2023-го українська подкаст-індустрія зробила ще один крок до пізнання себе – завдяки дослідженню найбільшого в країні агрегатора MEGOGO Audio, в якому взяли участь найактивніші гравці ринку. Крім того, торік медіасервіс MEGOGO втретє вручив аудіопремію «Слушно», результати котрої, як і 2022-го, продемонстрували певні тенденції в галузі. Про висновки, зроблені за підсумками цих подій, нові виклики в українському подкастингу та необхідність розвитку інфраструктури навколо нього ми поговорили з менеджеркою MEGOGO Audio Катериною Котвіцькою. Яким був 2023-й для подкаст-індустрії, чого бракує ринку сьогодні, чи зростає цікавість бізнесу до галузі та як створювався «Опір» – перший вітчизняний аудіосеріал про повномасштабну війну – в нашому інтервʼю.
– 2023 року на «Слушно» подалася майже та сама кількість подкастів, що й 2022-го (135 проти 134) – чи є помітний перерозподіл усередині цієї кількості? Наприклад, у найпопулярнішій категорії «Про історію та суспільство» було на пʼять тайтлів менше – отже, десь їх стало більше?
– Насправді майже однакова кількість номінантів 2022-го та 2023-го для нас стала великою несподіванкою. Чомусь ми вирішили, що стрімке зростання, яке спостерігалося 2022-го, зберігатиметься і минулого року. Та цього не сталося, і потім це підтвердило й дослідження MEGOGO Audio, що трохи нас заспокоїло. Втім, якщо кількісно подкасти зберігаються плюс-мінус на тому самому рівні, то за тематичним розподілом усе ж є певні зміни. На тлі збереження величезної цікавості до історії та культури, що, мені видається, зберігатиметься й надалі, найцікавіше відбувалось у тематиці, яку ми цого разу виділили в окрему категорію «Здоров'я та саморозвиток», оскільки побачили, що справді багато подкастів зосереджені на темах ментального здоров'я, селфхелпу – це вже окремий пласт проектів. Загальний інформаційний зріз показує, що ця тема 2023 року гучно звучала і в інших сферах, зокрема завдяки Всеукраїнській програмі ментального здоров'я «Ти як?».
Водночас мені прикро визнавати, що зростання відбулося не в усіх темах – наприклад, подкастів про спорт усе ще дуже мало.
– Подкастів про бізнес, я так розумію, теж не дуже побільшало.
– Так і є. Дуже добре, що тривають попередні проекти, в певний спосіб трансформуються, виходять нові сезони. І наскрізною темою, навіть для подкастів про бізнес, однаково є війна: як бізнеси відновлюються на деокупованих територіях, як вони трансформуються під час війни тощо. Мабуть, це і є дві головні тенденції: збільшення кількості подкастів про здоров'я та саморозвиток і війна – наскрізна для всіх тематичних пластів.
– Водночас є подкасти, зосереджені саме на війні. Ще 2022-го, зазначаючи появу таких проектів, ви прогнозували окрему категорію на «Слушно-2023». Та зрештою зʼявилася тільки спецвідзнака. Чому?
– Ми зрозуміли, що так чи інакше повномасштабне вторгнення – наскрізна тема для більшості подкастів. Тож вирішили зробити спецвідзнаку «Подкаст у часи війни», яку зможемо окремо підсилити, додавши у перелік претендентів проекти, що подавалися подкастерами до базових категорій.
– Не рахували, скільки таких претендентів було?
– До лонгліста, який формувала команда MEGOGO Audio, увійшло 25 чи 27 подкастів.
– 135 номінантів на «Слушно», 138 якісно заповнених анкет у дослідженні – мені здається, ви намацали ядро ринку, навколо якого все розвиватиметься.
– Так, я гадаю, що це контент-мейкери, які в майбутньому будуть і маркет-мейкерами. Потім вони формуватимуть якісь фахові події, навчатимуть прийдешні покоління, створюватимуть школи, курси тощо. Будуватимуть ринок.
