Від $5 млрд до $6,5 млрд – у таку суму, за оцінками різних експертів, стали економіці Каліфорнії страйки Гільдії сценаристів (WGA) та Гільдії акторів США (SAG-AFTRA), що загалом тривали понад пів року.
Сценаристи почали страйкувати 2 травня 2023-го, а закінчили 27 вересня. Актори доєдналися 14 липня, а завершили лише минулого четверга, 9 листопада. Це був перший страйк акторів за останні 43 роки та перший спільний страйк акторів і сценаристів за останні 63 роки.
Те, наскільки за цей час усі скучили за роботою, наочно ілюструє випадок, про який журналу People розповів актор Девід Харбор: за його словами, дзвінок щодо старту зйомок останнього сезону «Дивних див» – одного із суперхітів Netflix – він отримав уже за 10 хвилин після твіту SAG-AFTRA про завершення страйку.
А актор Тімоті Шаламе за два дні після припинення страйку став хостом Saturday Night Live. «Ми повертаємося до дивовижного світу, де актори знову можуть розповідати про свої проекти», – сказав він на початку шоу. І далі не просто розповів, а заспівав. Накопичені за час страйку емоції актор виплеснув у музичному номері на мотив Pure Imagination із фільму 1971 року «Чарлі та шоколадна фабрика». Приквелом саме до цієї стрічки стане «Вонка» (в українському прокаті з 14 грудня) – новий фільм із Шаламе, що актор співоче пропіарив на SNL, а заразом заспівав і про другу «Дюну», вихід якої через страйк було перенесено з грудня-2023 на березень-2024.
Та якщо для акторів-зірок рівня Харбора та Шаламе або для відомих сценаристів страйк загалом виявився просто неприємною перервою в роботі, то для їхніх пересічних колег – а заразом і величезної кількості людей, залучених до знімальних команд, – він став справжньою фінансовою катастрофою. Адже, як-то кажуть, поки товстий схудне, худий помре.
Ще в липні представник Альянсу продюсерів кіно і телебачення (AMPTP) – другої сторони великого голлівудського протистояння – анонімно зізнався виданню Deadline, що «гра полягає в тому, аби все затягнулося, доки члени профспілки не почнуть утрачати свої квартири та будинки». За оцінками студій і AMPTP, цей момент мав настати у жовтні. Та певно, не так сталося, як гадалося. Принаймні не зовсім так.
Чи не єдиним серед відомих людей, хто публічно зізнався у фінансовій скруті, був актор, лауреат премії «Еммі» Біллі Портер, який розповів Evening Standard, що через страйк змушений був продати власний будинок. «Життя актора, доки ти не заробиш бісових грошей (яких я ще не заробив!) – це життя від чеку до чеку, – пояснив Біллі. – Тож людині, що сказала: «Ми моритимемо їх голодом, допоки вони не продадуть своїх квартир», я відповідаю – ви вже заморили голодом мене».
Гендерно нейтральна фея-хрещена з «Попелюшки» (2021) могла начаклувати з повітря і сукню, і карету, а за потреби, певно, й будинок. Та на жаль, виконавець цієї ролі Біллі Портер аж ніяк не має схожих здібностей в реальному житті
45 тис. робочих місць – стільки, за даними Бюро статистики праці США (The U.S. Bureau of Labor Statistics), утратила американська кіноіндустрія з травня по серпень цього року включно. І про переважну кількість із тисяч і тисяч людей, що стоять за цими робочими місцями, в пресі ніхто не напише – бо їх, звичайних членів знімальних команд, ніхто не знає.
