З першого дня повномасштабної війни Державне агентство України з питань кіно активно діє на міжнародному культурно-інформаційному фронті та, попри відсутність фінансування, намагається утримати на плаву хоча б деякі виробничі процеси, щоб забезпечити безперервність циклу розвитку українського кіно. Нюанси цієї роботи та поточний стан галузі ми планували обговорити з головою Держкіно Мариною Кудерчук, однак через щільний графік пані Марина відповіла на запитання MBR письмово – тож вийшла майже колонка, інформація у котрій розбита за тематичними напрямами.
***
Культурна дипломатія та інформаційна робота
Майже одразу із початком повномасштабної війни росії проти України Держкіно спільно з Українською кіноакадемією та всією українською кіноспільнотою почало готувати петиції, розсилати листи та звернення до світового кінематографічного співтовариства із закликом до бойкоту російського кінематографа.
Ми звернулись до найбільших фестивалів – Берлінале, Венеція, Канни, Карлові Вари, Локарно, Санденс, Роттердам, Сан-Себастьян, Торонто та багатьох інших – із проханням не допускати до участі в конкурсних та позаконкурсних програмах фільми російського виробництва. Написали до офісів міжнародний студій (Universal Pictures, Warner Bros. Pictures, Disney, Pixar, Sony Pictures, Paramount Pictures, StudioCanal тощо) та VOD-платформ (HBO Max, Netflix, Amazon, Apple, Google/YouTube, Disney, Facebook Watch, Hulu та інших), закликавши до негайного скасування прокату всіх їхніх фільмів на території російської федерації та білорусі, а також заборони на їхніх ресурсах контенту, що створений російськими кіновиробниками чи в копродукції з ними.
Ми виступили із закликом виключити росію із Eurimages та із числа країн-учасниць Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво, звернулись до Міжнародної асоціації кінокомісій (Association of Film Commissioners International, AFCI) й міністерств, національних центрів кінематографії та студій, іноземних продюсерів і дистрибуторів із проханням про припинення співпраці з російськими кіновиробниками, скасування дистрибуції російських фільмів та зупинку будь-якої іншої співпраці з виробниками аудіовізуальної продукції з рф.
Відповіддю були значна підтримка від наших колег за кордоном та позитивний зворотній зв'язок: осуд військової агресії росії, безумовна солідарність із Україною й усіма, хто проти цієї війни, та щира готовність допомогти. Чи не найпершими свою підтримку висловили наші польські друзі, Польський інститут кіно: вони запропонували допомогу українським кінематографістам із розміщенням у Польщі, юридичну підтримку, можливість пошуку роботи та іншу необхідну допомогу. Пропонували навіть тимчасово перенести офіс Держкіно до Польщі – ми їм були щиро за це вдячні, але, звісно, відмовились. Свою солідарність та готовність допомогти висловили колеги з країн Балтії, відгукнулась Європейська асоціація EFAD (European Association of Film Agencies), що базується в Брюсселі та об'єднує 35 європейських національних кіно- й аудіовізуальних агентств. Всі великі фестивалі оголосили щонайменше про відмову приймати офіційні російські делегації та заборону присутності будь-кого, пов'язаного з російським керівництвом. Зрештою, росію виключили з Eurimages.
Так, нам ще є багато над чим працювати, боротись і переконувати кіноспільноту, що кіно, культура росії – це також їхня зброя, це частина пропаганди російського спотвореного наративу про нас, про них самих, про світ навколо. І що нам жодним чином не потрібен спільний з росією «культурний простір для роздумів та обміну», адже їхня культура зараз вбиває наших дітей. Що Україна не може бути на спільних культурних майданчиках разом із представниками росії – принаймні доти, доки триває війна росії проти України і доки росією не будуть виплачені всі репарації за завдані Україні збитки.
Ініціативи з промоції українського кіно за кордоном
Розпочата 24 лютого війна росії проти України – війна на знищення українського народу, війна минулого проти майбутнього, – остаточно відкрила очі тим, хто ще мав якісь ілюзії про цивілізованість «русского мира». Україна своєю мужністю, опором, непохитною позицією завоювала надзвичайну та всебічну підтримку всього світу.