– Досліджуючи статистику прослуховувань, чи не бачите ви перенасичення слухачів певними темами та, відповідно, відтоку в інші тематичні ніші?
– Я чітко бачу, що топи прослуховувань у нас не завжди збігаються з топами на інших майданчиках. Наприклад, у топ Apple Podcasts дуже рідко виходять подкасти про спорт, а у нас вони – серед лідерів прослуховувань.
Топ-10 подкастів за кількістю прослуховувань на MEGOGO Audio 2023 року
Дуже цікаво спостерігати, як успіх подкасту залежить не лише від теми, а й від платформи, від релевантності часу. Пам'ятаю, був цікавий кейс із подкастом про Євробачення («Вотсап Eurovision» від Суспільного. – MBR), який довго виходив, але почав збирати шалені цифри саме під час конкурсу.
– 2022-го ви розповідали, що бачите повсякчасне зростання загальної аудиторії подкастів – на 5–10% щомісяця. Що з цим показником 2023 року?
– Динаміка така сама. В середньому, якщо дивитися помісячно, майже 7% нових користувачів завжди є. Щодо кількості подкастів: на MEGOGO Audio щомісяця з'являється принаймні 10 нових зовнішніх подкастів. І зараз їх орієнтовно 700.
– 2022-го було 500…
– Так, плюс 200 подкастів за 2023-й.
І ще одна супертенденція: 2023 року всі учасники «Слушно» пройшли технічний добір за мовою (2022-го це ще не для всіх було зрозуміло). Зараз подавалися лише українськомовні продукти.
– На початку роботи MEGOGO Audio ви виходили на подкастерів, пропонували додатися на платформу. Тепер вони самі до вас приходять чи все ж доводиться шукати нові проекти?
– Ми повсякчас відстежуємо новинки та часто запрошуємо їх на платформу, працюючи на випередження: багато подкастерів кажуть, що саме збиралися до нас податися. Тому це мікс і поле активної комунікації. Втім, ситуація точно змінилась якісно, позаяк на початку не всі розуміли навіщо, а зараз це швидка, геть зрозуміла реакція і від подкастерів, і від нас. Тобто нам не треба, як до Apple Podcast, по пів року писати та проситися на фічеринг (потрапляння у рекомендовані платформою добірки. – MBR). З'являється подкаст – ми знаємо, як його підсвітити у застосунку, відстежити, кому він може бути цікавий тематично, та спрацювати таргетовано на цю аудиторію.
– Як корелює аудиторія слухачів подкастів із загальною аудиторією MEGOGO? Якщо ви мали стійке зростання протягом певного періоду, чи не залежало це від зростання загальної аудиторії MEGOGO?
– Я б сказала, корелює тематично. Якщо ми бачимо зростання спортивної аудиторії MEGOGO, то бачимо й приріст у спортивних подкастах. Або, наприклад, після прем'єри мультика користувачі шукають релевантний контент в іншому форматі. Тому в нас стабільно у топах і аудіокнижок, і подкастів якраз проекти про спорт і дитячі проекти. Обираючи книжки чи подкасти для власного виробництва, ми працюємо в тому самому векторі, що й весь медіасервіс MEGOGO – позиціонуємось як проект на сімейну аудиторію.
– Я намагаюся зрозуміти, чи можна тенденції, що характерні для MEGOGO Audio (адже ви великий агрегатор), екстраполювати на ринок подкастів загалом? Чи не можна, оскільки є ця кореляція з загальною аудиторією MEGOGO?
