30 вересня медіасервіс MEGOGO вдруге вручив аудіопремію «Слушно» – створену торік нагороду для подкастерів, що має відзначати найкращий контент і розвивати подкаст-ринок загалом. Та якщо перша премія була суто індустріальною (шортліст номінантів складав куратор, а за переможців голосувало професійне журі), то цього року правила геть змінилися: переможців обирали слухачі; номінувалися майже всі, хто подав заявку (134 проекти), через що у деяких категоріях було кілька десятків претендентів, та й формувалися номінації зовсім за іншим принципом.
Про різку зміну формату премії, розвиток українського подкаст-ринку, на котрий відчутно вплинула повномасштабна війна, та найближчі перспективи індустрії ми поговорили з менеджеркою MEGOGO Audio Катериною Котвіцькою. І публікуємо це інтервʼю разом із підсумками церемонії нагородження «Слушно».
– Катерино, на якому етапі повномасштабної війни було ухвалено рішення про проведення премії вдруге? І що на це рішення вплинуло?
– Ми ані секунди не сумнівалися, що «Слушно» відбудеться – але до останнього не розуміли формат. Навесні, як і більшість країни, ми переживали різні емоційні стани, працювали над збереженням команди, адаптувалися до нових умов. А наприкінці весни вирішили, що цього року точно виходимо з премією, принаймні в онлайн-форматі.
– Тобто офлайн-церемонія до останнього була під питанням.
– Горизонт планування зараз не надто далекий, але, попри це, ми приблизно місяць тому зрозуміли, що хочемо провести церемонію нагородження саме в офлайн-форматі, оскільки для нас дуже цінно продовжити комунікацію зі стейкхолдерами подкаст-ринку. Як, до речі, і для них: кілька великих подкаст-продакшенів, діставши запрошення на церемонію, казали, що сподіваються насамперед на якісний професійний нетворкінг.
Цьогорічна церемонія «Слушно» зібрала майже сто гостей та учасників
Проведення заходу в офлайн-форматі було оптимістичним сценарієм організаторів, за можливість реалізації якого на церемонії дякували ЗСУ
– Мені здається, цей нетворкінг і загалом дуже дружня атмосфера сильно вирізняють подкаст-спільноту з-поміж інших.
– Ми відчули це на першій церемонії «Слушно», що відбулася 30 вересня 2021 року, і тієї миті зрозуміли, що треба продовжувати премію, а також робити певні інфраструктурні речі для цієї спільноти. Звісно, є проекти, що, на жаль, нам поки не вдалося реалізувати або довелося відкласти через повномасштабне вторгнення.
– Наприклад?
– Два великі проекти поставлені на паузу: освітня та грантова програми для подкастерів. Ми дуже хочемо зробити пітчинг аудіосеріалів, за результатами якого реалізувати разом із нашою командою нові документальні й художні подкасти. Обидва проекти натхненно й детально сплановані та чекають свого зіркового часу. Я дуже сподіваюся, що вийде долучити когось із партнерів і ми це зробимо, щойно матимемо можливість.
– Цьогоріч ви змінили формат «Слушно» з індустріального на слухацький: це було свідоме рішення чи так вийшло через брак ресурсу?
– Свідоме рішення, позаяк нам хочеться, аби правила премії були динамічними. Ми спостерігаємо за західними подкаст-преміями, зокрема The Ambies, але розмір українського ринку наразі не дає нам можливості повністю переймати іноземний досвід. Тож ми пробуємо геть різні формати. У першої «Слушно», як ви пам'ятаєте, був куратор [Федір Попадюк], котрий зробив фактично зріз подкаст-ринку на той час. Та підсумовуючи першу премію, ми подумали, що у подкаст-проектів, які не потрапили до відбору, є аудиторія, і нам важливо з нею познайомитися. Відповідно, цього року вирішили зробити open call та залучити слухачів до голосування. Навесні ж ми відчули, наскільки кожен із нас зараз важливий у співтворенні будь-чого в Україні: зокрема, люди впливають на зміст і якість контенту, активно слухаючи та ділячись фідбеком. Якщо ж говорити про роль спільнот у повномасштабній війні, то це просто неоціненний внесок, і певною мірою наше голосування – це присвята кожному українцю. Ми даємо кожному зі слухачів голос і можливість підтримати улюблений проект.
