В умовах тотального карантину всім виробникам аудіовізуального контенту довелось терміново вигадувати нові форми роботи: хтось навчився знімати з надмаленькою командою, хтось почав створювати вебпроекти. Та в усіх цих випадках виробники працювали з малою формою. А як бути з великою? Чи можна, не порушуючи вимог ізоляції, зняти, наприклад, повноцінний серіал? Виявилося - можна! Варто лише проявити кмітливість і пригадати, що ми живемо в добу розвинених технологій.
Минулого тижня ми повідомляли, що сценарист і продюсер Володимир Нагорний почав виробництво серіалу «За вікном», локаціями якого стали квартири акторів, а зйомка ведеться віддалено - крізь вікна та балкони будинків за допомогою дронів. Як удалось зібрати групу із 60 людей, котрі живуть у різних країнах світу, організувати складну логістику, витратити «жалюгідні копійки» та при цьому отримати продукт, що має художню цінність, Володимир розповів у колонці для MBR.
***
Ще ніколи людство не стикалося з глобальним карантином. Тенденцію до роз'єднання в наше життя приніс інтернет, а карантин остаточно перетворив наші будинки на ізолятори. Як же ми, професіонали кіно, могли допомогти суспільству з цією проблемою?
Формальну продюсерську освіту я здобув у UCLA (Лос-Анджелес), проте моїм справжнім учителем у цій царині був Тимур Бекмамбетов, з котрим багато працював як сценарист і режисер. Готовність Бекмамбетова пробувати нове мене надихала й водночас дивувала. То він розробляє «кіномову» - програму для перетворення сценаріїв на 3D-анімацію, то занурюється у стиль «екранного життя», що має мізерні виразні засоби, то розробляє малоперспективний, з погляду творця, напрям римейків.
Не всі ідеї Бекмамбетова були успішні, але ті, які вийшли, відкрили нові напрями в кіно та нові комерційні горизонти. Важливим фактором для появи успішної ідеї було вміння Тимура перетворювати обмеження на можливості. Саме воно сприяло створенню нашого «карантин-серіалу», де всі зйомки здійснюються за допомогою дрона.
Ідея стала результатом роздумів на тему бажань цільової аудиторії. Люди виявились замкненими вдома, позбавленими однієї з п'яти основних потреб - людської інтеракції. Наш світ звівся до екранів комп'ютерів, телефонів і випадкових зустрічей з людьми в масках. І цю потребу не задовольняли «селфісеріали», буму котрих сприяв карантин. Глядач хотів бачити, про що люди говорять, із чого сміються, на що сподіваються - але не телефоном, а віч-на-віч, як раніше.
Утім, ідея - це десять відсотків справи. Для її реалізації ми мали вирішити кілька ключових проблем. Перша - неможливість зібрати знімальну групу й акторів без порушення правил карантину. Друга - відсутність грошей. Адже економічний обвал через епідемію ми, кіношники, відчули разом з усіма, ба навіть гостріше.
Тут і знадобився мій міжнародний досвід: я встиг побувати ледь не в кожній кінопозиції - від робітника на майданчику до режисера монтажу, оператора, режисера-постановника, сценариста та продюсера. Допоміг і досвід створення креативних компаній на кшталт «Сценарного КБ» (Київ) та добровільних творчих об'єднань на кшталт кінокооперативу CCSN FIlm Club (Лас-Вегас). Я знав, що маю створити систему стимулів і контролю, яка буде максимально органічна та самокерована, водночас не перетворюючись на суто добровольчий проект, що завжди загрожує чварами й інтригами.
Так з'явилася... велика ексель-таблиця. А ще низка гугл-анкет, спеціальний гугл-драйв на два терабайти, закрита група у фейсбуці, платний акаунт у Zoom, презентація проекту та біблія серіалу. Ці інструменти дозволили нам провести кастинг акторів, котрі живуть разом, знайти сценаристів, режисерів, кілька знімальних груп, локації, транспорт і техніку, зв'язати їх усіх одне з одним і почати знімати. Все це - не виходячи за межі свого кабінету.
Мотивації команди я надав особливого значення. Навіть за наявності доброго бюджету результат спільної праці талановитих, внутрішньо вільних людей, якими є кіношники, залежить від ступеня їхньої зацікавленості в кінцевому результаті. А в нас, за мірками кіноіндустрії, були жалюгідні копійки. Тим паче ми мусили добре продумати, що хоче «від життя» актор, оператор, сценарист, композитор? Зазирнути цим людям у душу, поставити себе на їхнє місце та віднайти правильний підхід.
