За рік кожен із вас точно подивився мінімум десяток фільмів і серіалів. А за все життя? Неможливо порахувати. Водночас зовсім поруч живуть ті, хто не був на жодному кіносеансі або, може, лише на декількох. Вони не дивляться серіалів і не обговорюють їх із друзями, не можуть згадати фразу з давньої стрічки, бо їм нема чого згадувати. Таких людей - котрі мають порушення слуху або зору - справді багато. Але це не означає, що кіно завжди буде для них недосяжне.
«Доступний кінотеатр - не примха, а право будь-якої людини дивитись фільм і розвиватися культурно», - заявляє співзасновник ініціативи «Доступне кіно» Вікторія Лучка.
«Доступне кіно» - це ініціатива ГО «Боротьба за права» (Fight for Right), мета якої - забезпечити доступність відеоконтенту для незрячих і нечуючих людей за допомогою створення аудіоописів й адаптованих субтитрів і розміщення їх на мобільних платформах Earcatch та Subcatch.
Свого часу Вікторія з подругою, правозахисницею Юлією Сачук, працювали над документальною стрічкою про людей із порушеннями зору - «Я бачу» (I see). Під час виробництва дівчата познайомилися з Андрієм Демчуком, чемпіоном Паралімпійських ігор із фехтування та фахівцем із комп'ютерних технологій. Працюючи над дисертацією, Демчук створив програмне забезпечення для пошуку місць у відеоконтенті для вставки звукоопису, саме його й використовували для фільму «Я бачу». А 2016 року ці троє об'єднались, аби зробити доступне кіно повсюдним стандартом.
Команда стартувала зі співпраці з Docudays, а 2018 року створила аудіоопис для двох українських стрічок, показаних на фестивалі. Потім почалося спілкування з іншими кінофорумами та дистрибуторами - так ініціатива швидко розширилась. Зараз їхня мета - зробити всі стрічки, що виходять у кінотеатрах України, доступними для незрячих і нечуючих людей.
Офіційних даних про кількість людей з порушеннями зору та слуху в Україні немає, хоча, за деякими оцінками, у країні мешкає близько 300 тисяч людей із порушеннями зору і близько 500 тисяч - із порушеннями слуху. Наразі вітчизняні кінотеатри не відповідають їхнім культурним потребам, але ініціатива «Доступне кіно» робить кроки, аби це змінити. Від моменту запуску 2015 року їй вдалося створити аудіоописи приблизно до 30 фільмів, показаних в Україні.
Що таке доступне кіно?
Доступність стрічки має на увазі, що до неї є аудіодескрипція (тифлокоментування) для незрячих людей або зі слабким зором, а також адаптовані субтитри для нечуючих глядачів або зі слабким слухом.
Аудіодескрипція (або тифлокоментування) коротко, проте ємко описує предмет, простір чи дію незрячій людині або зі слабким зором, заміщаючи або ж доповнюючи відсутню візуальну інформацію. Аудіодескрипція в кіно - це спеціальна звукова доріжка, яка описує те, що відбувається на екрані. Такий опис має міститись у природних паузах між репліками, музикою й іншими звуками самого фільму. Під час кіносеансу спеціальна апаратура або застосунок автоматично синхронізують звукову доріжку стрічки та запис аудіодескрипції.
Адаптовані субтитри - це субтитри зі спеціальними позначками, символами та додатковим текстом, що відображають звукову частину фільму для нечуючих людей або зі слабким слухом.
На телебаченні опис аудіо зазвичай доправляється через альтернативну звукову доріжку (SAP). В кінотеатрах часто використовують DVS Theatrical й аналогічні системи (включаючи DTS-CSS і Dolby Screentalk), аби незрячі відвідувачі могли використовувати бездротову гарнітуру для прослуховування.
Для запису аудіодескрипції професійний тифлокоментатор повинен уміти виділити головне та правильно інтерпретувати візуальний ряд, а також знати особливості сприйняття незрячих. Не можна описувати очевидні речі, які незрячий сам прекрасно чує. Все має бути коротке: зайві подробиці надто перевантажують звуковий канал сприйняття. Складнощі також можуть виникати в описі танців, спецефектів - тифлокоментатору завжди доводиться знаходити компроміси.
Світовий досвід аудіодескрипції
У світовій практиці аудіодескрипція застосовується вже понад 40 років. Проте більше уваги їй стали приділяти з розвитком технологій.
2000-го BBC добровільно взяла на себе зобов'язання надавати описи принаймні для 20% своїх програм щорічно, а 2009-го BBC iPlayer став першим у Великобританії сервісом потокового відео, що підтримує аудіодескрипцію.
