компанії Beta Film, яка дистрибутує поза Україною.
- На якому етапі зараз виробництво «Зломовчання»?
Ю. Т.: Ми зайшли в постпродакшен, до кінця вересня очікуємо перших двох серій. Вони наразі готові без субтитрів, далі передаються на субтитрування. Нагадаю, герої серіалу говорять хорватською, російською, українською та англійською. Оригінальний варіант першої серії вже готовий, ми внесли редагування, на нього зараз накладається музика, яку ми вибрали. На платформі буде оригінальний варіант - із титруванням українською, також нам потрібно підготувати варіант з українським дубляжем.
У підсумку серіал стартував у трьох мовних версіях: оригінальній, україно-хорватсько-російськомовній (з можливістю ввімкнути субтитри); з українським дубляжем реплік хорватською та оригінальним звучанням реплік російською (вона відкривається за замовчуванням); з дублюванням усіх іншомовних реплік українською
Хорватську частину своєї ролі головна зірка серіалу Ксенія Мішина грала хорватською, а потім дублювала себе ж українською
- Вважається, що український глядач не полюбляє дивитись із субтитрами, йому потрібен дубляж. Чи знаєте ви про такі вподобання своєї аудиторії або історія з трьома мовними версіями - це теж експеримент, покликаний підтвердити якусь теорію?*
Ю. Т.: Є версія, що серіал з оригінальною доріжкою подивиться дуже мало людей, бо в Україні, на жаль, немає такої культури. Але ми хочемо, щоб вона розвивалась, і робимо свій внесок: аби наші глядачі залучались і ставали в цьому розумінні європейськішими. У тій самій Хорватії, куди ми їздили на зйомки, канал Discovery показують англійською з хорватськими субтитрами, американські фільми в кінотеатрах демонструються англійською із субтитрами. Насправді це ж окремий кайф - чути оригінальну мову акторів.
- У Хорватії було 38 знімальних днів, а в Україні?
Ю. Т.: 18.
- Конфігурація фінансових вкладень копродюсерів (приблизно пропорційні кількості знімальних днів у кожній з країн) не змінилася?
Ю. Т.: Приблизно. Точно сказати пропорції не можу, бо після зйомок виникають додаткові витрати на титрування, озвучення та інше. Окремо заплановані невеликі інвестиції у промо, яке має запуститися в Україні наприкінці вересня. Це буде наша окрема історія, не пов'язана з Хорватією.
- Я збиралася запитати, які варіанти промо спрацьовують із вашою аудиторією загалом. Але можемо поговорити про це на прикладі кампанії, запланованої для «Зломовчання».
Ю. Т.: Якщо говорити загалом, то працюють різні варіанти: і традиційне телевізійне промо, і маркетинг, і діджитал-інструменти, і зовнішня реклама. У разі з промо originals важко сказати, що працює, а що ні - адже це наш перший експеримент. Але кампанія, яку ми зараз розробляємо, передбачає промо, котре зазвичай використовується для великих прем'єр - як тих, що виходять на українських телеканалах, так і в кінотеатрах. Це буде й зовнішня реклама, й велика телереклама, й інтернет-реклама. Крім того, думаємо над якимись нестандартними виявами.
До того як були змонтовані всі серії і готовий трейлер, платформа зняла спеціальний тизер, що був запущений 1 листопада. «Це окремий piece of art, ми залучили його до промокампанії на ТБ та в інтернеті, - розповіла нам Юлія на презентації. - З тиждень тому в нас з'явилися трейлери: двохвилинний, який не вліз у телик, і короткі (15 і 30 секунд), що крутилися на ТБ. Також ми розвішали борди, зробили рекламу в метро - загалом, залучили всі можливі інструменти».
