Раптом ви думали, що із закінченням KYIV MEDIA WEEK закінчаться й осінні освітні івенти, покваплюся вас потішити - це не так. Через кілька днів після завершення медіафоруму в «КиївЕкспоПлазі» відбувся ще один, присвячений здебільшого відеомаркетингу та відеопродакшену. Ім'я йому - VIDEOREX.
Організацією займалась компанія «Євроіндекс» в особі Володимира Шмуклера, Оксани Єрніязової й Олександра Рубана. Партнером заходу став колишній виконавчий продюсер телеканалу «Інтер» Андрій Гупало. А сам захід було організовано за підтримки програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України».
Чесно кажучи, від розмаїття техніки мені паморочилось у голові
А як на такому заході без віртуальної реальності
Реалізацією проекту займалась CEO VideoREX Ірина Почапська. Закриті майстер-класи медіафоруму провели за підтримки ProCut School.
Завдання на уважність - порахуйте кількість камер
Певна річ, я відвідала медіафорум - і готова поділитися з вами почутим.
От, приміром, від самого ранку Максим Вишинський, один з авторів студії «Квартал-95», намагався збадьорити гостей майстер-класом про написання ідеального сценарію. Якщо коротко, то порадив він ось що:
- знайдіть свою нішу, тобто визначте, кому сценарій буде цікавий;
- сценарій має відрізнятися від решти, бути унікальним, а не написаним за референсом;
- викликати емоції - страх, сміх, сльози;
- бути грамотно написаним;
- весь сюжет повинен у разі потреби вміститися в одне речення;
- змальовувати персонажа слід максимально детально;
- з'явилася ідея - відразу запишіть її, хай би де ви були.
Загалом, мотайте на вус.
А цього молодика впізнаєте? Ілля Янковський, який разом із Віталієм Капустяном зібрав гроші на участь у Cannes Lions за допомогою продажу футболок власного бренда, а згодом і переміг на фестивалі.
Янковський зізнався, що ідея ролика, де він єднається з природою, народилась випадково, коли після багатогодинного брейншторму хлопець вирішив розім'ятися і почав танцювати. Ідею відклали до ранку, але в підсумку за основу вирішили взяти саме її. Що з цього вийшло - ви бачили.
Зараз Ілля та Віталій - затребувані фахівці. Бачили, наприклад, рекламу морозива із закликом «Усім лизати»? Це їхнє творіння.
Звісно, не могла я оминути і виступ гендиректора «Нового каналу» Олексія Гладушевського, котрий віщав про важливість і необхідність неформатного контенту в теле- та кіноіндустрії. І мав на це повне право - все-таки «Перші ластівки», що готуються до показу «Новим каналом», цілком можна віднести до неформатного контенту.
Як і Олександр Роднянський на своїй лекції, Гладушевський підкреслив, що нестандартні ідеї наразі можливо реалізувати здебільшого на стрімінгових платформах, а не на ефірному ТБ. Якщо колись телебачення виховувало глядача, то зараз усе навпаки - другий диктує телевізійникам, що їм слід робити.
При цьому в світі зараз відбувається бум нестандартних ідей, а в Україні - ні. І все тому, що у нас немає своєї великої стрімінгової платформи, а телеканали вкрай рідко хочуть ризикувати і таким чином втрачати довіру рекламодавців. Таки запустити нестандартний продукт - це звузити його аудиторію.
До складних історій глядача треба привчати, переконаний Олексій. Спочатку ти запускаєш проект, потім іде маркетингова хвиля (в ідеалі - сарафанне радіо), і частина з 5%, які не дивляться телевізор, повертається до екрана, позаяк розуміє - каналам є що їм запропонувати. Це в ідеалі. А у разі провалу все відкочується назад, і вдруге йти на такий ризик канал зважиться не одразу.
Гладушевський впевнений: створення великої платформи для нестандартного контенту можливе в одному випадку - якщо всі конкуруючі групи об'єднаються у спільному пориві.
А в цей час на головній сцені вже відрекомендовували Анджея Секулу - того самого оператора, котрого називають улюбленцем Тарантіно. Щоправда, як зізнався він сам в інтерв'ю моїй колезі за лаштунками, з Квентіном тепер не працює. Колись режисер покликав усю команду Секули у свій проект, а його - ні. Той образився і через деякий час відмовився знімати з Тарантіно «Вбити Білла».