Водночас ми розуміли, що хочемо зберегти елемент професійності премії, тому крім переможців у категорії «Вибір слухачів» зробили окремі спецвідзнаки «Вибір MEGOGO Audio». У кожній з номінацій наша команда обрала найкращий проект. І вже традиційно володаря Гран-прі теж обирає команда MEGOGO Audio. Чому ми залишили цей момент…
– Бо виходить не професійна премія, а слухацька.
– Ми хотіли певною мірою збалансувати результати: слухачі так чи інакше обирають серцем, а ми – головою. Також я б хотіла окремо винести, чому ми реалізували цей вибір власною командою, відмовившись від журі. Торік у нас було аж 15 членів журі.
– І ви дуже вдало обійшли момент із конфліктом інтересів.
– Це було страшенно цікаве складання пазлу, адже члени журі були дотичні до певних подкаст-проектів, і ми справді хотіли уникнути конфлікту. Цього ж року, оскільки open call тривав до 13 вересня, ми не встигали побудувати максимально прозору логістику та систему голосування членами журі. Але мені особисто дуже приємно, що за останній рік вага нашої команди як професіоналів і людей, котрі певною мірою творять інфрастуктуру для авторів і слухачів подкастів в Україні, точно зросла. Кредит довіри досить високий, тож цьогоріч ми взяли на себе відповідальність вручити «Вибір MEGOGO Audio» фактично від імені організаторів премії, а не від членів журі.
Катерина Котвіцька та продюсерка подкастів Юлія Білоус – люди, через яких проходять усі управлінські процеси, що стосуються подкастів, – вручали переможцям «Вибір MEGOGO Audio»
– Який з проектів, що ви відкрили для себе завдяки формату open call, зачепив або вразив найбільше?
– Для мене особисто не відкриттям, а підтвердженням власних мрій (не побоюся цього слова) стала кількість учасників у категорії «Про історію й суспільство».
– 46!
– Це класний приклад дуже швидкої та ефективної відповіді подкастерів на запит слухача, котрий почав шукати такий контент.
Найкращим проектом у номінації «Про історію й суспільство» за підсумками голосування слухачів очікувано стала «Фронтова поплава». Премію «Вибір MEGOGO Audio» в цій номінації здобув подкаст «Без оголошення війни», автори якого не змогли прийти на церемонію
Так само приємним відкриттям стала наповненість категорії «Про культуру» – 33 учасники. Ще 2014 року, з початком війни, ситуація з культурними проектами в Україні була, на жаль, плачевною – їх було вкрай мало.
У номінації «Про культуру» двічі переміг подкаст The Ukrainians Audio «Наразі без назви», що з'явився вже під час повномасштабної війни
Певним здивуванням для мене стала категорія «Про бізнес»: завжди гадала, що існує багато подкастів на цю тему, але в номінацію подалося тільки шість проектів. До речі, з переможцем – автором подкасту «CEO Сучасності» – ми познайомилися в період open call.
Проект «CEO Сучасності» в номінації «Про бізнес» обрали слухачі, а «Вибір MEGOGO Audio» здобув подкаст «Дій!», автори якого того дня перебували на конференції IT Arena
Дуже приємне враження від категорії «Про спорт», що менш наповнена контентно, але в якій точилася по-спортивному запекла боротьба за перемогу.
І слухачі, й команда MEGOGO Audio віддали перемогу в спортивній номінації Максу Подзігуну та його F1Podcast, що виходить понад чотири роки. До речі, фанати подкасту не тільки шалено голосували за проект, а й самостійно заповнили заявку на його участь у премії
Мені видається, такі категорії мають дуже важливу місію: показати, що контент на менш популярні теми важливо робити, адже його теж активно слухають. Так само лідери голосування в категорії «Про науку й технології» – «Теорія неймовірності» з Максом Кідруком або науково-популярні подкасти журналу «Куншт» – це досить активні за прослуховуваннями проекти.
За версією слухачів, перемогу в номінації «Про науку й технології» здобув подкаст «Теорія неймовірності». Нагороду замість ведучого одержав представник «Українського радіо», адже проект створювався як радіоблог саме для цього медіа
«Вибір MEGOGO Audio» в цій номінації здобув «Головний подкаст» – проект виробництва «Куншт» на замовлення Суспільного
– Чому ви змінили підхід до формування номінацій?