Брендовані маски були зроблені не лише для презентації: в компанії планують їх широко розповсюджувати
- На якому етапі до промокампанії «Зломовчання» підключилася Вікторія Волонтирець?*
Ю. Т.: Вона з нами від самого початку. Заходячи в цю історію, ми розуміли, що originals має стати must see ще до того, як з'явиться на платформі: дуже важливо, аби люди прийшли, подивились і потім розповіли іншим (здається, нам вдалось, але це ще потрібно підкріпити зібраними даними й аналізом). Тому Вікторія з нами ще з березня. Два місяці тому, коли стартувало промо, у нас були створені тонни контенту - відео, фотографій, статей, історія про автора книжки, «Вікіпедія». Ми розуміли: щойно проект з'явиться на платформі, люди почнуть шукати про нього інформацію. І підготувалися.
- Вікторія з вами тільки на цьому проекті чи опікуватиметься промо всіх originals платформи?*
Ю. Т.: Наразі лише на цьому серіалі, але думаємо підключати її і до подальших проектів. Ми дуже задоволені співпрацею.
- На скільки потягнуло промо у співвідношенні до витрат OLL.TV на виробництво серіалу?*
Ю. Т.: І в цьому кейсі, і в майбутніх бюджет промо приблизно дорівнює бюджету продукту.
- Традиційні види промо працюють для всього контенту, доступного на платформі, чи є якісь особливості?
Ю. Т.: Різні інструменти маркетингу та промо по-різному працюють із тим чи іншим видом контенту. З внутрішніх інструментів ми використовуємо тематичні добірки: наприклад, під час чемпіонату Європи з футболу були дуже популярні добірки фільмів про спорт - і нових, і старих. А коли грала Франція, ми робили добірки французьких фільмів і серіалів різних років. Тематичні добірки дуже добре працюють, ми просуваємо їх як на самій платформі, так і використовуючи пушповідомлення, персоналізовані розсилання.
Зовнішні інструменти традиційні: пошукова реклама, інтернет-реклама, відеореклама на YouTube і на сайтах, телереклама. Для телевізійних продуктів, які були в ефірі (шоу та серіали), більше використовуємо телерекламу. Коли фільм виходить у телеефірі, ми підключаємося до промо, котре робить канал, і випускаємо спільний промовияв. Водночас не можна сказати, що це працює, а це - ні. Все дуже залежить від контенту та від часу, коли він виходить.
- У вас добре працюють подієві історії - той самий футбол або спецвипуск «Друзів», якого всі чекали. А є вічнозелений контент?
Ю. Т.: У бібліотеці «Амедіатека» є вічнозелені хіти як «Гра престолів», «Справжній детектив», що завжди в топі, без жодного маркетингу. А коли ще й з'являється нагода (наприклад, 10 років від моменту виходу першої серії), виникають спалахи дивлення - крім того, що продукт щодня дивляться у великій кількості.
Федір Гречанінов: Традиційно у нас дуже добре дивляться футбольні матчі, телеканали й «Амедіатеки», про котру казала Юля. І дедалі більше дивляться фільми як категорію. Телеканали як категорія потихеньку втрачають на користь фільмів і серіалів. Але всередині цих категорій важко виділити окремий контент.
Ю. Т.: Дуже добре працюють канали, сформовані нами з вічнозеленого контенту - наприклад, канал «Гра престолів», «Секс і місто». Попри те що можна вибрати будь-яку серію, в каналах цей контент дивляться більше, ніж у VoD-бібліотеці. Зараз ми запустили «Канал перших серій», в якому зібрали перші серії знакових і нових серіалів. Його також дуже добре дивляться.
Багато хто не хоче робити вибір, ухвалювати рішення: вони прийшли додому втомлені, хочуть увімкнути - й аби там щось ішло. Для цих людей дуже добре працюють і традиційні телевізійні канали й ті, які ми для них добираємо.
- Ви плануєте викладати відразу всі серії «Зломовчання» чи поступово?
Ю. Т.: Ще немає остаточного рішення, але наразі плануємо, що це буде серія на тиждень.