Після розповіді про те, як минув період його становлення як фахівця, Секула перейшов до корисних порад. Наприклад, у роботі над фільмом він вважає головним зв'язок оператора і режисера - з Тарантіно було саме так. Робота їх як злагодженого організму допомогла створити якісні стрічки, котрі ви добре знаєте.
Але Анджей також змушений був визнати, що робота оператора у стрічках зводиться до мінімуму, адже живемо ми у століття постпродакшену.
«Мені егоїстично хотілося б більше на щось впливати», - поскаржився він. За його словами, в майбутньому професія оператора як така може геть зникнути. У найкращому випадку - бути затребуваною лише в ніші артхауса.
А режисерам Секула порадив: якщо вже хочете знімати, то знімайте лише досконале кіно. Однак при цьому не надто багато уваги приділяйте якимсь технічним деталям, інакше можете загубити в собі художника.
І не менш важливий момент - бережіть себе. Анджей уже точно знає, чим загрожують перевантаження. Колись він так багато часу проводив на майданчику, що, тоді як нарешті трапився вихідний, він сів за кермо і... заснув. Його дівчина мало не загинула, а сам оператор був за крок від того, аби позбутися ніг. Та все скінчилося щасливо.
Розглядаючи Україну як майданчик для роботи, Секула вважає: перспективи у неї хороші. Він сам уже певний час знімає тут і дуже давно не робить цього в Лос-Анджелесі. За його словами, лише один фільм може змінити ставлення до українського кінематографа у світі, а тому нам треба дуже і дуже постаратися.
Наостанок Секула назвав свої улюблені радянські фільми: «Мері Поппінс, до побачення», «Летять журавлі» і «Війна та мир».
На цьому я перейшла до іншого залу - слухати Любомира Левицького, котрий якраз, навпаки, працює в Лос-Анджелесі.
Як і багато хто зі спікерів, режисер Америку нікому не відкрив - звичайно, в Україні зараз попит на комедії. Однак продати ідею в такому жанрі не так уже й просто.
Головна порада Левицького: якщо спонсори не йдуть, шукайте проблему в історії. Під час її прочитання ви неодмінно маєте вкритися сиротами. Як приклад Любомир згадав фільм «Похований заживо»: одна людина, одна коробка, одна кімната, де все знімають. Але ж яка ідея!
І певна річ, будьте вимогливими і до себе, і до своїх співробітників. За словами Любомира, прикладом у цьому є Disney - там панує така жорстка дисципліна, що з працівників вичавлюють усі соки.
Іще одна порада: якщо хочете працювати в Голлівуді, будьте адекватним режисером. Саме таких, за словами Левицького, і вибирають імениті студії, адже нікому не потрібні проблеми. Щоб ви розуміли, наскільки все серйозно, - кожний претендент обов'язково там проходить інтерв'ю з психологом.
Також на етапі сценарію варто врахувати, де ви зможете заощадити бюджет - Любомир радить не робити цього вже під час зйомок. В Україні багато хто не працює за такою схемою, і тому режисер вважає вітчизняних сценаристів найслабшою ланкою.
У жодному разі не беріть у команду тих, хто слабший за вас, тільки навпаки: тішити своє его - це, звісно, добре, та результат важливіший. І неодмінно укладайте угоди, навіть якщо по інший бік - ваш родич. Ніколи не знаєш, хто в разі успіху фільму вирішить, що його роботу недооцінили.
Обов'язково врахуйте релізи інших проектів: дивіться чи не на рік уперед. І певна річ, промо - воно для стрічки, за словами Левицького, як колеса для автомобіля. Якщо йдеться про дитячий фільм, попрацюйте з дітьми, адже це вони тягнуть батьків у кіно, а не навпаки. І звичайно, не залишайте дітей без подарунків.
«Шара - ось за що люди віддадуть останні гроші», - сміється Любомир.
Ну а тепер повернімося до головної сцени. Там директор із маркетингу StarLight Brand Content Зоя Хілик розповідала про продакт-плейсмент.
Реклама завжди там, де є історія - впевнена вона. Згадайте перші фільми братів Люм'єр: той, де жінка майже весь час пере щось милом, був знятий за гроші виробників цього мила. А сьогодні бренди вважають престижним бути інтегрованими і в кіно, і в серіали. У «Велику маленьку брехню», приміром, було інтегровано понад 100 брендів, приблизно стільки ж - у «Дуже дивні справи» та «Гру престолів» (чого лишень одна історія зі стаканчиком із кав'ярні варта).