– Минулого року ми більше оперували форматом: у нас були категорії «Найкраще ток-шоу», «Найкраще інтерв'ю» тощо. Цьогоріч ми оперуємо темами – культура, бізнес, спорт тощо. Чому так вирішили? По-перше, торік для нас було важливо виділити саме формати, аби показати, що та чи інша ніша потребує контентного доповнення: наприклад, у нас було багато інтерв'ю, але дуже мало наративних подкастів. Ми хотіли на цьому акцентувати. Водночас до однієї форматної категорії потрапляли тематично різні історії, з чим було дуже складно працювати членам журі. Тож, виходячи з підсумків минулого року, ми вирішили певний період спостерігати, як ніші українських подкастів наповнюватимуться тематично, і якщо їх буде достатньо – спробувати вивести тематичні категорії «Слушно». Власне, це ми і зробили.
По-друге, слухачі приходять на MEGOGO не по формат, а по тему. І оскільки голосування цьогоріч насамперед слухацьке, ми вирішили, що тематичний розподіл буде зрозумілішим для тих, хто голосує.
– Гаразд. Але так виникли дуже дивні ситуації. Наприклад, у категорії «Про історію й суспільство» змагаються «Фронтова поплава», «Тут-і-тепер» та «Музика з історіями», які неможливо порівнювати ані форматно, ані тематично – їх об'єднує лише тема «Суспільство», під яку за бажання можна підтягнути будь-що. Або в «Журналістських розслідуваннях», де наративні подкасти, аудіосеріали, автори котрих місяцями складали свої історії з величезної кількості зібраних матеріалів, мають змагатися з новинною радіопередачею, суть якої – максимально швидко й коротко доповісти слухачеві ситуацію.
– Тут ми певною мірою переклали відповідальність на виробників контенту (посміхається), бо автори самостійно обирали категорію, до якої подаються їхні подкасти.
У номінації «Журналістські розслідування» слухачі обрали проект «Русскій фейк, іді на***!», а «Вибір MEGOGO Audio» здобув наративний подкаст «АН-26: Історія останнього польоту»
Іноді у мене направду виникали питання, чому проект подавали саме до цієї категорії, але ми працюємо з авторами як партнери, тому довіряємо їхньому вибору. До того ж ми з командою завжди говоримо, що «Слушно» – принаймні найближчими роками – це історія динамічна, пластична: будемо спостерігати, як розвиватиметься ландшафт подкаст-ринку в Україні, як змінюватиметься тематичний і жанровий розподіл, та намагатимемося реагувати нашою премією у відповідний спосіб.
– А чому вирішили не робити технічного відбору? Серед номінованих є подкасти, в яких на момент подання вийшло лише два випуски, або подкасти не зовсім конкурсної якості.
– Технічний відбір був, але він стосувався інших речей. По-перше, мови: цього року брати участь могли тільки подкасти українською (було кілька проектів російською й англійською, та ми їм відмовили). По-друге, якраз хронології: в правилах премії зафіксовано чіткі дати, в які подкаст мав бути активним. Коли на час подання вийшло два випуски і вони вписалися в означений часовий проміжок, ми вважаємо подкаст активним. А от технічної якості ми не вписували до правил, бо для MEGOGO Audio важливо підтримувати маленьких незалежних авторів, котрі самостійно створюють контент, сидячи на кухні з мікрофоном – і це, на жаль, не та якість звуку, що пропонують великі подкаст-продакшени. Очевидно, що слухач обере якісніший продукт, але фідбек аудиторії для незалежного автора також важливий і, можливо, вмотивує його чогось навчитися, набути нового досвіду.
– Тоді, можливо, варто було об'єднати інді-подкастерів в окремій номінації? Вони ж не можуть конкурувати з великими студіями.
– Ринок зростає, ми бачимо величезний стрибок в якості, кількості, жанровій різноманітності та, звісно, бачимо, що є початківці, тому наступного року, можливо, подумаємо, як розвести ці категорії. Попередньо прогнозую, що в нас точно з'являться номінації для іншомовних подкастів: хочеться стимулювати створення проектів мовами корінних народів, котрі живуть на території України, важливо підтримати контент, що виробляється в малій кількості – кримськотатарською, наприклад.
– А чи не було у вас думки винести подкасти, що побудовані довкола пов'язаних із повномасштабною війною тем, в окрему номінацію? Адже проекти, створені до 24 лютого, на цьому тлі сприймаються як історії з іншого життя.