- Я розумію, як це працює з погляду бізнес-моделі, втримування людей на платформі. З іншого боку, український глядач здебільшого не привчений до вертикального програмування.*
Ю. Т.: Ми довго сперечалися: викладати раз на тиждень, щодня, викласти відразу все… І зробили вибір на користь щотижневого викладення саме через бізнес. У нас є тижневий тріал: ми даємо людям можливість спробувати сервіс за 1 грн, і не хочеться, щоб вони за цей тиждень подивилися весь серіал - хочеться, аби лишилися з нами, коли їм сподобаються дві серії. Крім того, у нас же багато продукту HBO, ShowTime, що викладають серії на платформі, як і на телеканалах в Америці, раз на тиждень. І аудиторія OLL.TV, котра дивиться «Декстера», «Секс і місто» й інші серіали, вже звикла до такого програмування. Якщо чесно, самій не до вподоби таке (посміхається). Обожнюю «Спадкоємців», але тримаюся, не дивлюсь - чекаю, коли викладуть усі.
- А чому вирішили прем'єрити «Зломовчання» того самого дня, коли виходить продовження «Секс і місто»?*
- Ухвалюючи рішення про дату прем'єри «Зломовчання», ми ще не знали, що «Секс і місто» буде того самого дня. Адже нам було важливо зробити прем'єру саме 10 грудня: по-перше, під цей день розраховувалися технічні роботи - тестування, транскодування тощо. По-друге, побачивши, що перша серія добра, а друга - дуже добра, ми не хотіли чекати цілий тиждень, перш ніж похвалитися нею перед людьми. Тому ухвалили рішення викласти дві серії відразу, а завершити показ 7 січня, щоб люди спокійно все подивилися, поки будуть свята, канікули. Ми, до речі, сьогодні дізналися, що «Секс і місто» теж виклали перші дві серії, а потім викладатимуть щотижня, і подумали: або це ми в тренді, або HBO підслухали в нас ідею (сміється). Загалом, ми не вважаємо, що це проблема: дуже добре, коли люди прийдуть на «Зломовчання» - та побачать, що в нас є ще й «Секс і місто». І подивляться і те і те. Або навпаки.
«Зломовчання» - перший експеримент OLL.TV: можливо, наступний originals викладемо по дві серії чи все відразу. Наші амбіції - за три роки знімати по 10 серіалів на рік. На цей час ми маємо навчитися і виготовляти продукти, і викладати їх, і аналізувати, що потрібно аудиторії.
- Хочу уточнити озвучені сьогодні плани: OLL.TV створить 29 серіалів, 5 фільмів та одне велике шоу протягом найближчих п'яти років. Із них два серіали - наступного року.*
- 2022-го ми зробимо п'ять серіалів: два вийдуть наступного року, а продакшен решти - для 2023-го.
- У фінансуванні «Зломовчання» берете участь тільки ви й хорватський телеканал HRT чи виробники - Drugi Plan і Star Media - теж?
Ф. Г.: Авжеж. Платформа бере участь у процесі з погляду історії, монтажу - на всіх етапах, але ми не беремо на себе виробничих ризиків. За це відповідають виробники, і вони інвестують гроші.
Ю. Т.: Але як ними керують, в яких пропорціях узяли в каналу, дистрибуторів, ми не знаємо. Знаємо лише нашу частку участі та прав.
- Які ще моделі співпраці крім копродукції ви розглядаєте, коли йдеться про розподіл фінансового навантаження? І чи правильно я розумію, що для вас з огляду на підхід до контенту варіант розділити бюджет із телеканалом неприйнятний?
Ф. Г.: Насправді ми нормально ставимося до виробництва для платформи та для ТБ, разом із каналом «Україна» шукаємо історій, які могли б спрацювати і там і там. Можливо, для телеканалу доведеться створити іншу версію - наприклад, вирізати найгостріші чи найвідвертіші сцени.