– Звісно, для нас важливо синхронізуватися з аудиторією MEGOGO загалом. Але – і це може звучати трохи зухвало – вся активна інтернет-аудиторія України так чи інакше взаємодіє з MEGOGO: через якісь партнерські історії, через безплатні трансляції, події чи ще щось. Ми не можемо сказати, що аудиторія MEGOGO дорівнює інтернет-аудиторії України, але приблизно, тенденційно можемо відстежити загальні інтереси чи поведінкові патерни. Ми можемо вибудовувати якісь зв'язки – і робимо це. Тому я завжди міксую, завжди дивлюсь і на поведінку нових користувачів, і на ядро хард-юзерів, і загалом на все, що відбувається на ринку. Буває так, що ми всередині будуємо гіпотези довкола контенту, а потім бачимо, що вони підтверджуються результатами якихось сторонніх досліджень. І це приємно.
Міксуючи висновки про аудиторію всередині медіасервісу MEGOGO та якісь зовнішні дослідження, ми можемо отримувати сильні ходи, сильні продукти.
– Повернімося до «Слушно». 2022-го ви казали, що думаєте про окрему мовну категорію – подкасти кримськотатарською, англійською. Чому вона не з'явилася?
– Подкастери все ще не створюють таких продуктів масово – 2022 року англомовних продуктів було набагато більше (втім, свіжі кейси все ж зʼявляються. – MBR). Та й слухають вони переважно українською: за даними нашого дослідження, понад 60%.
– Але ж це дослідження подкастерів, виробників, а не аудиторії.
– Слухаючи переважно українськомовні подкасти, вони існують у цьому полі та потім дуже рідко виходять на інші мовні версії. Проте я бачу, що питання локалізації починає хвилювати ринок: як випустити продукт кількома мовами, зробити це швидко та зручно для користувачів. Думка витає в повітрі, і я гадаю, якісь рішення зʼявляться. Ми тестували локалізацію своїх проектів, і це, звісно, складно. У наративних проектах пробуємо робити локалізацію з акторами дубляжу. А документальні історії – це завжди таке поле дискусій: локалізувати їх чи не локалізувати.
– А що відбувається у ніші наративних подкастів? Здається, я не бачила нових тайтлів, крім проектів «Опір» та «Асканія знову».
– Їх усе ще замало, і насамперед це питання фінансування. Робити такі проекти дуже дорого, а подкасти, якщо подивитися на наше дослідження, переважно фінансують спільноти. Тому потрібно шукати гранти чи партнерства. Аудіосеріал «Опір» ми робили у партнерстві із Силами територіальної оборони Збройних сил України, це був наш соціальний вклад у документування подій війни (вже після цієї розмови продакшен The Ukrainians Audio виклав наративний подкаст про роботу Сил ППО «Небо на плечах», який ми радимо послухати. – MBR).
– А чи були наративні подкасти серед номінантів «Слушно-2023»?
– Тільки «Культурний Трибунал» від The Ukrainians media та кросмедійний проект «24.02», що має текстовий аналог на сайті УП.
– Сьогодні велика кількість грантів видається саме на документальний продукт, відеопроекти виходять мало не щотижня, чому ж не роблять аудіо? Тим паче це набагато дешевше у виробництві.
– Це величезна проблема та моє внутрішнє нерозуміння. Скільки я моніторила медійні гранти, подкасти немов залишаються в тіні – іх рідко згадують у грантових програмах. Зазвичай у переліку є фільм, відеопроект, фотопроект, і це дуже сумно: подкаст ніби менш зрозуміла для грантодавців форма. А інша проблема, з якою стикаються багато подкастерів, коли подають грантові заявки, аби створювати якісні проекти, – грантодавці починають уточнювати, чому подкаст такий дорогий. Мовляв, це ж подкаст, він не може коштувати $10 тис. – це забагато!.. Хоча насправді наративний подкаст не може коштувати менше. Тому в мене відчуття, що подкаст поки не став в один ряд з усіма іншими медійними продуктами.
– З вашого дослідження можна зробити висновок, що в Україні подкасти потрібно «продавати» не лише рекламодавцям, а й аудиторії. А з нашої розмови зрозуміло, що їх потрібно «продавати» ще й грантодавцям.
