Торік, підтверджуючи стрімкий розвиток українського подкастингу, медіасервіс MEGOGO запустив аудіопремію «Слушно» – першу в країні професійну нагороду для подкастерів, що має на меті відзначати найкращий контент і стимулювати індустрію рухатися вперед. Цьогоріч, попри повномасштабну війну, «Слушно» відбувається вдруге: про її особливості ми поговоримо геть невдовзі, а сьогодні пропонуємо матеріал про сьогоднішні реалії галузі, підготований організаторами премії.
***
Подкастинг в Україні розвивається шаленими темпами всупереч усьому. Аби відзначити найкращі подкасти цього року та підтримати галузь MEGOGO вдруге проводить аудіопремію для подкастерів «Слушно». Нині на премію подалися понад сотню подкастів, і що особливо приємно – всі вони українськомовні. Наразі триває голосування за найкращі проекти, де кожен охочий може наблизити улюблений подкаст до перемоги. Проголосувати можна на сайті премії.
З цієї нагоди ми розпитали торішніх переможців «Слушно»: як змінилась їхня робота з 24 лютого, як сьогодні відбувається виробництво подкастів та які проблеми з'явились у кріейторів.
Дмитро Малєєв, співведучий продкасту «Шит ай ноу Лайв»
З початком повномасштабного вторгнення ми поставили наш подкаст на паузу, адже самі ще не знали, як діяти, і не розуміли, чи матимуть подкасти місце у такий складний час. Наприкінці березня вирішили записати перший епізод «Про воєнні меми», аби відзначити мужність українців і навіть у цей час знаходити позитив.
Відгук аудиторії був такий потужний, що ми продовжили записувати епізоди тема за темою. Десь розуміли, що наші розмови комусь допомагають відволіктися від усього, що коїться.
Планування контенту не змінилося, виходимо з такими самими інтервалами, як і до війни, теми теж обираємо ті, що цікаві передусім нам. Але звісно, у самих розмовах з'явилося більше відсилань до загальної ситуації та хейту русні.
Найбільші проблеми/зміни у галузі, на мою думку:
1. Відсутність рекламодавців. Ця проблема була й до війни, а зараз лише погіршилася. Подкасти потребують багато ресурсів на створення та важко монетизуються. До 24 лютого більшість подкастерів усе ж покладалися на своїх патреонів, та з початком масштабної війни, звісно, багато слухачів реорганізували свої фінанси, аби підтримувати армію. Відтак фінансове становище кріейторів відчутно погіршилося.
2. Проблема аналізу аудиторій. У цій галузі важко аналізувати вподобання своїх слухачів через багатоканальність контенту (з'являється на різних майданчиках). Бракує інсайтів та фідбеку.
3. Вузький погляд кріейторів на свій продукт. Українці створюють багато класного аудіоконтенту, але часто публікують його на майданчиках та чекають автоматичного успіху. Водночас не вкладають у свій особистий бренд в інших соцмережах – а це часто чи не основне джерело нових слухачів для контенту. Проте це вже радше проблема самих подкастерів, аніж галузі загалом.
Торік здобули премію «Слушно» (в номінації «Найкраще ток-шоу». – MBR), що привело нам трохи нової аудиторії. Дехто дізнався про це зі ЗМІ, хтось побачив на сторінках MEGOGO. Відтак вирішили цьогоріч теж залишити заявку. Крім «Шит ай ноу Лайв» також додали наш проект «Лиходії». Можливо, наступного року в нашому продакшені з'являться й інші проекти.
Дмитро Афанасьєв (менеджер подкастів «Суспільного») й Інна Білецька (авторка подкасту «Дрогобич 101/1»)
Дмитро Афанасьєв: Станом на лютий «Суспільне» запустило 45 подкастів, створених різними командами. Та попри різноманітність проектів, їхня актуальність не втрачалася згодом, і це позначилося на статистиці перших місяців повномасштабного вторгнення. Завершені історичні та культурні проекти стали слухати в рази більше, вони посіли високі позиції в рейтингах платформ.
Щодо активних подкастів, то ми записували спецепізоди: наприклад, про реакцію на війну музичних, культурних і спортивних спільнот. А також продовжували працювати над звичайними черговими випусками. За останні пів року запустили дев'ять нових подкастів, де ключовою темою є війна та її вплив на різні сфери нашого життя. Єдине, що досі призупинено, як порівняти з минулим роком, – це створення локальних подкастів. Та певен, що це тимчасово і згодом матеріали журналістів «Суспільного», які були зібрані в усій країні, стануть основою для багатьох потужних подкастів.