Ю. Т.: Або переозвучити.
Ф. Г.: До речі, про звук. Для платформи ми можемо зробити продукт, в якому люди говорять українською чи російською, говорять суржиком. Для телика ця історія неприйнятна - каналу потрібна українська. Тому доведеться переозвучувати. Але знову ж таки це вторинне. Головне - знайти історії, які будуть цікаві і телеканалу, і платформі. Ми певні, що такі історії є, і для себе вже склали вимоги до них.
- Тобто ви готові йти у бік мультиплатформного контенту.
Ю. Т.: Сьогодні в Україні немає моделі фінансування, яка б дозволила окупити створення доброго продукту з одного джерела. Коли говорити про повний метр, то немає фільмів, здатних окупитись у прокаті.
- У прокаті однієї країни.
Ю. Т.: Якщо говорити про серіали, то в Україні наразі немає платформи, здатної окупити серіал лише коштом своєї аудиторії. Саме тому всі учасники ринку шукають найвигідніші моделі. Ми ведемо переговори з продюсерами, які взяли частину грошей у Держкіно, частину - у телеканалу, частину - у платформи. Продюсерам, звісно, важко, адже їм потрібно зважити на різні інтереси, специфіку, аудиторію. Але саме така модель дозволяє створювати добрий продукт.
Ф. Г.: Я хотів би додати, що дефініція «платформний контент» винайдена в нашій частині світу. Через бідність рекламного ринку телеканали традиційно були дуже обмежені в тому, скільки можуть витратити на серію. Тому, хоч би хто що казав, завжди був компроміс із погляду картинки, якості тощо. Будь-який продукт можна було б зробити краще. І продюсери, і режисери могли б розповісти свої історії «смачніше», якби вони мали для цього…
- Наприклад, гроші на довгий девелопмент. Як один із факторів.
Ф. Г.: Так, це один із важливих факторів. Якщо ми подивимося на дуже успішні західні продукти - тих самих «Друзів», «Секс і місто», «Гру престолів» (серіал створювався для кабельного, платного каналу, але для каналу), то побачимо, що вони можуть чудово працювати і на ТБ, і на платформі. Не можна сказати, що, наприклад, середній рівень серіалу Netflix кращий, ніж середній рівень серіалів CBS.
Ю. Т.: На тому самому Netflix серіалом останніх років, що найбільше переглядається, був «Друзі», який 10 років показували в телику.
Ф. Г.: Але коли ми дивимося на те, що може замовити платформа в Україні, й порівнюємо це з контентом, що демонструється на вітчизняних каналах, то розуміємо - це геть інший контент. І тому узвичаїли термін «платформний продукт». Насправді цей термін не дозволяє що-небудь класифікувати, а радше говорить про сьогоднішній стан медіаринку.
Однією з причин, чому так сталось, історично є те, що у нас провайдери платного телебачення не виробляли якісного продукту. На відміну від того, як справи стояли у США та Європі. Там платний ринок був ключовим джерелом для створення найкращого контенту. У нас - ні. Тому ми опинилися там, де опинилися.
- Ви сказали, що фільми на OLL.TV починають набирати популярність як вид. А як усередині цього виду дивляться українське кіно?
Ф. Г.: Ми не готові озвучити статистику, але один або кілька українських тайтлів завжди у топ-10.
Ю. Т.: Складно говорити про українське кіно загалом, адже є окремі фільми, які дивляться багато років. Приміром, «Дике поле» завжди у топі, «Мої думки тихі», котрі дивились протягом усього минулого та протягом цього року.
- Чи правда, що «Думки» у вас на платформі напокупали більше як на мільйон гривень?
Ю. Т.: Купували дуже добре. Чи міг там бути мільйон? Мабуть, міг. Точної цифри зараз не пам'ятаю.