20 березня стартувала серія благодійних показів українського кіно за кордоном – проект «Всесвітній благодійний кіномарафон на підтримку України CinemAid Ukraine Charity Film Marathon». Ініціаторами кіномарафону стали Держкіно спільно з Українською кіноакадемією, Асоціацією «Дивись українське», Українською кіноасоціацією, ГО «УкрКіноФест», ГО «Спілка підприємців теле та кіноіндустрії», ГО «Нарешті», КП «Київкінофільм», БО БФ «Двері» та ГО «Центр розвитку креативних індустрій».
Одним із перших заходів у межах кіномарафону CinemAid Ukraine був спеціальний показ воєнної драми Олесі Моргунець-Ісаєнко «Щедрик» у Варшаві
Кожна подія кіномарафону містить у собі покази українського кіно, збір гуманітарної та фінансової допомоги на потреби України й донесення правди про війну українськими кінематографістами та дипломатами закордоном. Зібрані кінопоказами кошти перераховуються на три напрямки підтримки України: до фонду «Повернись живим», на підтримку кіноіндустрії країни під час війни та на допомогу постраждалим від війни кінематографістам і їхнім сім'ям.
Загалом під час всесвітнього кіномарафону на підтримку України CinemAid Ukraine Charity Film Marathon ми плануємо показати в різних куточках світу понад 50 повнометражних і короткометражних українських фільмів. Натепер, майже за півтора місяці кіномарафону, благодійні покази українського кіно вже відбулись у Канаді (Торонто), Польщі (Вроцлав, Варшава), Туреччині (Анталія, Ізмір, Анкара), Болгарії (Софія), Кенії (Найробі), США (Палм-Спрінгс, Каліфорнія). На черзі в травні – покази у Литві (Вільнюс, Каунас, Клайпеда, Алітус, Маріямполе, Ґарґждай), США (Нью-Йорк, Лос-Анджелес), Румунії (Бухарест), Латвії (Рига).
Заходи кіномарафону стали потужним міжнародним майданчиком допомоги: як для громадських та політичних діячів різних країн, що висловлюють щирі слова підтримки нашому народу, так і безпосередньо для глядачів кіномарафону, котрі відкривають для себе українське кіно та готові допомогти Україні. У кожному залі, на кожному показі керівниками дипломатичних установ України за кордоном, кінематографістами, що представляли свої роботи аудиторії, доноситься правда про війну та потреби України, лунає заклик до збільшення тиску на агресора та слова вдячності за всебічну підтримку України в складні часи.
Ми показали світові повнометражні стрічки «Погані дороги» Наталки Ворожбит, «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча, «Стоп-Земля» Катерини Горностай та «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, «Я працюю на цвинтарі» Олексія Тараненка, «Фокстер і Макс» Анатолія Матешка, «Атлантида» Валентина Васяновича, «Безславні кріпаки» Романа Перфільєва та «Черкаси» Тимура Ященка. Короткометражні роботи: «Кров'янка» Аркадія Непиталюка, «Оптика» Олексія Новікова, «Яблуневий сад» та «Клітка для папуги, що говорить» Ірини Асонової. Анімацію: «Кохання» Микити Лиськова, «Непотрібні речі» Дмитра Лісенбарта та «Війна, що змінила Рондо» Ольги Гаврилової. Документальні фільми «Переломний момент: Війна за демократію в Україні» Олеся Саніна й Марка Харріса та «Терикони» Тараса Томенка.
Глядачі побачили «Толоку» Михайла Іллєнка та короткометражні фільми альманаху «На своїй землі», «Штангіста» Дмитра Сухолиткого-Собчука та «Шляхетних волоцюг» Олександра Березаня, «Чужу молитву» Ахтема Сеітаблаєва, «Щедрик» Олесі Моргунець-Ісаєнко, «Мою війну» Маші Кондакової, «Додому» Нарімана Алієва, «Із зав'язаними очима» Тараса Дроня та «Поводир» Олеся Саніна. Для кожної із країн координатори марафону готували списки фільмів для показу з урахуванням смаків та вподобань аудиторії, її соціокультурних зв'язків. Ми справді відчули щиру підтримку України, відчули, що весь цивілізований світ із нами: і це додає впевненості у нашій перемозі.