– Сто відсотків! Аби вони з'явилися в усіх цих заявках, треба системно, постійно говорити, і подкасти мають закріпитися в медіапрограмах як категорія: не як щось вторинне, похідний продукт, а як основний продукт поряд з іншими культурними проектами. Наразі ж певне знецінення подкастів проти всього іншого, якась вторинність, на жаль, відчувається.
– Я гадаю, це радше недооціненість. Люди не до кінця розуміють, що це, в який спосіб працює та «з чим це їсти».
– Або вважають похідним від чогось іншого. Тому ми повільно, але системно працюємо з тим, аби бути голосом подкастерів: доносити, що це важливий продукт, який стоїть у нас на медіасервісі поряд зі спортом, фільмами та телебаченням, і тому важливо звертати на нього увагу. І друге, чого хочеться, – системно знайомити подкастинг із бізнесом. Був дуже класний кейс, коли партнери, яких ми запросили на церемонію «Слушно», вийшли з івенту з записаними в блокнот подкастами, в котрі їм було б цікаво інтегруватися. Мені здається, що саме такі події, такі можливості мають об'єднувати подкастерів, бізнес, грантодавців. І нам ніби вдається це робити. Після «Слушно» подкастери давали фідбек: «Ми б ніколи не потрапили в медіа! Стільки згадок нашого подкасту за весь час не було». І це теж приємно, позаяк подкастери вже починають розуміти цінність обʼєднання довкола якихось подій і можливості спільно говорити про якісь речі.
– А чим завершилась історія з рекламодавцями, які записали назви подкастів у блокнот? Чи зʼявилися після цього інтеграції?
– Нагородження «Слушно» відбувається в ідеальний час: наприкінці осені у великих компаніях починається планування бюджету на наступний рік, і вони вже планують із думкою про це. Принаймні мені так видається (посміхається). До речі, у нас же так само відбулося: цьогоріч ми робили новий сезон «Історії українського дизайну» за підтримки ювелірного дому SOVA. І це теж добрий кейс, коли зійшлися тема, наша потреба в продовженні проекту та зацікавлення комерційного бренду в цьому проекті й у подкастингу загалом.
– 2022 року, готуючи перший сезон цього проекту, ви сподівалися, що він добре працюватиме як приклад для залучення рекламодавців в інші подкасти. Чи спрацював?
– Я відчуваю величезне зростання інтересу [бізнесу] до подкастів, у нас із комерційним відділом визрівають цікаві стратегії та пропозиції, але я все ж очікувала, що продуктів зрештою буде більше. Тут, мабуть, треба повернутися на кілька питань назад: інколи для рекламодавців це неочікувано дорого, і нам доводиться посилатись на закордонні дослідження, пояснювати, що в аудіо реклама викликає більше довіри користувачів, ніж деінде.
– Також були дослідження, що подкасти – це єдиний тип медіа, де рекламу не перемотують.
– За даними одного з досліджень, аудіореклама загалом працює ефективніше: привертає більше уваги, краще запамʼятовується. Ще з цікавого: 98% покоління Z (люди, що народилися з 1997 по 2012 рік. – MBR) щоденно слухають аудіопроекти. І 2023 року вони частіше робили покупки на основі аудіореклами.
– Чому ви вирішили не змінювати формату премії цього року?
– Фактично наші правила завжди відображають стан ринку, і цьогоріч, як уже згадувалося, ми не побачили тематичного та кількісного зростання. Втім, ми почали фіксувати, що подкастери сегментуються: з'являються незалежні автори, а є студії, які системно створюють контент. Власне, довкола цього ми думатимемо, як працювати 2024 року. Чи розділяти подкастерів на якісь категорії, чи, можливо, піти шляхом введення технічних номінацій: «Найкраща звукорежисерська робота», «Найкращий сценарій» тощо. І я гадаю, що до «Слушно-2024» ще стануться подкастерські події, позаяк подкастери зараз достатньо активні та самоорганізовані. На церемонії премії ми бачили це бажання приходити ще на якісь фахові події.