- А чи є у вас приклади, коли у прокаті українська стрічка пройшла так собі, а на платформі її дивилися добре?
Ф. Г.: Такого суперкейса у нас наразі немає. Але, гадаю, вони з'являтимуться. Судячи з усього, нас чекають нові локдауни, через що збори у кінопрокаті певний час залишатимуться доволі низькими. І отут можуть добре працювати платформи. Утім, аби по-справжньому добре спрацювати, треба активно промотувати тайтл. Ми це робити вміємо, всі необхідні ресурси у нас є. Тож якщо домовлятимемось із виробниками або дистрибуторами про вихід у нас якихось тайтлів ексклюзивно, можемо, я вважаю, досягати просто-таки видатних результатів.
- Тільки ексклюзивно?
Ф. Г.: Якщо тайтл не ексклюзивний, робити його промо для всього ринку нерозумно. Тож підозрюю, що найближчими роками для українських кіновиробників модель ексклюзиву буде вигіднішою, ніж модель, за котрою прем'єрний тайтл роздається всім.
Ю. Т.: Ніхто з учасників не захоче вкладатись у його промо.
- Ви розглядаєте варіанти партнерства з виробниками кіно?
Ю. Т.: Обговорюємо з продюсерами кілька проектів. Виробники приходять до нас не з готовим продуктом, а на стадії створення або ж ідеї, і ми разом думаємо як про продукт, так і про його промо.
- Що має змінитись на ринку, аби українські платформи могли собі дозволити виробництво originals у бажаному обсязі? В OTT має побільшати виробників, вони повинні більше платити, має померти піратство?..
Ф. Г.: Усе перелічене створює умови, аби створення originals було економічно виправдане. Проте наявність умов іще не означає, що все станеться само собою. Попереду в платформ і виробників велика робота з пошуку цього контенту та мови, якою треба розмовляти з аудиторією. Буде багато експериментів, багато успіхів і неуспіхів. Але я впевнений - найближчими п'ятьма роками це відбудеться, з'явиться дуже щільна конкуренція, і ми ще дивуватимемось, як можна було вважати, що буде якось інакше.
- А місткість ринку, сама кількість абонентів дозволяє розглядати це все як бізнес?
Ю. Т.: Сьогодні в Україні близько 5 млн домогосподарств, що платять кабельним, ОТТ- і IPTV-операторам. Притому ринок доволі роздроблений: послуги цим 5 млн домогосподарствам надають сотні провайдерів. Дуже мало провайдерів мають абонентську базу, обсяг котрої дозволив би їм створювати контент. А ті, в кого база є, або ніколи про це не замислювались, або не готові інвестувати на ринку, що падає (йдеться про кабельних операторів, база яких уже не зростає, а скорочується). Проте ми бачимо: люди переходять від кабельних до ОТТ-операторів, а ОТТ - це передовий загін, котрий інвестує на ринку, що зростає. Саме власний контент - один з інструментів конкуренції для нас.
Ф. Г.: Зрозуміло, що для створення originals потрібний великий розмір. Але з огляду на те, скільки займає виробництво, треба діяти дуже наперед. Приміром, ми вважаємо, що через три роки OLL.TV зможе окупити такий контент. Це означає, що починати слід уже сьогодні, адже при старті через три роки доведеться чекати [появи проектів] іще три роки. Ми віримо у розвиток ринку та нашої платформи - і готові робити ставку, виходячи з цього.
- Скільки платформ зможе витягнути ринок, який сформується за п'ять років?
Ф. Г.: А це не питання, чи витягне ринок. Це питання, чи витягнуть платформи, чи знайдуть модель, у котрій вони, будучи порівняно невеликими, зможуть бодатися з великими, в яких багато ексклюзивів.
- І скільки буде великих?
Ф. Г.: Дві-три компанії, що встановились, - це нормальна, здорова історія. Притому завжди знайдуться компанії-претенденти, котрі скажуть «Ми зможемо краще!» і запускатимуть свої проекти.