– Насправді дуже багато подкастів, що були створені до 24 лютого, отримали нове дихання та нових слухачів. Багато українців споживали проекти з топу Apple Podcasts, де більшість позицій посідав продукт російських продакшенів. А зараз цей топ змінився – в ньому лише українські проекти, і слухач наново познайомився з нашою подкаст-індустрією. У кожній з категорій «Слушно» я бачу проекти, дотичні до подій, пов'язаних із повномасштабним вторгненням: наприклад, у «Лайфстайлі» є подкасти про те, як останні пів року змінюється психологічний стан людини, або в номінації «Про бізнес» – про підприємництво під час війни. Тож ми вирішили не виносити їх до окремого переліку, щоб не створювати номінантам складний вибір: податися в категорію про бізнес чи про війну.
– Я мала на увазі, що є багато нових подкастів, які виникли саме через війну.
– Ми з командою відразу розуміли, що таких проектів багато, і якщо виносити їх до окремої категорії, то в нас би значно збідніли інші номінації. Наприклад, «Про культуру» – відсотків 50 одразу б перейшло до «воєнної» категорії. Крім того, до цієї категорії могли потрапити різні тематичні проекти – історичні, культурні, новинні, й виокремити в такій категорії один проект було би доволі складно як слухачам, так і команді MEGOGO Audio. Але якщо наступного року ми матимемо цілий пласт документальних (а можливо, й художніх) проектів про війну – то така категорія премії буде доцільною і дуже потрібною.
У категорії «Лайфстайл-подкаст» перемогли «Хороший Поганий Злий Подкаст» (вибір слухачів) та «Як ти думаєш» (вибір MEGOGO Audio)
– Під час розмови ви вже згадували певні вектори розвитку – наприклад, відчутне збільшення україномовного продукту. Тож підсумуймо: які тенденції в українському подкастингу (і, можливо, суспільстві загалом) віддзеркалює цьогорічний конкурс?
– Перший надзвичайно приємний показник – кількісний: з'явилася величезна кількість нових проектів, і учасників премії цьогоріч майже втричі більше. Тобто автори подкастів не зупинилися, не опустили рук і продовжують робити контент, попри всі логістичні перипетії. По-друге, ми бачимо активну насиченість в історичному та культурному тематичних напрямах. Ба більше, це фаворити серед прослуховувань, і голосує їхня аудиторія, відповідно, найактивніше. По-третє, ми безперечно спостерігаємо бум україномовних подкастів – проектів російською, яким премія відмовила під час технічного відбору, було критично мало. Водночас є якісні англомовні проекти, котрі хочеться поширювати на іншу аудиторію: оскільки MEGOGO доступний на території всього світу, ці проекти можна слухати у нас, перебуваючи будь-де, крім росії та білорусі.
Загалом цьогорічні номінанти на «Слушно» отримали понад 12 тис. голосів, хоча оптимістичним сценарієм організаторів було щонайбільше 10 тис.
– А як ці зміни виражаються в цифрах? Наприклад, скільки подкастів (тайтлів) від інших виробників було на платформі до 24 лютого та скільки є станом на тепер?
– За період повномасштабного вторгнення на платформі з'явилося понад 130 нових подкастів. І це також дуже приємна цифра: я не сподівалася, що їх буде так багато і що вони будуть так активно взаємодіяти зі слухачем, регулярно випускаючи нові епізоди. Загалом сьогодні на платформі майже 500 українських подкастів.
– А як змінилися топи? Чи можна сказати, що до 24 лютого лідирували, умовно, подкасти про IT, а нині – подкасти про війну?
– Ну так, «Фронтова поплава», мабуть, б'є всі рекорди: щомісяця це вершина топа з великим відривом від наступного місця.
Недивно, що «Фронтова поплава» цьогоріч отримала Гран-прі. До речі, звукорежисерка і продюсерка The Ukrainians Audio Вікторія Лавриненко не просто так виходила за нагородою разом з Олегом Новіковим – саме вона свого часу допомагала ведучому перевести «Поплаву» з Twitter-стріма у формат подкасту
Ще одне спостереження: до 24 лютого у нас активно слухали подкасти про спорт, а науково-популярні, культурні та суспільні – менше. Зараз останні піднялися у прослуховуваннях і йдуть приблизно рівно. Топ MEGOGO Audio певною мірою збігається з топом Apple Podcasts, але у нас іще є величезна спортивна аудиторія, тому й подкасти про спорт активно слухають – в Apple Podcasts вони не такі популярні. І звісно, у нас активно слухають історичні проекти, котрі ми вивели в окрему тематичну групу.