Одні з небагатьох, хто висвітлив цей сумний аспект страйків, – агентство Reuters. «Асистент продюсера з Торонто через страйки в Голлівуді втратив дохід, лишився без житла та зрештою жив у власному авто. Нью-йоркський декоратор на тлі стресу спився. Помічник режисера з Нью-Мексико впав у глибоку депресію та вкоротив собі віку. Вони були серед сотень тисяч працівників американських і канадських кіно- й телекомпаній, які залишилися без роботи на термін до 10 місяців через страйки, оголошені акторами та сценаристами, котрі зрештою призвели до виселень і розпаду сімей», – пише оглядач агентства. У коментарі Reuters Дженніфер Хорхе, голова соціальних служб Фонду кіно та телебачення (MPTF) розповіла, що щотижня її команда приймала сотні дзвінків від працівників кіноіндустрії з проханнями про допомогу, і багато з цих людей говорили про самогубство. «Коли хтось щосили намагається внести щомісячний платіж, коли його машину конфіскують, коли йому загрожує виселення, коли він не має їжі для себе чи своїх дітей – це спричиняє сильний психологічний стрес», – зазначила Хорхе, і з цим не посперечаєшся. MPTF надав працівникам кіноіндустрії допомогу на суму майже $3,75 млн. Аналогічна за функціоналом канадська благодійна організація AFC якоїсь миті просто припинила приймання нових заявок на допомогу після того, як її завалили проханнями. Фонд Entertainment Community Fund розподілив між кіношниками гранти на суму понад $11,2 млн – переважно серед мешканців Каліфорнії, Нью-Йорка й Атланти.
«Актори та сценаристи набули великого розголосу, а члени знімальних груп – це супутні втрати страйків», – резюмує Лорі Рубінштейн, виконавча директорка благодійного центру з питань ментального здоров’я Behind the Scenes.
Та зрештою чого з усіма цими супутніми втратами домоглися Гільдії сценаристів та акторів і які наслідки це матиме для індустрії загалом? З'ясуймо у питаннях і відповідях.
Що дістали сценаристи?
Насамперед нові умови співпраці підвищують мінімальну ставку гонорару за написання сценарію: протягом найближчих трьох років загалом на 12,5% (цей пункт, звісно, не стосується сценаристів-зірок, які за «мінімалку» аж ніяк не працюють, утім, дуже важливий для їхніх незіркових колег). Також змінився графік платежів: тепер половину гонорару виплачуватимуть одразу після початку роботи над сценарієм, чверть – за девʼять тижнів і решту – після завершення.
Ще з нововведень – право на написання другого драфту: його дістануть сценаристи, що працюють не більш ніж за 200% мінімальної ставки. Ця умова має дати сценаристам більше контролю та припинити практику нескінченних неоплачуваних правок.
Також відбулися зміни у бік збільшення у відрахуваннях студіями за сценаристів до пенсійних фондів і фондів страхування, зокрема медичного.
Чи не найцікавіші зміни стосуються телевиробництва та виробництва для стримерів. Зокрема, підвищені щотижневі ставки для телевізійних сценаристів і редакторів серіалів, а ще затверджено мінімальний склад сценарних кімнат, аби їхні учасники не перепрацьовували. Тепер мінімальний склад групи розроблення – троє сценаристів. Якщо студія схвалює подальше виробництво проекту, вона зобов'язана найняти принаймні трьох сценаристів для серіалу не довшого за шість епізодів, щонайменше пʼятьох – для проекту від семи до 12 епізодів, і шістьох – для проекту, в якому понад 13 епізодів. Також автори дістали гарантовані десять оплачуваних тижнів на проектах, що чекають на зелене світло від студій, та принаймні 20 тижнів – після підтвердження виробництва.
Кадр із фільму «Трамбо» – байопіка про видатного американського сценариста Далтона Трамбо, котрий, як і багато його колег, зазнав переслідувань у часи маккартизму й, аби вижити, був змушений таємно писати під псевдонімом
А головне – профспілка «дотиснула» стримерів щодо авторських відрахувань. Тепер гонорар за твори для стримінг-платформ довші за 96 хвилин із бюджетом понад $30 млн підвищується на 18%, а авторські відрахування за них – на чверть. Фактично це прирівнює високобюджетні фільми, зняті для стримерів, – на кшталт «Ірландця» Мартіна Скорсезе або нещодавнього «Убивці» Девіда Фінчера для Netflix – до фільмів для кінотеатрального прокату.
Також сценаристи домоглися підвищення авторських відрахувань за міжнародний стримінг і змусили стримерів робити те, що ті загалом, за малим винятком, категорично відмовлялися робити для будь-кого іншого, а саме – ділитися реальними даними про перегляди. Тепер, якщо у перші 90 днів від появи твору на платформі його переглянули понад 20% передплатників сервісу, сценарист отримає бонус. І стримери зобов'язані надавати WGA інформацію про кількість переглянутих годин контенту, написаного членами гільдії (а представники WGA своєю чергою підписують відповідний документ про нерозголошення).