Ю. Т.: На будь-якому ринку, що зростає, завжди є бажаючі застрибнути до цього потяга.
Ф. Г.: Закрити незакриті ніші й у підсумку перехопити лідерство - це цілком жива історія. Також, гадаю, на ринку будуть порівняно невеликі гравці - такі кептивні компанії, котрі вбудовані у свої екосистеми та живуть за їхній рахунок.
- Які види контенту окрім серіалів і фільмів ви розглядаєте, якщо говорити про originals? Шоу, вебсеріали, певні короткі форми?
Ф. Г.: Наразі не розглядаємо, адже ще немає налагодженого процесу роботи з оригінальним контентом. Це ще не фабрика. Спершу ми будемо зосереджені на великих речах, що нам видаються найважливішими і такими, що працюють найкраще.
Ю. Т.: Хоча це не назавжди. Ті самі шоу ми обговорюємо і всередині групи, і зі студіями, але поки не бачимо такого проекту, який збере потрібну кількість користувачів на платформі.
Ф. Г.: Зараз це питання пріоритетів. Сьогодні в нас у пріоритеті кіно та серіали.
- Правильно я розумію, що в бібліотеці OLL.TV немає російських серіалів?
Ф. Г.: Правильно.
- Це принципова позиція? Чи аудиторії вони нецікаві?
Ф. Г.: По-перше, ми вважаємо, що для появи українського контенту будь-якого рівня наш ринок - принаймні на певний час - має бути захищений від російського контенту. Це протекціоністський захід, до якого вдаються найрізноманітніші ринки: приміром, у французів було безліч обмежень для американського контенту, і це нормально.
- На нашому ринку є таке обмеження, але воно не розповсюджується на діджитал - лише на ТБ.
Ф. Г.: Точно. По-друге, ми вважаємо: великої різниці в обмеженнях для телебачення і для платформ не повинно бути. Якщо країна ухвалює рішення, що такий-то російський контент показувати не можна, то було би правильно не показувати ніде. А заборона не показувати тільки на телику - просто вбивство телика. Ми вважаємо, що справедливо цю історію розділити на всіх.
По-третє, OLL.TV є єдиним у країні ліцензованим OTT-провайдером. Тому будь-які існуючі законодавчі обмеження сприймаємо серйозно. Та якщо раптом усі на ринку почнуть активно працювати з російським контентом, і країна на це заплющуватиме очі - ми відреагуємо. І, ймовірно, будемо вимушені змінити свій підхід. На щастя, зараз майже всі великі ОТТ-провайдери серйозно сприймають рішення, ухвалене в країні, та не працюють із російським контентом.
Ю. Т.: Уточню: натепер законодавство України написане у такий спосіб, що отримання ліцензії ОТТ-оператора є добровільним, а не обов'язковим. Не всі, але більшість операторів, попри відсутність ліцензії, дотримуються вимог про заборону російського контенту.
- Навесні, коли «Медіа Група Україна» отримала фінансування СКМ, був заявлений план вийти на беззбитковість протягом п'яти років, при цьому змістивши прибутки в бік неефірних. А який план конкретно для платформи OLL.TV?
Ф. Г.: Раніше.
- Орієнтовно скільки років?
Ф. Г.: Тут важливо розділити беззбитковість і потребу у фінансуванні. Це різні штуки. Прибутковий, зростаючий бізнес, котрий завтра хоче стать удвічі більшим, потребує інвестицій у розвиток. Ми вважаємо, що зможемо стати беззбитковими протягом двох років, однак це не означає, що ми надалі не братимемо грошей на розвиток. Якщо ринок піде за тим сценарієм, котрий ми зараз бачимо, і якщо ми будемо розвиватись так, як плануємо, то будь-який інвестор захоче вкласти у подальше масштабування успіху.