29 січня 2009 року в Канаді був запущений доступний канал AMI-TV, що транслює аудіоописи всіх програм через первинну звукову доріжку. AMI-TV має загальну розважальну лінійку, включно з дитячими шоу, серіалами, художніми та документальними фільмами. Більшість із них - оригінальна канадська продукція: власний контент каналу і той, що поставляється іншими великими канадськими мовниками, такими як CBC і Bell Media. Менша частина програм надходить від іноземних мовників і студій - не більш, ніж 33%. А у грудні 2014 року канал запустив французьку версію під назвою AMI-télé.
У квітні 2015-го компанія Netflix оголосила про підтримку аудіоопису, починаючи із супергеройського серіалу «Шибайголова», котрий ґрунтується на коміксі. Головний герой проекту Метт Мердок утратив зір іще в дитинстві, але згодом виявив, що решта його почуттів неймовірно загострилась, аж до суперздібностей.
У червні 2016 року PornHub оголосила про запуск колекції відео з тифлокоментуванням. Спонсорувати ініціативу зголосилася благодійна організація Pornhub Cares.
Від 2018 року компанія Cartoon Network і її партнер Adult Swim почали використовувати DVS для синдикованого контенту.
«1600 годин аудіодескрипції на рік - саме стільки контенту, доступного для незрячих людей, було створено державним австрійським телеканалом ORF 2019-го. Почалось це 10 років тому, коли незрячі люди стали платити абонплату за телебачення, а мовник зобов'язався щороку робити дедалі більше контенту в доступному форматі», - ділиться досвідом австрійський тифлокоментатор Йоханнес Клойбер.
2019 року канал CW запустив у прайм-тайм драматичний телесеріал з аудіоописом «У темряві» (In the Dark), героїня якого раптово сліпне і до того ж є єдиним свідком вбивства. Коли поліція їй не вірить і припиняє розслідування, дівчина сама починає пошуки вбивці разом із собакою-поводирем.
Загалом за останні кілька років додавання аудіоопису стало трендом для служб потокового мовлення. Потроху такими звуковими доріжками обзаводяться шоу на Hulu. Стримінговий сервіс Apple TV також надає користувачам доступ до субтитрів для нечуючих і тих, у кого слабкий слух (SDH). Їх можна вибрати в налаштуваннях замість звичайних субтитрів, та наразі така опція є не в усіх відео сервісу.
У Росії ще влітку 2017-го був ухвалений закон, що зобов'язує кіновиробників забезпечувати релізи, профінансовані з держбюджету, субтитрами й аудіоописом. А від січня 2018 року всі кінотеатри мають бути обладнані системами для їхнього прослуховування.
Ситуація з доступністю фільмів значно покращилася після запуску мобільних програм для незрячих і нечуючих людей. Ініціаторами проекту стали голландська компанія Vereniging Bartiméus Sonneheerdt і фахівець у царині доступності мультимедіа Soundfocus. Разом вони вклали кошти в розроблення застосунку: користувачі можуть його завантажити та використовувати безкоштовно. Це істотно полегшує життя кінотеатрам, котрим не потрібно купувати спеціальне обладнання, а також глядачам - тепер вони можуть дивитися кіно в будь-якому кінотеатрі або вдома.
У Голландії, де почались розроблення застосунків Earcatch і Subcatch від Soundfocus, спершу вибір доступних стрічок був невеликий. Тоді лише чотири голландські кінотеатри мали обладнання для аудіодескрипції. Через це, а також виробничі витрати творці фільмів рідко забезпечували свої роботи звуковою доріжкою з описом. З появою застосунків їм стало простіше робити продукт доступним. В Україні платформи Earcatch та Subcatch представляють ГО «Боротьба за права» та «Доступне Кіно».
Як працюють застосунки Earcatch та Subcatch
Завдяки застосункам Earcatch і Subcatch нечуючі або незрячі люди можуть дивитися фільми в кінотеатрах, удома чи на фестивалях, маючи лише телефон і навушники до нього. Застосунки доступні як для iOS, так і для Android.
Ось як вони працюють: спершу треба встановити програму на смартфон чи планшет. У бібліотеці застосунку можна обрати фільм або серіал і завантажити відповідні субтитри. Краще зробити це перед походом до кінотеатру, а також повністю зарядити пристрій. Субтитри зберігатимуться в телефоні чи планшеті у списку «Мої фільми та серіали», і для доступу до них немає потреби в підключенні до інтернету. Що особливо зручно в кінотеатрі, де зв'язок може бути відсутній. Коли розпочнеться перегляд, треба просто ввімкнути субтитри або аудіодескрипцію. Виробники запевняють - субтитри чи аудіоопис точно збігаються з тим, що відбувається на екрані. Після натиснення кнопки відтворення з навколишнього шуму створюється унікальний цифровий відбиток. Декілька секунд Subcatch або Earcatch «слухають», а потім знаходять потрібний фрагмент і відтворюють субтитри чи аудіоопис до нього.