Я бачу шалену активність студентів у подкастингу, живу цікавість: до нас часто звертаються, проводять інтерв'ю, аби включити відповіді у свої дипломні роботи. Для мене це теж показник того, що подкастинг перетворюється на активну спільноту з різними стейкхолдерами, які досліджують, роблять контент, продають чи купують рекламу. Цей простір наповнюється новими ролями, з'являються гравці, що стають законодавцями ринку, – той самий фантастичний кейс Sebto Media, який я вже неодноразово захвалювала (2022-го «Освітній центр із прав людини у Львові» переформатувався у повноцінне медіа, за рік роботи випустивши вісім подкастів, які зрештою отримали дві нагороди та Гран-прі «Слушно». – MBR). І я дуже приємно здивована, що багато подкастерів продовжують бути амбасадорами аудіо: попри активне збільшення кількості YouTube-шоу – відеопроектів, які потім трансформуються в подкасти, – є проекти, що лишаються вірними саме аудіоформату. Дуже цікаво спостерігати за монетизацією в YouTube-подкастах, чи буде це настільки ефективно, як із відео.
– Поговорімо про дослідження. Якою мірою його результати підтвердили уявлення про ринок, складені, як ви кажете, емпіричним шляхом?
– Майже всі гіпотези останніх двох років підтвердилися. Найбільшим здивуванням для нас із командою стало те, що багато подкастерів закривають створенням проектів свою потребу не бути самотніми та виговоритися. Ми ж завжди малювали портрет подкастера як достатньо активної, комунікабельної людини, а тут виявляється, що вони хочуть виговоритися шляхом створення проекту. Втім, це сходиться з трендом про ментальне здоров'я та, мабуть, є ознакою часу, в якому ми живемо.
У контексті монетизації ми бачимо, що наше бажання заметчити подкастерів із бізнесом і грантодавцями збігається з потребами авторів подкастів.
– За опублікованими даними дослідження можна дійти висновку, що ринку треба залучати нову аудиторію, краще працювати з рекламодавцями, залучати грантодавців і розвивати інфраструктуру. А що ви побачили у розгорнутих відповідях подкастерів, яких немає у кількісних результатах?
– Пояснення відповідей на всі наші короткі питання, розгорнутий фідбек довкола інфраструктурних і контентних речей. Подкастери дуже відповідально поставилися до цих анкет, добре над ними попрацювали.
– Тоді повернімося до цифр: 15% опитаних назвали подкасти основним видом діяльності, 34% – продають рекламу в своїх проектах, 21% – заробляє створенням подкастів. Чи вистачає цього, щоб говорити про ринок, чи ще зарано?
– Зарано. Нам бракує людей, які роблять подкасти (все ж 138 якісно заповнених анкет – це мало), а також бракує інших ланок ринку, інших ролей, крім власне авторів.
– Наприклад, на ринку важко знайти звукорежисерів, які працюють з аудіоформатами, знають саме специфіку подкастів. Та й навчитися цього немає де – викладають тільки звукорежисеру у відеоформатах, у кіно.
– Так, категорії «звукорежисер подкасту» в Україні немає, тому ми в MEGOGO Audio теж пішли шляхом кіношного досвіду. Категорія «продюсер подкасту» з'явилася порівняно нещодавно. У нас є такий англомовний словничок: там 30 сторінок тексту, визначення різних професій у подкастингу. Ми інколи дивимось – а в Україні одна людина-оркестр 15 із них закриває.
– З відповідей про кількість прослуховувань бачимо, що 10 тис. на епізод мають лише 5%. А яка кількість прослуховувань уважається успішною в MEGOGO Audio та чи досягають цієї планки проекти власного виробництва?
– Нескромно, але ми намагаємося оперувати десятками тисяч. Завжди важливий перший тиждень: якщо протягом цього періоду бачимо щодня плюс тисячу – це вважаємо історією успіху. З наших великих проектів «Маятник», мабуть, уже за сотню тисяч перевалив, найсвіжіший – «Опір» – має понад 30 тисяч: ми гадаємо, що це достатньо успішно.