Вже зараз за підсумками кіномарафону на підтримку України CinemAid Ukraine Charity Film Marathon до фонду «Повернись живим» перераховано більше 220 тис. грн. Благодійні покази українського кіно тривають, у подальших планах – міста Австралії, Австрії, Азербайджану, Бельгії, В'єтнаму, Данії, Естонії, Індії, Іспанії, Італії, Йорданії, Малайзії, Мексики, Німеччини, ОАЕ, Португалії, Угорщини, Франції, Чехії та інших країн.
Крім того, паралельно із марафоном CinemAid Ukraine українська кіноспільнота організовувала й інші благодійні покази. Наприклад, 13–14 квітня в Ізраїлі, у Тель-Авіві відбулась перша серія благодійних показів українського кіно SEE UKRAINE – SUPPORT UKRAINE. Глядачі побачили документальні фільми «Аліса в країні війни» Аліси Коваленко та «Земля Івана» Андрія Лисецького, трагікомедію «Мої думки тихі» Антоніо Лукича і драму «П'ята терапія» Аліси Павловської. Усі зібрані кошти також перераховані до благодійних фондів – DOCU/HELP та «Повернись живим». У квітні-травні благодійними показами у США та Польщі успішно зібрав кошти для потреб ЗСУ режисер та продюсер документального фільму «UKE / ЮКІ – Історія перемог вільних українців» Володимир Мула. Благодійні кінопокази, адвокація України та збір коштів на допомогу у нашій боротьбі тривають по всьому світу.
Підготовка до участі у Каннському кінофестивалі та кіноринку Marché du Film
Із 2008 року українська кіноіндустрія щорічно була представлена на кіноринку Каннського кінофестивалю Національним павільйоном. Виключенням став лише 2020 рік, коли Marché du Film через COVID-19 відбувся в онлайн-форматі, але Україна все одно мала там віртуальне представництво.
Цього року, попри воєнний стан та активні бойові дії на території України, було вирішено брати участь у 75-му Каннському кінофестивалі, що проходитиме з 17 до 28 травня 2022 року. У нинішній надскладний рік бачимо вкрай необхідним мати в Каннах офіційне представництво, щоб світ бачив саме нашу культуру та ідентичність, щоб міг опиратися впливу російської пропаганди в культурному просторі.
Крім того, цьогоріч в офіційному відборі Каннського кінофестивалю Україна представляє дві дебютні стрічки молодих режисерів – обидві створені за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Світова прем'єра повнометражного дебюту Максима Наконечного «Бачення метелика» (Butterfly Vision) – копродукція України, Чехії, Хорватії та Швеції – відбудеться 25 травня у секції «Особливий погляд» (Un Certain Regard) офіційного відбору кінофестивалю.
А в «Двотижневику режисерів», паралельній програмі Каннського міжнародного кінофестивалю, 21 травня відбудеться світова прем'єра дебютного фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука «Памфір». Ця робота створена у копродукції України, Франції, Польщі та Чилі.
Цього року сам Каннський кінофестиваль на підтримку України робить на кіноринку Marché du Film насичену програму «Україна в фокусі»: головні ринкові ініціативи Goes to Cannes, Cannes Docs Showcase і Producers Network будуть спрямовані на проекти та кінопрофесіоналів із України, на підтримку кіновиробництва на нашій зруйнованій війною території та надання професіоналам української кіноіндустрії можливостей для спілкування, пітч-сесій та пошуку фінансування.
Кінофестиваль Tallinn Black Nights Film Festival у програмі Goes to Cannes присвячує свою повну добірку Work In Progress п'яти українським незавершеним роботам – проектам «Редакція» режисера Романа Бондарчука, «Дім за склом» Тараса Дроня, «Ти мене любиш?» Тоні Ноябрьової, «Демони» Наталки Ворожбит та «Свято Хризантем» Семена Мозгового. Tallinn Black Nights також представить чотири українських проекти – «Камінь. Ножниці. Граната» Ірини Цілик; «Коли нам було 15» Анни Бурячкової, «Ля Палісада» Філіпа Сотниченка, «Я, Ніна» Марисі Нікітюк – в Ukrainian Features Preview.