Окрім студій і платформ сценаристи взяли гору й над штучним інтелектом – принаймні тимчасово. Відтепер ШІ не вважатиметься сценаристом, а написаний ним текст – літературним матеріалом чи джерелом для літературного твору. Крім того, WGA залишила за собою право наполягати на тому, щоб матеріал, написаний сценаристами-людьми, не використовувався для тренування письменницьких навичок нейромереж. Утім, на практиці цей пункт – усе ж радше декларація намірів, а не реальна перемога сценаристів, оскільки після виплати авторського гонорару права на сценарій належать студії, каналу, стримінг-сервісу тощо, і ті цілком законно можуть робити з цим сценарієм усе, що захочуть. Своєю чергою за новою угодою сценарист за бажання може використовувати ШІ у своїй роботі, але зобовʼязаний попередити про це студію, водночас змушувати сценаристів вдаватися до послуг ШІ заборонено.
Що дістали актори?
Питання ШІ також було одним з основних каменів спотикання у протистоянні студій та акторів. І тут начебто також перемога людини над бездушною машиною, утім – перемога непевна й така, що станом на зараз спричиняє більше запитань, ніж відповідей.
Одним з основних побоювань SAG-AFTRA було те, що вже невдовзі екран можуть заполонити «чудовиська Франкенштейна», зліплені ШІ з тіл та облич реальних акторів. Але тепер цього не можна буде робити без згоди: «Якщо ви використовуєте посмішку Бреда Пітта й очі Дженніфер Еністон, то маєте дістати згоду обох», – прокоментував Дункан Кребтрі-Айрланд, головний переговорник від SAG-AFTRA.
Також не можна «оживляти» померлих акторів без згоди їхніх спадкоємців. За законодавством Каліфорнії спадкоємці можуть контролювати використання імен та образів акторів протягом 70 років після їхньої смерті. Утім, ця норма стосується рекламних виявів, але не зачіпає художніх творів – таких як фільми чи телешоу. Тобто можна, наприклад, знімати байопік, де актор грає відому людину, без згоди спадкоємців цієї людини. Та з появою штучного інтелекту теоретично можна було б відзняти геть новий фільм із цифровою копією померлої знаменитості без згоди спадкоємців, але нова норма угоди зі студіями виключає таку можливість.
SAG-AFTRA також прагнула обмежити згоду на використання штучного інтелекту для роботи з образом актора одним проектом. Тобто Харрісон Форд міг би погодитися на «самовідтворення» засобами ШІ в конкретному фільмі серії «Індіана Джонс», але водночас його образ не можна було б відтворювати нескінченно в нових стрічках франшизи: кожен випадок потребував би окремої згоди. За остаточною угодою згода на таке використання ШІ може охоплювати понад один проект, та це має бути прописано в контракті.
Також гільдія та студії довго сперечалися щодо «тиражування» акторів масовки засобами ШІ – наприклад, для масових батальних сцен. І тут перемога радше лишилася за студіями, адже згідно з «Винятками з угоди» не потрібно діставати згоду виконавців, якщо використання штучного інтелекту призначене для «постпродакшен-змін, редагування, аранжування, зміни аранжування, перегляду або маніпулювання фотографіями та/або звуковою доріжкою з косметичними цілями, з метою зміни гардеробу, зменшення шуму, змін часу або швидкості, забезпечення безперервності, висоти або тону, чіткості, додавання візуальних/звукових ефектів або фільтрів, коригування діалогу, розповіді чи інших схожих цілей». А також «за будь-яких обставин, коли тиражування або використання дубліката дозволено відповідно до Кодифікованої базової угоди або Телевізійної угоди». Таке розмите формулювання, що лишає більше запитань, ніж відповідей, вочевидь дає велике поле для маневрів на постпродакшені.
Та звісно, лише питаннями ШІ угода SAG-AFTRA з AMPTP на 128 сторінок не обмежується (за бажанням з опублікованими в ніч на 13 листопада 18 сторінками резюме угоди в оригіналі можна ознайомитися тут). Серед іншого також зросли виплати в пенсійний фонд, виплати за повторні покази тощо. Так само як і сценаристи, актори домоглися підвищення мінімального гонорару. Вже від 9 листопада він зріс на 7%, іще на 4% зросте 1 липня 2024-го, а за рік будуть додані ще 3,5% (для акторів масовки 11%, 4% та 3,5% відповідно).