Цікаво, що логотип MEGOGO Audio добре працює навіть у внутрішньому промо: навіть якщо наш власний проект матиме медіаплан, нічим не більший за промоцію зовнішнього подкасту, показники залученості аудиторії у проекті нашого виробництва завжди будуть вищі.
– Це сила бренду.
– Можливо, але на початку роботи ми вже мали цей стартовий запас, хоч і не супервеликий. Тобто ми фактично увійшли в конкурентне поле з подкастерами, та водночас намагались якось їм допомагати. Тому сила бренду тут, звісно, важить багато, але не є визначальною. Цікаво, які показники будуть у наступних проектах, але поки не скажу, що є зростання. Є проекти, які наслухали більше, ніж «Опір».
– Можливо, люди не хочуть війни ще й у навушниках?
– Може, й так. Справді, про «Опір» багато казали: «Цікаво, молодці, що зробили, але поки боюся слухати». Навіть ми всередині команди боялися вийти з цим проектом зарано чи запізно – не знали, як правильно зробити. Але потім зрозуміли, що все ж потрібно зафіксувати певний відтинок. І поки все це було в думках, з'явився чудовий партнер – Сили територіальної оборони ЗСУ. Вони були справжніми мотиваторами у цьому проекті, сказавши: «Слухаємо ваші проекти, дуже до вподоби, спробуймо зробити». Так ми зрозуміли, що в нас повірили і справді треба зробити документальну історію.
– Якою мірою виробництво цього проекту відрізнялося від ваших попередніх аудіосеріалів? Чи були якісь особливі виробничі виклики?
– Це унікальний досвід, починаючи з того, що нам було складно зловити героїв: усі перебували на бойових позиціях не в Києві. Приїжджаючи на короткі ротації, вони нам виділяли пів дня чи по кілька годин на розмови, що було суперцінно. Але звісно, процес запису та підготовки подкасту трохи затягнувся в часі: ми понад два місяці всіх збирали, хоча героїв ніби й не так багато. Крім того, ми працювали над цим проектом найтемнішої, сподіваюся, зими, коли були нескінченні блекаути, холодно, темно. І саме тоді зрозуміли, що, попри все, маємо зафіксувати і цей досвід – не забути, як ми робили проект. Коли студія на генераторах, опалюється якимось газовими обігрівачами... Було дуже страшно, холодно, але ми усвідомлювали, що зробити цей проект важливо. Ще одним викликом було будування комунікації з людьми: як правильно підготуватися, зробити так, щоб кожен герой розкрився та довірився. Якби цього не вийшло, то проект не був би таким. Утім, продюсерці й авторці Юлі Білоус удалося зробити найважливіше в цьому проекті: вибудувати довіру зі співрозмовниками. Крім того, нам дуже допомагали партнери: частина героїв теж проводила інтерв'ю, і це теж цікаво, позаяк поле довіри сформувалось і між нами з партнерами. Тобто ми довірилися, що в частини героїв братиме інтерв'ю людина із Сил ТрО.
Юлія Білоус та один із героїв проекту, Антон Голобородько
Завданням із зірочкою було не переграти, не передавити закадровою історією. Там є закадровий голос – мінімально, та ми його переписували по кілька разів, оскільки не хотілося, щоб він звучав запафосно або надто награно.
– Ви записували тільки героїв у студії чи ще кудись виїжджали, аби зібрати специфічне звучання?
– Наш звукорежисер Василь Явтушенко дуже скрупульозно працює з деталями. Він часто їздить лінією фронту – і для роботи, і як волонтер, і для знімання фільмів – тому має велику бібліотеку звуків, яку насамперед використовував. Тож у плані звукового оформлення війна [в подкасті] справжня.
– І яким був фідбек?