У документальній секції кіноринку Marché du Film, на Docs in Progress, за підтримки Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA покажуть чотири українські документальні проекти: «Залізна сотня» Юлії Гонтарук, «Лимани. Бій за рай» Сергія Лисенка; «Слухаючи світ» Лізи Сміт і «Мир для Ніни» Жанни Максименко-Довгич.
Програма Producers Network представить шість українських продюсерів, у програмі La Fabrique Cinéma 2022 буде презентований проект «Нижній горизонт» (Ground ZERO) режисерки Жанни Озірної – це спеціальна навчальна та нетворкінгова програма для кінопрофесіоналів з усього світу, з-поміж сотні заявок було відібрано всього десять проектів, серед яких і «Нижній горизонт».
Тобто Україна попри війну, що триває на нашій території, їде до Канн: їде з потужною програмою й робить все для того, аби наше представництво там було максимально ефективним.
І ми дуже вдячні українській кіноспільноті за єдність, розуміння та кооперацію зусиль. Багато років поспіль Український національний павільйон у Каннах організовувався за фінансової підтримки Держкіно. Але нині, через переформатування бюджету країни на воєнні потреби, Агентство, як і всі інші центральні органи виконавчої влади, є дуже обмеженим у коштах. І хоча Каннський фестиваль та Marché du Film цього року відмовилися від сплати за національний павільйон України, за що ми їм надзвичайно вдячні, Агентство все одно не мало достатнього ресурсу для покриття всіх необхідних для організації павільйону витрат, тому звернулося до кіногалузі по допомогу. І спільними зусиллями Держкіно, профільних галузевих асоціацій та кінокомпаній представництво України на кіноринку Marche du Film 75-го Каннського кінофестивалю було активно реалізовано. В межах роботи павільйону ми готуємо низку заходів із промоції України, для роботи павільйону підготовлено електронні каталоги з інформацією про кіноіндустрію, проекти та сервіси України.
І ми продовжуємо відстоювати необхідність скасування нині – під час війни росії проти України – показів російського кіно в програмах 75-го Каннського кінофестивалю. Попри заклик України до світових кіноспільнот бойкотувати російський кінематограф, до основної конкурсної програми Каннського кінофестивалю включена робота російського режисера Кирила Сєрєбрєннікова «Дружина Чайковського».
Держкіно багато разів зверталося до Каннського кінофестивалю та Міністерства культури Франції щодо неприпустимості участі російського аудіовізуального контенту у кінофестивалі зараз, під час війни, розв'язаної росією проти України, та озвучувало наше прохання скасувати покази фільмів виробництва російської федерації. В останньому листі-відповіді президента Каннського кінофестивалю П'єра Лескюра позиція Канн щодо присутності у конкурсі фільму російського режисера Кирила Сєрєбреннікова означена як підтримка режисера, який завжди відкрито висловлювався проти нинішньої російської влади, вже був тричі обраний у Каннах в минулому та не мав можливості відвідати фестиваль, оскільки перебував під домашнім арештом у своїй країні, а зараз назавжди залишив росію. Тобто Канни говорять, що не можуть вважати, що він представляє росію або бере участь у поширенні російської пропаганди.
Ми зі свого боку залишаємось переконаними та відстоюватимемо це й надалі: одночасне представлення країни-агресора та України на одному майданчику є неприпустимим. Це призведе до зміщення фокусу з жахіть війни та боротьби українців за свою ідентичність на привернення уваги до звичної російської пропаганди із примирення через культуру. Неможливо, щоб червоною доріжкою Канн крокував російський режисер, а в цей час українські режисери зі зброєю в руках відбивали атаки росіян або ховались у бомбосховищах.
Моніторинг стану української кіноіндустрії під час повномасштабної війни
Із початком військового вторгнення російської федерації на територію України кіноспільнота стала невід'ємною частиною української боротьби, опору російській агресії. З перших днів війни фахівці галузі організувалися та почали активну діяльність: багато з них стали до лав Збройних сил України або Територіальної оборони та захищають нашу свободу на фронті, хтось вирішив залишити своєю зброєю камеру і зараз перебуває у найгарячіших точках країни та документує все, що там відбувається. Хтось займається волонтерством: продюсери, сценаристи, актори, профільні експерти організовують постачання гуманітарної допомоги населенню та ЗСУ.