Тут я особливо пишаюся собою, бо режисерська жилка допомогла мені знайти мотивацію в кожному. Акторам ми запропонували зіграти головну роль у власній короткометражці. Причому не виходячи з дому, витративши лише кілька днів на репетиції та кілька годин на зйомки. Під час карантину. Хто тут відмовиться? Сценаристів зацікавили можливістю зняти свої новели, а режисерів - написати собі сценарій (за нашої шоуранерської підтримки). Оператор дрона, який звик знімати ліси-поля й архітектуру, раптом опинився в ролі оператора-постановника, де від польоту його камери залежала емоційність сцени. І до всіх решта був знайдений схожий підхід. Крім цього, ми запропонували всім учасникам проекту пайову участь у монетизації епізодів. Звісно, я покривав усі витрати зі своєї кишені, але вони звелися до невеликих платежів менш мотивованим членам команди, оплати знімального обладнання, транспорту, реквізиту та непередбачених витрат.
Результати перевершили всі очікування. За 30 днів зібралася команда з понад шістдесяти професіоналів. Підключились інші міста: Івано-Франківськ, Одеса, Харків, Париж, Рим, Барселона, Нью-Йорк. Були написані 18 сценаріїв і зняті 12 серій. Цілковита автоматизація, дистанційні репетиції, режисура та зйомки, написання сценаріїв під готових акторів і локації дозволили створювати епізод - від ідеї до екрану - за 10 днів. І все це - за суворого дотримання правил карантину, коли члени знімальної групи не зустрічалися одне з одним, а на локацію заходив лише оператор-постановник у масці та рукавичках, який встановлював обладнання та залишав акторів самих.
Та ще більше перевершила наші очікування художня цінність того, що ми створювали. Будучи шоуранером проекту, я відразу вирішив: коли вже ми зазираємо у вікна, побачмо правду життя в усьому її різноманітті, без прикрас. Подивімось на людей в їхньому природному середовищі існування. Тому біблією проекту сценаристам дозволялося обирати будь-який жанр, будь-яку історію, будь-яку мову, не боятись ані оголених тіл, ані лихослів'я, ані насильства. В нас можливо все, що служить творчому вислову автора. І це вкупі з ефектом підглядання раптом породило правдивий, зворушливий і дуже оригінальний формат. Можливо, унікальний. Формат «позавіконного життя».
Вісімнадцять історій першого сезону об'єднує небагато: тривалість у десять хвилин і відгуки теми карантину. Решта має дивувати глядача. В нас є комедія, драма, мелодрама, еротика, фантастика, трилер і навіть артхаус. Глядач ніколи не вгадає, що ми презентуємо йому в наступному епізоді. А техніка зйомки крізь вікно, до якої додалося використання загального плану та безперервного дубля, з обмеження перетворилась на художній прийом. Ми виявили, що підглянутий гумор смішніший, а підглянута драма драматичніша. Ми зрозуміли, що безперервний дубль і загальний план найближчі людському сприйняттю та легше сприймаються за реальність. А ще ми полюбили акторів, котрі відкрили нам свої домівки, й авторів, що відкрили нам свої душі. Зараз нашу команду об'єднують не так перераховані мною мотивації, як почуття причетності до прекрасного щирого артпроекту, де вони можуть спілкуватись із глядачем на актуальні теми. До проекту, що на роки переживе карантин і перетвориться з «карантин-серіалу» на «українські історії» - антологію сучасного українського життя.
Дистрибуція серіалу вже розпочалась у YouTube. За нашими розрахунками, нові епізоди виходитимуть із 26 травня з періодичністю раз на три дні. Водночас ми продовжимо виробництво нових епізодів: планується знімати 20 серій на місяць у кожному з міст-учасників. Нарешті підключимо знімальні групи в Парижі, Римі та Нью-Йорку, кожна з яких видасть мінімум по одному сезону. У найближчому майбутньому ми сподіваємось почати співпрацю зі стримінговими сервісами та телеканалами. Саме для майбутніх партнерів медійно розкручуємо серіал, збираємо передплатників і шанувальників, удосконалюємо технологію. Гадаю, вже за кілька серій нам буде що показати великим гравцям на ринку. Телевізійна годинна серія «За вікном» складатиметься з найкращих чотирьох-п'яти новел із перервою на рекламу між ними. З огляду на ефективність нашого продакшена, таку серію можна виробляти щотижня за порівняно невеликий бюджет.
«Обмеження - це лише нові можливості» - такий девіз нашого проекту. Котрий ми радимо перейняти всім, хто страждає від глобального карантину.
Події останніх місяців та їхні наслідки кардинально змінюють правила гри, а можливо, й саму гру. Як у неї грати, щоби виграти? Чи бодай не програти ще на старті? Про це спецпроект MBR «Зняти корону», частиною котрого є даний матеріал, - особистий досвід представників української аудіовізуальної й медіаіндустрії, компаній і окремих людей, що зуміли швидко зорієнтуватися у змінених через коронакризу умовах. Реальні та вже реалізовані адаптаційні кейси кіно, ТБ, реклами й інтернет-медіа - з перших вуст.