– Туди перетікає аудиторія ваших аудіосеріалів?
– Навіть більше: популярні тайтли ми певною мірою таргетували на ширшу аудиторію всього медіасервісу. Коли люди, які дивилися тільки телебачення, побачили, що в нас є аудіокнижки й подкасти, то прийшли послухати.
– А як побудована система рекомендацій в розділі «Аудіо»? Це здебільшого робота алгоритму чи живих редакторів?
– Це мікс, що я вважаю найвдалішим рішенням. Є автоматичні стрічки – топ подкастів та аудіокнижок, – котрі формуються на основі прослуховувань, віддзеркалюючи інтереси нашої аудиторії в реальному часі. Інші стрічки – це робота редакторки розділу: разом із нами вона продумує, як побудувати вітрину проектів відповідно до інтересів аудиторії. Щотижня редакторка спостерігає за тим, на що більше клікають, що слухають, і на основі аналітики виносить тематичні стрічки або певні об'єкти у відповідні місця.
Я пишаюся тим, що ми активно й оперативно працюємо з подкастерами: коли фічерінг Apple Podcasts (потрапляння проекту до тематичних добірок від редакції платформи. – MBR) – це пів року стукання в двері й імейли, то ми досить швидко реагуємо на нові продукти та намагаємося запропонувати їх слухачеві у форматі слайдеру чи тематичної добірки в розділі «Аудіо», а також підсилюємо таргетованою комунікацією з користувачами, яким цей контент цікавий. На основі аналітики ми формуємо під такі подкасти групи користувачів: вони отримують пуш-сповіщення, старт-скріни у мобільному застосунку чи інші повідомлення від нашого медіасервісу.
– Влітку загальний час прослуховувань подкастів на MEGOGO збільшився вдвічі проти весни, хоча зазвичай літо – низький сезон для будь-якої платформи. З чим ви це пов'язуєте?
– Справді, влітку будь-який контент споживають менше, зокрема аудіо, тому шалене зростання прослуховувань було для нас дуже приємним спостереженням. Гадаю, насамперед це було повернення користувачів після спаду цікавості взимку-навесні.
– Коли всі дивилися новини і читали телеграм-канали.
– Так, і не було умов, за яких вони могли б споживати аудіоконтент. Та водночас потреба аудиторії в певних речах нікуди не зникла, або якраз сформувалася до літа. І другий момент: з'явилися нові подкасти, котрі почали споживати, тому так сильно збільшився час прослуховування.
– Тобто був попит і була пропозиція.
– І можливо, відбулася певна компенсація того часу, коли всі налаштовувалися на новий режим життя. І продовжують налаштовуватися.
– Коли почалася повномасштабна війна, ніхто не слухав подкастів – усі слухали, що відбувається навколо, адже будь-якої миті могло прилетіти.
– Я навіть зараз уникаю слухання в навушниках, які повністю ізолюють від зовнішнього простору, бо боюся щось прослухати. Це справді доволі травматична історія.
– Але це наша нова парадигма споживання контенту, продиктована повномасштабною війною. А як вона вплинула на ваші плани щодо монетизації подкастів?
– Жодного плану не скасовано, але все трохи відсунулося. Ще наприкінці 2019 року, запускаючи MEGOGO Audio, ми планували, що на певному етапі розвитку будемо як монетизувати власні подкасти, так і допомагати іншим авторам монетизувати свої проекти на нашій платформі. І власне перед повномасштабною війною ми провели кілька важливих зустрічей з подкаст-продакшенами, де обговорювали спільні кроки в цьому напрямі. На жаль, війна поставила все на паузу, але сьогодні рекламний ринок дуже повільно оживає, і я бачу, що в рекламодавців є зацікавленість: буквально за останній тиждень ми отримали декілька запитів, котрі зараз вивчаємо та думаємо, як зробити так, аби допомогти зокрема авторам.
– Які саме кроки ви планували зробити?
– Мріємо, що у майбутньому в нас буде кабінет для подкастерів, у якому вони зможуть самостійно відстежувати аналітику в реальному часі, пробувати монетизувати свій проект й отримувати прибуток в автоматичнішому форматі. Наразі нам хочеться розвивати кілька рекламних можливостей: це і монетизація власних проектів через інтеграцію в них реклами, і якісь грантові історії для незалежних авторів.