- А яка мета у цього бізнесу: стати найбільшою платформою в країні, перетворитися на виробника контенту чи, можливо, розвити все до певного рівня, аби потім продати?
Ф. Г.: Нами володіє не інвестиційний фонд, і в нас немає стратегії на вихід. При цьому ми, безумовно, розуміємо, що, коли побудуємо успішну компанію, вона може вартувати багато грошей і, звісно, її можна продати. Але це не первинна мета. Наше завдання - побудувати стабільний бізнес, стати лідером у сегменті.
Ю. Т.: І стати компанією, яка вироблятиме свій контент, теж.
Ф. Г.: Усе, що ви перерахували, - так, окрім продажу. Зазвичай, коли компанія готується до продажу, це відчувається: короткий результат у неї превалює над довгим. Адже в нас розписані плани до 2025 року - з розумінням, що за його межами це має бути бізнес, який розвивається.
- Розкажіть про кейс з «Амедіатекою». Ексклюзив - лише питання ціни, чи були якісь додаткові умови?
Ф. Г.: Не думаю, що можемо розповідати, як це в нас вийшло. Та й не дуже хочемо.
- Спитаю по-іншому: чи складно ексклюзивно домовлятись про контент такого рівня, з огляду на те, що конкуренти теж домовляються?
Ф. Г.: Дуже по-різному. Для частини контрагентів є просто ціна, тендер - хто дав більше грошей, того й ексклюзив. Є інші контрагенти, з котрими цікавіше - вони враховують не тільки фактор ціни, але й, наприклад, плани з розвитку, просування. Зрештою, вони знають, як ми платимо, адже домовитися можна про що завгодно, однак питання в тім, як домовленість буде дотримана післязавтра, коли справи раптом пішли не так, як планувалось.
Ю. Т.: Для багатьох правовласників важливо, як платформа бореться з піратством, як захищає їхній контент. Дуже багато нюансів, далеко не завжди це питання грошей.
- А в разі з Європейськими футбольними кубками було питання ціни?
Ф. Г.: Авжеж. Із футбольним контентом усе гранично просто - там тендер.
- Скажіть, а Netflix для вас конкурент? І як на ринок вплине прихід інших міжнародних платформ, котрі рано чи пізно прийдуть?
Ф. Г.: Непрямий. Звісно, є люди, які вибиратимуть між Netflix та OLL.TV, утім, цей сегмент невеликий. Усе ж таки OLL.TV - платформа для абсолютної більшості людей у країні, базовий продукт, де є українські телеканали, а у Netflix їх немає. Ми висвітлюємо великі події: футбольні чемпіонати, Олімпіаду, ведемо прямі трансляції - у Netflix, знов-таки, цього немає. Тобто Netflix - хороша друга підписка. Друга. Будучи лише там, користувач трохи відірваний від того, що відбувається в країні, а ми завжди були і будемо набагато локальнішими.
З іншого боку (на ринку все змінюється, принаймні сьогодні), в підписці «Амедіатека» на OLL.TV є багато прекрасних західних серіалів, яких немає на Netflix. Чи добре, що Netflix тут є і розвивається? Добре. Та якби компанія при цьому ще й по-справжньому боролась із піратством - було би набагато краще.
- А вона, судячи з усього, не бореться: будь-який продукт Netflix можна знайти у піратів.
Ф. Г.: Цілковита правда.
- У листопаді підписка«Амедіатека» перестала бути ексклюзивом OLL.TV, з'явившись на MEGOGO. Що сталося?*
Ю. Т.: Права на всі проекти «Амедіатеки» належать нам. Ми експериментуємо і зараз віддали права до одного з пакетів MEGOGO: у нас вони є в усіх пакетах, у MEGOGO - лише в максимальному. Хочемо подивитись, як спрацює: на MEGOGO - за 300 грн, на OLL.TV - за 109 грн. Є гіпотеза, як це може працювати на нашу користь зокрема. Але знов-таки це експеримент.