Серед доступних мов для фільмів у застосунках - англійська, голландська, німецька та українська.
Який стан справ із доступністю кіно в Україні
Ініціатива «Доступне кіно» професійно займається адаптацією стрічок для незрячих та нечуючих людей, і в країні вона - мало не єдина. Проект уже декілька років реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
З великих проектів ініціативи за останні два роки можна виділити адаптацію для незрячих і нечуючих таких релізів: «Ціна правди» (2019), «DZIDZIO: Перший раз» (2018), «Мої думки тихі» (2019), «Зоопарк» (2019).
Фільм Агнешки Голланд «Ціна правди» став першим в історії українського кіно доступним для незрячих і нечуючих людей у всіх кінотеатрах країни. Його виробники спільно з ініціативою «Доступне кіно» створили аудіодескрипцію й адаптовані субтитри, які можна отримати безкоштовно через мобільний застосунок.
У листопаді 2019 року, в Міжнародний день незрячих, у Києві показали створену за підтримки Держкіно повнометражну документальну стрічку режисера Сергія Волкова «Вдивляючись у темряву». До цього проекту також створили аудіодескрипцію. За сюжетом, незрячий, який випадково осліпнув у дитинстві, допомагає адаптуватися ветеранові АТО, котрий втратив зір, проте не сенс життя.
«За допомогою кінематографа ми розповіли про щоденні проблеми людей із порушеннями зору, аби розпочати діалог, долучити до нього владу та громадськість», - пояснив режисер Сергій Волков.
Фільм «Мої думки тихі» незрячі люди мають можливість подивитися в усіх кінотеатрах країни з використанням мобільного застосунку Earcatch
Спортивна драма «Пульс», яка вийде на екрани вже 19 березня, також позиціонується як доступне кіно - аудіодескрипцію до неї можна буде завантажити із застосунку. А покази з адаптованими субтитрами у вечірній час відбуватимуться в кінотеатрах мережі «Планета Кіно». Крім того, тривають перемовини з іншими кінотеатральними мережами.
Аудіодескрипція й адаптовані субтитри до стрічки «Пульс» створені за підтримки «Ощадбанку» і Mastercard. Продюсер проектів «Ціна правди» і «Пульс» Єгор Олесов заявляє, що це лише початок плідної співпраці й у майбутньому таких проектів буде більше.
Співвласник мережі кінотеатрів «Планета Кіно» Дмитро Деркач нещодавно закликав дистрибуторів і творців фільмів підтримати ініціативу Fight For Right/Боротьба за права, надаючи організації доступ до контенту за тиждень до прем'єри для підготовки коментарів, а колег-кінодемонстраторів попросив додавати сеанси релізів з українськими субтитрами для людей з порушеннями слуху.
Також Дмитро ініціював проведення першої відкритої зустрічі з прокатниками MMD UA, «Артхаус Трафік», «Своє кіно» та KyivMusicFilm - усі вони, за словами Деркача, готові підтримувати покази фільмів у кінотеатрах для людей з порушеннями слуху та з порушеннями зору.
«Ми обговорили, що зробимо в «Планеті Кіно» один щотижневий сеанс. Найімовірніше, це буде щосереди о 19:00, але ще немає точної домовленості. Почнемо з показів стрічок із субтитрами, а також тих проектів, до яких уже є тифлокоментарі», - розповів MBR Дмитро Деркач.
На запитання про труднощі, котрі виникають із такими сеансами, Дмитро відповідає, що технічних проблем немає - складніше вести роботу з аудиторією: пояснювати їй, як знайти та встановити застосунок, завантажити тифлокоментар. Друге за складністю - створення аудіодескрипції до кожного фільму і завантаження її у застосунок Earcatch: за словами Деркача, це коштує близько 10 тис. євро. Таку суму неможливо окупити на прокаті спеціальних сеансів, допоки вони не стануть дуже затребуваними і популярними.
«Важливо, аби різноманітні організації, що контактують із людьми з порушеннями зору та порушеннями слуху, допомогли розповісти про можливість ходити у кінотеатри. Для тифлокоментарів демонстраторам не треба виділяти спеціальні сеанси - можна встановлювати застосунок Earcatch під час будь-якого сеансу, завантажувати їх до доступних у застосунку стрічок і через навушник слухати коментарі під час звичайного кіносеансу. Для фільмів з адаптованими субтитрами необхідно організовувати окремі покази. Саме їх ми і плануємо почати робити раз на тиждень», - обіцяє Деркач.
Витрати на проведення таких показів, за словами Дмитра, зводяться до виділення слота і вкладень у рекламу сеансів доступного кіно. Для створення адаптацій надаються переглядові версії в поганій якості та з вотермарками. Дистрибуторам або виробникам також слід фінансово підтримувати створення спеціальних субтитрів і тифлокоментарів. Для субтитрів витрати прийнятні, вважає Деркач, а от аудіодескрипція наразі навряд чи окуповуватиметься.
