В останні кілька тижнів серед українських кінематографістів тільки і розмов, що про можливе скасування результатів Одинадцятого пітчингу Держкіно. З подібними пропозиціями виступив очільник парламентського комітету з гуманітарних питань Олександр Ткаченко, а міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський на KYIV MEDIA WEEK заявив, що звернувся до Ради з держпідтримки кінематографії з проханням оцінити обстановку і вирішити, як бути далі.
Виною цим обставинам стало те, що в ході одного лише Одинадцятого пітчингу, на якому не були представлені ані анімаційні проекти, ані документальні фільми, ані серіали, відомство дало зелене світло проектам на 1,7 млрд грн. Ткаченку і Бородянському ця цифра не сподобалася, оскільки річний бюджет Держкіно становить 500 млн грн. У своїх висловлюваннях з цього приводу обидва сходилися на тому, що Іллєнко та компанія таким чином розписали держфінансування картин на три роки вперед.
Весь цей час екс-голова агентства Пилип Іллєнко стійко зберігав мовчання, а коли все обвинувальні слова були сказані, нарешті відповів представникам нової влади. Повністю з його думками можна ознайомитися тут, а MBR надає найважливіші посили його відповіді.
«По-перше, треба зазначити, що голова Держкіно не визначає переможців конкурсу, це прерогатива Ради щодо державної підтримки кінематографії (далі - Рада), що приймає всі рішення щодо результатів», - починає Пилип Юрійович з головного. Цей момент варто запам'ятати, оскільки, нагадаємо, саме Раді Володимир Бородянський дав доручення розібратися в тому, що робити з результатами конкурсу. Тобто, виходить, що вирішувати його долю будуть саме ті люди, які дали добро на виділення тих самих 1,7 млрд грн.
Далі Іллєнко пояснює, що навіть після того, як проект перемагає в конкурсі, у Держкіно не виникає перед ним фінансових зобов'язань в автоматичному порядку: «Такі зобов’язання виникають лише після підписання відповідного контракту. Такий контракт може бути укладений протягом трьох років, і для цього продюсер має виконати цілу низку умов (у тому числі підтвердити недержавну частку фінансування), а також пройти ще один розгляд свого проекту Радою, яка підтвердить право на укладення такого контракту. У самому контракті зазначається розподіл фінансування по роках. У разі відсутності коштів на фінансування контракту у державному бюджеті поточного року, контракт не укладається», - пояснює екс-очільник агенції.
Крім того, за словами Іллєнка, українські реалії наразі такі, що виробництво повнометражних художніх проектів у нас триває 2-3 роки, а дати завершення зйомок і здачі вже запущених у виробництво проектів можуть зміщатися на наступні фінансові роки. «В результаті кошти, заплановані на такі проекти в поточному році, вивільняються і спрямовуються на створення нових фільмів», - зазначає він.
«Отже, на сьогодні жодних фінансових зобов’язань перед продюсерами в результаті проведення 11 конкурсного відбору у Держкіно не виникло ані на 2019 рік, ані на три роки вперед, тоді як фінансування переможців цього конкурсу в реальності буде суттєво меншим і розділиться між бюджетними асигнуваннями, щонайменше, 2019−2025 років. Це ніяк не пов’язано з бюджетом лише 2019 року», - резюмує Іллєнко.
Крім того, на дії Держкіно і Ради вплинуло те, що на момент проведення конкурсу не було відомо про обсяги коштів за бюджетною програмою «Державна підтримка кінематографії» ані на 2020 рік, ані на більш далекі терміни.
«Без сумніву, саме невизначеність із фінансуванням була і залишається найбільшим постійним викликом для кіногалузі, з чим вже зіткнулася і нова влада. Йдеться не те що про відсутність розуміння бюджету на три роки вперед, - у попередні роки ми дізнавалися, скільки грошей на кіно буде в наступному році, лише в останні дні грудня, а іноді і на початку січня. Часто зміни в проект бюджету вносилися прямо вночі прямо напередодні його прийняття, й, по факту, іноді самі нардепи не знали, за що вони голосували о п’ятій ранку», - конкретизує проблему Іллєнко.
Ну а якщо додати те, що щороку в Україні змінюється кількість держустанов, через які відбувається підтримка кінематографа (наприклад, у 2018-му пітчингу Держкіно не було, зате був конкурс патріотичних проектів від Мінкульту, а також додався Український культурний фонд), то дії Держкіно і Ради стають ще більш зрозумілими.
Ще один важливий момент, за словами Іллєнка, полягає в тому, що пітчинг проводився ще до оприлюднення проекту держбюджету на наступний рік, так що ніхто не міг спрогнозувати ні обсяг фінансування, ні можливі шляхи, якими воно буде проводитися. На думку екс-глави Держкіно, бюджет цього відомства в 2020-му міг би бути «істотно збільшений», причому без особливих труднощів: «Багато хто, в тому числі й представники нової влади, говорили про те, що фінансування кіногалузі необхідно зосередити в одній інституції, а отже, передати Держкіно ті ресурси, які на ці цілі в 2019 році було виділено Міністерству культури та Українському культурному фонду. А це, відповідно, 50 млн та 400 млн гривень. Крім того, ліквідоване Міністерство інформаційної політики мало бюджетні програми на понад 524 млн гривень, з яких воно фінансувало, серед іншого, і створення фільмів».
Але, судячи з урядового проекту бюджету, цього не сталося, суми фінансування інституцій залишилися без змін, а те, що зараз відбувається навколо результатів Одинадцятого пітчингу, на думку Іллєнко, говорить про те, що «питання полягає не в тому, що профінансувати переможців 11-го конкурсного відбору неможливо, а саме в небажанні фінансувати переможців конкурсу, який проводився за попереднього керівництва Держкіно, і для цього необхідно знайти відповідні причини».
«Нова мітла, звичайно, по-новому мете. Але прикро, що при цьому вона наступає на старі граблі», - резюмує своє бачення ситуації Пилип Юрійович.
Дійсно, прикро, якщо все написане вище відповідає дійсності. Ви, напевно, пам'ятаєте, що не цілком обґрунтовані претензії до Іллєнко у Олександра Ткаченка були задовго до приходу останнього до влади, так що, напевно, частка правди в словах про «нову мітлу» є. Трохи дивно виглядає і те, що нова влада, схоже, взагалі не спілкувалася з Іллєнком з приводу результатів пітчингу, інакше багато питань про реалії держпідтримки кінематографа у неї відпали б.
Словом, чекаємо рішення Ради, на яке покладає надії Бородянський, а вже потім будемо робити висновки. Головне - прислухатися до Іллєнка хоча б з приводу грабель.