Активними учасниками допомоги нашій армії та населенню стали кіностудії, які на час воєнного стану припинили профільну діяльність, але переформатувались на гуманітарні штаби та роботу з адресною допомогою, надання техніки та приміщень, що можуть використовуватись як укриття.
Щодо безпосередньо кіновиробництва: в умовах військового стану переважна більшість проектів зараз заморожена. Невеликим виключенням є фільми, що перебувають на фінальній стадії виробництва. Через переформатування бюджету країни на воєнні потреби у нас найближчим часом, на жаль, навряд чи з'явиться можливість відновити повноцінне бюджетне фінансування галузі. Нещодавно Рада з державної підтримки кінематографії опублікувала список фільмів, що створюються за підтримки Держкіно та перебувають на завершальних стадіях виробництва, для пошуку міжнародних партнерів і завершення проектів поза межами нашої країни. Це 18 повнометражних ігрових стрічок, чотири документальних проекти та два анімаційних фільми. Всі ці проекти за допомогою Держкіно та інших партнерів будуть презентуватись на міжнародних фестивалях та інших індустрійних майданчиках світу, аби знайти фінансування на завершення роботи. Цей перелік є відкритим: якщо ви хочете, щоб ваші проекти також потрапили до нього – потрібно нам про це написати. Держкіно вже розпочало активні переговори з європейськими партнерами щодо допомоги у фінансуванні цих проектів: із Polish Film Institute, Lithuanian Film Centre, Slovak Audiovisual Fund та іншими. Тобто робимо максимум для того, щоб процеси кіновиробництва не зупинились зовсім.
Механізми допомоги українській кіногалузі та інші фінансові питання
До війни кіноіндустрія України мала достатньо потужний розвиток. 2020 року ми стали членами Eurimages: приєднання до цієї європейської кіноспільноти – ознака здоров'я національної кіногалузі. Наприкінці минулого року було усунено законодавчі колізії у процедурі повернення частини кваліфікованих витрат – ми запустили повноцінний кешрібейт і вже мали низку запитів на нього. Українська кіноіндустрія демонструвала стабільне зростання (звісно, з поправкою на COVID-19). На 2022 рік бюджет на кіно було збільшено майже втричі за попередні роки – до 1,6 млрд грн: ми планували багато роботи та нового українського кіно для глядачів.
Але зі зрозумілих причин бюджет на підтримку кіноіндустрії був секвестрований, всі ресурси країни спрямовано на армію та гуманітарні потреби. На держпідтримку кінематографії державним бюджетом зараз передбачено трохи більше 100 млн грн – 115,6 млн грн. Галузь потребує допомоги, і ми звертаємось до світової кіноспільноти за підтримкою. Через військову агресію росії на території нашої країни зараз важко знімати кіно, але Україна має що запропонувати для співпраці. Наші досвідчені кінопрофесіонали готові надати якісні послуги з креативного та художнього девелопменту, постпродакшену, VFX, 2D та 3D-анімації, дублювання, дистрибуції і не тільки. Ми залишаємось відкритими для співпраці, для нових копродукційних проектів, але зараз конче потребуємо фінансової підтримки. Агентством відкрито спеціальний благодійний рахунок для збору коштів на порятунок української аудіовізуальної індустрії та забезпечення кінематографістів роботою.
Ці кошти будуть використані на завершення фільмів за переліком, затвердженим Радою з державної підтримки кінематографії, на запуск кількох фільмів 2022 року – для підтримки української кіноіндустрії та кінематографістів у воєнний час, а також на розробку нових фільмів для забезпечення безперервності циклу розвитку українського кіно. Ми гарантуємо прозорість та відкритість використання коштів із публічною фінансовою звітністю.
Зараз Україні дуже складно. Але темні часи минуть. Як і вся наша країна, як наші друзі за кордоном, як увесь цивілізований світ, я щиро вірю в нашу перемогу. Сьогоднішні герої України надихатимуть нові покоління по всьому світу. А наші Мавки, Котигорошки та Мольфари стануть героями фільмів, якими захоплюватимуться дітлахи світу, в якому, сподіваюсь, ніколи більше не буде війни!