– Я точно не зафіксувала негативних відгуків, це важливо. Було багато вдячності. Були коментарі про те, що бояться слухати. Хоча мені здається, проект якраз вийшов ніби і про війну, а ніби й про людські речі, якими часто ділилися герої. Насамперед це історія, яку ми завжди хочемо фіксувати: коли звичайна людина опиняється в незвичайних обставинах. І в цьому проекті це вдалося, спрацювало, тому і фідбек був такий позитивний.
– Звичайна людина в незвичайних обставинах – це формула, з якою ви заходили в усі аудіосеріали. Та зараз величезна кількість документального контенту – кіно-, телевізійного, діджитального – створюється саме за цією формулою. Як працюватимете у такому величезному конкурентному полі?
– Я не скажу, що наші історії аж надто унікальні – про оборону Ірпеня створено багато всього, але ми знайшли, як це розповісти по-своєму, саме в аудіоформаті. Тому мені видається, що в будь-якому разі подкастерам треба не боятися брати в роботу навіть дуже гучні теми. Тут питання радше реалізації та глибини занурення. Я люблю казати, що треба не боятися читати книжки чи заходити в архіви, навіть коли працюєш із подкастом про сьогодення. Історія в тому, щоб не бігати за унікальним контентом, а пробувати робити унікальною саму форму.
– Чи не було у вас ідеї зробити аудіоверсію, коли MEGOGO знімав документальний серіал «Воїни»?
– Не було, адже ми амбасадори аудіо. Не хочеться дублювати контент, хочеться різних підходів. Інколи у «Воїнах» та «Опорі» перегукуються долі героїв – у нас теж є цивільні, що стали військовими після 24 лютого. Водночас ми, по-перше, розповіли це різними форматами, під різними кутами, а по-друге, різним верствам аудиторії. Якби ми зробили аудіоверсію або колеги з MEGOGO Originals зробили відеоверсію про Ірпінь, то кількісно аудиторія була б менша. «Воїни» поїхали на кінофестивалі, захопивши професійну історію. Ми з аудіо крім слухачів захопили й професійну аудиторію подкастерів.
– 2022-го ми з вами говорили про те, що дитяча ніша порожня. 2023-го року Суспільне зробило «Казки», але саме подкасти для дітей у нас, здається, так і не зʼявилися.
– Є подкасти за участі дітей, але це не подкасти для дітей. Ми теж у виробництві зосередилися більше на аудіокнижках, хоча додаємо саунд-дизайн або багатоголосе озвучування. Наприклад, у грудні запустили аудіокнижку Тома Флетчера «Різдвозавр» в озвученні актора дубляжу Євгена Малухи, готуємо яскраво озвучену книжку про пса Патрона. У дитячому контенті ми шукаємо таких героїв чи персонажів, які б гуртували довкола себе широку аудиторію. І мені видається, що саме в дитячому аудіоконтенті в Україні зараз бракує сильних персонажів, за якими йтимуть діти. З іншого боку, я бачу шалений запит на дитячі книжки: «Дякуємо вам за серію книжок про кротів», – пишуть мої знайомі, що мають дітей. Або: «Мій малий подивився «Мавку» і тепер обожнює книжку за мотивами мультика – зробіть аудіоверсію!» І таких запитів багато. У дітей вже формується звичка слухати аудіо, а ніша все вільна і вільна. Ми зосередилися на аудіокнижках, але дитячі подкасти – це велика мрія. І я продовжуватиму про це говорити.
– А над чим MEGOGO Audio зараз працює саме в подкастах?
– Зараз не займаємося виробництвом, а зосередилися на інфраструктурних речах. З огляду на результати дослідження думаємо про якісь заходи разом із подкастерами: фестиваль, конференції, обговорення. З одного боку, фахових, спеціалізованих подій бракує, але з іншого – не хочеться ізолювати подкасти. Хочеться, навпаки, інтегрувати, щоб вони стояли поряд з іншими культурними продуктами – через кому, а не десь окремо.