А от Квентін Тарантіно у свої стрічки існуючі бренди ніколи не вводив, натомість вигадані - будь ласка.
Українські бренди також залюбки інтегруються до аудіовізуального контенту. В телегрупи StarLightMedia, наприклад, понад 30 проектів, де був розрекламований бренд ROZETKA. Навіть у «Битві екстрасенсів» це траплялося! Головне - креатив (а ви знали, що на «Розетці» можна купити амулети і ладан?), і ось екстрасенси за кілька хвилин до змагання врятовані. У проекті «МастерШеф» чудово прижився продакт-плейсмент оливкового масла, що логічно, а в «Кріпосній» - мережі АТБ. Головне - знайти відповідний проект, переконана Зоя. І обов'язково братися за довгограючі, а не разові історії, адже вони набагато ефективніші за короткострокові.
Прекрасний приклад - бренд Domestos та проект «Ревізор». У 2014-му, під час кризи, продажі в компанії істотно впали, оскільки споживач віддавав перевагу дешевшим брендам. А співпраця з «Ревізором» привела до відновлення росту продажів продукту.
Наступною на сцену піднялася Поліна Толмачова, директор із маркетингу в FILM.UA Group, аби розповісти про плюси, мінуси та підводні камені у просуванні відеоконтенту.
За словами Поліни, конкуренція на ринку відео зараз колосальна, адже будь-який підліток може взяти і зафільмувати його - надто вже доступні інструменти. Тільки на YouTube щохвилини завантажується 72 години відео.
«Невдовзі будуть у тренді 17-річні режисери, котрі розпочали кар'єру в 11 років», - звучить як жарт, та вже дуже схоже на правду.
«Конкуренція велика, а тому вкрай важливо робити акцент на промо», - пояснила Поліна на прикладі трейлерів стрічок «Захар Беркут» і «Ціна правди», що вийдуть у прокат 10 жовтня і 28 листопада відповідно.
Ще варіант - крос-промо. Можна, приміром, вивести героїв «Сторожової застави» на вулицю та влаштувати перформанс. Або ж запартнеритися з головним поштамтом та розвісити банери фільму на його колонах. І звісно, не забувайте про зірок-інфлюенсерів - як, наприклад, Олег Винник у стрічці «Скажене весілля».
Одним з останніх на сцену вийшов Олексій Бардишев - людина, яка просувала успішні акаунти серіаліті «Київ вдень та вночі». Пам'ятаєте, ми з ним навіть намагались розібратися, у чому ж феномен такої популярності?
Нині Олексій - креатор команди інтернет-проектів «Нового каналу». І він упевнений: діджитал - не конкурент для ТБ, а партнер. Саме тому «Київ вдень та вночі» вирішили зробити не тільки телевізійним, а й діджитальним. Герої починали свою історію в ефірі, а продовжували - в соцмережах. Завдяки цьому акаунти проекту мали небачену кількість підписників - до п'ятого сезону в Instagram їх зібралося понад 600 тисяч.
Глядачі були такі занурені в життя головних героїв, що, коли в ефірі сказали про хворобу єнота Семена, консьєржу будинку, де знімалося серіаліті, принесли 10 тис. грн на лікування.
А зараз Олексій разом із командою просуває цілі інтернет-проекти. До прикладу, шоу «Предметка», в якому Сергій Нікітюк інтерв'ює гостей, а також шоу про побачення наосліп. Крім того, на YouTube-каналі «Нового» розміщують проекти не лише власного виробництва - приміром, дві частини фільму «Не ховай очей» про життя ЛГБТ-спільноти за кордоном.
У процесі роботи в команди Бардишева веб-серіал «Френдзона», 8 серій по 15 хвилин. У центрі сюжету - дівчинка та її подвійне життя. В Instagram вона - селебріті, в реальності - студентка, яка мешкає в гуртожитку. Загалом, буде що подивитися молоді.
На цьому все, на дискотеку як новоспечена мати я не залишилась. Але обіцяю і надалі приносити вам свіжі подробиці з цікавих заходів, тож не перемикайтеся.