«Я сподіваюсь, за рахунок регулярності сеансів, участі дистрибуторів і підтримки організацій, які об'єднують людей з порушеннями слуху та порушеннями зору, ми зможемо надати їм можливість ходити у кіно, що раніше викликало багато складнощів, і, найімовірніше, більшість просто відмовлялася від цього», - підсумовує Дмитро.
І з ним цілком погоджується Вікторія Лучка - на її думку, залучити велику кількість глядачів на такі сеанси одразу не вийде. «Це як з будь-якими новими і доступними для людей речами. Доступне кіно для них раніше не було опцією. Наприклад, коли почали демонструвати іноземні фільми мовою оригіналу - спочатку теж мало людей приходило. Проте з часом вони стали дуже популярні», - зазначає вона.
Те, що ініціативі вже вдалося, - лише перші спроби залучити цільову аудиторію та показати: це працює. Протягом найближчого року планують запустити масштабну маркетингову кампанію та залучити більше незрячих і нечуючих людей до культури кіно. Чому це важливо? Тому що багато хто з незрячих і нечуючих узагалі міг не бачити жодного фільму у своєму житті.
Розповідаючи про проведену роботу, Вікторія перелічує партнерів, завдяки яким стрічки стають доступними: «Ми співпрацюємо з FILM.UA - спільно працювали над створенням аудіодескрипції й адаптованих субтитрів до фільму «Ціна правди», а цього місяця на екрани виходить іще одна доступна кіноробота - «Пульс». Також працюємо з «Артхаус Трафік». Ми робили аудіодескрипції для організованих ними фестивалів, приміром ЄвроФест, Дні британського кіно, і для стрічки «Мої думки тихі». Крім того, співпрацювали із DZIDZIOFILM та «1+1» над серіалом «Відморожений». До речі, «Відморожений» став першим серіалом в Україні, доступним для незрячих людей. Іще в грудні минулого року цей серіал показали на «Плюсах» з аудіодескрипцією, а на сайті телеканалу серіал доступний і зараз. Аби подивитися проект зі звукоописом, достатньо ввімкнути його онлайн і запустити мобільний застосунок Earcatch. Детальна інструкція - тут.
Щодо фінансування - більше половини бюджету ініціативи покриває підтримка Українського культурного фонду. Також зараз ми розпочинаємо грантовий проект із House of Europe. Решта фінансування іде напряму від виробників або дистрибуторів».
Громадська організація «Боротьба за права» обстоює реалізацію та захист прав людини, основних свобод і руйнує негативні стереотипи, пов'язані з інвалідністю
Переважно ініціатива «Доступне кіно» спирається на закордонний досвід, але ситуація у багатьох країн інша. Наприклад, в Австрії всі фільми, які отримують державне фінансування на виробництво, мають виходити в доступних форматах. Аргументація проста: оскільки всі платять податки - те, що фінансується з державного бюджету, повинно бути доступним для всіх.
«Доступне кіно» також займається підготовкою професійних кадрів. «Ми навчаємо людей, використовуючи свій досвід і залучаючи спеціалістів з-за кордону. Торік до нас приїздив спеціаліст зі США, ми їздили до Австрії, спілкувались з їхніми тифлокоментаторами, вчилися в них, зараз готуємо відрядження до Голландії - у нас є такий міжнародний нетворк», - каже Лучка.
До речі, виробництво субтитрів, аудіодескрипції та їхнє розміщення на платформі Вікторія оцінює в суму близько 3 тис. євро. За її словами, це менше, ніж один відсоток від середнього бюджету української повнометражної стрічки. Фінанси Вікторія не вважає складністю - радше питанням мотивації. А з проблем називає юридичний бік: дистрибутори проектів великих кінокомпаній мають певні зобов'язання і не можуть надати доступ до матеріалів заздалегідь.
Хоч використання застосунків і полегшило доступність фільмів, однак не розв'язало всі питання. Насправді застосунок для субтитрів не є ідеальним для нечуючих людей - не дуже зручно співставляти текст у телефоні з відео на екрані. Краще, за словами Вікторії, давати адаптовані субтитри на екрані в кінотеатрі (саме те, що просуває «Планета Кіно»).
Зараз ініціатива працює над виробництвом аудіоописів для трьох стрічок Docudays - цьогоріч усі проекти фестивалю будуть з адаптованими субтитрами. Чудові новини, та добре було би зробити доступним не тільки нішеве, а й глядацьке кіно. Це б допомогло залучити більше людей до кінотеатрів. Загалом, доступні фільми мають з'являтися регулярно - лише так можна сформувати додаткову спільноту глядацької аудиторії.