- Хто ваш головний конкурент в боротьбі за аудиторію, крім інших платформ?
Ф. Г.: Пірати - найнеприємніший конкурент, позаяк ми з ними, очевидно, граємо за різними правилами. А щоби ринок розвивався, всі мають конкурувати в однакових умовах.
Ю. Т.: Притому піратські сайти в Україні піратять усе - і фільми, і серіали, і Netflix, і HBO, і футбольні трансляції, й телеканали. Це величезний конкурент, набагато більший за безкоштовний YouTube чи будь-яку платформу.
- І що, в цьому плані нічого не змінюється? Результату консолідованої боротьби ринку немає?
Ф. Г.: Дедалі більше людей обирають легальні сервіси. Чи є в тому заслуга ініціатив із боротьби з піратством - не знаю, адже велику частину роботи з боротьби з піратством гравці, і ми зокрема, роблять самі. Але, як боротьба з будь-якою злочинністю, це однаково питання відсотків. Якби не було докладених зусиль, звісно, рівень піратства був би ще більший.
Ю. Т.: Однак цих зусиль явно недостатньо.
Ф. Г.: Завдання можна вирішити лише у комплексній роботі з правоохоронними органами. А для них із погляду кібербезпеки піратство - тільки один із сегментів. У ситуації гібридної війни для них це не пріоритет. І це не дорікання на їхню адресу.
- Зрозуміло, це констатація факту.
Ф. Г.: Чи є кроки, які держава могла би (я вже не про кіберполіцію) зробити, аби боротися активніше? Є, і сподіваємось, що з погляду законодавства та певних рішень РНБО вони будуть зроблені. Ми працюємо з депутатами, і вони про це знають.
Ю. Т.: Тільки системна робота на всіх рівнях - законодавчому, виконавчому та з безпеки, зусиллями окремих провайдерів і правовласників, - зробить це значущим.
- А чи повинна держава брати участь у розвитку ринку? Приміром, виділяти гроші на виробництво контенту для платформ. Або ж от була у нашого президента ідея створення загальнодержавної платформи для всього українського контенту.
Ф. Г.: Оце створення загальнодержавної української платформи…
Ю. Т.: Ми знаємо, як це іноді буває.
Ф. Г.: Як це завжди буває. Її, певна річ, робити не треба. Ми всі тоді збожеволіємо і не розумітимемо, в який бік бігти. Тепер про державну підтримку: нещодавно перший заступник керівника Адміністрації президента Росії Сергій Кірієнко сказав, що цьогоріч грантова державна підтримка на виробництво контенту становитиме 35-40 млрд руб., тобто близько $500 млн. На один рік. Лише грантової підтримки, котру не треба повертати. Ця цифра не включає в себе витрат держави на «Первый канал», ВГТРК, Russia Today тощо.
- І, вочевидь, не включає негрантову підтримку, рібейти та податкові повернення в регіонах.
Ф. Г.: І це з огляду на те, що російський рекламний ринок у багато разів більший за український. І платний ринок у багато разів більший. Якщо зібрати всі гроші в медійній індустрії РФ, ми побачимо, скільки той, із ким ми ведемо гібридну війну, витрачає на інформаційну складову цієї війни. Потім ми подивимось на весь український ринок… Чи потрібна індустрії підтримка держави, аби протистояти? В моєму розумінні, безумовно, потрібна, адже сьогодні ми не можемо говорити лише про бізнес. Не виходить.
- У цьому напрямі ведеться якась робота?
Ф. Г.: Є Держкіно, Український культурний фонд - я не кажу, що потрібно відкривати нові програми. Було питання: чи повинна держава підтримувати? Повинна - якщо хоче успіхів у цій війні. Платформи об'єктивно стають дедалі більш значущою частиною ринку. І, звісно, для контенту цих платформ мають бути програми державної підтримки.