Цього року очікував появи на ринку ще більшої кількості великих виробників, а саме медіа та бізнесу. Бо якраз такі потужні гравці забезпечують сталість розвитку галузі. Проте зі зрозумілих причин мало хто готовий експериментувати зараз із новими форматами. Тому бачимо черговий сплеск інді-подкастів, які виробляються власними силами ентузіастів.
Звісно, це теж сприяє розвитку, але менш систематично. Не в усіх виходить знаходити ресурси на виробництво власних шоу протягом тривалого часу. А деякі створюють проекти тільки у форматі відео та називають це подкастами, що формує викривлене сприйняття в аудиторії. І тут помітну роль відіграє замала увага платформ до українського ринку. Наприклад, Spotify лише нещодавно відкрив розділ подкастів для нас. Apple Podcasts досі не налагодив ефективної системи рекомендацій, і туди потрапляють одиниці українських проектів. YouTube створив сторінку подкастів, яка працює лише в США і невідомо, коли буде доступна в нас. Та це також можна зрозуміти, бо про український ринок подкастів майже немає інформації. Існує небагато поверхневих досліджень щодо кількості слухачів, але зробити достатньо висновків із них про українську аудиторію неможливо. Сподіваюся, згодом ми матимемо більше необхідних даних і ці проблеми будуть розв'язані.
Інна Білецька: Торік наша участь у премії «Слушно» стала сюрпризом для нас самих (на відміну від цього року організатори не робили open call для подкастерів. – MBR), і ми були надзвичайно втішені бачити «Дрогобич 101/1» у шортлісті, внутрішньо сподіваючись перемогти у своїй номінації. Але те, що ми здобудемо Гран-прі, було найкращою несподіванкою в професійному житті нашої команди. Подкастинг – це окремий світ контенту, як на мене – найінтелектуальніший, і те, що він в Україні розвивається, свідчить про позитивні зміни у суспільстві. Та як наслідок – про затребуваність такого контенту в аудиторії. Такі премії, як «Слушно», однозначно потрібні. Я вдячна MEGOGO за роботу як авторка і передовсім як слухачка.
Дмитро Пальчиков, керівник The Ukrainians Audio
Після ескалації ми, як і всі, намагалися оговтатись та знайти способи, як можемо допомогти країні: волонтерили, працювали на інформаційному фронті.
А вже трохи пізніше почали повертатися до роботи над подкастами. Зокрема, запустили «Відповіді про війну» – спецсезон подкасту «Музика з історіями», який веде історик Ярослав Грицак, про найактуальніші питання в контексті світових воєн і війни в Україні. Ми розуміли, що це саме та тема, котра дає надію, допомагає наближати нашу перемогу та будувати майбутнє після неї. Також у цьому контексті ми намагалися працювати на певну деколонізацію та дерусифікацію. Зокрема, задля цього почали подкаст «Наразі без назви» з Богданою Неборак і Анастасією Євдокимовою, що дуже сподобався аудиторії. Він уже набрав понад 200 тис. прослуховувань.
Також спільно з PEN ми зробили подкаст «Тут-і-тепер» про українських журналістів на війні та їхнє професійно побачене, який подали на «Слушно». Це крута можливість більшому колу слухачів побачити нашу роботу. Адже в кожен подкаст ми вкладаємо душу та не працюємо конвеєром. Результат був фантастичним: лише на YouTube «Тут-і-тепер» набрав понад 270 тис. прослуховувань.
Після перших тижнів війни ніхто нікого не слухав, що логічно. Ми вирішили обрати на той час стратегію «як записали – так і видали», тобто без особливого планування. Та згодом завдяки ЗСУ ми поступово почали повертатися до класичного планування. Втім, поступово слухання вирівнялось, а потім і зросло з неймовірною швидкістю. Наприклад, наші подкасти станом на травень-червень набрали понад мільйон прослуховувань.
Звісно, не обходиться і без проблем у галузі. Адже якщо після початку повномасштабної війни українські подкастові топи цілковито витіснили російський та російськомовний продукт, то нині, на жаль, бачимо невеличкий відкат. Як на мене, після 24 лютого в українських топах подкасти мають бути тільки українськомовними і крапка. Без виключень.
Друга проблема – це гроші. Бренди й так не дуже розуміли, як працюють подкасти та як із ними співпрацювати. А після початку повномасштабної ринок узагалі впав, адже компанії не знали, як виживати. Наприклад, із цієї причини другого сезону подкасту «Як ми кохалися» ми так і не випустили – шукали партнера, з яким могли б одне одному допомогти, а в результаті будувати бізнес та розвивати економіку.