– Ідеться про щось на кшталт originals: автори створюють проекти, які ексклюзивно виходять тільки у вас, наприклад, за передплатою?
– Такий варіант теж можливий. Також це може бути тимчасовий ексклюзив – ми навіть власні оригінальні продукти через рік після виходу почали дистрибутувати на інших майданчиках.
– Про це поговоримо окремо, це дуже цікаво.
– Тоді завершу про рекламу. У нас є величезна аудиторія – фактично аудиторія MEGOGO співмірна з активною аудиторією українського інтернету. І нам хочеться цю аудиторію познайомити з подкаст-проектами, хочеться, щоб подкастери почали заробляти завдяки цій аудиторії та рекламній співпраці. Зараз ці бажання на паузі, але гадаю, що ми до них повільно, маленькими кроками повертатимемося.
– Будьмо відверті, українські рекламодавці й до повномасштабної війни не надто активно йшли в подкасти.
– Так. Направду в нас приблизно рік пішов на те, щоб обдумати, як це правильно зробити, але – маленький спойлер – у нас буде перший комерційний подкаст.
– О, я вас вітаю! Нарешті.
– І це сталося вже під час повномасштабного вторгнення. Тому я дуже сподіваюся, що він буде першим кейсом, який згодом дасть нам можливість вільно залучати інших рекламодавців і до своїх, і до сторонніх подкастів.
– І я дуже сподіваюся, що ця крига нарешті скресне. Знаю, бізнеси дуже обережно реагували на новий для себе формат подкастів, що ускладнювалося відсутністю статистики та притомних ринкових досліджень.
– Так, усе це дуже складно. Але нам хочеться, щоб цей ринок розвивався, і згодом ми зробили б спільно з партнерами якісь репрезентативні дослідження.
– Як агрегатор ви маєте доступ до чи не найширшої статистики споживання українських подкастів – чи не думали ділитися даними? Наприклад, публікувати аналітичні звіти, які б допомагали подкастерам краще розуміти і свою аудиторію, і ринок загалом, адже з вимірюваннями у подкастах досі просто біда.
– У межах премії ми робимо перші кроки до цього. Публікуючи коротенькі нібито інформативні пости, ми спостерігаємо, чи цікаво це аудиторії.
За словами Катерини, щомісяця на MEGOGO Audio приходить 5–10% нових слухачів
Подкастери дякують нам за цифри та діляться з нами своєю аналітикою: наприклад, яке місце має MEGOGO Audio серед інших подкаст-майданчиків у розрізі прослуховування їхніх проектів. Це теж цінна інформація, тому мені б хотілося вважати аналітичні матеріали нашими спільними проектами з подкастерами, щоб це була не одностороння історія. Нам важливо підтримувати інфраструктуру, задавати тон і динаміку розвитку, але водночас хочеться мати зворотний зв'язок. Я бачу, як змінюється ринок, ми дедалі більше визріваємо, і поява досліджень – це питання короткого часу. Насправді десь наприкінці січня у нас були думки, що добре б зробити опитування, яке потім підкріпити аналітичними даними.
– Я тому й запитала – ця ідея просто витає в повітрі: торік ми в MBR готували велике дослідження споживання подкастів, але зрештою не знайшли фінансування, Суспільне публікувало результати опитування своєї аудиторії, спільнота Podcasts NOW ua намагалася збирати дані через соцмережі…
– Потрібно робити цю історію, максимально розширивши коло стейкхолдерів – тоді й авторитетність проекту буде ширша, і охоплення, відповідно, теж.
– Повернімося до аудіосеріалів виробництва MEGOGO на сторонніх платформах. Це трохи не вписується в концепцію originals…
– Ми про це думали ще на початку роботи над аудіосеріалами, але тоді зупинилися на ексклюзивній дистрибуції. На кожній платформі вже є готова аудиторія, зацікавлена в аудіопроектах, і нині ми сподіваємося конвертувати її в аудиторію MEGOGO Audio, познайомивши з нашим контентом. Випуски аудіосеріалів з'являються на сторонніх майданчиках раз на два тижні – з інформацією, що у нас проекти доступні в повному обсязі.
– Тобто це працює як промо.
– Так, я би це розглядала як промоінструмент нашої платформи серед аудиторії, котра вже є споживачем аудіо.
– А що наразі відбувається з вашими аудіосеріалами? Чи довелося поставити якісь проекти на паузу?