Як і сценаристи, актори хотіли виплат за покази на стримінг-сервісах. І загалом їх отримали, але за іншою схемою, ніж WAG. Тут також ідеться лише про успішні проекти: ті, які за перші 90 днів кожного року показу подивилося понад 20% користувачів платформи. За такі проекти актори діставатимуть бонус, але у схемі його начислення та виплати без американських бухгалтерів та юристів не розібратись: однозначно зрозумілим є лише те, що 75% отриманого від стримера бонусу йтиме напряму акторам, залученим до проекту, а решта буде спрямована у спеціально створений фонд.
Як повернення Голлівуду до роботи вплине на європейську індустрію?
Це питання поставило видання Variety – і дало на нього відповідь, зробивши огляд відновлення американських зйомок в Європі. Насамперед видання звернуло увагу на Францію, де вже 15 січня будуть поновлені зйомки четвертого сезону популярного серіалу Netflix «Емілі в Парижі», а згодом для серіалу також залучать Італію.
До речі, саме в Парижі у липні-серпні відбудуться літні Олімпійські ігри – 2024, і до них усі, кому потрібні локації французької столиці, намагатимуться встигнути відзняти все. «Перед Олімпіадою буде великий наплив виробництва, на нас чекають дуже насичені вісім місяців до червня, – коментує Variety Рафаель Бенольєль із Firstep, лінійний продюсер, що, зокрема, працює над «Емілі в Парижі». – Це схоже на ситуацію, яка була після завершення пандемії, і ця активність – ознака здорової індустрії». З продюсером згоден представник паризької фільм-комісії Mission Cinéma Мішель Гомез: «Перед Олімпійськими іграми в Парижі зніматимуться 40 великих проектів», – розповів він, додавши, що такі пам'ятки, як Версаль і Лувр, уже заброньовані під завʼязку, «оскільки знімається дедалі більше історичних фільмів і серіалів».
Кадр із серіалу «Емілі в Парижі»
Поруч із Францією – на Мальті – Рідлі Скотт поновить зйомки «Гладіатора-2». А справжнього продакшен-буму очікують в Італії, котра приваблює знімальні команди не лише своїми краєвидами, а й кеш-рібейтами до 40%, і також в Угорщині, що давно вже стала одним із головних європейських виробничих хабів для Голлівуду.
Проте, хоча страйки закінчено, це не означає, що всі виробництва зможуть одразу відновитись: особливо ті, що відбуваються за участі незалежних продюсерів і компаній, а не великих студій. «Під час страйку було неможливо вести переговори з талантами, і зараз ми передбачаємо, що актори, які так довго не могли працювати, віддадуть перевагу найприбутковішим проектам або повернуться до роботи над серіалом, що був відкладений, – пояснив Variety французький продюсер Шарль Жілібер. – Тож 2024 рік буде напруженим».
Окрім того, є ще аспект сезону нагород, який виданню акцентував анонімний фахівець індустрії, зазначивши, що «акторам у найближчі місяці доведеться обирати – чи вести кампанію за нагороди, чи повертатися до роботи».
Коли чекати на відкладені проекти?
Звісно, список далеко не повний, але вже відомі нові дати деяких найпомітніших блокбастерів і серіалів. Так, наприклад, третій «Дедпул» вийде 26 липня 2024-го замість раніше анонсованого 3 травня. «Капітан Америка: Новий світовий порядок» зсунувся суттєвіше: з липня-2024 на 14 лютого 2025-го. А «Веном-3» вийде 8 листопада 2024-го – замість раніше анонсованого 12 липня.
Перезапуск «Блейда» з Махершалою Алі, а також новий «антисупергеройський» фільм Marvel «Громовержці» також зсунулися на 2025 рік замість 2024-го: зйомки обох проектів мали розпочатися ще цього літа, але через страйк не були готові сценарії.
Щодо серіалів, то тут також доведеться почекати. Наприклад, другий сезон суперхіта HBO «Останні з нас» вийде не раніше ніж 2025 року. Та натомість другий сезон «Дому драконів» можна буде побачити вже влітку 2024-го: це стало можливим тому, що тут устигли дописати сценарії ще до початку страйків, а залучені до проекту актори – британці, а не американці.
Перший твіт Раяна Рейнольдса – виконавця ролі Дедпула – після завершення страйку