– Вже після 24 лютого у нас вийшов художній аудіосеріал «Літо в Антарктиді», що робився протягом останнього року, а то й більше.
– Він же якраз мав вийти десь на момент початку великої війни.
– Так, ми декілька разів переносили реліз, і все не могли знайти слушної миті, щоб презентувати «Літо в Антарктиді» аудиторії. А коли презентували – дуже боялися реакції, чи буде він актуальним. Та цей проект насамперед про мрії, у ньому українські герої, українська станція «Академік Вернадський», до того ж з'явилася книжка Маркіяна Прохаська, що є героєм нашого аудіосеріалу, – і вийшов такий багаторівневий продукт. Звісно, до повномасштабної війни ми хотіли презентувати аудіосеріал разом із книгою на «Книжковому Арсеналі», але натомість зробили онлайн-презентацію і теж охопили досить велику аудиторію разом із «Видавництвом Старого Лева».
Режисером і сценаристом «Літа в Антарктиді» став Дмитро Левицький, що раніше працював над аудіосеріалом MEGOGO Audio «Прип'ять»
Особисто мені дуже болить за проекти, котрі були заплановані до повномасштабного вторгнення, а тепер не на часі або втратили актуальність. Наприклад, до 8 травня ми хотіли зробити аудіосеріал про окупацію Києва 1943 року. Але сьогодні все, що ми вкладали в той проект, геть нерелевантно теперішньому духу часу. Тож зараз ми вивчаємо, що аудиторія слухає, що їй цікаво, і, коли все буде гаразд, до кінця року все ж плануємо зробити один аудіосеріал – про сьогодення. Хочемо попрацювати з цим дуже обережно, аби проект був не травматичним для слухачів, а радше ніс у собі силу Перемоги.
– Чи почали ви вже думати над тим, яким має бути контент після Перемоги? Які сенси нести? Що буде потрібно слухачам?
– Точно будуть дуже потрібними подкасти з психології, контент для підприємців, освітні подкасти. Принцип нашої роботи з аудіосеріалами й іншими оригінальними проектами, попри повномасштабне вторгнення, незмінний: хочемо, як і раніше, розповідати історії звичайних людей, котрі опинилися в надзвичайних ситуаціях. Ми собі це зафіксували, ще коли почали робити аудіосеріали, і, відповідно, тримаємося цього курсу. Направду всі ми зараз перебуваємо в надзвичайній ситуації, але, попри те, ми свідомі того, що треба працювати як вухо, чи як губка, чи як певна ниточка, котра нанизує різні досвіди, знайомитися з різними людьми і потім цей матеріал конвертувати в аудіопроекти. Зараз є можливість фіксувати момент, і коли йдеться про історії з потужними емоціями, то якість таких матеріалів, звісно, вже стає на другий план.
– Якщо не йдеться про художній контент.
– Я гадаю, що сьогодні все ж час документальних історій.
– А як щодо дитячого контенту? Це один із найпопулярніших напрямів на платформі – розкажіть про роботу в цьому напрямі саме з подкастами, не аудіокнижками.
– Ми хотіли створювати наративні дитячі подкасти, але через ескалацію, на жаль, поставили їх на паузу, закривши потреби аудиторії більш швидким [у виробництві] та доступним форматом аудіоказок, який доволі широко представлений на нашій платформі. Зараз розробляємо кілька актуальніших проектів – про дитину під час війни, протимінну безпеку – і шукаємо під них партнерів, бо власний ресурс, на жаль, обмежений. Я сама маю величезний персональний запит на такий контент, та поки обмежуюся слуханням чудового проекту Bedtime Stories, випущенного Netflix [зокрема] на Apple Podcasts, і подкастами для дітей від Wondery. Мрію, що колись MEGOGO зробить дещо подібне, адже нам дуже подобалося працювати з дитячим контентом, і ми його однаково мислимо як один із пріоритетних напрямів – ця ніша в українському подкастингу досі лишається незакритою.
– Я вже декілька років чекаю, коли в нас у цій ніші щось з'явиться.
– Сподіваюся, що це питання часу, і хочеться, аби час очікування скоротився. Я захоплююся тим, як із дитячими подкастами працює Wondery. І загалом американські продакшени працюють із дитячим контентом просто фантастично. Ми ж, зі свого боку, зараз шукаємо партнерів під такі проекти: я бачу величезний запит на дитячий контент, ніша порожня, і хочеться, щоб вона заповнювалась якісним продуктом.
